Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №625/135/26 — Коломацький районний суд Харківської області

625/135/26

Провадження № 2/625/114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лосєва Д.К.,

за участі секретаря судового засідання Калюжної Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить стягувати із відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що їх спільна з відповідачем донька ОСОБА_3 навчається у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» на денній контрактній формі навчання, водночас батько дитини ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу та посилаючись на приписи Сімейного кодексу України позивачка зазначила, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

З огляду на вище перелічені обставини позивачка заявила вимогу про стягнення із відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

11 травня 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Будучи належним чином повідомленою про місце, дату і час розгляду справи (а.с. 34), позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, водночас 28 квітня 2026 року нею до суду подано заяву за вх. №827/01-51/26 (а.с. 12), в якій ОСОБА_1 просила суд провести розгляд справи за її відсутності, а також повідомила про підтримання заявленої нею вимоги.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, подавши до суду заяву за вх. №1050/01-51/26 від 02 червня 2026 року (а.с. 26), в якій просив суд розгляд справи провести за його відсутності, а також повідомив про те, що він не заперечує проти задоволення заявленої позивачкою вимоги.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Взявши до уваги доводи, викладені позивачкою у позові, а також дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно 23 листопада 2022 року Валківським відділом реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 6).

Згідно рішення, ухваленого Коломацьким районним судом Харківської області 28 січня 2014 року за результатами розгляду справи № 625/464/13-ц, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 жовтня 1994 року у Коломацькій селищній раді Валківського району Харківської області, актовий запис №25, розірваний (а.с. 10).

Як вбачається із довідки за №10-173, виданої 12 лютого 2026 року заступником директора навчально-наукового інституту фінансів, економіки, управління та права Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», ОСОБА_3 є студенткою І курсу денної контрактної форми навчання, освітнього ступеня бакалавр, групи 102-ЕР навчально-наукового інституту фінансів, економіки, управління та права Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Зарахована до навчального закладу з 01 вересня 2025 року (наказ про зарахування №793-ф,а від 11 серпня 2025 року), дата закінчення навчання 30 червня 2029 року (а.с. 7).

Згідно витягів з реєстру територіальної громади за №2026/005199590 та №2026/005199716, сформованих 01 квітня 2026 року на підставі відомостей, отриманих від Коломацької територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8- 9).

Частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень, закріплених у ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання. При цьому право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За правилами, закріпленими у ст. 82 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Водночас, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відтак, із системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Приписами, закріпленими у ст. 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 та 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи з`ясовані обставини і факти, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , яка є донькою сторін, на день звернення до суду не досягла 23 років, навчається на денній формі навчання, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатною особою та має можливість надавати допомогу на утримання повнолітньої доньки під час її навчання.

З урахуванням вищевказаного, беручи до уваги те, що позивачкою повністю доведено належними і допустимими доказами всі обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, врахувавши позицію відповідача, згідно якої він повністю визнав позов, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в розмірі частини заробітку відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку за умов продовження навчання, що на думку суду є достатнім для забезпечення рівня життя повнолітньої доньки, виходячи з засад розумності та справедливості.

Водночас доказів, які б спростовували можливість відповідачем сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Також, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, за правилами, визначеними ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вищевказані вимоги, взявши до уваги ту обставину, що позивач при поданні позовної заяви до суду на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також те, що відповідач до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про визнання ним позову, суд вважає за необхідне стягнути частину судового збору в розмірі 50 відсотків його суми із відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.141, 182, 199, 200 СК України, ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 142, 200, 206, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити.

Стягувати щомісячно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку за умов продовження навчання.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.К. Лосєв