Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №925/1339/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 925/1339/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 01.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія" арбітражного керуючого Кочин Наталії Василівни

про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника

у справі № 925/1339/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа № 925/1339/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія", провадження в якій відкрито за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" відповідно до ухвали від 10.12.2024.

2. Ухвалою попереднього засідання від 11.03.2025 затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно якого визнано грошові вимоги кредиторів:

- ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на загальну суму 2 241467,82 грн, з яких: 29068,80 грн до I черги задоволення (судовий збір); 2212399,02 грн до IV черги задоволення (основний борг, 3% річних та інфляційні втрати);

- ОСОБА_1 на загальну суму 4455440,46 грн, з яких: 798864,98 грн до IV черги задоволення (основний борг, інші нарахування); 3656576,23 грн до VI черги задоволення (штрафні санкції);

- Головного управління ДПС у Черкаській області на суму загальну суму 26468,35 грн, з яких: 6056 грн до I черги задоволення (судовий збір); 20 412,35 грн до VI черги задоволення (штрафні санкції).

Загальна сума грошових вимог, заявлених до боржника та визнаних судом, становить 6723376,63 грн.

3. Постановою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2025 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну.

4. У червні 2025 року ліквідатор подав заяву про покладення на органи управління солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в сумі 6723376,63 грн.

5. У заяві ліквідатор повідомив, що керівником ОСОБА_3 та особою, яка від імені боржника компетентна вчиняти юридично значимі дії та вчинки, із відповідними правовими наслідками - ОСОБА_2 , протягом строку, встановленого ч. 6 ст. 34 КУзПБ, не було подано до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за умов виникнення стійкої неплатоспроможності станом на 31.12.2019.

-Такі висновки зроблені ліквідатором на підставі аналізу фінансово-господарського стану, господарської та інвестиційної діяльності, становища на товарних ринках боржника від 14.04.2025, складний розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Кочин Н.В.

-З вказаного аналізу за 2017-2024 рр. вбачається, що розпорядник майна боржника за відсутності первинної документації, використав дані банківських виписок, інформацію щодо рухомого майна та дані державних реєстрів щодо нерухомого майна.

-Із аналізу банківських виписок розпорядник майна встановив провадження боржником господарської діяльності протягом липня 2017 року - липня 2018 року.

-У Аналізі зроблені висновки про перебування боржника у стані критичної неплатоспроможності станом на 31.12.2019.

-Такий аналіз став підставою для ухвалення Господарським судом Черкаської області постанови від 15.04.2025 про визнання боржника банкрутом.

- Як зазначає ліквідатор, директор та учасник фактично не здійснює керівництво боржником, кореспонденцію не отримує, контактів з арбітражним керуючим уникає. Така бездіяльність керівника боржника унеможливлює виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, зокрема проведення інвентаризації майна та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, його інвестиційного становища на ринках.

-В результаті виїзду за місцезнаходженням, керівні органи боржника відсутні. Така бездіяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недобросовісною та не сумлінною, а також протиправною, винною, спричиняє майнові втрати кредиторів. Протягом січня 2020 року органи управління боржника були зобов`язані звернутись в господарський суд із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Втім, провадження у справі відкрито за заявою кредитора у 2024 році, тобто органи управління боржника допустили порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ та мають бути притягнені до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

6. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.04.2025 задоволено заяву ліквідатора банкрута про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника та покладено на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі №925/1339/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія". Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія" 6 723 376,63 грн в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів банкрута.

Короткий зміст оскаржуваної постанови

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.10.2025 у справі № 925/1339/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кочин Наталії Василівни про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника.

7.1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що покладаючи солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на осіб, які порушили ч. 6 ст. 34 КУзПБ, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не встановив обставини, які свідчать як про розмір завданих збитків кредиторам, вчиненним порушенням, так і момент виникнення неплатоспроможності, позаяк ліквідатором такі обставини не доведені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №925/1339/24, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.10.2025 залишити в силі.

8.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

В обґрунтування пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник вказує, що Північним апеляційним господарським судом не враховано правову позицію Верховного Суду в частині порядку, форм звернення та способів притягнення до солідарної відповідальності, яка викладена в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.11.2024 у справі №924/784/23, від 05.12.2024 у справі №924/408/21, від 12.12.2024 у справі №910/5450/21, від 12.12.2024 у справі №904/5693/20.

Зазначає, що Північний апеляційний господарський суд необґрунтовано та безпідставно вдався до такого явища, як "правовий пуризм", надмірної процесуально формальності, не здійснивши при цьому дотримання статті 238 ГПК України, статей 74-77, 86 ГПК України та приписів норм статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, не врахувавши при цьому, висновку, який має місце у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009 (№8269/02), а також у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі №826/14749/1, від 12.08.2021 у справі №5019/960/11, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Зокрема, скаржник вказує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 вказано, що господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (пункт 7.43.)

Також скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах від 27.02.2019 у справі №922/1163/18; від 29.08.2018 у справі №909/105/15; від 29.08.2018 у справі №910/23428/17; від 31.01.2018 у справі №910/8763/17 щодо критеріїв категорій стандарту доказування та у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Вказує, що Північним апеляційним господарським судом не враховано норми та приписи положення частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Висновки суду апеляційної інстанції щодо притягнення до солідарної відповідальності є суперечливими, адже в оскаржуваному судовому рішенні не вказуються підстави відсутності можливості притягнення Відповідачів до солідарної відповідальності, та судом не здійснено встановлення обставин та не надано відповідей, на які суд зобов`язаний був надати відповідь із врахуванням положення частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20 щодо застосування статті 34 КУзПБ та статті 92 ЦК України та вказує, що судом не надано жодної оцінки свідомим діям відповідачів та наявним доказам у даній справі в якості здійснення органами управління - керівниками, що є Відповідачами в межах даної справи, дій щодо перерахування коштів в якості надання позики, фінансової допомоги, оплати товару та послуг, котрі, звісно, підтверджені відповідними документи, оскільки їх виготовлення знаходилось та знаходиться під волею та можливістю Відповідачів.

Також скаржник посилається на висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 щодо телеологічного тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ, а також посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №902/1157/21.

В обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - необхідності визначення розміру активів банкрута в період, що передує місячному строку до відкриття провадження у справі про банкрутство, як єдина основоположна підстава для притягнення до солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в межах справи про банкрутство.

9. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подано додаткові пояснення до касаційної скарги з проханням врахувати їх під час розгляду касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/1339/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №925/1339/24 та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у справі № 925/1339/24 на 01 липня 2026 року о 12:40 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/1339/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

15. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Предметом розгляду у цій справі стали вимоги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на керівника ОСОБА_3 та особу, яка від імені боржника компетентна вчиняти юридично значимі дії, із відповідними правовими наслідками - ОСОБА_2 ,солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника, у зв`язку з чим Суд звертається до правил та умов покладення цієї відповідальності, що визначені положеннями частини шостої статті 34 КУзПБ.

17. За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (в редакції чинній на момент звернення ліквідатора), боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

18. Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

19. Щодо правової природи солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство Суд зазначає, що цей вид відповідальності має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

20. А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80) слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.

21. У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 (пункти 10.15, 10.19).

22. Тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ. У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 (пункт 10.42).

23. Тож визначене нормами частини шостої статті 34 КУзПБ правопорушення має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

24. Одним із таких елементів є розмір солідарної відповідальності, тобто розмір збитків, завданих боржнику, а відповідно, і його кредиторам внаслідок допущеного порушення, що полягає у порушенні визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (неплатоспроможності, в чинній редакції частини шостої статті 34 КУзПБ) боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

25. Отже, звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує належного та правильного, відповідно до закону, визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта (суб`єктів за наявності) солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

26. Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності відповідної суми звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

27. У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постановах від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21 (пункти 8.5. 8.6), від 05.03.2025 у справі № 908/1244/22 (пункт 7.6), від 10.04.2025 у справі № 925/367/20(925/143/24) (пункт 33), від 04.06.2025 у справі № 910/18144/23.

28. Щодо правил визначення розміру солідарної відповідальності у справі про банкрутство, то Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

29. Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини шостої статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, пункт 8.3) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.

30. З огляду на наведене неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника (відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів тощо) без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, з урахуванням також того майна (активів), повернення якого до складу ліквідаційної маси боржника здійснюється за наслідками вирішення спорів про недійсність правочинів з відчуження відповідного майна (майнових прав, інших активів) боржника, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.

31. Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

32. Тож, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).

33. Водночас у разі недостатності майна / активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.

34. Суд виходить з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.

35. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) у вирішенні спору щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ.

36. На думку Суду, такий висновок підлягає також врахуванню mutatis mutandis у вирішенні питання щодо розміру солідарної відповідальності осіб, які порушили вимоги частини шостої статті 34 КУзПБ, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, щодо подібності відповідних правовідносин з огляду на їх деліктну природу; необхідності телеологічного тлумачення вказаної норми КУзПБ, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону); необхідності стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ саме на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси та спрямуванням їх на задоволення вимог кредиторів.

37. Отже, грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) через неподання (несвоєчасне подання) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника (в попередній редакції частини шостої статті 34 КУзПБ); і розмір такої відповідальності має визначатися як різниця між сумою вимог кредиторів та вартістю виявлених у Боржника в процедурі ліквідації майнових активів та сум, отриманих від їх реалізації.

38. Недотримання цього правила визначення розміру солідарної відповідальності, а саме заявлення вимоги про покладення солідарної відповідальності передчасно, зокрема до завершення реалізації всіх виявлених активів боржника, що підлягають включенню до ліквідаційної маси та погашення за рахунок отриманих сум вимог кредиторів у справі про банкрутство, виключає оцінку судом факту наявності відповідного правопорушення та його елементів, та є підставою для відмови у задоволенні відповідної вимоги.

39. Як встановив апеляційний господарський суд, після звернення із даною заявою, ліквідатор подав в господарський суд для розгляду в межах справи про банкрутство позовні заяви про стягнення заборгованості із дебіторів боржника на загальну суму 11 060 634,25 грн (№№ 925/1339/24 (925/1176/25), 925/1339/24 (925/1169/25), 925/1339/24 (925/1174/25), 925/1339/24 (925/1175/25), 925/1339/24 (925/1178/25), 925/1339/24 (925/1173/25), 925/1339/24 (925/1177/25), 925/1339/24 (925/1170/25), 925/1339/24 (925/1172/25), 925/1339/24 (925/1171/25), 925/1339/24 (925/1168/25)), що значно перевищує визнанні ухвалою попереднього засідання у справі про банкрутство грошові вимоги кредиторів в загальному розмірі 6 723 376,63 грн.

40. Встановлені обставини дали суду другої інстанції правомірну підставу для висновку про неправильне визначення ліквідатором розміру збитків кредиторів, які мають відшкодувати особи, винні у порушенні ч. 6 ст. 34 КУзПБ, тобто понести солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника.

41. При цьому, суд другої інстанції також встановив, що до заяви ліквідатор не подав будь-які докази в підтвердження вжиття заходів із розшуку майнових активів боржника, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, інших дій, які б спонукали керівника боржника передати первинну документацію ліквідатору з метою здійснення реального майнового стану боржника.

42. Отже, слід погодитись із правильними висновками апеляційної інстанції про те, що покладаючи солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на осіб, які порушили ч. 6 ст. 34 КУзПБ, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не встановив обставини, які свідчать, як про розмір завданих збитків кредиторам, вчиненим порушенням, так і моменту виникнення неплатоспроможності, позаяк ліквідатором такі обставини не доведені.

43. Таким чином під час звернення із заявою у цій справі ліквідатор, у своїй заяві не зазначав та не довів здійснення у цій справі усіх передбачених КУзПБ дій, необхідних для виявлення та повернення майна банкрута, здійснення та завершення реалізації майна, включеного до ліквідаційної маси, та проведення розрахунків з кредиторами за рахунок отриманих від такої реалізації коштів.

44. Передчасність заявлення відповідних вимог є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви, що виключає дослідження обставин наявності або відсутності порушень з боку відповідачів щодо притягнення їх до відповідальності.

45. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відмови у покладенні солідарної відповідальності на відповідачів, з підстав передчасності подання відповідної заяви у спірних правовідносинах через необґрунтованість визначного заявником розміру та неможливості встановлення дійсного розміру солідарної відповідальності як розміру заподіяних кредиторам збитків у вигляді незадоволених грошових вимог до Боржника до вчинення всіх відповідних дій у процедурі ліквідації останнього.

46. Дійшовши цього висновку (у зв`язку із передчасністю заяви ліквідатора про покладення солідарної відповідальності у цій справі), Суд не оцінює доводів та аргументів скаржника щодо кваліфікації матеріально-правових підстав для покладення солідарної відповідальності у цій справі, оскільки відповідні обставини є предметом дослідження і оцінки та можуть бути піддані судами відповідній правовій кваліфікації лише у разі належного визначення заявником розміру цієї відповідальності та суми вимог, що підлягає стягненню у межах покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство.

47. Верховний Суд оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваному судовому рішенні, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшов висновку про необґрунтованість аргументів скаржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

50. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі № 925/1339/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.В. Васьковський

В.І. Картере