Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №754/4673/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7079/26

Справа №754/4673/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Панченко О.М.

при секретарі судового засідання Сарнавському М.О.

за участі представника позивача - Бордусенка Б.С.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 в якій прохала суд постановити рішення яким здійснити поділ спільного майна подружжя - автомобілю «FORD Kuga Titanium 1.5 TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску. У порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля «FORD Kuga Titanium 1.5 TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску, у сумі 440 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4 584 грн. 96 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 12 червня 2019 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що складено відповідний актовий запис № 1234, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 ; дружини - ОСОБА_4 . Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надалі виникла ситуація, за якої подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило інтересам позивачки, а відтак сторони дійшли згоди щодо розірвання шлюбу. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року у справі № 754/13457/24 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований 12 червня 2019 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис за № 1234, розірвано . У період перебування сторін у шлюбі, а саме 26 квітня 2023 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Край Моторз» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу № КМдА-0002/116. Предметом Договору виступав транспортний засіб «FORD Kuga Titanium 1.5TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску, за 880 000 гривень 00 копійок. Як вбачається з інформації, наданої Головним сервісним центром МВС, 02 липня 2024 року територіальним сервісним центром № 3245 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філії ГСЦ МВС) здійснено перереєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_8 з укладанням 30 червня 2024 року через електронні сервіси та зовнішні ресурси договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2024/4720760. Представником позивача - адвокатом Бордусенком Б. С. було направлено на електронну пошту ОСОБА_4 : ІНФОРМАЦІЯ_2 лист-пропозицію щодо врегулювання питання компенсації вартості спільного майна подружжя. Відповідь на вказаний лист представником не було отримано. Спірне майно було набуто Відповідачем під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, водночас, Позивачка позбавлена доступу до вказаного майна, оскільки фактичний користувач (Відповідач) здійснив відчуження такого майна без її згоди. З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку,що спірне майно придбано сторонами під час шлюбу підлягає поділу шляхом визнання за Відповідачем, як фактичним користувачем,права власності на зазначене нерухоме майно та стягнення з останнього на користь Позивачки грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року, що занесена до протоколу судового засідання підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на зазначені вище обставини, також зазначив, що перебування подружжя в той період часу, коли відповідачем було реалізовано спірний автомобіль в зареєстрованому шлюбі не є доказом обізнаності позивачки про продаж автомобіля.

Представник відповідача в судовому засіданні з посиланням на визначені у відзиві обставини, що, на його та відповідача думку, доводять факт обізнаності позивачки про продаж спірного автомобіля у 2024 році пояснив, що відчуження спірного майна відбулося за взаємною згодою між тодішнім подружжям, а грошові кошти, отримані після його продажу були витрачені на інтереси сім`ї, дитини і самої позивачки. Отже вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

12.06.2019 року між сторонами по справі було укладено шлюб, якій рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.11.2024 року було розірвано.

Як установлено судом і не оспорюється сторонами по справі, 26 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Край Моторз» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу № КМдА-0002/116. Предметом Договору виступав транспортний засіб «FORD Kuga Titanium 1.5TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску, за 880 000 гривень 00 копійок.

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Сторонами по справі не заперечується той факт, що на час розгляду справив в суді зазначений вище транспортний засіб було відчужено і на даний час він не перебуває у власності та користуванні сторін.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Тобто, аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що придбаний у 2023 році транспортний засіб «FORD Kuga Titanium 1.5TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу і як наслідок із належними позивачу та відповідачу рівними частками, по 1/2 кожному.

Відповідно до положень частини першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження сторони відповідача що спірний автомобіль було відчужено за взаємною згодою між тодішнім подружжям, а грошові кошти, отримані після його продажу були витрачені на інтереси сім`ї, дитини і самої позивачки не знайшли свого підтвердження при розгляді спору судом.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року N 6-486цс16 та постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року справа № 444/848/16-ц (провадження № 61-33882св18).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт, що спірний автомобіль «FORD Kuga Titanium 1.5TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набутим останніми за час шлюбу та оскільки відповідно до наведених вище вимог Закону та досліджених в судовому засіданні наданих сторонами доказів, частки майна дружини та чоловіка є рівними, то суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_3 має право на половину вартості автомобіля, якій відповідач відчужив без її згоди.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно із положеннями статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України визначено що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з інформації, наданої Головним сервісним центром МВС, 02 липня 2024 року територіальним сервісним центром № 3245 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філії ГСЦ МВС) здійснено перереєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_8 з укладанням 30 червня 2024 року через електронні сервіси та зовнішні ресурси договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2024/4720760.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача посилався на те, що відчуження спірного майна відбулося за взаємної згоди між тодішнім подружжям, грошові кошти, отримані після його продажу, були витрачені на інтереси сім`ї, дитини і самого позивача.

Проте, як убачається з відповіді ГСЦ МВС № 31/500АЗ32552026 від 16.02.2026 (264147) «Інформація про надання ОСОБА_3 дозволу на вчинення такої реєстраційної дії в ЄДРТЗ відсутня».

Таким чином, наведене спростовує твердження сторони відповідача про те, що відчуження автомобіля відбулося за взаємною згодою тодішнього подружжя.

Щодо доводів відповідача про те, що грошові кошти, отримані від відчуження спірного автомобіля, були використані в інтересах сім`ї, то такі не підтверджені жодними належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства України.

Відповідачем не подано до суду документів, які б давали можливість встановити фактичний розмір отриманих коштів, дату їх одержання, порядок розпорядження ними, конкретний перелік витрат, їх зв`язок із забезпеченням потреб сім`ї, а також час здійснення таких витрат.

Крім того, сам по собі факт здійснення витрат на дитину, у тому числі оплата дитячого садка, придбання іграшок, одягу чи інших товарів для неповнолітньої доньки сторін не свідчить про досягнення між сторонами домовленості щодо припинення або зарахування майнових вимог позивача пов`язаних із відчуженням спільного майна подружжя. Посилання сторони відповідача на здійснення витрат на дитину не спростовують правомірності заявлених позовних вимог та не звільняють його від обов`язку компенсувати позивачу вартість належної їй частки у спільному майні подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Оскільки суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації на користь позивача, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати, у вигляді сплаченого позивачем за вимогу майнового характеру судового збору в розмірі 4 584.96 грн. підлягають стягненню на її користь.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат, понесених на оплату правової допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільно-процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 137 Цивільно-процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з наданої стороною позивача та дослідженої в судовому засіданні додаткової угоди №1 до Договору 0402/26-2 про надання правничої допомоги, сторони підтверджують, що в межах договору про надання правничої допомоги 0402/26-2 від 04.02.2026 року вони досягли згоди щодо вартості комплексу правничої допомоги, що надається Адвокатським об`єднанням «АКТ» позивачці ОСОБА_3 . Сторони домовилися, що вартість комплексу правничої допомоги за основним договором становить 40 000 грн. Адвокатське об`єднання підтверджує факт отримання від клієнта грошових коштів у розмірі 40 000 грн. у рахунок оплати правничої допомоги за основним договором. Окрім того, в матеріалах справи наявний попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести сторона в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 4 статті 137 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За викладених вище обставин та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані позивачем письмові докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, враховуючи те, що стороною відповідача не подано до суду клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу із обгрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат, понесених останнім на оплату правової допомоги та вважає за необхідне задовольнити їх на загальну суму 40 000 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 10, 13, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільно-процесуального кодексу України, статтями 3,60,61,74 Сімейного Кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 транспортний засіб «FORD Kuga Titanium 1.5 TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску.

У порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля «FORD Kuga Titanium 1.5 TDCi 120PS 2WD AT6 5D», кузов № НОМЕР_1 , колір синій, 2019 року випуску, у сумі 440 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4 584 грн 96 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча: О.М. Панченко