Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №133/217/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/217/26

29.06.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді - Дем`янової Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник заявника Ткаченко Тамара Володимирівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 просить поновити строк на звернення до адміністративного суду, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7/13180 від 08.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому не був належним чином повідомлений про необхідність явки.

На його думку, відповідач не надав належних і допустимих доказів вручення повістки, зокрема відсутні особистий підпис про її отримання, відеофіксація вручення чи інші докази, передбачені законодавством.

Позивач зазначає, що відомості, викладені у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення щодо вручення повістки, його щирого каяття та подання заяви про визнання вини, не відповідають дійсності.

Вважає, що за відсутності належного підтвердження вручення повістки відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, а постанова винесена без достатніх доказів та з порушенням вимог законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що копію оскаржуваної постанови не отримував і про її існування дізнався лише після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим вважає причини пропуску строку на її оскарження поважними.

Аргументи учасників справи

Через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому Відповідач заперечує проти задоволення позову, вважаючи оскаржувану постанову законною та обґрунтованою. Зазначає, що позивач, перебуваючи на військовому обліку, був належним чином повідомлений про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 за електронною повісткою, врученою мобільною групою, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Позивач без поважних причин не прибув за викликом, не повідомив про причини неявки, у зв`язку з чим був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач також зазначає, що під час складання протоколу позивачу були роз`яснені його права, він був повідомлений про дату та час розгляду справи, однак на розгляд не з`явився.

На підтвердження правомірності своїх дій відповідач посилається на норми законодавства про військовий обов`язок, мобілізацію та військовий облік, а також на дані реєстру «Оберіг», які, на його думку, є належними та допустимими доказами вручення повістки.

Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду через підсистему «Електронний суд» 29.04.2026 від представника позивача Ткаченко Т.В. надійшла відповідь на відзив у якій зазначає, що доводи відповідача не спростовують підстав позову та не підтверджують правомірність оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Посилається на те, що відповідач не довів факту належного вручення повістки, оскільки не надав передбачених законодавством доказів її отримання або відмови від отримання (підпису, акта, відеозапису чи належних поштових документів). Відомості з реєстру «Оберіг», на думку позивача, самі по собі не є достатнім доказом вручення повістки.

Представник позивача також вказує на суперечності між наданими відповідачем документами щодо мети виклику, невідповідність повістки вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 560, відсутність у ній QR-коду та кваліфікованого електронного підпису, а також розбіжності у зазначенні територіального центру комплектування. Крім того, наголошує на порушенні відповідачем процедури оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ненаданні суду витребуваної адміністративної справи та відсутності доказів направлення копії постанови.

Посилаючись на положення Конституції України, КУпАП, КАС України, Інструкції Міністерства оборони України та принцип презумпції невинуватості, позивач вважає, що відповідач не довів подію та склад адміністративного правопорушення, а тому просить суд задовольнити позов та скасувати оскаржувану постанову.

Через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 Чхан О.О. надійшло заперечення (на відповідь на відзив) у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що відповідь на відзив не містить нових обставин чи доказів, а лише повторює доводи позовної заяви. Вказує, що відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») є належним доказом належного оповіщення позивача, а закон не передбачає, що факт вручення повістки може підтверджуватися виключно особистим підписом, відеозаписом чи актом про відмову.

Зазначає, що позивач був зобов`язаний з`явитися за викликом ТЦК та СП, а також повідомити про зміну місця проживання, чого не зробив. На думку відповідача, формальні недоліки оформлення повістки або окремі розбіжності у формулюванні мети виклику не впливають на законність постанови та не спростовують факту неявки без поважних причин. Відповідач також стверджує, що матеріали справи були надані суду, дії ТЦК та СП здійснені в межах наданих законом повноважень, а наявні докази є достатніми для підтвердження законності постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Рух справи

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026 поновлено пропущений процесуальний строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації позивач ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у складі окремого батальйону спеціального призначення (2-го Інтернаціонального легіону оборони України), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2023.

За час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою №4582 від 06.11.2024 про безпосередню участь особи у відповідних заходах та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Судом також встановлено, що відповідно до сповіщення сім`ї №43 від 26.06.2024 матір позивача — ОСОБА_3 — було повідомлено про загибель її сина ОСОБА_4 , який є братом позивача. Факт родинних відносин підтверджується інформацією з інформаційної системи «Резерв+», відповідно до якої у розділі «тип відстрочки» зазначено: «відстрочка від мобілізації. Родич загиблого чи зниклого безвісти під час дії воєнного стану».

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024 молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія 2 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.11.2024 №755-РС відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини). 06.11.2024 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а також направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для зарахування на військовий облік.

Судом встановлено, а сторонами не оспорюється, що 03.10.2025 позивач рухався з м. Івано-Франківськ у східному напрямку на автомобілі.

Під час перевірки документів на блокпосту йому було повідомлено про перебування у розшуку, після чого його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №7/13050 від 03.10.2025, позивач нібито був оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 11.09.2025 о 09:00 год для проходження медичного огляду за повісткою №4993173, яка, як зазначено у протоколі, була вручена мобільною групою оповіщення за місцем реєстрації (проживання) позивача.

Також судом встановлено, що 08.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №7/13180 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Із змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом для проходження медичного огляду, що посадовою особою кваліфіковано як порушення вимог законодавства про військовий обов`язок та мобілізаційну підготовку.

Судом встановлено, що у протоколі та постанові зазначено про вручення позивачу повістки №4993173 за місцем його реєстрації (проживання), а саме: АДРЕСА_1 .

Разом із тим судом встановлено, що зазначена адреса фактично є адресою розташування ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не місцем проживання позивача.

З матеріалів справи вбачається, що після звільнення з військової служби позивач проживає та зареєстрований у м. Козятин Вінницької області, а за попереднім місцем проживання у с. Антоновичі Чернігівської області не проживає з моменту призову на військову службу.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів особистого вручення позивачу повістки №4993173, його підпису про отримання повістки або інших доказів, які б підтверджували факт належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 11.09.2025 о 09:00 год.

Досліджена судом копія повістки №4793173, надана відповідачем, не містить дати її складання та вручення, лінія відрізу для особи, якій вона мала вручатися, не відрізана, відсутній підпис особи про її отримання.

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення було долучено копію повістки, однак така копія сама по собі не підтверджує факт її вручення позивачу, оскільки у разі належного вручення повістка повинна була б перебувати у особи, якій вона вручена, а не лише у матеріалах, сформованих посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

18.01.2026 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №79907647, відкритого 05.01.2026 Козятинським відділом державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №7/13180 від 08.10.2025, після чого йому стало відомо про існування та зміст оскаржуваної постанови.

Таким чином, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за нібито неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за викликом, при цьому предметом спору є наявність або відсутність належного підтвердження факту вручення позивачу повістки та його належного повідомлення про необхідність прибуття.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені у повістці.

Згідно з абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, уточнення облікових даних та виконання інших обов`язків, визначених законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення.

Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стала постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7/13180 від 08.10.2025, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивачу інкриміновано неприбуття 11.09.2025 о 09:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження медичного огляду за повісткою № 4993173.

При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові зазначено, що вказана повістка була вручена позивачу мобільною групою оповіщення за місцем його реєстрації (проживання), а саме: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, судом встановлено, що зазначена адреса фактично є адресою розташування ІНФОРМАЦІЯ_4 , а позивач за цією адресою не проживає.

Судом встановлено, що після проходження військової служби позивач проживає та зареєстрований у м. Козятин Вінницької області, а за попереднім місцем проживання у с. Антоновичі Чернігівської області не проживає з моменту призову на військову службу.

Судом також встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації позивач був призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у складі окремого батальйону спеціального призначення (2-го Інтернаціонального легіону оборони України), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2023.

За час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою №4582 від 06.11.2024 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Також судом встановлено факт загибелі брата позивача ОСОБА_4 , про що матір позивача було повідомлено відповідним сповіщенням сім`ї №43 від 26.06.2024. Факт родинних відносин підтверджується інформацією з «Резерв+», відповідно до якої позивачу надано відстрочку від мобілізації як родичу загиблого або зниклого безвісти під час дії воєнного стану.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024 позивача звільнено з військової служби у запас через сімейні обставини або інші поважні причини та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для зарахування на військовий облік.

Судом встановлено, що 03.10.2025 позивач рухався з м. Івано-Франківськ у східному напрямку на автомобілі. Під час перевірки документів на блокпосту йому було повідомлено про перебування у розшуку, після чого його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де складено протокол про адміністративне правопорушення.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач отримував повістку № 4993173 або був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Досліджена судом копія повістки № 4993173 не містить відомостей про дату її складання та вручення, не містить підпису позивача про отримання, а також інших даних, які б підтверджували факт її вручення саме позивачу.

Крім того, до матеріалів справи не надано розписки позивача про отримання повістки, відеозапису її вручення, акта про відмову від отримання чи інших доказів, які б підтверджували належне повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП.

Сам факт долучення копії повістки до матеріалів справи не може свідчити про її вручення позивачу, оскільки у разі належного вручення оригінал повістки мав би перебувати у особи, якій вона вручена, а не лише у матеріалах, сформованих посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Посилання відповідача на відомості, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»), не є достатнім доказом отримання позивачем повістки, оскільки внесення інформації до реєстру підтверджує лише факт її обліку в інформаційній системі, але не підтверджує факту вручення повістки чи ознайомлення особи з її змістом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення без належних доказів не може підтверджувати факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є встановлення факту її належного повідомлення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки саме невиконання обов`язку щодо прибуття за отриманою повісткою може утворювати склад адміністративного правопорушення.

За відсутності доказів отримання позивачем повістки та належного повідомлення про дату, час і місце прибуття до ТЦК та СП висновок про його безпідставну неявку є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також не виконано покладений на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7/13180 від 08.10.2025 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72–77, 241–246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 9, 247, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, —

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7/13180 від 08 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомий апеляційний адміністративний суд безпосередньо або шляхом подання апеляційної скарги через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ;

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА