Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №190/1543/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1543/26

Провадження №2-о/190/43/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису, вказуючи, що він та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюб, перебували у фактичних шлюбних відносинах як чоловік та дружина, кохали одне одного, мали інтимні відносини, спільний бюджет. За час спільного проживання ними за спільні кошти було придбано нерухоме та рухоме майно. Однак сімейне життя між ними не склалося. ОСОБА_4 вважає, що все рухоме та нерухоме майно належить їй, не хоче його ділити, а тому вчиняє сварки. ОСОБА_4 почала вживати заходи відчуження спірного нерухомого та рухомого майна, у зв`язку з чим судом було накладено арешт на спірне майно. Через поділ спільного майна ОСОБА_4 почала вчиняти сварки, застосовувати фізичний та психологічний тиск. Він неодноразово викликав працівників поліції, які фіксували вказані обставини. Кривдник ОСОБА_4 постійно тероризує його, переслідує, не дає можливості нормально працювати та ходити на роботу. Таким чином, він є особою, який зазнав домашнього насильства, а ОСОБА_4 є кривдником.

У зв`язку із вищевикладеним, просить видати обмежувальний припис відносно кривдника ОСОБА_4 на строк шість місяців, яким визначити наступні обмеження:

- заборонити ОСОБА_4 перебувати у місці спільного проживання (перебування) АДРЕСА_1 ;

- заборонити вести листування, телефонні переговорити або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

- усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_6 , що є об`єктом спільної сумісної власності, а саме у користуванні будинком АДРЕСА_1 ; земельною ділянкою кадастровий номер 1224555600:03:0010; квартирою АДРЕСА_2 ; користуванні транспортним засобом ЗАЗ «DEWOO» Т13110 державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- обмежити спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_3 ;

- заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особо;

- заборонити ОСОБА_4 переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним.

У судовому засіданні представник заявника Серебряков Е.С. заяву підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в ній, просив заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні у задоволенні заяви просив відмовити посилаючись на те, що викладені в заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 не проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 .. Наразі заявник ОСОБА_3 проживає у належному їй на праві власності домоволодінні та чинить їй перешкоди у вільному володінні її майном. Викладені в заяві обставини про видачу обмежувального припису стосуються спору з приводу встановлення факту їх спільного проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу, який наразі перебуває в суді. Дійсно в травні 2026 року працівником поліції відносно неї було винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_3 , проте даний припис ними буде оскаржено. З того часу ОСОБА_4 з заявником ОСОБА_3 не спілкувалась, жодних дій в його сторону не вчиняла. Вважає, що заявником не надані докази, що свідчать про наявність реальних та обґрунтованих ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, що відповідно до статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є обов`язковою умовою для видачі обмежувального припису.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13 жовтня 2023 року між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_4 прийняла належні Продавцю ОСОБА_7 на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1274 га з кадастровим номером 1224555600:03:003:0010, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), площею 0,1274 га, форма власності – приватна. На земельній ділянці розташований житловий будинок, зазначений в плані літерою А-1, загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м, та господарськими будівлями та спорудами. Відповаідно до п.3 Договору продаж за домовленістю сторін вчиняється за 20000 грн. 00 коп., виходячи з того, що ціна земельної ділянки становить - 500 грн. 00 коп., а житлового будинку – 15000 грн. 00 коп. Договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Жигановою Л.С., зареєстрований в Реєстрі за №1322.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №350348947 від 13.10.2023 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №470867134 від 01.04.2026 року житловий будинок загальною площею 34,7 кв.м, житловою площею 27,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав №350349769 від 13.10.2023 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №470866138 від 01.04.2026 року земельна ділянка площею 0,1274 га, кадастровий номер №1224555600:03:003:0010 належить на праві власності ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №470867847 від 01.04.2026 року квартира загальною площею 37,2 кв.м, житловою площею 18,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки про надання інформаційно-консультативних послуг виданої ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» оціночна вартість земельної ділянки (кадастровий номером 1224555600:03:003:0010) загальною площею 0,1274 га становить 175800,00 грн.

Відповідно до довідки про надання інформаційно-консультативних послуг виданої ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» оціночна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м. становить 286400,00 грн.

Відповідно до довідки про надання інформаційно-консультативних послуг виданої ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» оціночна вартість квартири загальною площею 37,2 кв.м., житловою площею 18,3 кв.м. становить 453200,00 грн.

Відповідно до довідки про надання інформаційно-консультативних послуг виданої ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» оціночна вартість колісного транспортного засобу ЗАЗ «DAEWOO» Т13110 (загальний легковий, седан) становить 66550,00 грн.

Згідно акту від 21.03.2026 року, затвердженого селищним головою Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживали з 2010 по 2024 рік та вели спільне господарство: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією виданою міжрайонною онкологічною МСЕК від 03.08.2021 року ОСОБА_3 має третю групу інвалідності з 03.08.2021 року, рекомендовано лікування у онколога.

20 квітня 2026 року ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області заяву ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Серебряков Ернест Сергійович, про забезпечення позову- задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

на житловий будинок АДРЕСА_1 , зазначений в плані літерою А-1, загальною

площею 34,7 кв.м., житловою площею 27.4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: веранда-літера а, та сарай – літера Б, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; на земельну ділянку, кадастровий номер: 1224555600:03:003:0010, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель – землі житлової та громадської забудови, форма власності – приватна, площа земельної ділянки, гектарів – 0.1274, у тому числі за земельними угіддями, гектарів-прибудинкова територія – 0.1274, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; на транспортний засіб (автомобіль) ЗАЗ «DAEWOO» НОМЕР_3 , тип В1, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_4 , 2003 року випуску, червоного кольору, об`єм двигуна 1,3 л. який належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Згідно копії термінового заборонного припису стосовно кривдника Серії АА № 584374 від 12.05.2026 року - 12 травня 2025 року працівниками поліції відносно ОСОБА_4 були застосовані термінові заборонні приписи у зв`язку із вчиненням нею домашнього насильства щодо заявника ОСОБА_8 , яким ОСОБА_4 було заборонено в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_3 строком на три доби.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відтак, рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, а тому для обмеження права кривдника необхідним є встановлення ризиків, які несе його поведінка по відношенню до постраждалої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

За ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанови Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20; від 12 січня 2022 року в справі № 752/9731/21, провадження № 61-14045св21).

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зробив висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Саме звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою стосовно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21, провадження № 61-441св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_3 послався на те, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу вчиняє щодо нього фізичне та психологічне насильство, переслідує, створює нестерпні умови для проживання, а тому просив видати обмежувальний припис строком на шість місяців.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів заяви ОСОБА_3 надав, зокрема, копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 584374 від 12.05.2026 року.

Із зазначеного документу убачається, що 12 травня 2025 року працівниками поліції відносно ОСОБА_4 були застосовані термінові заборонні приписи у зв`язку із вчиненням нею домашнього насильства щодо заявника, яким ОСОБА_4 було заборонено в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_3 строком на три доби.

Разом із тим сам по собі факт вчинення домашнього насильства у минулому не є безумовною підставою для видачі обмежувального припису.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника є встановленим у судовому порядку заходом тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямованим на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у його видачі приймається на підставі оцінки ризиків.

Пунктом 9 частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Таким чином, під час вирішення питання про видачу обмежувального припису суд повинен встановити не лише факт домашнього насильства, а й наявність реальних ризиків його продовження або повторного вчинення в майбутньому.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність таких ризиків, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того що ОСОБА_4 порушувала вимоги термінового заборонного припису матеріали справи не містять.

У постанові від 21.12.2022 у справі №464/2376/22 Верховний Суд звертає увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 та 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи, а належність, допустимість, достовірність та достатність доказів оцінюються судом у сукупності.

Оглянувши надані роздруківки з соціальних мереж, переписку, суд зазначає, що вони не дають можливості встановити факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3 .. Сам по собі факт наявності між сторонами сімейних конфліктів або словесних суперечок не свідчить про існування таких ризиків повторного домашнього насильства, які б обумовлювали необхідність застосування до особи обмежувального припису.

За таких обставин зазначені матеріали не можуть бути покладені в основу висновку про порушення ОСОБА_4 термінового заборонного припису або про продовження нею домашнього насильства.

Аналогічно судом досліджено надані заявником відеозаписи.

При цьому, суд приходить до висновку, що надані відеоматеріали не дають можливості встановити час та місце їх створення, обставини подій, взаємозв`язок окремих файлів між собою та з обставинами, викладеними у заяві. Із зафіксованих фрагментів неможливо достовірно встановити факти вчинення домашнього насильства, його характер, систематичність або порушення термінового заборонного припису.

Тому такі матеріали не можуть бути визнані належними та достатніми доказами на підтвердження доводів заявника.

Крім того, з моменту встановленого факту домашнього насильства, який мав місце 12 травня 2026 року, до моменту розгляду справи про видачу обмежувального припису минув значний проміжок часу.

За цей період матеріали справи не містять доказів повторного вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства щодо заявника, доказів її притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності за аналогічні дії, а також доказів порушення нею термінового заборонного припису.

Отже, хоча факт домашнього насильства від 12 травня 2026 року підтверджується матеріалами справи, проте відсутні належні та допустимі докази його систематичності, повторюваності та існування реальної загрози продовження таких дій у майбутньому.

Суд наголошує про те, що частина заявлених вимог фактично спрямована не на захист від домашнього насильства, а на вирішення спору щодо користування житловим будинком та усунення ОСОБА_3 від проживання у ньому.

Водночас питання виселення особи, усунення перешкод у користуванні житлом, визначення порядку користування майном та інші майнові спори підлягають вирішенню у передбаченому законом позовному провадженні та не можуть бути підмінені процедурою видачі обмежувального припису.

За таких обставин суд дослідивши та оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_4 .

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у його видачі приймається на підставі оцінки ризиків, тобто оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків або смерті постраждалої особи.

Отже, для застосування обмежувального припису недостатньо самого лише посилання заявника на факти домашнього насильства чи суб`єктивне відчуття небезпеки. Суд повинен встановити як факт вчинення домашнього насильства, так і наявність реальних та обґрунтованих ризиків його продовження або повторення у майбутньому.

Єдиний підтверджений належними доказами випадок домашнього насильства мав місце 12 травня 2026 року, у зв`язку з чим щодо ОСОБА_4 був винесений терміновий заборонний припис.

Твердження заявника про систематичне психологічне, фізичне та сексуальне насильство мають характер власної оцінки подій та не підтверджені належними доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України. Жодних судових рішень, постанов компетентних органів, висновків експертів, медичних документів, звернень до правоохоронних органів, прийнятих за результатами перевірки рішень чи інших об`єктивних доказів, які б підтверджували систематичність таких дій протягом тривалого часу, матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису, так як надані заявником докази підтверджують лише окремий випадок домашнього насильства, за який відносно ОСОБА_4 було видано терміновий заборонний припис, однак не свідчать про наявність реальних та обґрунтованих ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, що відповідно до статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є обов`язковою умовою для видачі обмежувального припису.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволені заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису – відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса