Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №752/2643/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2643/26

Провадження №: 1-кп/752/1714/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 рокум. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025100010003263 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , одружений, має середню освіту, працює офіційно вантажником-комплектувальником в «Novus», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10.04.2013 року за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна (звільнений умовно-достроково ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.01.2017 року з невідбутим строком покарання 1 рік 9 місяців);

вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017 року за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, з урахуванням ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна (звільнений 23.08.2024 року з Ладижинської виправної колонії Вінницької області №39 по відбуттю строку покарання);

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2026 року за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік;

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

встановив:

відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває.

ОСОБА_4 30.11.2025 року приблизно о 19 год. 15 хв., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи разом з потерпілим ОСОБА_8 за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, буд. 3А, попросив у останнього мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка, на що потерпілий погодився та передав ОСОБА_4 в руки свій мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A-6 Plus SM-A605», чорного кольору на 32 GB.

Після чого, ОСОБА_4 тримаючи в руках мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4 , умисно, повторно, протиправно, відкрито, в умовах воєнного стану, під видом здійснення телефонного дзвінка, почав відходити від потерпілого.

В подальшому, ОСОБА_8 почав бігти за ОСОБА_4 та вимагати зупинитись і припинити протиправні дії, однак ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 1825,00 грн.

Своїми злочинними діями, ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 1825,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив, що дійсно 30.11.2025 року відпочивав разом зі своїм знайомим ОСОБА_8 за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, буд. 3А. Вказав, що надалі, під приводом дзвінка попросив у потерпілого телефон, хоча мав свій телефон, а потім відкрито заволодів телефоном потерпілого та почав бігти з місця вчинення злочину. Зазначив, що потерпілий щось говорив йому наздогін, але він на це не реагував. На наступний день вранці здав телефон потерпілого в ломбард та отримав за нього 600 грн. Різновид та вартість викраденого не оспорює. Шкоду потерпілому не відшкодував, потерпілого більше не бачив. У вчиненому щиро кається. Шкодує про вчинене, обіцяє стати на шлях виправлення, просить суворо не карати. Вказав, що працює офіційно та має на утриманні хвору мати похилого віку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, зокрема, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, а також те, що потерпілий жодного разу не з`явився в судове засідання та справою не цікавився, незначний розмір майна, яким заволодів обвинувачений, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому чилі за вчинення аналогічних злочинів, має постійне місце реєстрації та проживання, має міцні соціальні зв`язки, має середню освіту, працює офіційно в супермаркеті, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого його щире каяття у вчиненому, яке проявилось у прийнятті рішення більше не вчиняти кримінальні правопорушення і готовності нести відповідальність за скоєне, визнання вини, яке проявилось в осуді вчиненого, активне сприяння в розкритті злочину, що проявилось у відсутності опору під час затримання, сприяння слідству та швидкість розслідування даного провадження і направлення його до суду, негайна явка обвинуваченого за викликами до суду та наявність на утриманні матері похилого віку, яка має тяжкі захворювання зору. Також суд враховує відсутність у обвинуваченого обставин, що обтяжують покарання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

При визначенні строку покарання суд враховує, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару. Крім того, судом враховується незначний характер і ступінь тяжкості наслідків, незначний розмір викраденого майна, що було об`єктом посягання, відсутність в межах даного провадження претензій з боку потерпілого, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, його вік, те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, за яким проживає разом з матір`ю, працює офіційно, наявність чотирьох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, щире каяття у вчиненому, визнання вини, активне сприяння в розкритті злочину, наявність на утриманні матері похилого віку, яка має тяжкі захворювання зору. З огляду на викладене, із врахуванням принципу індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, а також того, що цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, враховуючи наявність чотирьох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вказаних вище даних про особу винного, який одружений та працює офіційно, вважаю, що строк, призначеного судом обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 186 КК України слід визначити із застосуванням вимог ст. 69 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_4 вчинив вказаний у вироку злочин до постановлення відносно нього вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2026 року, яким йому було призначено покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, тому до нього слід застосувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю злочинів остаточно визначити покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На думку суду, остаточно визначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових проступків та злочинів.

Із врахуванням того, що суд дійшов висновку про остаточне визначення обвинуваченому реальної міри покарання, з метою запобігти можливим ризикам ухилитися від суду та перешкодити виконанню вироку після набрання ним законної сили, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, строк остаточно визначеного покарання обчислювати з дня постановлення вироку.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішити згідно ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначити йому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 06.02.2026 року у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк остаточно визначеного покарання ОСОБА_4 обчислювати з 08.07.2026 року.

Речові докази у кримінальному провадженні:

DVD-R диск з записами з камер відеоспостереження з системи «Безпечне місто», компакт-диск з камер відеоспостереження з ломбардного відділення ТОВ «Ай Ломбард», що міститься в матеріалах кримінального провадження №12025100010003263, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №12025100010003263 протягом усього часу їх зберігання;

сім-картку «Vodafone» з номерними знаками № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ; флеш-накопичувач «Kingston select plus 64GB», що поміщено до камери схову речових доказів Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_8 ,

куртку синього кольору з маркуванням «BOOR STYLE ClASSIC», що поміщено до камери схову речових доказів Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_4 ;

квитанцію з ломбарду ТОВ «Скарбниця», договір № А01-250-23487 від 02.12.2025 року, що поміщено до камери схову речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 424,08 грн. в дохід держави.

До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою. Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1