Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 06 липня 2026 р.
Справа: №645/3629/26
Суддя: Спесивцев О. В.
Справа № 645/3629/26
Провадження № 3/645/751/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2026 року місто Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Спесивцев О.В., при секретарі Асєєвої К.М., за участю особи щодо якої розглядається адміністративний матеріал ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особи з інвалідністю ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Немишлянського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №639512 від 13.04.2026 року).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 13.04.2026 року о 10:20 в м.Харків, вул. Єдності (Краснодарська), 23, водій керував ТЗ легкий персональний або низькошвидкісний легкий ел.Т/З BEST SCOOTER, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродня блідість обличчя, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ в м.Харків, вул. Ахієзерів, 18-а відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР (відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння), за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти інкримінованого йому правопорушення та просив закрити провадження у справі. Пояснив, що 13.04.2026 року їхав на належному йому електросамокаті BEST SCOOTER та близько 10.20 був зупинений співробітниками поліції. Під час спілкування з працівниками поліції він не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, проте співробітники поліції наполягали на необхідності проходження огляду саме у медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ. Вказав, що оскільки він не хотів залишати без нагляду електросамокат, він наполягав саме на проходженні огляду на місці зупинки. Разом з тим, після того, як співробітник поліції повідомив, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише у лікаря нарколога в медичному закладі охорони здоров`я та у випадку відмови на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, ОСОБА_1 погодився пройти огляд в медичному закладі, проте поліцейський повідомив, що оскільки він вже відмовився, то на нього буде складений відповідний протокол ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому просив закрити провадження у справі.
Заслухавши пояснення особи щодо якої розглядається адміністративний матеріал, дослідивши письмові матеріали, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані протоколи відповідають вимогам ст.256 КУпАП, оформлені компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка їх склала, в яких чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Провадження у справах про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 7 КУпАП, повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
За змістом ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року №1452/735 (далі-Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п.12 розділу ІІ Інструкції).
Пункт 7 розділу ІІІ Інструкції вказує, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Відповідний огляд, згідно з п. 7 розділу І Інструкції, проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 9 ч. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 09.11.2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п. 3 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно п. 15 розділу ІІ Інструкції, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п.16 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом зазначених положень, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, якщо вона керувала транспортним засобом в стані сп`яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, і так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
При цьому, огляд на стан сп`яніння у медичному закладі є невід`ємною складовою освідування водія і поліцейський зобов`язаний запропонувати йому пройти такий огляд, а в разі незгоди зафіксувати відмову.
У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.
І лише у випадку, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Тобто, законодавець передбачив відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння з метою унеможливити уникнення відповідальності особою, яка знаходиться у відповідному стані та просто відмовляється від проходження будь-якого огляду.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.2.5 ПДР України, передбаченої ч.1 ст.130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: 1) керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці; 2) вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд для встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння; 3) наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння.
При цьому, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною і очевидною. Доказами такої відмови можуть бути письмові пояснення двох свідків огляду або її відеофіксація.
Судом досліджено відеозаписи, здійснені працівниками поліції, які міститься на компакт-дисках «СD-R» з боді-камери 467615 та реєстратора службового автомобіля, з яких вбачається, що співробітниками поліції 13.04.2026 року близько 10:20 було зупинено ОСОБА_1 , який керував електросамокатом BEST SCOOTER.
Під час спілкування з ОСОБА_1 , співробітник поліції повідомив останньому про виявлені у нього ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та запропонував пройти огляд у лікаря нарколога у медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою м.Харків вул. Ахієзерів, 18-а, на що ОСОБА_1 повідомив що погоджується пройти огляд на місці зупинки. Після повідомлення співробітником поліції про неможливість пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки, оскільки огляд на стан саме наркотичного сп`яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров`я та роз`яснення ОСОБА_1 про те, що у випадку відмови на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, ОСОБА_1 погодився пройти огляд в медичному закладі, проте поліцейський повідомив, що він вже відмовився та почав роз`яснювати права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (відео з 03 хв. 10 сек. по 04 хв. 20 сек.), та після цього почав складати протокол про адміністративне правопорушення. О 10:52:56 (відео 26 хв. 00 сек.) інспектор оголосив ОСОБА_1 протокол серії ЕПР1 №639512 від 13.04.2026 року, надав його на підпис особі та видав другу копію протоколу, після повідомив про відсторонення ОСОБА_1 від керування ТЗ.
Суд зазначає, що для наявності ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП внаслідок невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, уповноважена особа органу поліції перш ніж скласти протокол повинна особисто встановити та переконатись в наявності ознак сп`яніння, особисто роз`яснити особі його процесуальні права та обов`язки, порядок та умови проходження медичного огляду і наслідки щодо відмови від нього.
Лише в такий процесуальний спосіб може бути встановлено факт умисної відмови водія на законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичній установі.
Разом з тим, з долученого відеозапису не вбачається наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 , після повідомлення йому співробітником поліції про неможливість пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння саме на місці зупинки та роз`яснення, що у випадку відмови на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, погодився пройти огляд в медичному закладі. При цьому, дана згода була надана як до моменту складання протоколу, так і до моменту роз`яснення особі прав та обов`язків. Додатково суд зауважує, що з наданого відеозапису не вбачається також, що ОСОБА_1 надавалося направлення на медичний огляд, а вказана у направленні ознака сп`яніння: «неприродна блідість обличчя», повідомлялася ОСОБА_1 .
У розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 Кодексу та не може бути перекладено на суд.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Спираючись на положення ч. 1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", необхідно виходити з того що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим, безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювань правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про не доведення перед судом, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає обов`язковому закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИВ::
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м.Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено 08.07.2026 року.
Суддя О.В. Спесивцев
Оригінал: reyestr.court.gov.ua