Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №440/5292/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 07 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5292/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Крюківська виправна колонія (№29)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державна установа "Крюківська виправна колонія (№29)" в якій просить:

визнати протиправною та скасувати рішення дисциплінарної комісії Державної установи "Крюківська виправна колонія (№29)" від 03.04.2026 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосувавши до позивача захід стягнення як поміщення в дисциплінарний ізолятор установи без виведення на роботу чи навчання строком на 14 діб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте не відповідно до норм чинного законодавства, а саме з порушенням процедури дисциплінарного провадження і не враховано стан його здоров`я. Відтак, вважає, дане рішення, таким, що підлягає скасуванню, як протиправне.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 01.05.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 02.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Проте, у строк встановлений судом, відповідач, до суду відзиву на позовну заяву не надав.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач відбуває покарання у Державній установі "Крюківська виправна колонія (№ 29)".

Згідно з рапортами № 64, 65 представників адміністрації установи від 24.03.2026 року, під час обходу житлової зони проведеного 24.03.2026 року, близько 21.50 годині, позивач вів себе підозріло, тому був запрошений до чергової частини для проведення обшук (огляду) речей. Під час обшуку (огляду) було виявлено та вилучено блютуз навушники «AIR PODS", мобільний телефон марки «SAMSUNG GALAXY NOTE 8" S/N: R58JA17ZXMF IMEI: 35008/09/937419/8, сім карту мобільного оператора «VODAFONE» S/N: НОМЕР_1 , що є забороненими предметами для використання та зберігання для засуджених. Про вилучення вище зазначених предметів було складено відповідні документи акти та протоколи вилучення № 56, 57, в яких позивач розписався.

В подальшому позивачем було надано пояснення щодо вилучених предметів, згідно з якими, за твердженням позивача такі предмети, приніс в установу засуджений який на даний час звільнився з установи виконання покарань, прізвище якого назвати він не може.

Висновками перевірки по факту вилучення забороненого предмету від 24.03.2026, встановлено, що своїми діями засуджений ОСОБА_1 порушив вимоги розділу ІІ п. 4 ПВР УВП та ч. 4 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 107 КВК України засудженим забороняється придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини та вироби, заборонені до використання в колонії, перелік яких передбачений додатком Nє3 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року за № 2823/5, в частині використання предмету забороненого до використання в колонії, а саме мобільного телефону марки «SAMSUNG GALAXY NOTE б» S/N:R58JA17ZXMF IMEI:35008/09/937419/8, ci карту оператора «VODAFONE» S/N: НОМЕР_1 та блютуз навушників «AIR PODS», дані заборонені предмети було вилучено, про що складено відповідні матеріали. Питання щодо притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності вирішено винести на розгляд дисциплінарної комісії.

Позивачу було повідомлено під підпис про проведення засідання дисциплінарної комісії по розгляду вчиненого ним дисциплінарного правопорушення на 31.03.2026 о 14:00.

Відповідно до витягу з протоколу №26 засідання дисциплінарної комісії установи від 03.04.2026, зазначено, що при прибуттю до чергової частики у даного засудженого було виявлено та вилучено блютуз навушники « AIR PODS». А в ході повного обшуку в кімнаті для здійснення обшуків на правій нозі в шкарпетці було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «SAMSUNG, GALAXY 8», та сім карту оператора « VODAtUNE». Що є забороненими предметами для використання та зберігання для засуджених. Про що свідчить відеозапис відеореєстратора. Після чого засуджений ОСОБА_1 пропонував вирішити дану ситуацію незаконним шляхом. На пропозицію надати письмове пояснення стосовно свого вчинку засуджений ОСОБА_2 надав пояснення, де зазначив, що у нього вилучили заборонені предмети, які йому приніс засуджений, якій уже звільнився, називати прізвище засуджений ОСОБА_2 відмовився. Своїми діями даний засуджений грубо порушує наказ Міністерства Юстиції № 2823/5 від 28.08.2018. зареєстровано в МЮ України 05.09.2018 р. за № 1010/32462, а саме розділ ІІ пункт 4 (додаток 3.) абзац 9. Слухали адвоката Гринь I.О. по захисту інтересів засудженого ОСОБА_1 який пропонував дисциплінарній комісії не застосовувати до засудженого будь який захід стягнення, а обмежитися виховною бесідою. Вирішили: Враховуючи причини, обставини і мотиви вчинення порушення засудженим, його поведінку до вчинення проступку. кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого ОСОБА_1 доцільно застосувати до нього крайній захід стягнення, а саме поміщення до ДІ30 на 14 діб. За - 6 голосів, проти - 0, утримався - 0.

Рішенням дисциплінарної комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 та застосування до нього такого заходу стягнення як поміщення в дисциплінарний ізолятор установи, поміж іншого встановлено, що своїми діями даний засуджений грубо порушує наказ Міністерства Юстиції № 2823/5 від 28.08.2018. зареєстровано в МЮ України 05.09.2018 р. за № 1010/32462, а саме розділ II пункт 4 (додаток 3) абзац 9. Під час перевірки було встановлено, що засуджений ОСОБА_2 не діяв у стані крайньої необхідності, не перебував під дією психологічного або фізичного примусу, не виконував будь-чий наказ або розпорядження. Обставин, які відповідно до ст. 1312 КВК України виключають його дисциплінарну відповідальність, не встановлено. У ході перевірки за даним фактом було встановлено, що засуджений ОСОБА_1 вчинив дії, які виразилися у зберіганні заборонених предметів. У ході перевірки за даним фактом було встановлено, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання характеризується негативно, має стягнення які не зняті та не погашені, досить критично налаштований у бік адміністрації. Із засудженим ОСОБА_3 неодноразово проводились заходи виховного характеру, роз`яснювались порядок і умови відбування покарання, проте незважаючи на усі застосовані до нього заходи виховного впливу та дисциплінарні стягнення він вперто свідомо продовжує порушувати встановлений порядок відбування покарання. Послідовність соціально-виховних заходів, а також різноманітна інтенсивність виховного впливу, не забезпечила позитивних змін у поведінці засудженого ОСОБА_4 . Мотивом вчиненого дисциплінарного проступку є внутрішні переконання засудженого, який не намагається довести своє виправлення в період відбування покарання, причиною якого є його психологічна установка на протиправну поведінку. До засудженого ОСОБА_1 за час відбування покарання були застосовані усі можливі заходи виховного, профілактичного характеру, проте вказані заходи дієвого результату не дають, що свідчить про неспроможність засудженого дотримуватись обов`язків, визначених у Кримінально-виконавчому кодексі України та Правилах внутрішнього розпорядку. Своєю поведінкою засуджений ОСОБА_1 подає негативний приклад іншим засудженим, чим негативно вплинув на процес виправлення та ресоціалізації засуджених, а також може вплинути на оперативну обстановку в установі. Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_4 та керуючись ст. ст. 132, 134 п.8 та 135 Кримінально-виконавчого кодексу України, та більшістю голосів членів дисциплінарної комісії установи /протокол дисциплінарної комісії Nє26 від « 03» квітня 2026 року/ -, ВИРІШИЛИ: За невиконання покладених обов`язків засуджених та порушення встановлених заборон, яке мало місце 24.03.2026 року, а саме невиконання ним покладених на засуджених обов`язків та передбачених вимогами розділу 2 пункту 4 абз.3 Правил внутрішнього розпорядку застосувати до засудженого ОСОБА_4 1995 року народження, захід стягнення як поміщення у дисциплінарний ізолятор без виведення на роботу чи навчання на строк 14/ чотирнадцять/ діб.

Вказане рішення оголошено засудженому 03.04.2026.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та обов`язків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно із частиною 1 статті 9 КВК України засуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Відповідно до частини 2 статті 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Частинами 3, 4 статті 107 КВК України передбачено, що засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Засудженим забороняється: самовільно залишати колонію, порушувати лінію охорони; спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій; придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії; продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні; умисно заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров`ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов`язків; умисно завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну; вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених; грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська; самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об`єктах, на яких вони не працюють; завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях; готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії; мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; курити у не відведених для цього місцях та неповнолітнім у виховних колоніях; надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; наносити собі або іншим особам татуювання; тримати тварин без дозволу адміністрації установи виконання покарань; виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними; самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об`єктах різні об`єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).

При цьому, порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі урегульовано Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за №1010/32462 (далі Правила №2823/5).

Пунктом 1 Привал №2823/5 передбачено, що ці Правила регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. Ці Правила мають бути у вільному доступі для засуджених.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Правил №2823/5 засуджені зобов`язані, серед іншого: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Правил №2823/5 засудженим забороняється, зокрема придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3).

Відповідно до частини 1 статті 131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Частиною 1 статті 132 КВК України встановлено, що за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, може застосовуватися такий захід стягнення як поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб.

Згідно з частиною 1 статті 134 КВК України, яка регламентує порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Відповідно до частини 3 статті 134 КВК України стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частина 8 статті 134 КВК України встановлює, що поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.

Згідно з частиною 13 статті 134 КВК України засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м`яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого.

Відповідно до частини 16 статті 134 КВК України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид.

Процедуру дисциплінарного провадження регламентує стаття 135 КВК України.

Відповідно до частини 1 статті 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

За змістом частини 2 статті 135 КВК України до складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки.

Згідно з частинами 4-6 статті 135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

Таким чином, наведена норма спрямована на забезпечення гарантій реалізації права особи на захист під час дисциплінарного провадження, а не встановлює безумовну підставу для визнання незаконним будь-якого рішення дисциплінарної комісії лише з огляду на формальне недотримання строку повідомлення.

Як встановлено судом, позивач дійсно був повідомлений про проведення засідання дисциплінарної комісії, призначеного на 31.03.2026, однак у зазначену дату таке засідання фактично не відбулося.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що дисциплінарне провадження було розглянуто на засіданні дисциплінарної комісії 03.04.2026, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення.

При цьому суд звертає увагу, що саме по собі перенесення дати проведення засідання дисциплінарної комісії не може автоматично свідчити про незаконність прийнятого за його результатами рішення, якщо таке перенесення не призвело до обмеження гарантованих законом процесуальних прав особи та не вплинуло на можливість реалізації нею права на захист.

Як убачається з протоколу засідання дисциплінарної комісії № 26, під час розгляду дисциплінарного провадження був присутній представник позивача — Гринь І.О., який здійснював представництво його інтересів.

Наявність представника під час засідання дисциплінарної комісії свідчить про те, що право позивача на отримання правової допомоги, гарантоване частинами 4-6 статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України, було забезпечено адміністрацією установи виконання покарань.

Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач або його представник заявляли будь-які клопотання про відкладення розгляду дисциплінарного провадження у зв`язку з неналежним повідомленням про дату проведення засідання, наполягали на необхідності додаткового часу для підготовки до розгляду, повідомляли дисциплінарну комісію про неможливість реалізації своїх процесуальних прав або заявляли будь-які заперечення щодо проведення засідання саме 03.04.2026.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок перенесення засідання позивач був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарного провадження, надати свої пояснення, подати докази, заявити клопотання чи скористатися іншими процесуальними правами, передбаченими статтею 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Суд також враховує, що під час вирішення питання щодо правомірності рішення суб`єкта владних повноважень підлягає оцінці не лише факт допущення окремого процедурного відступу, а й те, чи мав такий відступ істотний характер, чи призвів він до порушення прав особи та чи міг вплинути на зміст прийнятого рішення.

Формальне порушення окремих процедурних вимог саме по собі не є безумовною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень, якщо таке порушення не потягло обмеження процесуальних прав особи, не вплинуло на всебічність та об`єктивність розгляду справи і не поставило під сумнів законність прийнятого рішення.

У даному випадку позивачем не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про те, що саме перенесення засідання дисциплінарної комісії з 31.03.2026 на 03.04.2026 фактично позбавило його можливості реалізувати право на захист або іншим чином вплинуло на результати дисциплінарного провадження.

Натомість наявні у матеріалах справи докази свідчать про забезпечення участі представника позивача у засіданні дисциплінарної комісії, що підтверджує реалізацію однієї з основних процесуальних гарантій, передбачених статтею 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

За таких обставин суд доходить висновку, що сам по собі факт непроведення засідання дисциплінарної комісії у первісно визначену дату та його проведення 03.04.2026 не свідчить про порушення процедури дисциплінарного провадження такого ступеня, яке могло б бути самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним і скасування рішення дисциплінарної комісії.

Отже, доводи позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення виключно з підстав його несвоєчасного повідомлення про дату проведення засідання дисциплінарної комісії не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому відхиляються судом як необґрунтовані.

Оцінюючи доводи позивача про те, що дисциплінарною комісією під час вирішення питання щодо застосування дисциплінарного стягнення не було враховано стан його здоров`я, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, відповідно до статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, на які посилається учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень, повинні бути підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Разом із тим позивач, посилаючись на неврахування дисциплінарною комісією стану свого здоров`я, не надав суду жодного медичного документа, висновку лікаря, виписки із медичної документації чи іншого належного доказу, який би підтверджував наявність у нього на момент прийняття оскаржуваного рішення такого стану здоров`я, що міг би об`єктивно вплинути на можливість застосування дисциплінарного стягнення або вимагав би його обов`язкового врахування дисциплінарною комісією.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що до початку або під час розгляду дисциплінарного провадження позивач повідомляв дисциплінарну комісію про наявність обставин, пов`язаних із станом свого здоров`я, подавав відповідні медичні документи, заявляв клопотання щодо їх дослідження або наполягав на необхідності врахування таких обставин при вирішенні питання про вид дисциплінарного стягнення.

Отже, самі лише твердження позивача про погіршення стану здоров`я або його неврахування дисциплінарною комісією не можуть визнаватися належним доказом існування відповідних обставин, оскільки ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях та не підтверджені жодними об`єктивними даними.

Суд наголошує, що адміністративне судочинство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а тому саме особа, яка посилається на певні фактичні обставини як на підставу своїх вимог, повинна довести їх існування належними засобами доказування. Натомість суд не вправі будувати свої висновки на припущеннях або недоведених твердженнях сторін.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ані факту існування такого стану здоров`я, який підлягав обов`язковому врахуванню дисциплінарною комісією, ані того, що зазначена обставина могла вплинути на зміст оскаржуваного рішення або свідчити про його протиправність. Відтак наведені доводи не спростовують правомірності рішення дисциплінарної комісії та не можуть бути самостійною підставою для визнання його протиправним і скасування.

Відтак, у ході розгляду справи суд не встановив порушень відповідачем порядку проведення дисциплінарного провадження та оформлення відповідного рішення за наслідками розгляду матеріалів дисциплінарних проступків.

Суд зазначає, що пунктом 5 розділу XXI Правил №2823/5 передбачено, що підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО та карцерах є постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, винесена начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов`язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії з визначенням строку тримання.

Тобто, за невиконання правил поведінки, які передбачені для засуджених, та порушення встановлених заборон до засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, може бути застосовано поміщення у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу. Застосування такого заходу стягнення оформлюється постановою про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, прийняттю якої передує рішення дисциплінарної комісії установи про доцільність застосування такого дисциплінарного стягнення.

Суд зауважує, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Оцінюючи обставини та вказані вище правові норми, суд вважає, що в діях позивача наявні ознаки вчинення порушення дисципліни та правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, а вина позивача у порушенні дисципліни доведена належними та допустимими доказами, з огляду на що відсутні підстави для скасування рішення відповідача від 03.04.2026 про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань строком на 14 діб без виведення на роботу та навчання.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність прийнятого оскаржуваного рішення у формі постанови не спростована у ході судового розгляду.

Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність ухваленого ним рішення.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд дійшов до висновку, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Державної установи "Крюківська виправна колонія (№29)" (вул. Миру, 4, с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38734, код ЄДРПОУ 08564328) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова