Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №487/3629/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3629/26

Провадження №2/487/2718/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого-судді Кузьменко В.В., розглянувши цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

13.05.2026 року представник Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" через "Електронний суд" звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги водопостачання, водовідведення та абонентської плати.

В обґрунтування позову зазначив, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі споживачу за адресою: АДРЕСА_1 . Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та споживачами за вказаною адресою було укладено шляхом оформлення особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абоненту розрахункового документа (розрахункової книжки). Свої зобов`язання щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач виконував в повному обсязі та належним чином. Відповідачами оплата своєчасно та в повному обсязі не проводилась. В результаті систематичної неналежної оплати споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення наявна заборгованість за період 01.10.2014 до 30.04.2026 року у сумі 20315,56 грн., та заборгованість абонентської плати у сумі 1942,08 грн..

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання було повідомлено належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до положень ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з метою дотримання розумних строків розгляду цивільної справи, враховуючи неодноразову неявку представника позивача та інших учасників в судові засідання, суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та на основі наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено, що Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі споживачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та відповідачами було укладено шляхом оформлення окремого особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абонентам розрахункового документа (розрахункової книжки).

Відповідно до довідки про зареєстрованих за адресою осіб, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.02.2003 року по теперішній час.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наявна систематична неналежна оплата споживачем ОСОБА_1 послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період 01.10.2014 до 30.04.2026 року у сумі 20315,56 грн., та заборгованість абонентської плати у сумі 1942,08 грн., що становить в загальній сумі 22257,64 грн.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.

Споживачі, які фактично користуються послугами з централізованого водопостачання та водовідведення або звертаються до МКП «Миколаївводоканал» для отримання вказаних послуг, вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов договору. У зв`язку тим, що даний договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов`язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом відповідач був споживачем комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послугами з централізованого водопостачання та водовідведення, однак вони не сплачували у повному обсязі вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк. За такого у відповідачів виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від них виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Будь-яких доказів з приводу того, що відповідачі відмовлявся від надання вищевказаних послуг, або ці послуги не надавалися, або надавалися не в повному обсязі - суду надано не було.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до житлово-комунальних.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати послуги водопостачання та водовідведення, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України.

За змістом п. 5 ч. 2ст. 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статями 68, 162 Житлового кодексу України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Положеннями ст. 610 та ст. 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

До спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п.12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 02 квітня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідні положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленої Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Тобто, строк позовної давності пропущено позивачем не було, оскільки просить стягнути заборгованість за період з 01.10.2014 року по 30.04.2026 року.

Враховуючи, що відповідач, будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , був споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, заборгованість за спожиті послуги в добровільному порядку не відшкодовано, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 3028 грн. сплачений при подачі цього позову.

Керуючись ст.10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 за надані послуги водопостачання та водовідведення на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення, заборгованість абонентської плати у розмірі 22257,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 за надані послуги водопостачання та водовідведення на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» судовий збір у розмірі по 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Кузьменко