Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №185/4437/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №185/4437/26

Суддя: Головін В. О.

Справа № 185/4437/26

Провадження № 2/185/5886/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря судового засідання Гоцій А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої виступає представник - адвокат Мерцалов Максим Юрійович, до Державного підприємства «Науково-Виробниче Об`єднання «Павлоградський Хімічний Завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника Мерцалова Максима Юрійовича звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-Виробниче Об`єднання «Павлоградський Хімічний Завод» (далі — ДП «НВО «ПХЗ») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді складальника боєприпасів (спеціальні хімічні виробництва) виробничої дільниці №1 ДП «НВО «ПХЗ». 15 жовтня 2024 року о 04 годині 01 хвилині в будівлі виробничої дільниці з виготовлення метальних зарядів Виробництва №1, за адресою: АДРЕСА_1 , під час виконання нею трудових обов`язків стався нещасний випадок на виробництві (займання пожежі), внаслідок якого позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді значних опіків тіла, обличчя та кінцівок.

Зазначений нещасний випадок був належним чином розслідуваний, і за результатами спеціального розслідування складено Акт розслідування нещасного випадку від 15 грудня 2025 року та Акт за формою Н-1/П, яким випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Позивачка зазначає, що внаслідок отриманої виробничої травми вона зазнала і продовжує зазнавати тривалого, безперервного фізичного болю та глибоких душевних страждань. Отримані опіки призвели до утворення стійких гіпертрофічних рубців, розвитку контрактур пальців рук, обмеження рухливості, що істотно змінило її зовнішність та позбавило можливості вести повноцінний спосіб життя. Оскільки ДП «НВО «ПХЗ» здійснює діяльність, пов`язану з виробництвом вибухонебезпечних та хімічних речовин, що є джерелом підвищеної небезпеки, та не забезпечило безпечних і нешкідливих умов праці, обов`язок щодо компенсації моральної шкоди покладається на роботодавця. Позивачка оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн та просить стягнути її з відповідача, а також покласти на нього судові витрати, зокрема 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від лютого 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі. Враховуючи характер спірних правовідносин, категорію справи та положення ст. 274 ЦПК України, суд визначив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Учасникам справи було надано процесуальний строк для подання заяви по суті справи (відзиву на позов, відповіді на відзив).

Відповідач звернувся з відзивом на позов у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність вини підприємства.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши надані письмові докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на Державному підприємстві «Науково-Виробниче Об`єднання «Павлоградський Хімічний Завод» на посаді складальника боєприпасів (спеціальні хімічні виробництва) виробничої дільниці №1.

15 жовтня 2024 року о 04 годині 01 хвилині в приміщенні виробничої дільниці з виготовлення метальних зарядів Виробництва №1 ДП «НВО «ПХЗ» (м. Павлоград, вул. Заводська, 44) стався нещасний випадок — займання пожежі під час виробничого процесу. Внаслідок цього інциденту ОСОБА_1 отримала тяжкі ушкодження здоров`я.

Згідно з Актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, затвердженим 15 грудня 2025 року, вказаний нещасний випадок з колишнім складальником боєприпасів ОСОБА_1 одноголосно визнаний комісією таким, що пов`язаний з виробництвом, у зв`язку з чим було складено акт за формою Н-1/П та взято випадок на облік підприємством. Факт наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між виконанням позивачкою її безпосередніх трудових обов`язків та отриманою травмою повністю підтверджується матеріалами розслідування та не заперечується сторонами.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №8935 від 15.10.2024 року, ОСОБА_1 безпосередньо з місця події бригадою швидкої медичної допомоги о 06:10 була доставлена та госпіталізована до відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРіТ) Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради (КНП «ПЛІЛ» ПМР). У неї було діагностовано опікові рани 1, 2, 3-А ступенів у ділянці обличчя, тулуба, шиї, обох кистей та нижньої третини передпліччя загальною площею до 22% поверхні тіла (з яких 3-А ступеня — 3%).

Згідно з листом КНП «ПЛІЛ» ПМР від 31.10.2025 року №1713 та висновком про ступінь тяжкості травми від 18.10.2024 року №108-до, отримані позивачкою ушкодження (Опік полум`ям кистей та передпліч, обличчя та тулуба І-ІІ ст. (20%), ІІІА ст. (2%), код за МКХ-10: Т 29.2) за критеріями медичної науки відносяться до категорії важких тілесних ушкоджень.

Надалі позивачка проходила тривале етапне лікування та реабілітацію. Відповідно до консультаційних висновків лікаря-комбустіолога від 19.12.2024 року та від 10.03.2025 року, у ОСОБА_1 сформувалися післяопікові рубці гіпертрофічного характеру в ділянці кистей, а також рубцева контрактура 1 ступеня пальців кистей.

Згідно з виписними епікризами з медичної картки №27515 від 04.02.2025 року та медичними виписками від 22.01.2025 року, 25.03.2025 року та від 02.02.2026 року, позивачка безперервно лікувалася та перебувала на обліку, проходила відновлювальні курси у профспілковому санаторії. Наслідки травми від 15.10.2024 року (коди Т20.2, Т23.2) зафіксовані у вигляді багрових гіпертрофічних та нормотрофічних післяопікових рубців обличчя, шиї, тулуба, обох передпліч та кистей з явищами гіперкератозу. Зафіксовано рубцеву контрактуру пальців І-ІІ ступеня правої кисті з порушенням функції відведення. Лікарями зазначено, що трудова діяльність позивачки помірно порушена, вона потребує постійної компресійної терапії кистей, лікувальної фізкультури (ЛФК), суворого уникнення переохолодження чи перегріву ділянок рубцевих деформацій, а також довготривалого нагляду спеціалістів та проведення планового оперативного (хірургічного) втручання в майбутньому з метою усунення контрактур.

Направленням об`єднаної профспілкової організації ДП «НВО «ПХЗ» №89 від 25.12.2025 року ОСОБА_1 була направлена до експертної команди для визначення статусу особи з інвалідністю. При огляді та консультації для МСЕК від 30.12.2025 року підтверджено наявність багрових рубців з гіперкератозом та рубцевої контрактури правої кисті з порушенням відведення.

Згідно з витягами з рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2025 року та від 31.03.2025 року, у ОСОБА_1 офіційно встановлено обмеження здатності до самообслуговування та обмеження здатності до трудової діяльності.

Оцінюючи характер та обсяг моральних страждань позивачки, суд приходить до висновку, що факт заподіяння їй глибокої моральної шкоди є очевидним та безумовним.

По-перше, позивачка зазнала інтенсивного, нестерпного фізичного болю безпосередньо в момент займання пожежі та отримання термічних опіків 22% тіла, а також протягом тривалого перебування в реанімаційному відділенні та під час проведення численних перев`язок і хірургічних обробок поранених поверхонь. Цей біль має тривалий характер, адже процес загоєння глибоких опіків ІІІА ступеня супроводжується постійним свербежем, стягуванням шкіри та больовим синдромом при рухах.

По-друге, суд враховує вагомий естетичний чинник (деліктний дефект зовнішності) Позивачка є жінкою працездатного віку (на момент травми — 43 роки), і поява великих багрових гіпертрофічних рубців на відкритих ділянках тіла — обличчі, шиї та кистях рук — радикально спотворила її зовнішність. Це викликає важкі внутрішні психологічні комплекси, емоційний стрес, відчуття втрати жіночої привабливості, страх перед перебуванням у суспільстві та постійну душевну тривогу, що призводить до глибокої депресії та руйнації душевного спокою.

По-третє, внаслідок рубцевої контрактури пальців рук та встановленого медиками обмеження здатності до самообслуговування, ОСОБА_1 втратила можливість самостійно і повноцінно виконувати елементарні щоденні побутові та гігієнічні дії. Потреба у сторонній допомозі, неможливість здійснювати звичні рухи руками (порушення функції відведення) викликають у неї почуття безпорадності та психологічного гніту. Позивачка змушена кардинально змінити свій життєвий уклад, відмовитися від активного соціального життя, хобі та колишніх інтересів, постійно носити компресійну білизну, уникати температурних коливань та жити в очікуванні майбутніх складних операцій. Усе це свідчить про повну руйнацію її життєвих планів, втрату нормальних життєвих зв`язків та потребує від неї колосальних додаткових зусиль для організації свого повсякденного існування.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі статтями 23, 1167, 1168 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, і така шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд зазначає, що ДП «НВО «ПХЗ» займається виробництвом вибухових та хімічних речовин, що у розумінні статті 1187 ЦК України є діяльністю, пов`язаною з джерелом підвищеної небезпеки. Володілець джерела підвищеної небезпеки несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану цим джерелом, незалежно від наявності його вини, окрім випадків непереборної сили або умислу потерпілого, чого судом у даній справі встановлено не було.

Правова позиція Верховного Суду (зокрема, у постановах від 20.11.2019 у справі №522/19138/16-ц та від 25.03.2020 у справі №641/8857/17) наголошує на тому, що сам по собі факт отримання працівником травми на виробництві під час виконання трудових обов`язків свідчить про те, що роботодавець не зміг забезпечити абсолютно безпечних умов праці, що є безумовною підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати моральну шкоду. Ушкодження здоров`я завжди спричиняє моральні (немайнові) страждання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року) зазначав, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, оскільки вона не може бути обчислена у вигляді точного арифметичного розрахунку, а має визначатися судом з урахуванням обставин справи та критеріїв справедливості.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивачки щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди. Водночас, визначаючи конкретний розмір грошової грошової компенсації, суд виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування має бути достатнім для психологічного полегшення та компенсації страждань потерпілої, проте не повинен перетворюватися на інструмент безпідставного збагачення. Оцінивши тривалість лікування, незворотність змін зовнішності (рубці), ступінь обмеження функцій руки (контрактура), обмеження здатності до самообслуговування та необхідність майбутніх операцій, суд вважає справедливим, належним та достатнім визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн. У задоволенні решти суми позовних вимог (до заявлених 250 000,00 грн) слід відмовити як у надмірній та неспівмірній.

Позивачка ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні позовів про ушкодження здоров`я. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що адвокат Мерцалов М.Ю. діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 06.02.2026 року та ордеру. Відповідно до акту виконаних робіт та звіту, вартість послуг адвоката (складання позову, консультації тощо) склала 10 000,00 грн, які були сплачені позивачкою.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 40% від заявленої суми), з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (10 000,00 грн * 40%). В іншій частині витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 8, 59 Конституції України, статтями 153, 173, 237-1 КЗпП України, статтями 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд —

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Виробниче Об`єднання «Павлоградський Хімічний Завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я — задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-Виробниче Об`єднання «Павлоградський Хімічний Завод» (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44, код ЄДРПОУ 14310112) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-Виробниче Об`єднання «Павлоградський Хімічний Завод» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу — відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-Виробниче Об`єднання «Павлоградський Хімічний Завод» в дохід держави судовий збір в розмірі 1331.20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. О. Головін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua