Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №904/5850/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/5850/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Шеметенко А. С. (адвокат),

відповідача - Чайкіної К. О. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК"

до Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС"

про скасування оперативно-господарських санкцій.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 14.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" (далі - ТОВ "СП ПАРК", Товариство, підрядник, позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" (далі - ПрАТ "ЮЖКОКС", замовник, відповідач) про скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих ПрАТ "ЮЖКОКС" до ТОВ "СП ПАРК" у загальному розмірі 1 675 665,98 грн згідно із повідомленням від 21.05.2025 № 54-14 щодо використання права замовника на підставі пункту 10.10 договору підряду від 12.07.2024 № 07-17/24 (далі - договір підряду від 12.07.2024, договір № 07-17/24) стосовно утримання в односторонньому безумовному порядку суми неустойки (у розмірі 0,3 % від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення), передбаченої підпунктом 10.3.2 пункту 10.3 договору № 07-17/24, - у розмірі 487 670,77 грн, штрафу у розмірі 20 % від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт або їх етапів, передбаченого підпунктом 10.3.3 пункту 10.3 цього договору, - у розмірі 1 187 995,21 грн, посилаючись на положення статей 526, 613, 614, 837, 839, 846, 875, 883 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 235 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) порушення строків виконання робіт за договором підряду від 12.07.2024 сталося не з вини Товариства, а внаслідок істотних і систематичних порушень договірних обов`язків замовником, який, зокрема, не забезпечив своєчасного та належного допуску підрядника до об`єкта, не оформив акта передачі об`єкта в ремонт, несвоєчасно та не в повному обсязі надавав технічну і дозвільну документацію, матеріали та обладнання (надав частину матеріалів неналежної якості), а також встановив обмежений режим доступу до об`єкта, що унеможливлювало виконання робіт у межах погодженого графіка. Усі зазначені обставини неодноразово фіксувалися у листуванні сторін та доводять наявність прострочення кредитора відповідно до статті 613 ЦК України, що виключає відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт;

2) підрядник виконав значний обсяг робіт, які були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості чи обсягу, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт та первинними бухгалтерськими документами, однак, незважаючи на це замовник оплатив виконані роботи лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 2 078 528,15 грн, яка визнавалася відповідачем під час переговорів та у проєктах додаткових угод, проте так і не була погашена;

3) застосування відповідачем оперативно-господарських санкцій у виді неустойки та штрафу є неправомірним, оскільки такі санкції були застосовані після закінчення строку дії договору та не відповідають правовій природі оперативно-господарських санкцій, визначеній статтею 235 ГК України, а саме не спрямовані на припинення або запобігання порушенню зобов`язання. Крім того, на думку позивача, дії замовника є внутрішньо суперечливими та недобросовісними, оскільки ПрАТ "ЮЖКОКС", одночасно визнаючи наявність заборгованості та необхідність врегулювання спору мирним шляхом, фактично використав санкції як інструмент ухилення від оплати за вже прийняті роботи;

4) відсутні правові підстави для покладення на "СП ПАРК" відповідальності за порушення строків виконання робіт, тоді як дії ПрАТ "ЮЖКОКС" свідчать про порушення принципів добросовісності та розумності у господарських правовідносинах, тому застосовані відповідачем санкції підлягають скасуванню, а заборгованість за виконані та прийняті роботи - стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 22.01.2026 (суддя Дупляк С. А.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 (головуючий - Джепа Ю. А., судді Соп`яненко О. Ю., Фещенко Ю. В.), позов задовольнив частково. Скасував оперативно-господарську санкцію, яку було застосовано ПрАТ "ЮЖКОКС" у виді штрафних санкцій на загальну суму 932 297,46 грн згідно з повідомленням від 21.05.2025 № 54-14 (у т. ч. пеня, передбачена підпунктом 10.3.2 пункту 10.3 договору № 07-17/24, у сумі 3893,86 грн та штраф, передбачений підпунктом 10.3.3 пункту 10.3 цього договору, у сумі 928 403,60 грн). У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення та постанова мотивовані частковою обґрунтованістю позовних вимог з огляду на доведеність факту порушення позивачем строків виконання робіт як достатньої підстави для застосування до позивача оперативно-господарських санкцій, передбачених пунктом 10.10 договору підряду від 12.07.2024, оскільки:

1) матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження укладення сторонами додаткової угоди щодо зміни строків виконання робіт, як того вимагає пункт 2.2 договору підряду від 12.07.2024, у зв`язку з чим суд першої інстанції виходив із первісно погоджених умов договору № 07-17/24 та додатку № 1 до нього, відповідно до яких строк виконання робіт встановлено до 23.11.2024 (електрична частина) та до 30.11.2024 (механічна частина). При цьому посилання Товариства на підписаний сторонами новий графік виконання робіт від 23.12.2024, яким, за доводами скаржника, було змінено кінцевий строк виконання робіт до 31.12.2024, суд першої інстанції відхилив, зважаючи на відсутність погодження сторонами відповідних змін і неоформлення додаткової угоди до договору, що свідчить про неспростування підрядником факту прострочення ним зобов`язання з виконання робіт;

2) аргументи позивача про допущене прострочення кредитора шляхом порушення відповідачем обов`язків із забезпечення матеріалами (ненадання матеріалів або їх надання неналежної якості), допуску до об`єкта та створення організаційних перешкод у виконанні робіт не підтверджені належними та допустимими доказами, натомість, у відповідь на лист ПрАТ "ЮЖКОКС" від 23.09.2024 № 54-13, у якому йшлося про недостатню кількість персоналу підрядника, ТОВ "СП ПАРК" листом від 27.09.2024 підтвердило необхідність збільшення кількості працівників;

3) Товариство не довело наявності обставин, які в розумінні статей 614, 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності, зокрема, не довело ані наявності непереборної сили, ані причинного зв`язку між діями замовника та невиконанням підрядником робіт у встановлений строк;

4) твердження підрядника про нібито невідповідність мети застосування санкцій їх правовій природі не спростовують встановленого факту порушення ним зобов`язання (у виді невиконання робіт у встановлений строк) та не впливають на правомірність реалізації замовником передбаченого договором підряду від 12.07.2024 права на одностороннє утримання сум штрафних санкцій із вартості виконаних робіт.

Водночас, проаналізувавши розрахунок утримуваних ПрАТ "ЮЖКОКС" штрафних санкцій, апеляційний суд погодився як із висновком суду першої інстанції про помилковість їх обчислення у первісному розмірі, так і зі здійсненим судом перерахунком, згідно з яким місцевий господарський суд правильно встановив, що за умовами підпунктів 10.3.2, 10.3.3 пункту 10.3 договору підряду від 12.07.2024 пеня у розмірі 0,3 % і штраф у розмірі 20 % підлягають нарахуванню виключно на вартість конкретних прострочених робіт або їх етапів, а не на загальну договірну вартість робіт. Таким чином, у зв`язку з неправильним визначенням відповідачем бази нарахування штрафних санкцій, розмір заявлених санкцій підлягає обґрунтованому коригуванню, а саме: пеня у сумі 483 776,91 грн, штраф - 259 591,61 грн, які правомірно нараховано на вартість невиконаних Товариством робіт станом на 28.03.2025, тобто вже навіть після закінчення строку дії договору № 07-17/24 (після 31.12.2024), а саме на суму 1 297 958,04 грн.

4. Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 04.02.2026 (суддя Дупляк С. А.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 (головуючий - Джепа Ю. А., судді Соп`яненко О. Ю., Фещенко Ю. В.), клопотання ТОВ "СП ПАРК" про відшкодування 20 000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги задовольнив частково. Стягнув із ПрАТ "ЮЖКОКС" на користь ТОВ "СП ПАРК" 11 128 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "СП ПАРК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати у частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування оперативно-господарських санкцій на загальну суму 743 368,52 грн, застосованих відповідачем до позивача згідно із повідомленням від 21.05.2025 № 54-14, і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень частини 4 статті 612 та частини 2 статті 613 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що при дослідженні обставин виконання договору підряду його сторонами судам необхідно враховувати як дії підрядника щодо виконання обумовлених договором робіт (їх етапів) у належній якості та у строк (строки), погоджені сторонами, так і дії замовника зі своєчасного надання підряднику речі, що підлягає ремонту, та забезпечення підрядника за його запитом відповідними комплектуючими (складовими) речі, які є необхідними для проведення (завершення) ремонту речі. Отже, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як замовником, так і підрядником суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/6217/19, від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21;

2) суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 235- 237 ГК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що: а) при вирішенні спору про скасування оперативно-господарської санкції необхідно встановити як момент виникнення у відповідача права на застосування такої санкції та чи відповідає мета застосування відповідачем цієї санкції меті застосування оперативно-господарських санкцій, передбаченій статтею 235 ГК України, а саме припиненню або запобіганню повторення порушень зобов`язання, так і те, чи виконані сторонами свої зобов`язання за договором і, відповідно, чи не є ці зобов`язання припиненими станом на момент застосування оперативно-господарської санкції, задля встановлення можливості застосування такої санкції взагалі; б) мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 905/174/19, від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 05.10.2022 у справі № 904/7906/21, унаслідок чого судами залишено поза увагою те, що застосовані замовником до підрядника 21.05.2025 (тобто майже через 5 місяців після закінчення строку дії договору) оперативно-господарські санкції не відповідають меті їх застосування та поняттю "оперативного впливу", а також спрямовані виключно на ухилення ПрАТ "ЮЖКОКС" від виконання своїх грошових зобов`язань за договором підряду в частині оплати вартості виконаних ТОВ "СП ПАРК" робіт;

3) суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, графік виконання робіт від 23.12.2024, лист ТОВ "СП ПАРК" від 29.08.2024 № 29/08-1.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ПрАТ "ЮЖКОКС" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СП ПАРК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 904/5850/25 та призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні на 30.06.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 12.07.2024 між ТОВ "СП ПАРК" (підрядник) і ПрАТ "ЮЖКОКС" (замовник) було укладено договір № 07-17/24, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик у порядку та на умовах цього договору виконати на території замовника роботи з капітального ремонту на об`єкті замовника: "Машина дверізнімна № 3" інв. № 100072 в обсязі, передбаченому локальним кошторисом № 24/91 та № 42-24/89 (додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору. Замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені цим договором. Строки виконання робіт за цим договором, а також їхніх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються графіком виконання робіт (далі - графік), що оформлюється у виді додатка № 1 та є невід`ємною частиною цього договору. Строк виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт відповідно до пункту 5.2 договору. У разі несвоєчасного прийняття об`єкта робіт, термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного пунктом 5.2 цього договору. Ціна робіт за цим договором становить 4 949 980,05 грн без урахування ПДВ. Крім того ПДВ за ставкою 20 %, що діє на момент укладення договору, у розмірі 989 996,01 грн. Усього вартість робіт за договором з урахуванням ПДВ становить 5 939 976,06 грн.

10. У пунктах 4.1, 4.2, 5.2, 6.1 договору № 07-17/24 сторони погодили, що оплата замовником виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно), протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків і податкових накладних та оригіналів актів КБ-2в. У разі порушення підрядником строків надання замовнику актів КБ-2в, передбачених підпунктом 7.1.12 пункту 7.1 цього договору, термін оплати таких робіт становить 60 (шістдесят) календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до акта КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних. Оплата замовником виконаних підрядником робіт провадиться у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника. Безпосередньо перед початком встановленого терміну виконання робіт, замовник передає, а підрядник приймає відповідні об`єкти робіт на підставі "Акта здачі об`єкта (агрегату, обладнання) в ремонт" із підписанням, за необхідності, відповідних актів, а також передає згідно з графіком поставки матеріали, необхідні матеріали для виконання робіт із зазначенням найменування та кількості. Роботи виконуються з матеріалів підрядника (згідно з реєстром цін) та замовника і засобами підрядника, якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі. У деяких випадках допускається змішане постачання і комплектація об`єктів будівництва матеріалами і конструкціями. Під матеріалами замовника слід розуміти всі матеріали, що надаються замовником для виконання робіт підрядником, крім підакцизних товарів, перелік яких затверджено розділом VI "Акцизний податок" Податкового кодексу України.

11. За змістом підпунктів 7.3.2, 7.3.3 пункту 7.3 договору підряду від 12.07.2024 замовник зобов`язується надавати підряднику для виконання робіт відповідні об`єкти, створювати необхідні умови для безпечного виконання робіт з урахуванням діючого виробництва замовника.

12. Згідно з пунктом 10.10 договору № 07-17/24 замовник має право в односторонньому безумовному порядку (зокрема й після закінчення строку дії цього договору) застосовувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред`явленої підрядникові неустойки та розрахованих збитків із сум, які підлягають оплаті, зокрема і за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом надіслання підрядникові відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки, що утримується, та розрахованих збитків. Утримання неустойки та розрахованих збитків не тягне за собою зміну вартості робіт за цим договором. У результаті перерахування замовником грошових коштів у сумі, що підлягає оплаті підрядникові після утримання неустойки та розрахованих збитків, зазначених у повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов`язання замовника щодо перерахування грошових коштів у сумі, що підлягала оплаті підрядникові до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов`язання підрядника зі сплати замовникові неустойки та розрахованих збитків, зазначених у повідомленні. До завершення розгляду по суті спірних питань, що виникли, сторонами або судом, утримання замовником сум пред`явленої підрядникові неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених цим договором зобов`язань замовника щодо оплати виконаних підрядником робіт і поставлених матеріалів.

13. Пунктом 15.5 договору підряду від 12.07.2024 передбачено, що цей договір діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

14. Згідно з графіком виконання робіт з проведення капітального ремонту на об`єкті "Машина дверізнімна № 3" інв. № 100072 (додаток № 1 до договору № 07-17/24) встановлено такі строки: 1) на проведення капітального ремонту на об`єкті електричної частини - 23.11.2024; 2) на проведення капітального ремонту на об`єкті механічної частини - 30.11.2024.

15. Додатком № 2 до договору підряду від 12.07.2024 сторони погодили договірну ціну з проведення капітального ремонту на об`єкті "Машина дверізнімна № 3" інв. № 100072, а саме: 1) на проведення капітального ремонту на об`єкті електричної частини - 1 580 384,27 грн; 2) на проведення капітального ремонту на об`єкті механічної частини - 4 359 591,79 грн.

16. На виконання умов договору № 07-17/24 позивач у період з серпня по грудень 2024 року включно виконав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи на загальну суму 4 642 018,03 грн, що підтверджується: актами приймання виконаних робіт від 26.08.2024 № 01-08, від 26.09.2024 № 01-09, від 25.10.2024 № 01-10, від 25.10.2024 № 02-10, від 25.11.2024 № 01-11, від 25.11.2024 № 02-11, від 30.12.2024 № 01-10, від 30.12.2024 № 02-12; відповідними довідками КБ-3; рахунками-фактурами; зареєстрованими податковими накладними від 26.08.2024 № 8, від 26.09.2024 № 9, від 25.10.2024 № 3, від 25.10.2024 № 4, від 25.11.2024 № 2, від 25.11.2024 № 3, від 30.12.2024 № 9, від 30.12.2024 № 10.

17. ПрАТ "ЮЖКОКС" повідомленням від 21.05.2025 № 54-14 на суму 1 675 665,98 грн поінформувало ТОВ "СП ПАРК" про використання права замовника на підставі пункту 10.10 договору підряду від 12.07.2024 стосовно утримання в односторонньому безумовному порядку суми неустойки (в розмірі 0,3 % від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення), передбаченої підпунктом 10.3.2 пункту 10.3 договору, у сумі 487 670,77 грн, а також передбаченого підпунктом 10.3.3 пункту 10.3 цього договору штрафу у розмірі 20 % від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт або їх етапів, а саме на загальну суму 1 187 995,21 грн.

На обґрунтування зазначеного повідомлення відповідач зазначив, що станом на 31.12.2024 актами приймання виконаних робіт від 26.08.2024 № 01-08, від 26.09.2024 № 01-09, від 25.10.2024 № 01-10, від 25.10.2024 № 02-10, від 25.11.2024 № 01-11, від 25.11.2024 № 02-11, від 30.12.2024 № 01-10, від 30.12.2024 № 02-12 було зафіксовано виконання підрядником робіт на загальну суму 4 642 018,02 грн із ПДВ, з яких: роботи по механічній частині - на суму 4 218 764,76 грн (з ПДВ); роботи по електричній частині - на суму 423 253,26 грн (із ПДВ). Так, у зв`язку з невиконанням Товариством робіт згідно із графіком станом на 28.03.2025 не виконано роботи на суму 1 297 958,04 грн (із ПДВ), у тому числі по механічній частині у сумі 140 827,03 грн (із ПДВ), по електричній частині - 1 151 131,01 грн (із ПДВ). Таким чином, підрядником було порушено умови договору в частині строків виконання робіт на загальну суму 1 297 958,04 грн (із ПДВ).

