Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №473/3372/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3372/26

РІШЕННЯ

іменем України

"08" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М. С.,

за участю: секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

представника позивача Шевчук А. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом Вознесенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ

30 червня 2026 року Вознесенський відділ Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення видворення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 січня 2026 року співробітниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області було виявлено громадянина Узбекистану ОСОБА_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме не мав дійсного паспортного документа, а також документів, які б надавали йому право законного перебування на території України. При цьому будь-яких дій для легалізації факту свого перебування в Україні не вживав.

У зв`язку з встановленими обставинами 15 січня 2026 року співробітники Вознесенського відділу УДМС України в Миколаївській області склали стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.203 КУпАП та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Також 15 січня 2026 року Вознесенським відділом УДМС України в Миколаївській області прийняв відносно відповідача рішення про примусове видворення з України.

16 січня 2026 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Оскільки з боку відповідача відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації та видворення, що унеможливлює здійснення процедури примусового видворення іноземця, Миколаївський сектор Управління ДМС України в Миколаївській області, враховуючи неотримання позивачем необхідної інформації та документів для видворення, просив продовжити строк затримання відповідача для забезпечення примусового видворення на шість місяців.

В судовому засіданні представник позивача Шевчук А. В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що його паспорт було відібрано, тому він не може виїхати за межі країни.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, 15 січня 2026 року співробітниками Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області був доставлений до приміщення Вознесенського відділу УДМС у Миколаївській області громадянин Узбекистану ОСОБА_3 .

Відповідно до даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" інформація стосовно вказаної особи – відсутня.

Разом з тим, відповідач дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався, будь-яких інших дій щодо легалізації свого становища в Україні не вживав.

У зв`язку з встановленими обставинами 15 січня 2026 року співробітники Вознесенського відділу УДМС України в Миколаївській області склали стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.203КУпАП та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Згідно рішення Вознесенського відділу УДМС України в Миколаївській області від 15 січня 2026 року відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» (направлені відповідні повідомлення до посольства Азербайджанської Республіки).

15 січня 2026 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

Строк затримання відповідача спливає 15 липня 2026 року.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

За приписами ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його(її)примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції),у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).

Згідно ч.13 ст.289 КАС України, п. 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150(далі - Інструкція) умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

При цьому, наявність хоча б однієї з них надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 січня 2019 року у справі №743/1240/17 та від 28 серпня 2019 року у справі № 743/1263/17.

Після здійснення дій щодо ідентифікації та документування відповідний орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо видворення іноземця до країни походження або третьої країни в порядку, визначеному розділом VIІ Інструкції.

Судом встановлено, що оскільки ОСОБА_2 не має відповідних документів, позивач шляхом надіслання відповідних запитів звернувся до Посольства Республіки Узбекистан у м. Києві з приводу примусового видворення з України, зокрема 20 лютого 2026 за вих. №4822-181/4822.1-26 від 20.02.2026.

Також було здійснено наступні дії:

сформовано доповідну записку про перевірку особи за кримінальними обліками Генерального секретаріату Інтерполу та Європолу вих. №4822.1/1060-26 від 07.05.2026 року - результати пошуку «негативний»;

запит до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні вих. №4822.1/1063-26 від 07.05.2026 року. Відповідь отримано за №4877.5/224-26 від 08.05.2026 року;

запит до Міжнародної організації з міграції в Україні вих. №4822.1-686/4822.1- 26 від 07.05.2026 року, відповідь надійшла на електронну пошту, що запит на розгляді;

повторно запит до Міжнародної організації з міграції в Україні вих. №4822.1- 688/4822.1-26 від 08.05.2026 року, відповідь надійшла на електронну пошту, що МОМ не здійснює сприяння у видворенні або примусовому поверненні осіб, у зв`язку з цим не має можливості задовольнити запит;

запит до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні вих. №4822.1/1071-26 від 08.05.2026 року з приводу відвідувачів та посилок, які отримує громадянин Узбекистану ОСОБА_3 . Відповідь отримано, що неможливо надати дані запитуваних осіб, так як надання персональних даних можливе лише після виконання вимог законодавства України щодо захисту персональних даних

Вознесенським відділом УДМС у Миколаївській області ініційовано питання здійснення УМП ГУНП в Миколаївській області перевірки за базами даних правоохоронних органів, стосовно всієї наявної інформації про притягнення до кримінальної відповідальності в Україні, судимостей та проведення перевірки по системі ІПНП на вищевказаного громадянина. В ході отримання відповіді громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було перевірено за обліками інформаційно-аналітичної системи (ІАС) «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» – відомості щодо вказаної особи відсутні. Перевіркою по базі ІКС ІПНП було встановлено, що 18.02.2024 року особа притягувалась до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 119 грн, який до теперішнього часу не сплачений.

Управління Державної міграційної служби ініціювали запити до Голови «Одеської обласної організації «Узбецьке земляцтво» вих. №4801.6-1530/48.1- 26 від 26.02.2026 року та до Голови Всеукраїнського об`єднання «Узбецька діаспора» вих. №4801.6-1529/48.1-26 від 26.02.2026 року, відповіді яких ще не отримані.

Таким чином, за встановлених обставин, стороною позивача вчинено дії, передбачені законодавством України, а також доведено обставини, які є підставами для продовження строку затримання відповідача на строк, необхідний для його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше ніж на шість місяців.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Вознесенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення – задовольнити.

Продовжити строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 08 січня 2027 року.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М. С. Булкат