Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №752/19901/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/19901/24

Провадження №2/752/593/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Авраменка Олександра в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року виконувач обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Авраменка О. в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 червня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю. В. прийнято рішення № 58734175 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 54,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2384828980000, номер запису 42489108) та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:039:0040.

Державна реєстрація проведена на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2021 року № 010621/4, технічного паспорта від 01 червня 2021 року б/н, виданого ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 .

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) державним кадастровим реєстратором відділу у Зачепилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 21 липня 2021 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:039:0040.

Водночас, будь-яких відомості, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси в матеріалах реєстраційної справи відсутні.

Згідно з інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05 березня 2024 року за № 073-632, Департамент не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об`єкти будівництва в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно з інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України від 13 лютого 2024 року № 834/05/18-24 встановлено, що дозвільних документів щодо об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено.

Також, згідно з інформацією Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 08 червня 2022 року за № 055-3068 в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві», відсутні відомості про документи щодо присвоєння житловому будинку поштової адреси на АДРЕСА_1 .

Тобто, на час здійснення державної реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю. В. прав власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 54,5 кв. м на АДРЕСА_1 вказана поштова адреса не присвоювалась об`єкту нерухомості.

Таким чином, за обставин ненадання ОСОБА_1 документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості та підтверджуючих документів права власності на земельну ділянку, реєстрацію права власності житлового будинку загальною площею 54,5 кв. м на АДРЕСА_1 на підставі лише технічного паспорту та довідки про показники об`єкта здійснено у порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за відсутності обов`язкових документів, визначених пунктами 41, 42 Порядку № 1127.

Отже, за відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно.

16 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування зазначеного вище житлового будинку, загальною площею 54,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Авдієнко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 706.

Крім того, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або іншим фізичним чи юридичним особам у власність чи користування, у тому числі для будівництва, не передавалась, правовстановлюючі документи на земельну ділянку не отримувались та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , за будь-якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані.

Отже, вказані реєстраційні дії здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на спірній земельні ділянці на АДРЕСА_1 , з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності у позаконкурентний спосіб (без прийняття рішення Київською міською радою про її відведення).

Відповідно до протоколів огляду місця події від 11 лютого 2022 року та 17 квітня 2024 року, проведених в рамках кримінального провадження № 42021102010000016 від 15 квітня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 (чинна до 11.08.2023), частиною першою статті 209, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 362, частиною першою статті 365-2, частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 362, статтею 365-2 КК України, земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:039:0040) на АДРЕСА_1 , вільна від капітальної забудови, об`єктів незавершеного будівництва, споруд тощо.

Отже, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 проведено на підставі рішень державних реєстраторів, які не відповідають вимогам законодавства, а тому відповідно до статті 26 Закону є підстави для їх скасування.

Таким чином, враховуючи відсутність об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки, належним способом захисту порушених прав є усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними правочинів та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

Посилаючись на вказані обставини, виконувач обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Авраменка О. в інтересах держави в особі Київської міської ради просив усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:039:0040), шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 червня 2021 року, індексний номер 58734175 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 54,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 42489108, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2384828980000). Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га (кадастровий номер 8000000000:90:039:0040), шляхом визнання недійсним договору дарування від 16 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдіенко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 706. Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 8000000000:90:039:0040), шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 вересня 2021 року, індексний номер 60403996, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на житловий будинок загальною площею 54,5 кв. м на АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 43993133, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2384828980000). Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га (кадастровий номер 8000000000:90:039:0040), шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0040 площею 0,1 га на АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У жовтні 2024 року Київська міська рада подала до суду додаткові пояснення у справі.

У жовтні 2024 року представник відповідачів - адвокат Марисик О. О. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідачі не приймали участі у питаннях набуття права власності на будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 не замовляв у ФОП ОСОБА_3 довідку про показники об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2021 року № 010621/4 та технічний паспорт від 01 червня 2021 року б/н, останньому не було відомо про деталі реєстрації за ним на праві власності житлового будинку на АДРЕСА_1 та останній не звертався до ФОП ОСОБА_4 з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за вищевказаною адресою. Також просила зупинити провадження у справі, оскільки суд не може прийняти у цій справі законне рішення до набрання законної сили вироком, який буде винесено за результатами судового розгляду кримінального провадження № 42021102010000016 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 (чинна до 11.08.2023), частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 362, частиною першою статті 365-2.

У листопаді 2024 року виконувач обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Авраменка О. в інтересах держави в особі Київської міської ради подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що оскільки первинна реєстрація права власності житлового будинку за ОСОБА_1 здійснена в порушення вимог законодавства, тож підлягає скасуванню, а відтак і договір дарування від 16 вересня 2021 року № 706 підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, як такий, що суперечать вимогам статей 203, 215 ЦК України. Також зазначив, що державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 проведено на підставі рішень державних реєстраторів, які не відповідають вимогам законодавства, а тому відповідно до статті 26 Закону є підстави для їх скасування.

У листопаді 2024 року виконувач обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Авраменка О. в інтересах держави в особі Київської міської ради подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

У квітні 2025 року представник відповідачів - адвокат Марисик О. О. подала до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 червня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю. В. зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 54,5 кв. м, житловою - 25,5 кв. м, на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 45).

Підставою для проведення державної реєстрації вказано: довідка про показники об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2021 року № 010621/4, видавник: ФОП ОСОБА_3 , технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 01 червня 2021 року, видавник: ФОП ОСОБА_3 , а підставою внесення запису вказано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58734175 від 14 червня 2021 року, приватний нотаріус Кузьменко Юлія Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ.

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 від 01 червня 2021 року, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що житловий будинок літ. «А» зазначений як об`єкт 1991 року побудови, загальною площею 54,5 кв. м, житловою площею 25,5 кв. м та допоміжною площею 23,5 кв. м. З експлікації приміщень встановлено, що до складу будинку входять: кухня площею 14,00 кв. м, коридор площею 7,2 кв. м, дві житлові кімнати площею 16,4 кв. м та 9,1 кв. м, веранда площею 5,5 кв. м та комора площею 2,3 кв. м (т. 1, а. с. 35-40).

З інформаційної довідки КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09 червня 2021 року № ПБ-2021 № 935, виданої на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., встановлено, що згідно з даними реєстрових книг Бюро житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований (т. 1, а. с. 42).

Із довідки ФОП ОСОБА_3 від 01 червня 2021 року № 010621/4 про показники об`єкта нерухомого майна встановлено, що за результатами проведеної технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа будинку становить 54,5 кв. м, а житлова площа 25,5 кв. м.

16 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 706, відповідно до умов якого дарувальник без будь-якого примусового насильства або якихось погроз, подарував, а обдарований прийняв у дар житловий будинок за номером АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:90:039:0040 (т. 1, а. с. 46-49).

Відповідно до пункту 2 договору дарування вказаний житловий будинок належить дарувальнику на праві приватної власності, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 261441942, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2384828980000.

Вказаний житловий будинок загальною площею 54,5 кв. м, у тому числі житлової площі 25,5 кв. м (пункт 3 договору дарування).

Отже, 16 вересня 2021 року проведено державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв. м) 54,5, житловою площею (кв. м) 25,5 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 52).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що на підставі договору дарування, серії та номер: 706, виданий 16 вересня 2021 року, видавник приватний нотаріус КМНО Авдієнко О. В., технічний паспорт серія та номер: б/н, виданий 01 червня 2021 року видавник: ФОП ОСОБА_3 ; довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: № 010621/4, виданий 01 червня 2021 року, видавник ФОП ОСОБА_3 ; проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, загальною площею 54,5 кв. м, житловою площею 25,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2384828980000), за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 32-34).

Із протоколу огляду слідчого відділу поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , вкрита зеленими насадженнями, вільна від забудови, а зазначена у державному реєстрі будівля площею 54,5 кв. м на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:039:0040 відсутня (не виявлена).

Листом Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 08 червня 2022 року № 055-3068 повідомив Голосіївську окружну прокуратуру м. Києва про те, що в реєстрі адрес, який ведеться згідно із Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 114-115).

Із листа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що поштова адреса об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 , не присвоювалась, та будь-яких звернень не надходило (т. 1, а. с. 116).

Із листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-4528, адресованого Голосіївській окружній прокуратурі м. Києва, встановлено, що відповідно до даних реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось (т. 1, а. с. 103-106).

Із листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 08 березня 2024 року № 0570202/1-3196 встановлено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:039:0040, у власність або користування (оренду) будь-яким фізичним чи юридичним особам за поданням Департаменту Київської міської ради не приймала (т. 1, а. с. 120-121).

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва листом від 23 квітня 2024 року № 073-1155 повідомив, що не видавав та не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих чи будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , а також не приймав в експлуатацію об`єкти будівництва за цією адресою (т. 1, а. с. 122-123).

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Такий підхід також вкладений у Європейській хартії місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Київська міська рада, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У зазначеній статті визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України керується змістом самої протиправної дії, її антисоціальним характером, а також значущістю порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 910/4932/19, від 25 березня 2021 року у справі № 911/2961/19, від 31 січня 2024 року у справі № 461/8830/17, від 16 лютого 2024 року у справі № 917/1173/22.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Об`єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, у яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.

Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії сторін (сторони) на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.

Отже, для нікчемного за статтею 228 ЦК України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.

Якщо укладення договору мало на меті зловживання або шахрайство (заволодіння чужим майном), це може розглядатися як порушення публічного порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14 (провадження № 14-90цс19) зазначено: «Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зробила такий висновок: «Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному позивачем.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд звертає увагу на те, що первинна державна реєстрація права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 проведена 14 червня 2021 року за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорта та довідки виготовленої ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), у редакції на день виникнення правовідносин (надалі також Порядок № 1127), вимагав для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Крім того у наведеному пункту Порядку № 1127 вказано, що документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 42 Порядку № 1127, чинного на момент проведення первинної державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , для державної реєстрації права власності на індивідуальний житловий будинок, закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються технічний паспорт та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Водночас матеріали справи містять лист Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до якого поштова адреса об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 не присвоювалася.

Отже, первинна державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна була проведена за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, подання якого було обов`язковим відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що свідчить про порушення встановленого законодавством порядку проведення державної реєстрації прав та підлягає врахуванню судом при оцінці законності подальших реєстраційних дій і правомірності набуття права власності на спірне майно.

Надалі вказаний об`єкт нерухомості був відчужений шляхом укладення договору дарування від 16 вересня 2021 року на користь ОСОБА_2 .

Разом із тим, із протоколу огляду слідчого відділу поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві земельної ділянки, встановлено, що земельна ділянка, з кадастровим номером 8000000000:90:039:0040, є вільною від забудови, а житловий будинок площею 54,5 кв. м, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , на ній відсутній та під час обстеження не виявлений.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією поштова адреса об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 не присвоювалася, а Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не видавалися та не реєструвалися документи, які б надавали право на виконання будівельних робіт або підтверджували прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, досліджені судом докази свідчать про наявність істотних суперечностей щодо самого факту існування об`єкта нерухомого майна, його технічних характеристик та підстав виникнення права власності на нього.

Суд враховує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про житловий будинок, який був предметом цивільного обороту та щодо якого неодноразово здійснювалися реєстраційні дії. Водночас матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що станом на вересень 2024 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 будь-який житловий будинок відсутній. При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин, зокрема доказів фактичного існування спірного об`єкта нерухомого майна на момент розгляду справи.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність обґрунтованих сумнівів щодо факту існування об`єкта нерухомого майна, право власності на який було зареєстровано.

Із огляду на наведене суд доходить висновку, що первинна державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна була проведена з порушенням вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127.

При цьому встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про те, що здійснення такої реєстрації було спрямоване не на підтвердження існуючого права на реально існуючий об`єкт нерухомого майна, а на створення формальних підстав для виникнення в цивільному обороті об`єкта нерухомого майна, який у подальшому міг виступати предметом цивільно-правових правочинів та підставою для набуття прав на земельну ділянку, на якій він нібито розташований.

Суд враховує, що спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Києва, при цьому будь-які рішення Київської міської ради про передачу цієї земельної ділянки у власність або користування особам, за якими здійснювалася державна реєстрація права власності на будинок, відсутні.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що укладення договору дарування від 16 вересня 2021 року було складовою послідовних дій, спрямованих на створення та подальший цивільний обіг права власності на об`єкт нерухомого майна, існування якого належними та допустимими доказами не підтверджено, з метою створення передумов для подальшого набуття прав на земельну ділянку комунальної власності поза встановленим законом порядком.

За таких обставин суд вважає, що зазначені правочини суперечать інтересам територіальної громади міста Києва, як власника земельної ділянки, та порушують публічний порядок, а тому відповідно до статті 228 ЦК України є нікчемними.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Встановивши нікчемність договору дарування від 16 вересня 2021 року, суд доходить висновку про наявність підстав для припинення зареєстрованих речових прав щодо такого майна.

Згідно з частиною другою статті 3 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент укладення договору дарування від 16 вересня 2021 року) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент укладення договору дарування від 16 вересня 2021 року) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, скасування судом державної реєстрації речових обтяжень на нерухоме майно має наслідком повернення у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, на що також спрямований позов прокурора.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпоряджання своїм майном.

Вимога про визнання недійсними правочинів, скасування рішень про реєстрацію права власності з одночасним припиненням таких прав спрямована на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження земельною ділянкою.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, беручи до уваги всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог належними, допустимими доказами, а обраний ним спосіб захисту порушеного права відповідає приписам чинного законодавства України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 12112,00 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Керуючись статями 76-81, частиною першою статті 141, статями 263, 264, 265 ЦПК України, статями 202, 203, 215, 228, 236, 324, 328, 626, 627 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про місцеве самоврядування», суд,

УХВАЛИВ:

Позов виконувача обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Авраменка Олександра в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер: 8000000000:90:039:0040, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2021 року № 58734175, яким зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 54,5 кв. м, житловою площею 25,5 кв. м, на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2384828980000) за ОСОБА_2 .

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер: 8000000000:90:039:0040, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом припиненням права власності на житловий будинок, загальною площею 54,5 кв. м, житловою площею 25,5 кв. м, на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2384828980000) за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Голосіївської окружної прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Голосіївська окружна прокуратура міста Києва, місцезнаходження: вулиця Антоновича, будинок 107, місто Київ, 03150.

Позивач: Київська міська рада, місцезнаходження: вулиця Хрещатик, будинок 36, місто Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 13.01.2026.

Суддя О. Б. Кокошко