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди Товариства із судовими рішеннями судів попередніх інстанції саме у частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування оперативно-господарських санкцій на загальну суму 743 368,52 грн, застосованих відповідачем до позивача згідно із повідомленням від 21.05.2025 № 54-14, і виключно в цій частині рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного оскарження та перегляду, колегія суддів здійснює касаційний перегляд оскаржуваних рішення та постанови лише у відповідній частині позову.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши у межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

20. Згідно з частиною 1 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

21. Відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

22. Перелік видів оперативно-господарських санкцій визначено пунктами 1- 4 частини 1 статті 236 ГК України.

Водночас частиною 2 статті 236 ГК України передбачено, що такий перелік не є вичерпним і сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

23. Згідно з частинами 1, 2 статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

24. Таким чином, виходячи з аналізу положень статті 237 ГК України, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 18.12.2019 у справі № 905/2336/18 (пункт 4.6), від 20.10.2020 у справі № 905/267/19 (пункт 9.13)).

25. За змістом положень статті 235 ГК України господарсько-правові санкції можуть бути застосовані стороною в односторонньому порядку за наявності одночасно таких умов: 1) якщо має місце порушення господарських зобов`язань; 2) відповідні оперативно-господарські санкції передбачені договором; 3) метою їх застосування є припинення або попередження повторення порушень зобов`язання. Зазначені чинники фактично виключають можливість застосування оперативно-господарських санкцій як ефективного способу впливу на порушника зобов`язання після того, як воно вже фактично виконано, а відносини між сторонами є припиненими.

Таким чином, судам при вирішенні спору про скасування оперативно-господарської санкції необхідно з`ясовувати правову природу оперативно-господарської санкції, дотримання сторонами порядку її застосування, а також встановлювати як момент виникнення у відповідача права на застосування цієї санкції, так і те, чи відповідає мета застосування відповідачем цієї санкції меті застосування оперативно-господарських санкцій, передбаченій статтею 235 ГК України, а саме припиненню або запобіганню повторенню порушень зобов`язання. Крім того, для встановлення можливості правомірного застосування оперативно-господарської санкції суди при розгляді справи мають встановлювати, чи виконані сторонами свої зобов`язання за договором і, як наслідок, чи не є ці зобов`язання припиненими станом на момент застосування такої санкції взагалі.

Схожі за змістом висновки викладено у пунктах 6.11, 6.12, 6.15, 6.17 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 905/174/19.

26. Отже, оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов`язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов`язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17 (підпункт 5.2.11), від 05.10.2022 у справі № 904/7906/21 (пункт 143)).

27. Суди попередніх інстанцій, ураховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, достовірно встановили та скаржник не спростував тих фактичних обставин, що ним (підрядником) допущено порушення умов договору підряду від 12.07.2024 у виді невиконання робіт на загальну суму 1 297 958,04 грн станом на 28.03.2025 (строк дії договору № 07-17/24 закінчився 31.12.2024), що слугувало підставою для правомірного одностороннього застосування замовником до позивача передбачених пунктом 10.10 цього договору оперативно-господарських санкцій шляхом утримання сум нарахованих штрафних санкцій (пені та штрафу) на загальну суму 743 368,52 грн із вартості виконаних робіт, про що відповідач повідомленням від 21.05.2025 № 54-14 поінформував Товариство.

28. Наведеним повністю спростовуються доводи скаржника про те, що застосовані замовником до підрядника 21.05.2025 (тобто майже через 5 місяців після закінчення строку дії договору) оперативно-господарські санкції не відповідають меті їх застосування та поняттю "оперативного впливу", а також спрямовані виключно на ухилення ПрАТ "ЮЖКОКС" від виконання своїх грошових зобов`язань за договором підряду в частині оплати вартості виконаних ТОВ "СП ПАРК" робіт, оскільки зобов`язання підрядника не є припиненими у силу положень пункту 15.1 договору підряду від 12.07.2024, згідно з яким закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

29. Адже позивач помилково ототожнює закінчення строку дії договору підряду та припинення зобов`язань підрядника за таким договором, які підлягають різному правовому регулюванню, - статтею 631 і статтями 599, 846 ЦК України відповідно.

