Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №467/645/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/645/26

3/467/180/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; до адміністративної відповідальності притягувався за ч.5 ст. 121 КУпАП постановою ЕНА №7094714 від 27 квітня 2026 року

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, за версією поліції

27 квітня 2026 року о 10 год. 50 хв. по вул. Степова, 1 в с. Іванівка ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ» 21013 реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи на собі явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова).

Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

За цих обставин, дії водія ОСОБА_1 уповноваженою особою, яка склала протокол, було кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Особа, щодо якої розглядається справа, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, хоча був належно викликаний у нього шляхом направлення повістки за указаною у протоколі адресою, а так само і у телефонному режимі за зазначеним у протоколі номером телефону.

Із матеріалів справи очевидно простежується, що ОСОБА_1 був належно сповіщений про це судове провадження, але на слухання справи не прибув, причин неявки не повідомляв, заяв і клопотань, які б свідчили про його наміри брати участь у судовому розгляді, не направляв.

З огляду на що, суд, ураховуючи наявність даних про належне сповіщення ОСОБА_1 про це судове провадження, а також те, що згідно положень ст. 268 КУпАП його участь в цьому судовому засіданні не є обов`язковою, вважав за можливе прийняти рішення по суті справи за його відсутності.

Тож, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, суд аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ж вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, за наслідками розгляду цієї справи суд не установив, що ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги п. 2.5 ПДР України і що у його діях у зв`язку із цим є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Зокрема, суд звертає увагу, що вимоги п. 2.5 ПДР України зобов`язують водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану, зокрема, алкогольного, сп`яніння.

У зв`язку із цим законодавець установив чітку процедуру, якою поліцейський повинен керуватись, висуваючи таку вимогу до водія.

Так, приписами ч.2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Водночас, За правилом ч.3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).

Крім цього, поліція повинна керуватись нормами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція №1452/735), яка, власне, й визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Зокрема, п.6 указаної Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться:

1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водночас, згідно вимог п.7 Інструкції №1452/735, разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Вимоги цього пункту, як видно, законодавцем установлені як імперативні, тобто, беззастережні і категоричні, які є обов`язковим для безумовного виконання. Імперативні вимоги не передбачають винятків чи можливості діяти на власний розсуд чи у інший спосіб.

Отже, законодавець чітко унормував дії поліцейського у разі, якщо водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки і чітко вказав, що огляд має бути проведений лікарем закладу охорони здоров`я.

Що зумовлює висунення поліцейським вимоги до водія пройти медичний огляд і одночасно надає направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Додаток 1 до Інструкції №1452/735).

Таке направлення у справі наявне, проте, будь – яких даних про те, що водій ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду у справі немає.

Більш того, із долученого до протоколу відеозапису вбачається порушенням поліцейським вимог п.7 Інструкції № 1452/735.

Так як із цього відеозапису слідує, що поліцейський запропоновував водію пройти огляд на стан сп`яніння виключно на місці зупинки транспортного засобу.

Водій, у свою чергу, від походження огляду на місці зупинки відмовився.

Проте, переглянутий в судовому засіданні відеозапис взагалі не містить у собі ніякої інформації про те, що поліцейський пропонував водієві пройти медичний огляд (лікарем), а той відмовився від проходження такого огляду.

Тим самим, є очевидним невиконання поліцією вимог п. 7 Інструкції №1452/735.

Тоді як вимоги п. 2.5 ПДР України зобов`язують водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку саме медичний огляд з метою встановлення стану, зокрема, алкогольного, сп`яніння.

Однак, поліцейський, згідно долученого відеозапису, такої вимоги водію не висував.

Відповідно, обов`язку з водія виконати вимоги п. 2.5 ПДР України, ?а саме: пройти медичний огляд на стан сп`яніння, не виникло.

Тим самим, поліція достовірно не довела порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР.

Більш того, поліцейський ввів водія в оману стосовно його прав та обов`язків.

Зокрема, поліцейський роз`яснив водію право відмовити від проходження огляду і нібито таке право передбачене п. 2.5 ПДР.

Та суд вкотре наголошує на тому, що виконання вимог п. 2.5 ПДР є обов`язком, а не правом водія, і невиконання цього обов`язку шляхом відмови від проходження огляду тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст. 130 КУпАП.

Тоді як п. 2.9. ПДР України встановлює заборону водієві керувати транспортним засобом у стані сп`яніння.

Отже, поліція надала до суду суперечливі докази на підтвердження обставин інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.

Зокрема, оцінюючі які, суд вказує, що:

1) сам по собі протокол не є беззаперечним доказом у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду;

2) фактичні дані із долученого до протоколу відеозапису із нагрудної камери поліцейського суперечать фактичним даним, що викладені у протоколі, так як з міркувань, які наведені вище, суд виснував, що поліцейський не висував водієві у встановленому законом порядку вимогу пройти медичний огляд на стан сп`яніння, а водій, у свою чергу, не відмовлявся від проходження медичного огляду, як цього вимагає п. 2.5 ПДР;

3) сама по собі наявність у справі направлення водія на огляд не вказує на дійсну його відмову від проходження такого огляду, за умови, що така відмова не була зафіксована боді – камерою.

До цього ж, суд відмічає, що відеозапис є доказом, який об`єктивно відображає перебіг події, яка мала місце, тоді як протокол і направлення є доказами, які створюються безпосередньо самим поліцейським.

Тож, звідси й існує вимога про необхідність узгодженості даних протоколу з іншими доказами у справі.

Отже, оцінка усіх доказів, у т.ч. й у сукупності не усуває сумнівів щодо дійсної відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку і порушення ним внаслідок такої відмови вимог п. 2.5. ПДР, який зобов`язує водія пройти саме медичний огляд, і тим самим наявність у його діях об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Тому суд за наслідками розгляду справи установив, що :

1)водій керував транспортним засобом;

2)поліцейський висунув водію пройти огляд на ста сп`яніння на місці зупинки;

3)водій відмовився пройти огляд на місці зупинки;

4)поліцейський не висував водію вимогу пройти медичний огляд після відмови останнього пройти огляд на місці зупинки;

5)відповідно, водій не відмовлявся пройти медичний огляд.

Тим самим, на думку суду, водій не порушив вимоги п. 2.5 ПДР, який, власне, і зобов`язує його пройти медичний огляд на вимогу поліцейського.

Крім цього, із справи не вбачається відсторонення водія від керування транспортним засобом на підставі ч.1 ст. 266 КУпАП, що ставить під сумнів законність вимоги поліцейського про проходження огляду.

Чи настає адміністративна відповідальність за таких обставин

Однак, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова ВС від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

Але у цій справі поліція беззаперечно не довела наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: його об`єктивної сторони, яка, власне полягає у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно, оцінюючи усі зазначені вище докази, у т.ч. й в сукупності, суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь (постанова ВС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Адже у постанові від 16 березня 2021 року в справі № 473/2010/17 ВС вказав, що розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості винувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

А тому суд приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір, за таких обставин, також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо на нього не накладається адміністративне стягнення з мотивів, що судом наведені вище.

Застосування заходів забезпечення цього провадження із справи не вбачається.

З цих мотивів, керуючись ст.ст.245, 251,256, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1130 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Суддя Ірина Явіца