Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №497/157/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.06.2026

Справа № 497/157/26

Провадження № 2-а/497/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого – судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Георгієва А.В., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в місті Болград справу з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - про визнання дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2026р. на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 про передачу справи за належною юрисдикцією, до Болградського районного суду Одеської області надійшов адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким позивач просить забезпечити рішенням суду захист його прав від протиправних дій відповідача, визнати протиправними дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в особі його начальника - стосовно направлення звернення 29.10.2025р. до Нацполіції відомостей про ОСОБА_1 як про особу, яка не пройшла (відмовилася від проходження) ВЛК та зобов`язати відповідача вчинти певні дії - припинити розшук позивача шляхом відкликання цього безпідставного обвинувачення для припинення розшуку позивача.

В обгрунтування вимог позову Позивач стверджує, що, згідно відомості з інформаційного ресурсу “Резерв+” відносно нього значиться звернення відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 до Нацполіції про розшук його, позивача, з причини того, що він входить до категорії осіб, які "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК", дата звернення - 29.10.2025р. Однак, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 05.10.2022р., він, позивач, - підлягає медичному переосвідченню аж 04.10.2027р., що, на думку позивача, свідчить про відсутність в його діях/бездіяльності жодного правопорушення у сфері військового обліку, оборони та мобілізації. які він не вчиняв, а тому він не вважає, що існують обставини, які свідчили б про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, - як то викладено у вказаному повідомленні від 29.01.2025р., адже вони нічим не підтверджуються, а тому, оскільки вина його у порушенні чинного мобілізаційного законодавства не доведеня - є обгрунтовані правові підстави для зняття його, позивача, з так званого "розшуку", тому він й звертається з позовом до суду - для захисту своїх прав.

Згідно з ч.1 статті 18 КАСУ, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. А, відповідно до ч.7ст.18 КАСУ, особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Відповідач є юридичною особою і тому був зобов`язаний зареєструватися в ЄСІТС - в її підсистемі "Електронний суд"- ще починаючи з 18 жовтня 2023 року - коли набрав чинності ЗУ №3200-IX в частині внесення змін до Господарського процесуального кодексу про обов`язок юридичних осіб та деяких фізичних осіб (ФОП) бути зареєстрованими в українській системі "Електронний суд" ЄСІТС (далі - "Електронний суд"). Незареєстровані сторони ризикують не отримувати документи, які подають їх опоненти до українських судів, та тим, що їх власні процесуальні документи будуть повернуті, залишені без руху/розгляду, не враховані або відхилені судами, адже через 7-м місяців з дня опублікування цього Закону, обов`язок зареєструватися в Електронному суді почав повноцінно діяти також для цілей цивільного та адміністративного судочинства. Зареєструватися в Електронному суді зобов`язані такі особи: 1. юридичні особи; 2. адвокати; 3. нотаріуси; 4. державні та приватні виконавці; 5. арбітражні керуючі; та 6. судові експерти. Реєстрація в підсистемі "Електронний суд" фідичних осіб-не підприємців - є добровільною, але в разі, якщо фізична особа є зареєстрованою в цій підсистемі, - вона набуває можливості звертатися до суду і надавати суду необхідні письмові пояснення і докази в електронному виді. Всі процесуальні документи, зокрема адміністративний позов з додатком та ухвала судді від 19.01.2026 про відкриття провадження були доставлені всім відповідачу у справі, як юридичній особі, який є зареєстрованим в підсистемі “Електронний суд”.

04.03.2026 через систему “Електронний суд” до суду надійшла заява позивача про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі; представник відповідача також у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, писмових пояснень та доказів на спростування вимог позову суду не надав.

Вивчивши доводи позову та матеріали справи, дослідивши надані докази та встановивши обставини справи, суд дійшов висновку про навність обгрунтованих підстав для задоволення заявлених позовних вимог, враховуючи наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується військово-обліковим документом - Тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 (далі - ВОД), що визаний замість військового квитка ( а.с.6).

За даними вказаного ВОД, копія якого додана до позову, він був виданий 05.10.2022, та згідно відомостей, що в ньому містяться, Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військове звання - солдат, склад - рядовий, профіль - НПО, військово-обліково спеціальність - 965647А, категорія - ІІ, комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 04.10.2022р. визнаний придатним до військової служби за гр.ІІст. - що, згідно Наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008р. означає, що Позивач пройшов медичний огляд за вимогами другої графи Розкладу хвороб (зазвичай це військовозобов`язані, які проходять службу в тилу, або військовослужбовці певних тилових спеціальностей), - що підтверджується наступним записом: "призовною комісією Болградського району зарахований у запас, підлягає повторному медичному переосвідченню 04.10.2027р.

З вищевикладеного вбачається, що в діях/юездіяльності Позивача відсутні порушення правил військового обліку, - оскільки він є особою, що, очевидно, - пройшов медичний огляд та зарахований в запас до наступного медичного огляду - до 04.10.2027р.; також судом встановлено, що позивач має звання солдат, ВОС975664, в реєстрі Оберіг - зареєстрований під №190420230640773800080, та уточним свої дані вчасно - 22.05.2024р., атому в його діях відсутні порушення правил військового обліку, крім того, суду не надано відомостей, що йому направлялася, і ним була/не була отримана повістка про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому його статус "перебуває в розшуку” та звернення 29.10.2025р. до Нацполіції начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з причини того, що Позивач є особою, яка була зобов`язана, але "Не пройшла (відмовилася від проходження) ВЛК" ( а.с.6) - є безпідставними і нічим не обгрунтованими.

А той факт, що Позивачу було видане "Тимчасове посвідчення" замість військового квитка ( а.с.6) на підставі наявності обставин, визначених Наказом Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008, який є чинним станом на теперішній час, - та запис у тимчасовому посвідченні, яке було видане згідно чинного законодавства на день його видачі (хоча опісля видача таких посвідчень була скасована Наказом МО від 25.07.2024 №509, що набрав чинності 29.08.2024) - свідчить також про відсутність порушень з боку Позивача вимог чинного законодавства «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він до РТЦК та СП з`являвся, ВЛК пройшов, обліковується як особа, що зарахована у запас до 04.10.2027р., а тому оголошення його в розшук як порушника правил військового обліку - є безпідставним.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини 1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05:30год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абз.5 ст.1 ЗУ №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 ЗУ «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст.22 ЗУ №3543-ХІІ, громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

В разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби ЗУ від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі- Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1,3 статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5-ю ст.33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, з аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак не забезпечив належне внесення до відповідної бази даних щодо Позивача - стосовно того, що він взятий на облік як особа, що зарахована в запас 05.10.2022р. до 04.10.2027р.

У свою чергу, п.20-1 частини першої ст.7 ЗУ №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом РТЦК та СП.

А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.

Однак суду не надано відомостей того, що Позивач був викликаний Відповідачем до РТЦК та СП відповідною повісткою.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до положень п.56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція, за зверненням районних (міських) РТЦК та СП, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.

Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному додатку військовозобов`язаного.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів щодо підтвердження факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Також і жодних доказів, які б свідчили про вжиття заходів відповідачем у порядку та у спосіб, встановлений п.56 Порядку №1487 в частині звернення відповідача до органів національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил військового обліку), до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, вбачається, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у ВОД позивача у застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача є протиправними.

За приписами ч.1ст.73 КАСУ - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.90 КАСУ, суд оцінює надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А, ст.77ч.2 зазначеного Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, в ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») щодо порушення Позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що зазначений вище, - жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А, згідно ч.2 ст.2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, як суб`єктом владних повноважень, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, суд дійшов висновку, що відповідач, вчиняючи такі дії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.

Ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору ст.13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Так, суд, в ході розгляду справи перевіряє чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Частиною 4 ст.245 КАСУ визначено, що у випадку, визначеному п.4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.

Згідно абз.16п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (РТЦК та СП) повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абз.3п.56 цього Порядк, - таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Згідно правової позиції ВС України (постанова від 16.09.2015 у спр.№ 21-1465а15), суд ухвалюючи рішення, має визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. А, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом суб`єктом владних повноважень відповідної держави (ріш.ЄСПЛ, п.75 спр."Афанасьев проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.243ч.ч.1-3, 244-246, 295-297 КАС України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині:

- визнання ОСОБА_1 такою особою, що порушила правила військового обліку і відноситься до категорії осіб, які "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК"

- та складання і направлення 29.10.2025р. органу Поліції звернення, - що стало підставою для внесення відомостей про гр. ОСОБА_1 до розшуку "Резерв+".

Зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 звернутися до відповідного органу Національної поліції з поданням про виключення гр. ОСОБА_1 з розшуку, у т.ч. - й з додатка "Резерв+", - починаючи з дня отримання копії цього рішення і до 04.10.2027р. включно.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого адміністративного апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту, після чого набирає законної сили.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Повний текст судового рішення виготовлено 08.06.2026 року.

Суддя А.В. Кравцова