Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №179/1118/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1118/26

провадження № 3/179/244/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч. 1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 02.06.2026 серії ВАД №951640, 06 травня 2026 року о 16год.40 хв. задресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо забезпечення умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, в результаті чого 06.05.2026 о 16-40 годин сталося ДТП за участі неповнолітнього сина ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

01.07.2026 захисник ОСОБА_1 , адвокат Салтисюк Ю.В., подав до суду клопотання, в якому просить закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що протокол не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів, які б доводили свідоме нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками. Водночас сам факт керування малолітнім ОСОБА_2 електромопедом та падіння з нього, разом з пасажиром жодним чином не може вказувати на ухилення від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків матір`ю ОСОБА_1 .

В судове засідання ОСОБА_1 та її захисник не з`явилися, захисник подав клопотання, про розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Так, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Ст. 150 Сімейного Кодексу передбачає, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та іншого народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Системний аналіз приписів ЗУ «Про освіту» та ЗУ «Про охорону дитинства» дає підстави зробити висновок, що під невиконанням обов`язків щодо виховання та навчання дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання та навчання неповнолітніх.

Ухилення батьків та осіб, що їх заміняють, від виконання своїх обов`язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров`я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності тощо.

Отже, правовою підставою для покладання відповідальності на батьків (законних представників), за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є наявність ознак та елементів складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками чи іншими особами, які їх замінюють, обов`язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх. З`ясування цих ознак і правильне застосування норми сприяють дотриманню принципів законності й презумпції невинності.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності (ч. 1 ст. 184КУпАП). Ухилення від виконання батьківських обов`язків - це психічне ставлення батька, матері до протиправної поведінки щодо виконання батьківських обов`язків, що виражається у формі умислу чи необережності.

Відповідальність у цьому випадку настає, якщо батько, мати розуміли, могли усвідомлювати свої дії (бездіяльність), передбачати їх наслідки й керувати ними, якщо вони мають юридичну і фактичну можливість.

При цьому в порушення ст.256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, наявність конкретних обставин, які б вказували на ухилення від виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо належного виховання сина, не вказано від яких саме передбачених законодавством обов`язків з посиланням на норму закону, щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини, ухиляється ОСОБА_1 . Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено конкретних обставин ДТП, яке сталося за участю неповнолітнього ОСОБА_2 .

Фактично в протоколі про адміністративне правопорушення, за яким ОСОБА_1 притягується до відповідальності за невиконання обов`язків щодо виховання дитини, працівник поліції обмежився лише наведенням у фабулі обвинувачення факту, що 06.05.2026 о 16-40 сталася ДТП за участю її неповнолітнього сина, ОСОБА_2 .

Така невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, не дає можливості визначитися, які саме дії чи бездіяльність вчинено ОСОБА_1 та в чому полягає їх протиправність.

Таким чином, органом, уповноваженим на складання протоколу, допущена нечіткість і неконкретність викладення обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення викладена неконкретно, без зазначення усіх ознак правопорушення, що є порушенням права особи на захист.

При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Оскільки адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, однак належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_1 від їх виконання матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, тому в діях останньої відсутні подія і склад даного адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1, ст.283 ч.7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 247 п.1, 280, 283-284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.184 ч.1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя О.Ю.Кравченко