Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №127/18432/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18432/26

Провадження № 3/127/3787/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 о 09.56 год по вул. А. Листопада, 2-а в м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Volkswagen, р.н. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконалася, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, допустила наїзд на припаркований автомобіль марки Dodge, р.н. НОМЕР_3 . Внаслідок цього транспорті засоби отримали механічні пошкодження.

Після цього, ОСОБА_1 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), яка мала місце 01.05.2026 о 09.56 год по вул. А. Листопада, 2-а в м. Вінниці ОСОБА_1 , самовільно залишила місце події.

ОСОБА_1 у судові засідання не з`являється, направляє до суду клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні. Суд враховує, що таких звернень до суду було три. При цьому суд вважає за доцільне зауважити таке.

Судовий розгляд справи був призначений на 03.06.2026, однак у зв`язку з неявкою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відсутністю відомостей про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи суд відклав проведення судового розгляду на 16.06.2026.

Про дату судового засідання ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення.

16.06.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду в зв`язку з її перебуванням на амбулаторному лікуванні. Згідно з копією виписки з карти амбулаторного хворого таке лікування тривало з 14.06.2026 по 17.06.2026. Тому судовий розгляд був відкладений на 24.06.2026.

Про дату судового засідання ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення.

23.06.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду в зв`язку з її перебуванням на амбулаторному лікуванні. Відповідно до наданої до клопотання копії виписки з карти амбулаторного хворого таке лікування мало місце 22.06.2026. Станом на 23.06.2026 перебування на такому лікуванні підтверджене не було. Однак з метою забезпечення права на захист судовий розгляд був відкладений на 08.07.2026.

Про дату судового засідання ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення.

08.07.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду в зв`язку з її перебуванням на амбулаторному лікуванні. Згідно з наданою суду випискою з карти амбулаторного хворого дата надходження до закладу охорони здоров`я не зазначена.

Суд враховує, що у проміжок часу з 16.06.2026 по 08.07.2026 ОСОБА_1 не були вжиті заходи, спрямовані на реалізацію її права на захист, зокрема, щодо надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді, залучення захисника тощо. З огляду на викладене суд вважає, що така поведінка ОСОБА_1 свідчить про зловживання її процесуальними правами. Саме тому суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 124 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі – ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що зазначена норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушила вимоги пунктів 10.1, 10.9, 13.1 ПДР.

Зі змісту речення першого пункту 10.1 ПДР випливає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до пункту 10.9 ПДР під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно з пунктом 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

До протоколу про адміністративні правопорушення суду надана схема місця ДТП, відповідно до якої зафіксоване розташування транспортного засобу марки Dodge, р.н. НОМЕР_3 , та виявлені на ньому пошкодження (далі – Схема), письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі – Пояснення), рапорти поліцейського (далі – Рапорти), диск із записами (далі – Запис).

У Рапорті від 25.05.2026 випливає, що при опрацюванні повідомлення про ДТП був виявлений автомобіль марки Volkswagen у приміщенні гаража з імовірними пошкодженнями, однак здійснити огляд зазначеного автомобіля не представилось за можливе у зв`язку з тим, що гараж був закритий.

У постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) ВС зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Тому Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, які надані суду.

З-поміж наданих суду матеріалів наявний і Запис. На Записі момент зіткнення транспортних засобів не зафіксований, однак зафіксований момент руху автомобіля марки Volkswagen червоного кольору. Крім того, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях підтвердили факт зіткнення зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення автомобілів. Також зазначені особи підтвердили ту обставину, що автомобілем марки Volkswagen червоного кольору керувала саме особа жіночої статі. З наданих суду копій реєстраційних документів на автомобіль марки Volkswagen, р.н. НОМЕР_2 , випливає, що його власником є ОСОБА_1 .

Отже, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджений факт недотримання ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 10.9, 13.1 ПДР. Саме тому, на переконання суду, її діяння охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, за ознаками порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Окрім цього, суд встановив, що ОСОБА_1 після ДТП залишила місце події. З поданих до суду клопотань ОСОБА_1 випливає, що остання заперечувала свою причетність до вчинення правопорушень. Однак вище суд зазначив, що такі твердження ОСОБА_1 були спростовані наданими суду доказами у їх сукупності. Крім того, за результатами судового розгляду суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи причетною до ДТП, залишила місце події. Суд враховує, що ОСОБА_4 у Поясненнях зазначав, що після зіткнення автомобілів ОСОБА_1 поставила свій автомобіль у попереднє положення, вийшла з автомобіля та оглянула пошкодження обох автомобілів, після цього сіла у свій автомобіль та залишила місце події.

Підпунктом «а» пункту 2.10 ПДР визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Зі змісту визначення, наданого у пункті 1.10 ПДР, випливає, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Тому суд вважає, що діяння ОСОБА_1 також охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КпАП, за ознаками залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення ним нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує, що згідно з наданими суду матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності притягнута не була. Відомості, які б свідчили про наявність обставин, які обтяжують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надані. Разом з тим, суд враховує, що в судовому засіданні не були встановлені обставини, які б свідчили про щире каяття та засудження ОСОБА_1 своєї поведінки. Натомість за результатами судового розгляду суд встановив, що ОСОБА_1 вчиняла дії, спрямовані на уникнення від відповідальності. Тому суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому згідно з приписами частини другої статті 36 КпАП, до останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 122-4, 124, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів частини другої статі 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: