Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №932/2378/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1640/26 Справа № 932/2378/26 Суддя у 1-й інстанції - Марущак С. Л. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 — адвоката Авраменка Олександра Юрійовича на постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 24 квітня 2026 року, якою провадження по справі відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює водієм автобусу ПП «Потигне», мешкає: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 29 листопада 2025 року, приблизно о 17 год. 35 хв., в районі електроопори №17 по вул. Запорізьке шосе в м.Дніпро, керуючи транспортним засобом «Неоплан», д/н НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, чим порушив п.12.3 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306), та скоїв зіткнення з автомобілем «Фольцваген», д/н НОМЕР_2 , який зупинився попереду, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Авраменко О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розбіжності між показами водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливо усунути шляхом дослідження письмових матеріалів. Водій ОСОБА_1 жодного разу не змінювала своїх показів на відміну від ОСОБА_2 .

Вказує, що суд не допитав свідка ОСОБА_3 , послався на його покази в частині того, що ОСОБА_1 виїхала на полосу для руху автобуса, однак цей факт ніхто не заперечує.

Також зазначає, що не приймаючи до уваги висновок експерта суд дослідив його не в повному обсязі.

В судовому засідання 02.06.2026 року ОСОБА_2 та його захисник Штенгелов О.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі.

В судовому засіданні 07.07.2026 року захисник Куляс О.Ф. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник — адвокат Землянська К.В. підтримали апеляційну скарги та просили її задовольнити.

Дослідивши матеріали та письмові докази, наявні в справі, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції вищезазначені вимоги дотримано у повному обсязі.

Як вбачається зі змісту постанови в суді першої інстанції ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він 29 листопада 2025 року, приблизно о 17 год. 35 хв., керуючи автобусом рухався зі сторони вул.Панікахи по вул.Запорізьке шосе у другій смузі рух. Раптом побачив, як автомобіль «Фольцваген», який рухався в третій смузі руху, під час випередження чіпляє автомобіль «Опель», після чого різко змінює напрямок руху праворуч на його смугу руху, внаслідок чого між їх транспортними засобами сталась ДТП. Зазначив, що ним було застосоване екстрене гальмування, однак уникнути ДТП не вдалось з огляду на значну масу транспортного засобу. Він вказав, що швидкість руху його була приблизно 35-40 км/г, тоді як автомобіль «Фольцваген» рухався з більшою швидкістю. До моменту виїзду на його смугу руху автомобіль «Фольцваген» він не бачив, а помітив його лише тоді, коли той вже здійснив зіткнення з автомобілем «Oпель» та фактично одразу опинився на його смузі руху. Вважає, що правила дорожнього руху він не порушував та пригода сталася з вини водія автомобіля «Фольцваген» ОСОБА_1 .

В судовому засіданні суду першої інстанції cвідок ОСОБА_4 пояснила, що 29.11.2025, приблизно о 17 год. 35 хв. вона, супроводжуючи дітей зі школи, перебувала в автобусі «Неоплан», під керуванням ОСОБА_2 . На момент події в салоні автобуса перебувало 52 пасажири. Вона сиділа позаду водія зліва. Під час руху автобусу, раптово з лівої полоси руху, перед автобусом виїхав автомобіль «Фольцваген». Водій автобуса різко загальмував, від чого діти втратили рівновагу та впали. Аналогічні покази свідок ОСОБА_4 надала у суді апеляційної інстанції, зауваживши, що суд першої інстанції не вірно вказав, що супроводжувала дітей зі школи, а вірним є, що вона супроводжувала дітей на танцювальні змагання.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 було допитано в якості свідка, яка пояснила, що вона 29 листопада 2025 року, приблизно о 17 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Фольцваген», рухалась по вул. Запорізьке шосе у крайній правій смузі рух зі швидкістю приблизно 40 км/г. Автомобіль «Опель», який рухався попереду неї, почав різко гальмувати. Оскільки між ними була невелика дистанція, щоб уникнути зіткнення, вона подивилась у ліве бокове дзеркало та впевнившись, що перешкод не має, здійснила маневр перестроювання у сусідню праву смугу руху. Однак, під час перестроювання, вона лівою передньою частиною свого автомобіля зачепила праву задню частину автомобіля «Опель». Після цього, вона зупинилась та через 5-6 секунд почула удар в задню частину свого автомобіля від автобуса «Неоплан». Вказані обставини ОСОБА_1 підтвердила у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищезазначені пояснення апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про відсутність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та недоведеність порушення ним п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з огляду на наступне.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

