Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №759/4919/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 759/4919/25

Провадження № 2/645/108/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Хілінського М.І.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – служба у справах дітей Святошинського району у м. Києві Державної Адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просить суд позбавити матір ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем ОСОБА_3 , народився син ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 2389 та видано свідоцтво серія НОМЕР_1 . З липня 2018 року і по цей час, матір ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не виконує своїх батьківських обов`язків, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Відповідач про справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, навіть не цікавиться його життям, не відвідувала і не відвідує його вдома, в дошкільному навчальному закладі, у ЗОШ №35. В зв`язку із викладеним до суду було подано даний позов.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2025 року справу передано за підсудністю до Немишлянського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 14.04.2025 року позовну заяву залишено буз руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

22.07.2025 року позивачем ОСОБА_1 на виконання ухвали суду усунені зазначені недоліки.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

22.10.2025 року від представника позивача – адвоката Гродовської О.П. надійшло клопотання про виклик та допит свідків.

23.10.2025 року від представника позивача – адвоката Гродовської О.П. надійшло клопотання про приєднання доказів.

29.10.2025 року від третьої особи надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 112.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

12.05.2026 року від представника позивача – адвоката Гродовської О.П. надійшло клопотання про приєднання доказів.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні в режимі відеконференції позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Городовська О.П. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Представник третьої особи до суду не з`явився, надали суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малодітного сина.

Допитана в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона є бабусею дитини. Відповідачка участі у догляді за дитиною не приймає, гроші на дитину не дає, не телефонує їй, не цікавиться її життям. Дитина не знає відповідачку, а своєю мамою називає сестру позивача.

Допитана в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона є тіткою дитини. Відповідачка дитині не дзвонить, коштів на її утримання не надає, не цікавиться її життям та розвитком. Наразі дитина називає її своєю мамою, а не відповідачку.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За наслідком судового засідання 29.06.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату та час його проголошення 07.07.2026 об 11:00 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, дата ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 01.06.2018 року, актовий запис № 2389, вказано: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 3).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи від 09.08.2024 малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4), але проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 86, 87-90).

Згідно з довідкою наданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ізюм» від 08.02.2025 малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.07.2018 до 24.02.2022 проживав разом із батьком та його родиною (мати. сестра, брат та племінники) за адресою: АДРЕСА_1 . За цей період до дитячого медичного закладу звертався батько дитини та його родичі. Матір дитини - ОСОБА_3 , не бачили у медичному закладі (а.с. 6-7).

За інформацією з Ізюмського дошкільного закладу (ясла-садок) № 2 комбінованого типу Ізюмської міської ради Харківської області від 07.07.2021, вихованець групи № 3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , регулярно відвідував заклад дошкільної освіти; дитина завжди доглянута, охайна. За час перебування дитини у закладі дошкільної освіти тільки батько ОСОБА_1 спілкується з вихователями, бере участь у заходах та батьківських зборах. Мати дитини, ОСОБА_3 , контакту з закладом дошкільної освіти не підтримує, із вихователями не спілкується. Дитину до закладу дошкільної освіти приводить і забирає батько (а.с. 8).

Згідно з довідкою, виданою Пузняківським закладом дошкільної освіти Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області № 01-10/1 від 06.02.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував заклад дошкільної освіти з 01.08.2022 до 06.08.2024. За період відвідування вихованцем закладу дошкільної освіти, в заклад приводив і забирав дитину батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_5 (а.с 9).

За інформацією із середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 35 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації від 18.02.2025 № 17, ОСОБА_4 , 2018 р.н., навчається в СЗШ № 35 з 02.09.2024 р. Хлопчик щодня відвідує навчальний заклад. Завжди доглянутий, забезпечений необхідним навчальним приладдям. Дитиною опікувалась бабуся ОСОБА_5 , поки батько-військовослужбовець ОСОБА_1 ніс службу у ЗСУ. В даний час батько знаходиться поруч з дитиною, бере активну участь у вихованні хлопчика. Батько та бабуся на постійному контакті з учителем, допомагають дитині у навчанні. Мати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , не підгримує контакту зі школою, де навчається син, жодного разу не була в школі, не виходила на контакт з класним керівником та з учителями (а.с. 5).

Відповідно до довідки-характеристики від 05.02.2025 № 02-9-6/2-12, виданої Пузняковецьким старостинським округом Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області України про те, що ОСОБА_1 , 1980 р.н. дійсно разом з родиною перебували на території старостинського округу як внутрішньо переміщені особи, а саме за адресою тимчасового проживання - АДРЕСА_3 України. Разом з ним за вищевказаною адресою проживали члени його родини: 1. ОСОБА_5 , 1949 р.н. - мати; 2. ОСОБА_4 , 2018 р.н. - син; 3. ОСОБА_6 , 1983 р.н. - сестра; 4. ОСОБА_7 , 2012 р.н. - племінник; 5. ОСОБА_8 , 2018 р.н. - племінниця. Родина проживала за вказаною адресою з 15.07.2022 року по 24:07.2024 року і зарекомендували себе як порядні, працьовиті, відповідальні, ввічливі, товариські та законослухняні громадяни. Перебували в добрих відносинах з сусідами за місцем проживання та користувались повагою з боку односельців. Сам заявник - ОСОБА_1 за час перебування в громаді характеризувався як добра та товариська людина, з активною життєвою позицією, перебивав на службі у ЗСУ. На час відпусток зі служби ОСОБА_9 проявляв себе як дуже турботливий батько, адже сам виховував сина - ОСОБА_10 , який знаходився на повному його утриманні, так як мати дитини з родиною не проживала, участі у вихованні сина не брала, ніколи за місцем перебування дитини і родини не з`являлась. Відомості та персональні дані щодо, матері ОСОБА_4 у старостинському окрузі відсутні. На період відсутності батька догляд за дитиною ОСОБА_4 вела його бабуся - ОСОБА_5 , яка як і батько, вирішувала всі питання щодо виховання, надання медичної, соціальної, психологічної допомоги дитині, постійно супроводжувала дитину до закладу дошкільної освіти в с.Пузняківдір та на консультації до медичних та соціальних закладів. Родина ОСОБА_11 завжди дотримувалась всіх норм і правил проживання на території громади та приймали активну участь у громадському житті села (а.с. 10).

З довідки від 14.02.2025 р. № 2, виданої Хотешівським старостинським округом № 15 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та рідними: тіткою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на території Хотешівського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 був взятий на облік як внутрішньо-переміщена особа. Матір ОСОБА_4 не проживала та не була зареєстрована на території Хотешівського старостинського округу (а.с. 11).

Відповідно до протоколу психоконсультативного дослідження від 25.09.2025, виданого ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» найбільший емоційний зв`язок малолітній ОСОБА_10 має з батьком ОСОБА_1 , та двоюрідною сестрою ОСОБА_12 , які є найбільш значущими для нього особами. Матір дитини ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_10 вважає чужою людиною (а.с. 85).

Відповідно до довідки про доходи, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.09.2025 встановлено, що ОСОБА_1 має стабільний дохід (а.с. 91).

Крім того, відповідно до програми документообігу суду «Д-3» було встановлено, що заочним рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 02.06.2025 року позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_13 , до ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ,аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 частки всіх видів її доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до його повноліття.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15.10.2025 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що житло розміщене на 4 поверсі 14 поверхового будинку, складається з 3 кімнат. Умови проживання задовільні. В квартирі наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. В квартирі чисто, охайно. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: кімната Матвія приблизно 16 кв.м. В кімнаті є диван-ліжко, шафи для одягу та особистих речей, стіл, крісла (а.с. 116).

Згідно висновку органу Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 107-8941 від 24.10.2025 року встановлено, що громадянку ОСОБА_3 було запрошено до Служби та повідомлено їй про слухання у суді справи про позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . В телефонному режимі матір дитини повідомила, що вже тривалий час вона не бачила малолітнього ОСОБА_10 та не приймає участі у його вихованні, оскільки дитина проживає разом зі своїм батьком, громадянином ОСОБА_1 . Громадянка ОСОБА_3 письмових пояснень до служби не надала. Матір дитини було запрошено на засідання Комісії, але вона повідомила, що не буде присутньою на засіданні, не пояснивши причини. Враховуючи викладене та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування не заперечує щодо позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 112-115).

Судом також вивчались данні щодо позивача. Так, встановлено, що ОСОБА_16 проходив службу в ЗСУ, мав поранення, яке отримав під час захисту Батьківщини. Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 має є інвалідом ІІ групи. Посвідчення видане безтермінове.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

В той же час положеннями ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 4 ст. 164 СК України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладаються права, обов`язки та відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до пункту 16 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного суду України, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїми обов`язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, суд вважає необхідним позов задовольнити та позбавити батьківських прав відповідача, як такої, що ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї малолітньої дитини.

Суд звертає увагу відповідачки на те, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо його виховання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-78, 141, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 164, 165, 166,181,182, 243, 244 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 59,60 ЦК України-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно її малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській обл., 16 жовтня 2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 ,

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП невідомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_8 ,

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37498740, юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9.

Суддя Е.Є. Сілантьєва