Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №487/3852/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3852/26

Провадження №2-о/487/122/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судових засідань Спицької Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Недвига Альона Федорівна,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2025 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

В обґрунтуванні вимог заяви заявник зазначив, що є власницею жилого будинку АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування від 13 серпня 1982 р.н., укладеним між нею та ОСОБА_2 , що посвідчено державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі №5800.

При зверненні до приватного нотаріуса Недвиги А.Ф., для здійснення договору дарування вказаного житла, листом було повідомлено, що в поданих правовстановлюючих документах є розбіжності в прізвищі і по батькові.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2026 року по даній справі відкрито провадження та призначено справу у порядку загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

13 серпня 1982 між сторонами було укладено договір дарування №5800, в якому вказано, що ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме жилий будинок АДРЕСА_1 .

Як вбачається з "Реестровой надписи" №631 від 01.09.1982 року власність по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Згідно паспорту громадянина України НОМЕР_1 ПІБ зазначено як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в картці фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також досліджено технічний паспорт №347 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 у с.м.т. ОСОБА_3 де власником значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; Заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа ОСОБА_1 , необхідне для реалізації права для здійснення правочину договору дарування вказаного житлового будинку.

Аналіз наданих заявником доказів свідчить про те, що розбіжності у написанні прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , по батькові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникли внаслідок можливого перекладу з російської на українську мову та особливостей оформлення документів у різні періоди часу, при цьому інші ідентифікуючі дані особи, зокрема ім`я, дата народження, узгоджуються між собою та підтверджують, що це одна й та сама особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій належить жилий будинок АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жилий будинок АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 13, 19, 76 - 81, 141, 293, 315, 318 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Недвига Альона Федорівна про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 договору дарування від 13 серпня 1982 року, житлового будинку АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Кузьменко