Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №215/2403/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1710/26 Справа № 215/2403/26 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності адвоката Вака М.Ю.,

апеляційну скаргу адвоката Вака М.Ю., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №617696 від 17.03.2026, 17.03.2026 р. 22:33:00 м. Кривий Ріг, вул. Каштанова, Тернівський р-н 26, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, від проходження медичного огляду для встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі КП ДКЛПД ДОР відмовився, правопорушення було зафіксовано на службовий портативний нагрудний відеореєстратор підвищеної міцності video badge vb-400 (475350, 475249, автомобільний відеореєстратор Aspiring, чим порушив п.2.5. ПДР -Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп?яніння або щодо вживання лікарськи. Відповідальність передбачена: ст.130 ч.1 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Вако М.Ю. просить скасувати постанову судді Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що здосліджених у судовому засіданні відеозаписів з бодикамер поліцейських вбачається, що відеозапис ведеться не з початку виконання поліцейськими службових обов`язків, неодноразово переривається, та ведеться зйомка не водія, а наприклад одного з керівників поліцейських. Так, на одному з файлів поліцейський по телефону повідомляє своє керівництво, що зупинено автомобіль, водій якого 1999 р.н, перебуває в розшуку ТЦК та вони будуть намагатися доставити його в ТЦК. Аналогічний факт в судовому засіданні підтвердив і свідок ОСОБА_2 , який повідомив суд, що поліцейські поставили ультиматум водію: або вони доставляють його в ТЦК, або складають протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наголошує, шо з жодного епізоду відео не вбачається складання поліцейським направлення для проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Не погоджується з висновком судді 1-ї інстанції щодо допустимості відеозаписів як доказів, попри встановлення їх роздільності та не здійснення їх небезперервно.

Окремо звертає увагу, що в матеріалах справи наявний Висновок КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР №332 від 18.03.2026 р., з якого вбачається, що гр. ОСОБА_1 в межах двох годин з моменту складання відносно нього протоколу пройшов огляд на стан сп`яніння, за результатами огляду якого встановлено, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння не виявлено, що підтверджує той факт, що поліцейський надумав ознаки наркотичного сп?яніння у водія, протягом всього періоду часу провокував на відмову від огляду в медичному закладі, а метою поліцейських було доставлення водія в ТЦК.

Наголошує, що в жодному з епізодів, не безперервного відеозапису, водій ОСОБА_1 не відмовляється від проходження огляду на стан сп?яніння в медичному закладі. Те що поліцейські не доставили його в такий заклад, не може інкримінуватися водієві, як відмова.

Звертає увагу, що жодної постанови про технічну несправність автомобіля в порушення ПДР щодо водія ОСОБА_1 складено не було.

Вважає, що суд першої інстанції забув кваліфікувати дії поліцейського щодо самовільного відчинення дверей автомобіля ОСОБА_1 без складання будь-якого процесуального документу, на що звертав увагу захист.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні адвокат Вако М.Ю. підтримав апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 про день та час судового розгляду.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, дуже розширені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу, у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, так і апеляційної інстанції доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №617696 від 17.03.2026 (а.с.2); рапортом інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП Кияшка В. (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу від 17.03.2026 (а.с.4); довідкою, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, повторність вчинення адміністративного правопорушення відсутня (а.с.5); відеозаписом (а.с.7).

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапис, що мали місце 17.03.2026 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суддя 1-ї інстанції надав належну оцінку сукупності наданих доказів.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, 17.03.2026 р. о 22:33:00 год. в м. Кривий Ріг, по вул. Каштанова, Тернівський р-н 26, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, від проходження медичного огляду для встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі КП ДКЛПД ДОР відмовився.

З переглянутого відео з засобів технічної відеофіксації від 17.03.2026 року вбачається, що 17.03.2026 року працівниками патрульної поліції було зупинено автомобіль «Volkswagen Passat» днз НОМЕР_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 (Clip-0). Водію повідомлено, що у нього не працює підсвітка номерного знаку (Clip-1, починаючи з 22:34:00), після чого водій виходить з автомобіля і намагається полагодити несправність (Clip-1, починаючи з 23:34:10). Під час спілкування з водієм, поліцейським було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, які було оголошено водію (Clip-1, починаючи з 22:54:46). На запитання поліцейського чи вживає водій наркотичні засоби, останній повідомив, що раніше вживав, але це було давно. Водієві було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, водій погоджується, разом з тим пропонує трохи зачекати поки прийде його батько, принесе документи, що підтверджують його бронювання. Пізніше, на місце зупинки транспортного засобу, прийшов батько ОСОБА_1 . За вказівкою батька, водій сів в автомобіль, на водійське сидіння, спілкувався з працівниками поліції при відчиненому вікні, з автомобіля не виходив. Працівники поліції декілька разів пропонували ОСОБА_1 проїхати до ПНД, але останній з автомобіля не вийшов. На запитання працівника поліції категорично відмовився їхати до ПНД (Clip-2, починаючи з 22:54:40). В подальшому пересів на переднє пасажирське сидіння, де йому через вікно було надано протокол для ознайомлення, під підпис.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Так, суддя 1-ї інстанції вірно виснував, що на відео відображено події правопорушення, послідовно та безперервно зафіксовано: керування ОСОБА_1 транспортним засобом; виявлення та оголошення у останнього ознак наркотичного сп`яніння; дії ОСОБА_1 , спрямованні на ухилення від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі, оскільки працівники поліції декілька разів пропонували водію проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, разом з тим водій з автомобіля не виходив; роз`яснення працівника поліції наслідків такої відмови. Тобто, вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апелянта, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану наркотичного сп`яніння, відсутність законної причини зупинки транспортного засобу та щодо небезперервності відеозапису, що наявний в матеріалах цієї справи, як і відмову від проходження огляду на встановлення наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, вважаю необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами в справі.

Так, не зважаючи на те, що водій пояснював, що саме через хвилювання внаслідок зупинки транспортного засобу у нього тремтять пальці рук, апеляційний суд вважає способом захисту, що не спростовує факт фіксування на відеозаписі такої ознаки сп`яніння (Clip-1, починаючи з 22:37:47);неприродна блідість обличчя (протягом всього часу спілкування з працівниками поліції).

Доводи апелянта, що на відеозаписі не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що своєю поведінкою та відповідями на запитання працівника поліції щодо згоди на проходження такого огляду, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку.

Разом з тим, вважаю, що суд обгрунтовано критично поставився до пояснень свідка ОСОБА_2 з підстав того, що працівники поліції пояснювали, що водія ОСОБА_1 заберуть до ТЦК або оформлять ст.130, а щоб працівники поліції пропонували водію пройти медичний огляд не чув. Такі пояснення свідка спростовуються відеозаписом, який був досліджений судом.

Водночас, відеозапис, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містить будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли психологічний чи інший тиск на ОСОБА_3 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення, введення його в оману чи омовлення себе. Крім того, апелянтом не було надано відповідного доказу щодо неправомірних дій працівниками поліції.

Звертаю увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту складання адміністративного матеріалу, зокрема направлення водія на огляд в медичну установу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак наркотичного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Апеляційний суд виходить з того, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної камери поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги висновок лікаря нарколога КП «Криворізької багатопрофільної лікарні з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» № 332 від 18.03.2026 року, оскільки вказаний висновок був отриманий з порушенням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, та ст. 266 КУпАП, оскільки водій пройшов огляд за відсутності працівників поліції.

Тож, суддя 1-ї інстанції правильно зазначив, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду на стан сп`яніння (п. 2.5.ПДР), а не за керування транспортним засобом в стані сп`яніння (п.2.9а ПДР), тому наявність зазначеного акту огляду не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного доводи апелянта з викладених підстав є необґрунтованими.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею 1-ї інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить посилання на всі наявні в матеріалах справи докази, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Вака М.Ю., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин