Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №214/5522/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2997/26 Справа № 214/5522/25 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/5522/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-43»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Рассвет-43» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Сіденком С.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2025 року Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-43» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є не прибутковою організацією громадян, яка створена з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку, а також для наступної експлуатації та управління будинком АДРЕСА_1 та утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу.

З метою реалізації зазначеної мети ЖБК «Рассвет-43» було укладено договори з постачальниками відповідних послуг (опалення, вода, водовідведення, вивіз сміття, обслуговування ліфта) в наслідок чого має відповідні зобов`язання по їх сплаті. Дані послуги отримують члени кооперативу/власники та користувачі квартир та зобов`язувані сплачувати їх вартість кооперативу, який у свою чергу у подальшому перераховує їх постачальникам комунальних послуг відповідно до наявних зобов`язань.

Відповідач по справі є власником квартири АДРЕСА_2 та користується житлово-комунальними послугами, які забезпечує відповідачу позивач ЖБК «Рассвет-43». При цьому відповідач своєчасно та в повному обсязі кошти за надані послуги не сплачувала, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 37 094,48 грн, яка скаладається із 13 485,63 грн – заборгованості з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку та комунальних послуг, суми інфляційних втрат - 17 261,61 грн, 3% річних - 3 347,27 грн, суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, - 1 550,80 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача та стягнути судові витрати у справі.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року, в якому виправлено описки ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року та ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Рассвет-43» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 6 533,32 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Рассвет-43» судового збору у розмірі 3 028 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанціх в частині відмови стягнення з ОСОБА_2 суми інфляційних втрат, 3% річних та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Рассвет-43» щодо стягнення з ОСОБА_1 суми інфляційних втрат - 17 261,61 грн, 3% річних - 3 347,27 грн, суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, - 1 550,80 грн.

Також апелянт зауважує, що рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу містить помилки, оскільки відповідачем у справі є ОСОБА_1 , в той час як в рішенні суду зазначено стягнути заборгованість із ОСОБА_3 на користь позивача ЖБК «Рассвет-34», в той час позивачем є ЖБК «Рассвет-43». Наявність помилок в рішенні суду свідчить про формальний розгляд справи та є порушенням процесуальних норм.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки інфляційних втрат в розмірі 17 261,61 грн, 3% річних в розмірі 3 347,27 грн та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, в розмірі 1 550,80 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 6 533,32 грн не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи убачається, що ЖБК «Рассвет-43» утворений 13 лютого 1986 року. Основний вид діяльності Кооперативу за КВЕД : «81.10 – Комплексне обслуговування об`єктів. Кооператив зареєстрований, як юридична особа, утворена фізичними особами власниками житлових та нежитлових приміщень буд. АДРЕСА_1 .

Кооператив у своїй діяльності керується нормами Конституції України, Цивільного Кодексу України, Житловим кодексом України, Законом України «Про кооперацію», «Прожитлово-комунальнапослуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, Законом України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирномубудинку» № 417-VIII від 14 травня 2015 року, Постановою Кабінету міністрів України № 712 від 05 вересня 2018 року «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, іншими нормативно-правовими актами, а також положеннями статуту ЖБК «Рассвет-43».

Пунктом 2.3. Статуту визначено, що метою діяльності Кооперативу є забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами. Водночас, Законом про кооперацію правовідносини, що виникають між житлово-будівельним (житловим) кооперативом та його членами щодо забезпечення житлово-комунальними послугами, врегульовано недостатньо.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про кооперацію» кооператив це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;

Відповідно до ст.6 Закону України «Про кооператив» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Статтею 15 Закону України «Про кооператив» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних формувань осіб підприємців 01 лютого 2024 року зареєстровано юридичну особу Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-43» за номером запису 1002271070011010455.

Відповідно до п.1.1, 1.2, 2.1 статуту житлово-будівельного кооперативу «Рассвет-43» створений у відповідності до чинного законодавства України членами кооперативу для управління, утримання і експлуатації житлового будинку Дніпропетровська область м. Кривий Ріг мкрн. Гірницький.

Власники квартир і несилових приміщень зобов`язані виконувати вимоги даного Статуту, який базується на чинному законодавстві і затверджується рішенням зборів членів об`єднання. Метою діяльності Кооперативу є забезпечення: необхідного утримання будинку та прибудинкових територій; згоди власників квартир будинку щодо обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку; мешканців будинку комунальними та іншими послугами

Згідно з п.6.2.1, 6.2.3 Статуту член Кооперативу зобов`язаний виконувати вимоги Статуту Кооперативу, рішення загальних зборів членів Кооперативу і Правління Кооперативу. Своєчасно здійснювати оплату вартості комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок Кооперативу в розмірі, встановленому загальними зборами та Правлінням Кооперативу з урахуванням реальних витрат. Обов`язки по здійсненню всіх платежів виникають у члена Кооперативу з моменту придбання ним права власності на квартиру.

Відповідач ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 06 березня 2004 року, є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 372941745 від 05 квітня 2024 року, квартира за адресою АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно на наданого позивачем розрахунку у власника квартири АДРЕСА_2 утворилась заборгованість з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку та комунальних послуг в сумі 13 485,63 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 17 261,61 грн, 3% річних в розмірі 3 347,27 грн, суму збитків, спричинених простроченням зобов`язання, в розмірі 1 550,80 грн, а разом заборгованість складає 37 094,48 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачки наявна заборгованість з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку та комунальних послуг в сумі 6 533 грн 32 коп. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідачки інфляційних втрат в розмірі 17 261,61 грн, 3% річних в розмірі 3 347,27 грн та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, в розмірі 1 550,80 грн з тих підстав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№ 530-ІХ від 17 березня 2020 року) було заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки інфляційних втрат в розмірі 17 261,61 грн, 3% річних в розмірі 3 347,27 грн та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, в розмірі 1 550,80 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 6 533,32 грн не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

При цьому колегія суддів зазначає, що подання позивачем 26 квітня 2026 року документу: заява про уточнення позовних вимог; уточнення до апеляційної скарги, в якому позивач ставить питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги в межах заявлених вимог на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року у справі № 214/5522/25 (впровадження № 2/214/3695/25) з урахуванням змін внесених 23 квітня 2026 року, якими повністю змінено рішення першої інстанції та скасування ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року, не є підставою для перегляду оскаржуваного рішення в частині часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку та комунальних послуг, оскільки, у разі незгоди позивача із виправленнями, внесеними ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року, останній мав оскаржувати вказану ухвалу окремо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 17 261,61 грн, 3% річних в розмірі 3 347,27 грн та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, в розмірі 1 550,80 грн, з огляду на наступне.

Так, у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).

З огляду на те, що відповідач, як встановив суд першої інстанції, прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц

Разом з тим, суд першої інстанції також вірно вказував, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№ 530-ІХ від 17 березня 2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Зважаючи на те, що на території України було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування та стягнення судом 3% річних, інфляційних втрат та збитків, спричинених простроченням зобов`язання є помилковим та порушує норми матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 17 261,61 грн, 3% річних в розмірі 3 347,27 грн та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, в розмірі 1 550,80 грн.

Посилання апелянта на те, що на момент подання кооперативом позовної заяви до Саксаганського районного суду (у травні 2025 року) на всій території України карантин вже не діяв, а отже, правові підстави щодо звільнення відповідача від сплати 3% річних, інфляційних втрат та суми збитків спричинених простроченням зобов`яз ання відсутні колегія суддів вважає помилковими, оскільки нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат на суму боргу та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання, саме у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.

Позивачем не пред`явлено вимог про стягнення з відповідачки 3% річних, інфляційних втрат на суму боргу та суми збитків, спричинених простроченням зобов`язання після закінчення строку дії карантину.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині доводи апеляційної скарги про те, що рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу містить помилки, оскільки відповідачем у справі є ОСОБА_1 , в той час як в рішенні суду зазначено стягнути заборгованість із ОСОБА_3 на користь позивача ЖБК «Рассвет-34», в той час позивачем є ЖБК «Рассвет-43», а наявність помилок в рішенні суду свідчить про формальний розгляд справи та є порушенням процесуальних норм, оскільки ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2026 року вказані описки були виправлені.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір в оскаржуваній частині, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Рассвет-43» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року, в оскаржуваній частині,залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: