Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №216/8114/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8114/25

провадження 1-кп/216/447/26

ВИРОК

іменем України

06 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченої - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України, раніше не судима, не одружена, неповнолітніх або малолітніх дітей або інших осіб на утриманні не має

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126КК України відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 року за №12025046230000311 ,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2025, приблизно о 22:16 годині, (більш точний час не встановлений) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в КЗ «Криворізький соціальний гуртожиток» ДОР», який розташований в будинку 42 по вул. Староярмаркова в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на завдання побоїв та фізичного болю потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діючи умисно, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров`ю потерпілій ОСОБА_5 , на другому поверсі Криворізького соціального гуртожитку, який розташований в будинку № 42 по вулиці Староярмаркова, нанесла один удар лівою рукою в область голови та один удар лівою рукою в область лівої тильної частини голови, тим самим завдала останній фізичного болю, при цьому не спричинивши тілесних ушкоджень.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Також впевнившись, що учасники судового процесу вірно розуміють ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит свідків в судовому засіданні, а також дослідження письмових доказів у повному обсязі та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченої та дослідження матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої за відсутності заперечень учасників судового провадження.

Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні за обставин зазначених в обвинувальному акті визнала у повному обсязі, підвердила викладені в обвинувальному акті обставини. Зазначила, що дійсно 05.09.2025 року приблизно о 22 годині вона, перебуваючи в КЗ "Криворізький соціальний гуртожиток ДОР", нанесла два удари в голову потерпілій ОСОБА_5 внаслідок неприязливого відношення до останньої. Зазначила, що про вчинене шкодує та щиро розкаюється.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що обвинувачена ОСОБА_4 винна у вчиненні кримінального правопорушення і її дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, оскільки остання визнала свою вину, дала правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює вчинене.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Виправленням засудженого є такий вплив покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті його негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення, і виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого засобів кримінально-правового впливу в його особистості відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Воно досягається через усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії. Водночас виправлення має спиратися на об`єктивні обставини, які здатні забезпечити ресоціалізацію засудженого.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, те що обвинувачена вчинила кримінальний проступок, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характиризується позитивно, обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття, суд вважає доцільним призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 126 КК України.

Саме покарання у вигляді штрафу на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що у повній мірі буде відповідати вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої під час досудового розслідування не обирався.

Прокурором клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось.

Ураховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження (ст. 22, 26 КПК), суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 368, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп).

Речовий доказ оптичний диск в якому містяться відеозаписи з камер внутрішнього спостереження КЗ "Криворізький соціальний гуртожиток" Дніпровської обласної ради", який розташований в м. Кривий Ріг, вул. Староярмаркова, буд. 42 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору і потерпілій.

Суддя ОСОБА_6