Окрема думка від 05 липня 2026 р. у справі №515/1108/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 515/1108/21 (провадження 61-14475 св 25)

06 липня 2026 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід у справі за позовом позовом Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Татарбунарської міської ради Білгород?Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Македонська Ірина Олександрівна, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, ухвалою від 06 липня 2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовив.

Водночас з наведеним рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. У листопаді 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Македонська І. О. на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, в якій заявник просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Македонська І. О., на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та зупинив дію оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.

3. В окремій думці від 13 січня 2026 року мною висловлена власна позиція щодо неприйнятності Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 , оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справіщо не підлягають касаційному оскарженню.

4. Так, я у своїй заяві про самовідвід зазначив, що оскільки мною в окремій думці була викладена правова позиція щодо необхідності відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 515/1108/21 та з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді-доповідача та забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, мене варто відвести від розгляду справи № 515/1108/21.

5. Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

6. Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

7. Згідно приписів пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

8. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

9. Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

10. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція), право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).

11. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).

12. Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).

13. Також у рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

14. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

15. Крім цього, згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

16. У справі № 515/1108/21, висловлюючи окрему думку, я проаналізував доводи особи, яка подала касаційну скаргу, на предмет їх прийнятності та виклав мою правову позицію щодо результатів розгляду Верховним Судом справи № 515/1108/21, а тому очевидним є те, що я вже маю сформовану думку стосовно результату розгляду справи.

17. Варто зауважити, що сумнівними є доводи колегії суддів, стосовно того, що в моїй окремій думці від 13 січня 2026 року відсутні відомості про висловлення мною своєї позиції щодо вирішення спору по суті, оскільки саме з підстав висловлення мною окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів мене від участі у розгляді справи № 757/7499/17?ц (провадження № 61?9313св20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (провадження № 61-8129св24) (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (провадження № 61-7603св24) (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року).

18. Враховуючи викладене, вважаю, що доводи моєї заяви про самовідвід від участі у розгляді справи №515/1108/21 за позовом Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Татарбунарської міської ради Білгород?Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки,за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Македонська Ірина Олександрівна, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 рокує цілком обґрунтовані та підтверджуються наведеною практикою Верховного Суду, тож належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б постановлення ухвали про задоволення моєї заяви та відведення мене від участі у розгляді цієї справи.

Суддя В. В. Пророк

Повний текст окремої думки складений 08 липня 2026 року.