ОСОБА_2 ставиться у провину порушення вимог п. 12.3ПДР України, що спричинило зіткнення двох авто.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Першочерговим для з`ясування причин виникнення дорожньої пригоди на нерегульованому перехресті при відсутності світлофорного пристрою є необхідність дослідження напрямків руху автомобілів та наявність знаків пріоритету для кожного водія.

Як вбачається з матеріалів справи дорожньо-транспортна пригода відбулася на автодорозі по вул. Запорізьке шосе в м. Дніпро. Дана дорога має по три смуги для руху в одну сторону.

Автомобіль «Фольцваген», який рухався в третій смузі руху, під час випередження зачепив автомобіль «Опель», після чого різко змінив напрямок рух праворуч на смугу руху автобуса «Неоплан», під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого між їх транспортними засобами сталась ДТП.

Показами ОСОБА_1 підтверджується, що вона здійснила маневр перестроювання у смугу руху автобуса «Неоплан», щоб уникнути зіткнення з автомобілем «Опель», який рухався перед нею.

З показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що під час руху автобусу, раптово з лівої полоси руху, перед автобусом виїхав автомобіль «Фольцваген». Водій автобуса різко загальмував, від чого діти втратили рівновагу та впали.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами та показами свідків підтверджується факт того, що ОСОБА_1 здійснила маневр перестроювання в смугу руху, по якій рухався автобус «Неоплан».

В свою чергу, відповідно до показів ОСОБА_2 , останній застосував екстрене гальмування, однак уникнути ДТП не вдалось з огляду на значну масу транспортного засобу.

Дані покази також підтверджуються показами свідка ОСОБА_4 .

Враховуючи такі покази апеляційний суд приходить до переконання, що збоку водія ОСОБА_2 , який керував автобусом «Неоплан» не вбачається очевидних порушень правил дорожнього руху, які б були у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням пригоди, оскільки він рухався в своїй полосі для руху та відповідно до положень пункту 1.4 ПДР України, як учасник дорожнього руху мав право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила і не почнуть здійснювати маневр перестроювання не впевнившись у відсутності автомобілів в цій полосі для руху. Під час виникнення небезпеки для руху у виді автомобіля «Фольцваген» ОСОБА_2 діяв в аварійному режимі та намагався застосувати екстрене гальмування, але через великі габарити автобусу та маленьку відстань між автомобілями остаточно зупинити автомобіль і уникнути зіткнення йому не вдалося.

Крім того, захисником Штенгеловим О.В. у суді апеляційної інстанції було наголошено, що протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 було складено на місці ДТП, а у відношенні ОСОБА_2 було складено лише 05.02.2026 року за заявою ОСОБА_1 та відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Дніпра від 08.01.2026 водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом вчинення ДТП.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що водій автобуса «Неоплан» ОСОБА_2 у даній дорожньо-транспортній ситуації дотримався вимог ПДР України, правомірно розрахував на те, що інші учасники дотримаються правил дорожнього руху, та виправдано застосував екстрене гальмування задля уникнення зіткнення з автомобілем «Фольцваген», який несподівано здійснював виїзд на його смугу для руху. Тобто місцевим судом вірно встановлено, що в діях ОСОБА_2 не вбачається порушень правил дорожнього руху, які б були в безпосередньому причино-наслідковому зв`язку із настанням ДТП та пошкодженням транспортних засобів.

Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апеляційному суду не надано, не знайдено їх і при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не встановлено порушень судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 — адвоката Авраменка Олександра Юрійовича – залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 24 квітня 2026 року щодо ОСОБА_2 — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун