Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №716/651/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/651/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2026 м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді Шевчук Р.М.,

при секретарі судового засідання Ільчуку М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Козловська Юлія Павлівна, до Кострижівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Кострижівської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої за місцем проживання останньої відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернувшись до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що нею не були надані належним чином оформлені документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно за померлою.

Просила позов задовольнити, та визнати за нею право власності на вищезазначене будинковолодіння.

Ухвалою суду від 23.04.2026 року по даній цивільній справі відкрито провадження, витребувано копію спадкової справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та витребувано спадкову справу.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивачки надала суду заяву з якої вбачається, що вона позов підтримує, просить його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій зазначив, що просить справу слухати у його відсутності. Вимоги позовної заяви визнає.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі. Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що визнання позову є добровільним, не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб, а заявлені позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Суд, взявши до уваги заяви сторін, дослідивши письмові докази, приходить висновку про наявність передбачених законом підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні без переходу до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 31 жовтня 2025 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок із належними господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт родинних відносин між позивачкою – ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджується рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2026 року, яким встановлено факт родинних відносин між ними як між матір`ю та дочкою.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, інших спадкоємців, які прийняли спадщину або заявили свої права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , не встановлено.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 квітня 2026 року, винесеної державним нотаріусом Бурдейною Г.П., вбачається, що позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з неподанням належних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок із належними господарськими будівлями та спорудами.

Разом із тим, згідно з довідкою-характеристикою від 21 квітня 2026 року, виданою КП «Заставнівське РБТІ», спірний житловий будинок був збудований у 1958 році, що також підтверджується технічним паспортом на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до довідки № 103 від 19 березня 2026 року, виданої виконавчим комітетом Кострижівської селищної ради, забудовником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 .

Крім того, з копії протоколу № 5 засідання виконавчого комітету Кострижівська селищна рада від 27 грудня 1993 року вбачається, що при вирішенні питання щодо приватизації земельних ділянок ОСОБА_2 було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,10 га для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку.

Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства,що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пленум Верховного Суду України у п.9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадянина на жилий будинок» роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: - документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; - виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то спірні правовідносини виникли в 2001 році, тобто під час дії ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати:

- місце відкриття спадщини;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Враховуючи ту обставину, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («Суд знає закони») і активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне в частині вимог про визнання права власності на спадкове майно в даних спірних правовідносинах застосувати норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини , зокрема ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п.1 постанови Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Дана правова позиція також закріплена в п.9 Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року, в якому зазначено: «якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК, судам слід враховувати, що ст. 549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини фактичний вступ у володіння та управління спадковим майно».

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно ст. 549 того ж Кодексу, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з інформацією, яка міститься в довідці № 656 від 06.11.2025 року виданої Кострижівською селищною радою Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , постійно проживала за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 , в будинку проживала її дочка - ОСОБА_1 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі №522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) зроблено висновок, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Таким чином, досліджені судом докази в їх сукупності свідчать про те, що спірний житловий будинок був збудований та належав спадкодавиці ОСОБА_2 , однак правовстановлюючі документи на зазначений об`єкт нерухомого майна за життя матері позивачки оформлені не були, що стало підставою для відмови нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину.

Зважаючи, що правовстановлюючі документи на спадковий будинок відсутні, спадкоємиця ОСОБА_1 , не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через органи нотаріату, суд вважає, що право позивачки підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами.

Керуючись ст.4, 10-13, 19, 76-81, 200, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.524, 525,-527, 548-549 ЦК УРСР, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 76,50 кв.м, в тому числі житловою площею 46,70 кв.м; напівпідвал літ. «А/Н/Пд», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д», погріб літ. «Пг», вигрібна яма №1, огорожа №2-3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Шевчук Р.М.