Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №473/2083/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2083/26

РІШЕННЯ

іменем України

"08" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Ротар М.М.

за участю: секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших пов`язаних виплат,

встановив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ДП «Зорі над Бугом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, в якому вказувала, що з 101.03.2023 року вона працювала у ДП «ДГ «Зорі над Бугом» ІЗР НААН України».

04 вересня 2024 року вона була звільнена з займаної посади на підставі ст..38 КЗпП України.

При звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок та не повідомив про нараховані суми, належні до виплати при її звільнені, внаслідок чого виникла заборгованість за період з березня 2023 по вересень 2024 року у розмірі 176983,82 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивач просила стягнути з ДП «ДГ «Зорі над Бугом» ІЗР НААН України» на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з березня 2023 року до вересень 2024 року (за вирахуванням податків та інших платежів) у розмірі 17 6983,82 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13 794,56 грн, а також компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 15 190,59 грн.

Крім цього позивач вказувала на те, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, порушено її право на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань, впродовж тривалого проміжку часу, стало погіршення матеріального становища позивача та членів її сім`ї, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку коштів для забезпечення власного існування та утримання родини. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 50 000 грн.

Ухвалою суді від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися проте, надали заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судової повістки за юридичною адресою та через систему «Електронний суд». Причину своєї неявки суду не повідомив, заяв, клопотань на адресу суду не надіслав, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає ч.4 ст.223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Щодо заборгованості з заробітної плати.

01 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДП «ДГ «Зорі над Бугом» ІЗР НААН України».

04 вересня 2024 року вона була звільнена з займаної посади на підставі ст..38 КЗпП України.

При звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок, а саме не виплатив заборгованість із заробітної плати, яка станом на 09 вересня 2024 року склала 176 983,82 грн.

Відповідно до ст. ст.47,116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (ст. 234 КЗпП України).

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Отже, строк звернення особи до суду рахується з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні в порядку ст.116 КЗпП.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1 , відповідач не повідомляв про нараховані суми належні їй до виплат, хоча вона зверталася до нього з письмовою вимогою про проведення відповідних виплат та надання довідки про заборгованість по заробітній платі в березні 2026 року.

При цьому відповідач при звільненні ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 116 КЗпП України у частині видачі останній у день звільнення розгорнутої довідки із зазначенням сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).

За встановленого, суд вважає, що позивач пропустив строк, визначений ст. 233 КЗпП України, з поважних причин, а тому вказаний строк підлягає поновленню.

З матеріалів справи, а саме відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03 березня 2026 року (а.с. 11-13) вбачається, що за період з березня 2022 року до вересня 2024 року (включно) відповідач нарахував позивачу, однак не виплатив заробітну плату у загальному розмірі 176 983,82 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, з відповідача на користь позивача належить до стягнення заборгованість по заробітній платі в розмірі 176 983,82 грн. (за вирахуванням податків та інших платежів).

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці»).

Середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат та відпрацьованого часу за останні два місяці роботи працівника до місяця звільнення, а саме відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08 лютого 1995 року, шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки розрахунку. При цьому, середньоденна заробітна плата вираховується шляхом ділення нарахованого заробітку за останні два повні місяці, що передували місяцю звільнення, на кількість робочих днів в останніх двох повних місяцях, що передували місяцю звільнення.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дати, наступної за днем звільнення позивача 05 вересня 2024 року по 10 січня 2025 року (в межах вимог) без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, згідно з наданим позивачкою розрахунком, становить 15 792,13 грн.

Такий розрахунок здійснений позивачкою виходячи з її одноденного заробітку (5305,17 грн. - фактична заробітна плата за останні два місяці роботи: 43 - кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи = 123 грн. 38 коп. - розмір середньоденної заробітної плати / х 128 робочий день - кількість днів затримки)

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Ст. 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає виплату працівникам компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням підприємством, установою, організацією, в трудових відносинах з якими перебувають працівники, строків її виплати. Виплата компенсації провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться (ст. 3 Закону)).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону).

Згідно п. 2 «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року, №1427 (зі змінами та доповненнями) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми (п. 3 Положення).

У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць (п.п. 4, 5 Положення).

Встановлено, що станом на день звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 176983,82 грн.

Таким чином, сума компенсації становить 15190,59 грн (176983,82 грн. (сума нарахованого доходу) х 108,583% (індекс інфляції у період з 01.03.2023 року по 04.09.2024 року) = 192 174 грн. (сума доходу з врахуванням компенсації).

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Положення ст. 237-1 КЗпП України передбачають обов`язок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.п. 3, 5, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що тривале непроведення розрахунку при звільненні призвело до моральних страждань позивача, оскільки остання розраховувала на добросовісне та належне виконання роботодавцем умов трудового договору та законодавства про працю. Наявне порушення вплинуло на можливість здійснення нею матеріального утримання себе особисто, призвело до необхідності здійснення додаткових заходів для отримання невиплаченого доходу. В іншій частині доводи не знайшли свого підтвердження.

За такого, з урахуванням характеру та тривалості моральних страждань, можливості відновлення, засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатнім відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662 гривень 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших пов`язаних виплат - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, пл. Центральна, 4; код ЄДРПОУ 34792373) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 176 983,82 грн (сума зазначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 792,13 грн, (сума зазначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів), компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 15 190,59 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, пл.. Центральна, 4; код ЄДРПОУ 34792373) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, пл.. Центральна, 4; код ЄДРПОУ 34792373) судовий збір на користь держави у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя М.М. Ротар