Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №175/21891/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2004/26 Справа № 175/21891/25 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., вирішуючи клопотання захисника адвоката Заборського О.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 раніше звертався з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання апелянт посилався на те, що не був ознайомлений із повним текстом постанови суду першої інстанції, не отримував її копію на руки, про постанову дізнався лише 13 березня 2026 року, а апеляційну скаргу направив 19 березня 2026 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2026 року у поновленні ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

При вирішенні попереднього клопотання апеляційним судом було встановлено, що інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції представляв захисник адвокат Лозовий І.О., який був присутній у судовому засіданні, висловлював позицію сторони захисту та просив закрити провадження у справі.

Крім того, 06 березня 2026 року було сплачено штраф у розмірі 17 000 гривень за постановою суду від 02 березня 2026 року, а 11 березня 2026 року захисник адвокат Лозовий І.О. звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату штрафу. Також апеляційним судом враховано, що загальний доступ до постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень було забезпечено 03 березня 2026 року.

09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» захисником адвокатом Заборським О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повторно подано апеляційну скаргу на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У повторному клопотанні захисник адвокат Заборський О.В. посилається на те, що після отримання постанови ОСОБА_1 , будучи особою похилого віку та не маючи спеціальних юридичних знань, виходив із необхідності першочергового виконання судового рішення, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із примусовим виконанням постанови, стягненням подвійного розміру штрафу, накладенням арештів та стягненням виконавчого збору. Саме з цих підстав 06 березня 2026 року ним добровільно сплачено штраф.

На думку захисника адвоката Заборського О.В., ОСОБА_1 помилково вважав, що спочатку повинен виконати постанову суду, а вже потім вирішувати питання щодо її оскарження. Лише після звернення за професійною правничою допомогою йому було роз`яснено, що добровільне виконання постанови не позбавляє права на апеляційне оскарження. У зв`язку з цим захисник вважає причини пропуску строку поважними.

Перевіривши доводи повторного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зміст апеляційної скарги, матеріали справи та враховуючи висновки, викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2026 року, приходжу до висновку про відсутність підстав для поновлення строку з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже, початок перебігу строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення закон пов`язує саме з днем винесення постанови, а не з днем фактичного отримання її копії, звернення за правничою допомогою чи усвідомлення особою доцільності її оскарження.

Оскаржувану постанову винесено 02 березня 2026 року. Відповідно, встановлений ст. 294 КУпАП десятиденний строк на її апеляційне оскарження сплив до подання як первісної, так і повторної апеляційної скарги. Повторну апеляційну скаргу подано лише 09 червня 2026 року, тобто зі значним пропуском установленого законом строку та вже після постановлення апеляційним судом рішення від 02 червня 2026 року, яким у поновленні цього строку було відмовлено.

Повторне звернення з апеляційною скаргою саме по собі не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. За наявності попереднього судового рішення, яким уже оцінено причини пропуску строку, особа, яка повторно порушує питання про його поновлення, повинна навести нові істотні обставини, які не були і не могли бути предметом попередньої оцінки суду та які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги.

Наведені у повторному клопотанні доводи таким критеріям не відповідають.

Посилання захисника адвоката Заборського О.В. на вік ОСОБА_1 , відсутність у нього спеціальних юридичних знань, побоювання примусового виконання постанови та помилкове уявлення про необхідність спочатку виконати постанову, а вже потім її оскаржувати, мають суб`єктивний характер і не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних або істотних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги.

Більше того, зазначені обставини не спростовують, а навпаки підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про наявність постанови суду першої інстанції, її зміст та характер накладеного адміністративного стягнення ще до спливу строку апеляційного оскарження. Добровільна сплата 06 березня 2026 року штрафу саме в розмірі 17 000 гривень свідчить про те, що особі було відомо про постанову суду від 02 березня 2026 року та про накладене на неї стягнення.

Апеляційний суд погоджується з тим, що добровільна сплата штрафу не може розцінюватися як відмова особи від права на апеляційне оскарження постанови. Водночас у межах вирішення питання про поновлення строку така обставина має інше процесуальне значення: вона підтверджує обізнаність особи про судове рішення та відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

Також не можна залишити поза увагою, що під час розгляду справи у суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв захисник адвокат Лозовий І.О., який був присутній у судовому засіданні, реалізовував процесуальні права сторони захисту та висловлював заперечення проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Право на апеляційне оскарження відповідно до ст. 294 КУпАП належить не лише особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, а й її захиснику. Тому обізнаність захисника адвоката Лозового І.О. про результат розгляду справи та подальше звернення ним 11 березня 2026 року із заявою про долучення квитанції про сплату штрафу виключають висновок про те, що сторона захисту була об`єктивно позбавлена можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

Доводи про відсутність у ОСОБА_1 спеціальних юридичних знань також не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку, оскільки у справі він користувався правничою допомогою захисника. Крім того, незнання закону, неправильне розуміння процесуального порядку оскарження або помилкова оцінка власної процесуальної поведінки не є обставинами непереборного характеру.

Посилання захисника адвоката Заборського О.В. на практику Європейського суду з прав людини щодо недопущення надмірного формалізму не змінюють наведеного висновку. ЄСПЛ дійсно виходить із того, що право на доступ до суду має бути практичним та ефективним, однак одночасно визнає право держави встановлювати процесуальні строки та умови прийнятності скарг, якщо такі обмеження мають законну мету, є передбачуваними та пропорційними.

Процесуальні строки спрямовані на забезпечення юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя, а особа, якій відомо про судове провадження та його результат, повинна виявляти належну процесуальну сумлінність.

У цій справі застосування строку, передбаченого ст. 294 КУпАП, не є надмірним формалізмом, оскільки сторона захисту була обізнана про постанову, брала участь у розгляді справи, здійснила дії щодо виконання постанови та мала реальну можливість подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.

Доводи повторної апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції, неповноти дослідження доказів, відсутності події чи складу адміністративного правопорушення можуть бути предметом апеляційної перевірки лише за умови відкриття апеляційного перегляду, тобто після позитивного вирішення питання про дотримання строку апеляційного оскарження або його поновлення. На стадії вирішення питання про поновлення строку ці доводи не можуть замінити собою доказів існування поважних причин його пропуску.

Таким чином, повторне клопотання про поновлення строку не містить нових об`єктивних обставин, які б спростовували висновки, викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2026 року, або свідчили про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року.

За таких обставин поновлення строку на апеляційне оскарження за відсутності об`єктивних і належно підтверджених причин його пропуску суперечило б вимогам ст. 294 КУпАП, принципу юридичної визначеності та засадам процесуальної сумлінності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

у задоволенні клопотання захисника адвоката Заборського Олександра Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Заборського Олександра Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повернути особі, яка її подала, разом із доданими до неї матеріалами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА