Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №127/22335/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22335/26

Провадження № 3/127/4452/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 о 22.30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у їх присутності ображав нецензурною лайкою свою дружину ОСОБА_4 , погрожував їй фізичною розправою та наносив удари по голові.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення. Тому суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 19.06.2026 о 22.30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у їх присутності ображав нецензурною лайкою свою дружину ОСОБА_4 , погрожував їй фізичною розправою та наносив удари по голові.

На підтвердження зазначених обставин надані суду матеріали містять рапорт працівника поліції (далі – Рапорт), копію протоколу прийняття заяви про вчинення правопорушення (далі – Протокол), копію пояснень ОСОБА_1 (далі – Пояснення), копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (далі – Форма).

Частиною першою статті 173-2 КпАП визначена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зі змісту частини другої статті 173-2 КпАП випливає, що відповідальність за цією нормою настає у разі вчинення діяння, передбачене частиною першою цієї статті, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Аналогічне визначення закріплене у пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон № 2229-VIII). Зокрема, згідно з визначенням, даним у зазначеній правовій нормі, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Згідно з частиною першою статті 269 КпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

При цьому частиною четвертою статті 269 КпАП визначено, що у разі якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Зі змісту пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Аналіз наведених норм свідчить, що ОСОБА_1 може бути суб`єктом відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо малолітньої дитини у разі, коли останні стали очевидцями вчинення домашнього насильства щодо іншої особи.

Як суд зазначив вище, у Поясненнях ОСОБА_1 не заперечував обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що за результатами судового розгляду був підтверджений факт вчинення ОСОБА_1 19.06.2026 о 22.30 год за адресою: АДРЕСА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у їх присутності ображав нецензурною лайкою свою дружину ОСОБА_4 , погрожував їй фізичною розправою та наносив удари по голові. Саме тому діяння ОСОБА_1 охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КпАП, за ознаками вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення цього діяння стосовно малолітньої особи.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини. Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає за доцільне з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень в майбутньому застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 173-2, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: