Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №492/144/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/144/26

провадження № 2/492/440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого – судді Череватої В.І.

за участю секретаря судового засідання – Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Арцизі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

Представник позивачки – адвокат Михайлов О.А.

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Михайлова О.А. звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що залишився після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 , якому належав вищевказаний житловий будинок. Відповідачка також є донькою померлого та у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті батька, шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області. У встановлений законом строк, позивачка прийняла спадщину після смерті батька, шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області, однак, постановою державного нотаріуса позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно, у зв`язку тим, що у правовстановлюючих документах на майно наявні розбіжності в нумерації житлового будинку, а саме у наданих документах наявні розбіжності у номері житлового будинку, що належав померлому. Так, у технічному паспорті вказано, що житловий будинок розташований за № 14, довідці № 335 від 29 лютого 1996 року - № 14, довідці № 117 від 14 січня 1966 року - № 16. Крім того, у договорі про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 14 травня 1959 року взагалі відсутня точна адреса розташування земельної ділянки (не зазначено її номер); згідно з довідкою Арцизької міської ради № См-117/02-17 від 16 вересня 2025 року померлому була надана в безстрокове користування земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що зумовило звернення до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді від 04 лютого 2026 року, прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та призначено підготовче судове засідання. Клопотання представника позивачки – адвоката Михайлова Олега Афанасійовича про витребування доказів задоволено та витребувано від Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області, належним чином засвідчену копію спадкової справи № 543-04, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року, витребувано від Комунального підприємства «Арцизьке бюро технічне інвентаризації» для огляду в судовому засіданні технічну документацію (архівну інвентаризаційну справу) на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; витребувано від приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Бучацького Володимира Яковича, належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувано від Арцизької міської ради відомості, за якою саме адресою була надана в безстрокове користування земельна ділянка ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року, у затвердженні мирової угоди від 30.03.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом відмовлено.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року, витребувано від Комунальної установи «Ізмаїльський архів» належним чином засвідчену копію рішення Арцизької районної ради депутатів трудящих від 24 травня 1957 року N° 223 стосовно відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувано від Комунального підприємства «Арцизьке бюро технічне інвентаризації» для огляду в судовому засіданні технічну документацію (архівну інвентаризаційну справу) на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; витребувано від Арцизької міської ради належним чином засвідчену копію документа (рішення, тощо), що підтверджує зміну нумерації житлового будинку АДРЕСА_3 , а також інформацію з реєстрових книг щодо реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (до зміни нумерації - № 16), на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та за наявності реєстрації – копію реєстрової книги з відповідними записами.

Позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки – адвокат Михайлов О.А. в судове засідання не з`явилися, але надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, але надала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу у її відсутність.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі учасників справи, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов висновку про неможливість застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання позову відповідачем, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був батьком позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про її народження і прізвище батька позивачки російською мовою значиться як « ОСОБА_4 ».

24 грудня 1988 року позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », у зв`язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу та копією паспорту громадянина України.

Як вбачається з копії рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради народних депутатів від 29.06.1989 року № 333, залишено у власність « ОСОБА_7 », проживаючого по АДРЕСА_2 , самовільне будівництво: літньої кухні літ. Б, веранди літ. Б, сарай літ. В, вбиральні літ. Г, сарай літ. Д, навіс літ. Д, літньої кухні літ Б, веранди літ. С, сарай літ. Ж, житлову площу, яка збільшилась на 14,20 кв.м, всього житлова площа – 26,10 кв.м.

Як вбачається з наявних у позивачки документів, у технічному паспорті на житловий будинок вказано, що він розташований за № 14, довідці № 335 від 29 лютого 1996 року - № 14, довідці № 117 від 14 січня 1966 року - № 16. Крім того, у договорі про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 14 травня 1959 року, взагалі відсутня точна адреса розташування земельної ділянки (не зазначено її номер); згідно з довідкою Арцизької міської ради № См-117/02-17 від 16 вересня 2025 року померлому ОСОБА_3 була надана в безстрокове користування земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

13 жовтня 2004 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Арцизької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_3 .

Як вбачається з копії інформаційної довідки, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Арцизької міської ради № 2018 від 27.11.2025 року, на час смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася також інший спадкоємець - донька померлого ОСОБА_3 та рідна сестра позивачки, відповідачка по справі. Факт родинних відносин померлого ОСОБА_3 та відповідачки підтверджується копією свідоцтва про її народження. Внаслідок укладення шлюбу дошлюбне прізвище відповідачки « ОСОБА_4 » було змінене на післяшлюбне « ОСОБА_9 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища N° 00050968690 від 2 травня 2025 року; в подальшому відповідачка внаслідок укладення шлюбу, змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » на післяшлюбне « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 12 лютого 1991 року Арцизьким районним бюро РАЦС Одеської області та копією паспорту громадянина України.

При зверненні до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який за життя належав померлому ОСОБА_3 , позивачці та відповідачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно, у зв`язку тим, що у правовстановлюючих документах на майно наявні розбіжності в нумерації житлового будинку, а саме у наданих документах наявні розбіжності у номері житлового будинку, що належав померлому. Так, у технічному паспорті вказано, що житловий будинок розташований за № 14, довідці № 335 від 29 лютого 1996 року - № 14, довідці № 117 від 14 січня 1966 року - № 16. Крім того, у договорі про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 14 травня 1959 року взагалі відсутня точна адреса розташування земельної ділянки (не зазначено її номер); згідно з довідкою Арцизької міської ради № См-117/02-17 від 16 вересня 2025 року померлому була надана в безстрокове користування земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 586/02-14 від 25 листопада 2025 року, № 600/02-14 від 03 грудня 2025 року.

Як вбачається з копії довідки, виданої Арцизькою міською радою від 16.09.2025 року, 24.01.1966 року в реєстровій книзі 4, яка передана КП «Арцизьке БТІ» на підставі рішення Арцизької районної ради від 20.04.2018 року № 619-УІІ «Про надання дозволу Арцизькому БТІ на передачу реєстрових книг об`єктів нерухомого майна місцевим радам», за номером 62 було зроблено запис: «Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 під забудову житлового будинку на праві приватної власності посвідчений Арцизькою нотаріальною конторою 19.05.1959 року № 105. Акт закінчення будівництва.» за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 459971282 від 13.01.2026 року, відсутні відомості щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 459971285 від 13.01.2026 року, щодо об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_2 , наявні записи про державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок, а також земельні ділянки, розташовані за вказаною адресою, за ОСОБА_11 .

Як видно з копії довідки, виданої Арцизькою міською радою від 14 травня 2025 року, в реєстрових книгах, які передані КП «Арцизьке БТІ» на підставі рішення Арцизької районної ради від 20.04.2018 року № 619-VII «Про надання дозволу Арцизькому БТІ на передачу реєстрових книг об`єктів нерухомого майна місцевим радам», запис щодо реєстрації об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , відсутній.

Згідно з копією Витягу з реєстру територіальної громади, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 543-04, заведеної після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші спадкоємці, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні.

Як видно з повідомлення приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Бучацького В.Я. від 12.03.2026 року № 126/01-16, за даними Алфавітної книги обліку спадкових справ приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Бучацького В.Я., відсутня спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Згідно повідомлення Арцизької міської ради Одеської області від 02.04.2026 року № 02-23/393, за результатами опрацювання документів, а саме: договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки, встановлено, що відомості в договорі про повну адресу земельної ділянки, яка була надана у безстрокове користування ОСОБА_3 , відсутні. Зокрема, у договорі зазначено лише назву вулиці — Кірова (Надрічна), без зазначення номера будинку, кадастрового номера земельної ділянки чи інших відомостей, що дають можливість ідентифікувати її точне місцезнаходження.

На підтвердження належності спадкодавцю ОСОБА_3 спадкового майна, судом витребувано від Комунального підприємства «Арцизьке бюро технічне інвентаризації» для огляду в судовому засіданні технічну документацію (архівну інвентаризаційну справу) на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , яка не містить відомостей щодо саме належності на праві приватної власності спадкового майна спадкодавцю ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідки Арцизької міської ради від 03.06.2026 року № 02-23/656, довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Арцизької міської ради від 02.06.2026 року № 06-01-17/133; довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Арцизької міської ради від 02.06.2026 року № 06-01-17/134; копії відповідних записів з Реєстрових книг об`єктів нерухомого майна, згідно яких за результатами опрацювання наявних матеріалів та документів у Арцизькій міській раді не встановлено наявності рішень, розпоряджень, наказів чи інших правовстановлюючих (розпорядчих) актів, які б підтверджували зміну нумерації житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 148); 10.08.2001 року в реєстрових книгах, які передані КП «Арцизьке БТІ» на підставі рішення Арцизької районної ради від 20.04.2018 року № 619-VII «Про надання дозволу Арцизькому БТІ на передачу реєстрових книг об`єктів нерухомого майна місцевим радам», було зроблено записи: «Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 під будівництво житлового будинку на праві приватної власності, посвідчений Арцизькою нотаріальною конторою 19.05.1959 року № 105. Акт про закінчення будівництва» - книга № 4, запис 62; «Свідоцтво про право приватної власності, видане Арцизькою міською радою на підставі рішення виконкому від 19.09.1986 року № 260, по якому ОСОБА_12 належить цілий будинок. Акт введення в експлуатацію будинку» - книга № 11 запис 76 за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з довідки Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Арцизької міської ради від 02.06.2026 року № 06-01-17/134, в реєстрових книгах, які передані КП «Арцизьке БТІ» на підставі рішення Арцизької районної ради від 20.04.2018 року № 619-VII «Про надання дозволу Арцизькому БТІ на передачу реєстрових книг об`єктів нерухомого майна місцевим радам», запис щодо реєстрації об`єкта нерухомості зав адресою: АДРЕСА_2 , відсутній (а.с. 150).

Як вбачається з Витягу з реєстрової книги № 4 запис 62, на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки громадянину « ОСОБА_7 » під будівництво житлового будинку на праві приватної власності, посвідчений Арцизькою нотаріальною конторою 19.05.1959 року № 105. Акт про закінчення будівництва, ОСОБА_3 передана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 151).

Як вбачається з архівної копії протоколу № 13 засідання виконкому Арцизької районної ради від 24.05.1957 року та рішення № 223 «Об отводе земельных участков под индивидуальное строительство в поселке Арциз» (відповідно до оригіналу російською мовою»), зазначено російською мовою, що « ОСОБА_7 » по АДРЕСА_2 надана земельна ділянка, площею 1200 кв.м., прізвище зазначено як « ОСОБА_13 ».

Як вбачається з копії Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 14.05.1999 року, посвідчений Арцизькою нотаріальною конторою 19.05.1959 року № 105, зазначено, що « ОСОБА_7 » надається земельна ділянка по АДРЕСА_2 , загальною площею 1200 кв., його прізвище вказано як « ОСОБА_4 ».

Як вбачається з копії висновку про реєстрацію домоволодіння від 05.03.1957 року, за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 1200 кв. м під будівництво житлового будинку земельна ділянка надана « ОСОБА_14 », його прізвище значиться як « ОСОБА_15 ».

Розбіжності в зазначенні прізвища спадкодавця в вищевказаних документах, не позбавляє права позивачці звернутися до Арцизької міської ради про внесення виправлень в документи, які видавались Арцизькою міською радою.

Позивачка та її представник не звертались до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов`язаний здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії визначено у частині 1статті 49 Закону України «Про нотаріат».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Так, у частині 4 статті 49 Закону України «Про нотаріат» закріплено, що на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом врегульовано ст. 68 Закону України «Про нотаріат» та п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3,4 глави 13 Порядку, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови;прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з пп. 4.16 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі за текстом Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 3 глави 7 розділу І Порядку, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Згідно п.п. 4.12 глави 10 розділу ІІ Порядку, вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно п.п. 4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку, вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п.п. 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку, вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Підпунктами 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приписами законодавства встановлено, що при поданні заяви про прийняття спадщини окрім документів, що посвідчують смерть спадкодавця, документів, що підтверджують родинні відносини, заповіту, тощо, спадкоємець повинен надати документи, що підтверджують право спадкодавця на спадкове майно.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19) зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Вирішуючи спори про визнання права власності на спадкове майно, суд повинен встановити належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 742/2026/20, від 14 грудня 2023року у справі № 603/377/17.

Разом з тим, спадкоємцю може належати в порядку спадкування лише те майно, право на яке за життя набув спадкодавець.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 листопада2022 року у справі № 332/2880/18 (провадження № 61-11768св20).

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачем суду не надано доказів того, що на час смерті ОСОБА_3 йому належав на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . За таких обставин, для задоволення позову, відсутні правові підстави.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою жодних належних, достатніх та допустимих доказів належності за життя ОСОБА_3 спадкового майна не надано, копія технічного паспорту не може підтверджувати належність спадкодавцю нерухомого майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність належності спадкодавцю спадкового майна, та відповідно, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 9, 10, 76 - 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1218, 1268 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 липня 2026 року.

Суддя В.І. Черевата