Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №494/1137/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

08.07.2026

Справа № 494/1137/26

Провадження № 2/494/868/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Авдєєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/1137/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 року до Березівського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Римарю І.А. та враховуючи, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, Березівського та частини Лиманського районів, постійними повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

У своїй заяві позивач зазначила, що вона та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , останній матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, участі у її вихованні не приймає. Відповідач має мінливий дохід, страждає на ігрову залежність, ігнорує потреби дитини, має боргові зобов`язання. ОСОБА_2 є працездатною особою, інших осіб на утриманні не має. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить задовольнити її заяву та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 8000.00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до її повноліття.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 02.08.2026 року.

Позивач у судове засідання 08.07.2026 року не з`явилася, проте, 08.07.2026 року на адресу суду надіслала заяву про слухання справи за її відсутності, вказала, що на позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.25).

Відповідач у судове засідання 08.07.2026 року також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, так на його адресу направлялась ухвала про відкриття провадження по вказаній справі та судова повістка про виклик до суду, яку відповідач отримав особисто, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції (а.с.24), а тому на підставі ст.128-130 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви позивача про розгляд справи без її участі, неявкою до суду відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Врахувавши думку позивача, викладену нею в її письмовій заяві, ігнорування виклику до суду відповідачем, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд вважає зазначити, що засадами сімейного законодавства України передбачений обов`язок батьків у матеріальних витратах дитини, незалежно від того, з ким із них дитина проживає.

Судом встановлено, що рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.03.2026 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.10-12).

За час спільного проживання у позивача та відповідача народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.08.2018 року (а.с.9).

Згідно зі ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, «Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування».

Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., «…батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини…».

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі – СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини.

Крім того, ст. 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України: Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є батьком дитини і відповідно до ст. ст.180,181 СК України зобов`язаний надавати грошові кошти для утримання дочки, до досягнення нею повноліття.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини необхідно задовольнити та стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 8000.00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до її повноліття.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 133, 141, 229, 265, 273 ЦПК України, статтями 80,84,85,180,181,183 Сімейного кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Держави судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя І.А. Римар