Зокрема згідно зі статтею 599 та частиною 1 статті 846 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

30. Водночас суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили аргументи позивача про нібито допущене кредитором прострочення виконання зобов`язання шляхом порушення відповідачем обов`язків із забезпечення матеріалами (ненадання матеріалів або їх надання неналежної якості), допуску до об`єкта та створення організаційних перешкод для виконання робіт як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами, позаяк у відповідь на лист ПрАТ "ЮЖКОКС" від 23.09.2024 № 54-13, у якому йшлося про недостатню кількість персоналу підрядника, ТОВ "СП ПАРК" листом від 27.09.2024 підтвердило необхідність збільшення кількості працівників для своєчасного виконання робіт.

31. При цьому доводи позивача щодо ймовірного існування заборгованості відповідача з оплати виконаних робіт не впливають на предмет спору, оскільки у межах цієї справи предметом розгляду є правомірність застосування оперативно-господарських санкцій, а не взаємні розрахунки сторін у повному обсязі.

32. Колегія суддів не може не погодитися з обґрунтованим відхиленням апеляційним судом доводів Товариства про необхідність зменшення розміру оперативно-господарських санкцій на 90 % на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки передбачені статтями 235, 237 ГК України оперативно-господарські санкції за правовою природою є заходами оперативного впливу сторони договору на порушника зобов`язання та застосовуються в односторонньому позасудовому порядку на підставі умов договору, тоді як норми статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України регулюють можливість зменшення штрафних санкцій (неустойки), які стягуються на підставі рішення суду.

Схожого висновку про незастосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України при розгляді справ про скасування оперативно-господарських санкцій дійшов Верховний Суд у пункті 9.10 постанови від 20.10.2020 у справі № 905/267/19 зі спору, що виник із подібних підрядних правовідносин.

33. Водночас, проаналізувавши розрахунок утримуваних ПрАТ "ЮЖКОКС" штрафних санкцій, апеляційний суд погодився як із висновком суду першої інстанції про помилковість їх обчислення замовником у первісному (завищеному) розмірі, так і зі здійсненим судом перерахунком, згідно з яким місцевий господарський суд правильно встановив, що за змістом підпунктів 10.3.2, 10.3.3 пункту 10.3 договору підряду від 12.07.2024 пеня у розмірі 0,3 % і штраф у розмірі 20 % підлягають нарахуванню виключно на вартість конкретних прострочених робіт або їх етапів, а не на загальну договірну вартість робіт, як це зробив відповідач.

Таким чином, з огляду на неправильне визначення замовником бази нарахування штрафних санкцій, суд першої інстанції цілком обґрунтовано скоригував розмір заявлених санкцій, а саме: пеня у сумі 483 776,91 грн, штраф - 259 591,61 грн, які правомірно нараховано на вартість невиконаних Товариством робіт станом на 28.03.2025, а саме на суму 1 297 958,04 грн, чим спростовується твердження скаржника про зворотне.

34. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині скасування оперативно-господарських санкцій на загальну суму 743 368,52 грн, застосованих відповідачем до позивача згідно із повідомленням від 21.05.2025 № 54-14.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

35. Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

36. Із мотивів, детально наведених у пунктах 25- 29 цієї постанови, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм статей 235- 237 ГК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що: 1) при вирішенні спору про скасування оперативно-господарської санкції необхідно встановити як момент виникнення у відповідача права на застосування такої санкції та чи відповідає мета застосування відповідачем цієї санкції меті застосування оперативно-господарських санкцій, передбаченій статтею 235 ГК України, а саме припиненню або запобіганню повторення порушень зобов`язання, так і те, чи виконані сторонами свої зобов`язання за договором і, відповідно, чи не є ці зобов`язання припиненими станом на момент застосування оперативно-господарської санкції, задля встановлення можливості застосування такої санкції взагалі; 2) мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 905/174/19, від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 05.10.2022 у справі № 904/7906/21, оскільки, зважаючи на достовірно встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини прострочення виконання Товариством (скаржником) робіт на загальну суму 1 297 958,04 грн, зміст оскаржуваних рішення та постанови вказує на фактичне врахування вказаних правових висновків місцевим та апеляційним господарськими судами із прямим посиланням на зазначені постанови Верховного Суду.

37. Натомість колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень частини 4 статті 612 та частини 2 статті 613 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що при дослідженні обставин виконання договору підряду його сторонами судам необхідно враховувати як дії підрядника щодо виконання обумовлених договором робіт (їх етапів) у належній якості та у строк (строки), погоджені сторонами, так і дії замовника зі своєчасного надання підряднику речі, що підлягає ремонту, та забезпечення підрядника за його запитом відповідними комплектуючими (складовими) речі, які є необхідними для проведення (завершення) ремонту речі. Отже, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як замовником, так і підрядником суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/6217/19, від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21, з огляду на таке.

38. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

39. Водночас, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої судами не встановлено фактів прострочення виконання кредитором (замовником) своїх зобов`язань, внаслідок чого боржника можна було би вважати таким, що прострочив виконання свого зобов`язання (див. пункт 30 цієї постанови), ухвалюючи постанову від 28.05.2020 у справі № 910/6217/19 (предмет позову - стягнення пені та штрафу за прострочення надання послуг з ремонту виробу), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, виходив зі встановлених протилежних фактичних обставин - прострочення виконання замовником (кредитором) зобов`язання зі своєчасного надання підряднику речі, що підлягає ремонту, та забезпечення підрядника за його запитом відповідними комплектуючими (складовими) речі, які є необхідними для проведення (завершення) її ремонту, що призвело до затягування строків виконання договірних зобов`язань виконавцем підрядних робіт.

40. У свою чергу, ухвалюючи постанову від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21 (предмет позову - стягнення пені та штрафу за прострочення виконання робіт за договором підряду), якою було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив передусім із того, що в порушення вимог статей 73- 80, 86, 236- 238, 269 ГПК України суди залишили поза увагою дослідження своєчасності виконання кожного етапу робіт як підрядником, так і замовником в сукупності, можливість виконання кожного наступного етапу робіт підрядником, пов`язаного з виконанням своїх зобов`язань замовником, зокрема, не застосували положення частини 4 статті 612 та статті 613 ЦК України, оскільки відповідач не мав змоги виконати своєчасно роботи саме через прострочення кредитора.

41. При цьому колегія суддів наголошує, що у поданій касаційній скарзі позивач вдається здебільшого до цитування Верховним Судом у зазначеній постанові певних норм матеріального та процесуального права (статей 612, 613 ЦК України, статей 236, 287 ГПК України) і доводів відповідача, а також до наданої судом касаційної інстанції правової оцінки висновкам судів попередніх інстанцій, проте вказані посилання скаржника не можна ототожнювати із самостійним висновком Верховного Суду щодо застосування норми матеріального або процесуального права як такі, що не містять того, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (у розумінні частини 2 статті 315 ГПК України).

42. Колегія суддів зауважує, що постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/6217/19, від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21 не містять висновку щодо застосування положень статей 235-237 ГК України у подібних підрядних правовідносинах, а спір про скасування оперативно-господарської санкції у межах вказаних справ взагалі не виникав і не вирішувався, що переконливо свідчить про неподібність спірних правовідносин у співвідношенні з цієї справою, що наразі розглядається.

43. Цитування скаржником окремих висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах у справах, фактичні обставини в яких є відмінними, а правовідносини - неподібними до правовідносин, що склалися у справі № 910/11598/23, не є належним правовим обґрунтуванням передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

44. Інші ж доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших, ніж встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами, фактичних обставин задля ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог.

45. Проте суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

46. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

47. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

48. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження у частині наведеної підстави з огляду на те, що суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду не всупереч, а відповідно до релевантних висновків щодо застосування норм статей 235- 237 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 905/174/19, від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 05.10.2022 у справі № 904/7906/21, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

49. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

50. На обґрунтовування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема, графіка виконання робіт від 23.12.2024, листа ТОВ "СП ПАРК" від 29.08.2024 № 29/08-1.

51. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

52. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

53. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у касаційній скарзі наявності хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

54. За таких обставин, а саме за умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, а тому підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

55. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.

56. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про часткову відмову в задоволенні позову, а тому оскаржувані рішення та постанову необхідно залишити без змін.

57. Із наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування положень статей 235- 237 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 905/174/19, від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 05.10.2022 у справі № 904/7906/21, що наразі виключає як закриття касаційного провадження у частині цієї підстави, так і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

60. У свою чергу, інша підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави.

61. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про часткову відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

64. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ПАРК" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 904/5850/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай