Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №716/839/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/839/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», від імені якого діє представник Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

15.05.2026 позивач ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №287637 від 01.08.2025 укладеним між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач не виконав умови кредитного договору та допустив заборгованість на суму 7620,80 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20.05.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання. Відзив на позов не подав, будь яких заяв до суду не подав.

За таких обставин суд ухвалює заочне рішення, на підставі наявних у справ доказів, на що позивач надав згоду, при цьому фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №287637 про надання фінансового кредиту, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 4000,00 грн на строк 90 днів, з кінцевою датою повернення 29.10.2025, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в строк на умовах встановлених договором, а саме за стандартною процентною ставкою – 0,72 % на добу протягом строку кредитування, денна процентна ставка – 1% в день (а.с.10-14).

Пунктом 1.4. договору за послуги з надання ,обслуговування і повернення кредиту ,в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту.

Згідно п.3.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с.15).

Загальні витрати клієнта за кредитом складають 3592,00 грн.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого новий кредитор передає (відступає) грошові кошти в розпорядження Первісному кредитору за плату, а первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (п.п..1.). Розмір заборгованості кожного з боржників зазначається в реєстрі боржників, який складається сторонами в паперовому а електронному вигляді за формою, що наведена в додатку №1 до договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/1 ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання, загальна сума заборгованості кредиту становить 7620,80 грн, сума основного боргу за кредитом становить 4000,00 грн, сума нарахованих процентів 2620,080 грн, комісія 1000,00 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Стаття 1048 ЦК України, визначає право позикодавця одержати від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

В п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий електронний договір №287637 від 01.08.2025 на умовах пропозиції (оферти) був укладений між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , акцептований останнім шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором KL8049 (а.с.15 зворот).

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Надані позивачем докази підтверджують що ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №287637 від 01.08.2025, а тому кредитором по виконанню зобов`язань боржника ОСОБА_1 за договором №287637 від 01.08.2025 виступає позивач.

Статтями 526, 629, 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України, визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83-84, 228, 229, 235, 243, 264-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру заборгованості, наявності доказів, що її підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Кредитодавець виконав умови кредитного договору, зокрема, перерахував відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с._).

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за договором №287637 від 01.08.2025.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 4000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 2620,80 грн, з комісії – 1000,00 грн.

Перевіркою розрахунку заборгованості встановлено, що він є правильним, відповідає як умовам, так і строку кредитування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 договору кредиту в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс», тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору, а тому позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн та заборгованості по відсотках в сумі 2620,80 грн, комісії – 1000,00 грн, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн, суд зазначає наступне.

09.04.2026 року між ТОВ «ФК «Венера фінанс» та АБ «Пархомчук та Партнери» було укладено договір про надання правової допомоги №09/04/2026, за яким клієнт замовляє, приймати та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту представництва інтересів клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також відносинах із юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів клієнта.

Згідно акту про отримання правової допомоги від 08.06.2026 року виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги в сумі 15500,00 гривень, що також підтверджується платіжною інструкцією про перерахунок коштів.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі №686/5757/23.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з врахуванням складності справи в сумі 15500,00 грн. не є розумним та співмірним із ціною позову (7620,80 грн.); виконаними роботами (наданими послугами; часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, вже неодноразово була висловлена думка Верховного Суду в аналогічних справах даної категорії справ, тобто фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для професійних досвідчених адвокатів дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності. При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 5000,00 гривень.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст.141 ЦПК України.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що позов ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», від імені якого діє представник Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, місто Київ, вулиця Львівська, 23, офіс 703, НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 287637 від 01.08.2025 року, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом у сумі 4000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами у сумі 2620,80 грн, комісії 1000,00 грн, а всього 7620 (сім тисяч шістсот двадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, місто Київ, вулиця Львівська, 23, офіс 703, НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, місто Київ, вулиця Львівська, 23, офіс 703, НОМЕР_2 ) витрати по сплаті витрат на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.Є. Вайновська