Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №202/301/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/301/26

Провадження № 2/202/2350/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі

цивільну справу 202/301/26

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору

Орган опіки та піклування адміністрації

Соборного району Дніпровської міської ради,

про позбавлення батьківських прав

за участю:

позивача – ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ)

представника позивача – адвоката Лукінової К.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.01.2026 позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лукінової Катерини Сергіївни звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивач посилається на те, що починаючи з другої половини 2021 року відповідач припинив будь-які стосунки як із позивачем, так і зі спільним малолітнім сином, перестав піклуватися про дитину, не бере участі у її вихованні та утриманні, а також у духовному, фізичному та інтелектуальному розвитку. За наведеними позивачем обставинами, з цього часу відповідача ні дитина, ні мати дитини не бачили; спроби матері знайти відповідача та відновити зв`язок між ним і дитиною виявилися марними, оскільки відповідач за адресою реєстрації не проживає, змінив номери телефонів та заблокував позивача в соціальних мережах і месенджерах. Позивач указує, що в результаті самоусунення відповідача малолітній син не знає свого батька, не сприймає його як рідну особу, не знає батьківської турботи, піклування та підтримки.

Позивач зазначає, що вона разом із малолітнім сином виїхала до Німеччини, де вони проживають дотепер, тоді як відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, матеріально та духовно дитину не підтримує і самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/11392/21 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття; станом на 13.10.2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить понад 169 174,63 грн, при цьому за період з листопада 2021 року по 13.10.2025 року відповідачем не здійснено жодного платежу.

Позивач наголошує, що протягом більш ніж чотирьох років відповідач не вжив жодних заходів, спрямованих на спілкування з дитиною, її виховання та утримання, проявивши байдужість, тоді як мати дитини вживала всіх можливих заходів для збереження та відновлення стосунків батька з дитиною, зокрема намагалася розшукати відповідача через соціальні мережі, звернулася за правовою допомогою до адвоката, а на адресу відповідача направлялися листи з пропозиціями варіантів його участі у вихованні дитини, які повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Позивач посилається на надані докази ставлення відповідача до дитини та умов її життя й розвитку, зокрема характеристики сусідів, довідку спортивного центру, висновки закладів догляду та соціальної служби за місцем проживання дитини в Німеччині, а також індивідуальну психологічну діагностику дитини, за якою образ батька у свідомості дитини не сформований, емоційний зв`язок із батьком відсутній, а тема батька викликає у дитини емоційний дискомфорт.

Обґрунтовуючи позов положеннями статті 51 Конституції України, статей 5, 7, 141, 150, 155, 164, 166 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Верховного Суду і Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини, у зв`язку з чим є підстави для позбавлення його батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України.

З огляду на викладене позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 збір у сумі 1211,20 грн.

09.01.2026 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов. Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

05.02.2026 ухвалою суду витребувана інформація від ГЦ обробки спеціальної інформації ДПС України щодо перетину кордону ОСОБА_2 , а також інформація з Індустріального ВДРАЦС щодо наявності актового запису про смерть ОСОБА_2

10.02.2026 до суду надійшла відповідь з ГЦ обробки спеціальної інформації ДПС України щодо перетину кордону ОСОБА_2

03.03.2026 судом замінено третю особу з Органу опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради на Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради та зобов`язано Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради надати суду висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

09.04.2026 до суду надійшла відповідь від Індустріального ДРАЦС про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2

21.05.2026 до суду надійшла рекомендація органу опіки та піклування.

02.06.2026 підготовче провадження по справі закінчене. Справа призначена до розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах і проживала однією сім`єю приблизно з 2018 по 2020 рік. Дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на момент припинення спільного проживання дитині виповнилося близько восьми місяців. Рішення щодо народження дитини на той час приймалися нею спільно з відповідачем, однак майже одразу після народження дитини відносини між нею та ОСОБА_2 погіршились і вони припинили спільне проживання.

Після припинення спільного проживання відповідач бажання спілкуватися з дитиною та піклуватися про неї не виявляв, участі у її вихованні та утриманні не брав, батьківських обов`язків не виконував. Позивач неодноразово намагалася встановити з ним зв`язок, проте безрезультатно. Після розриву стосунків відповідач бачив дитину лише декілька разів.

Востаннє позивач написала відповідачеві 24 лютого 2022 року, повідомивши, що з дитиною все гаразд, однак відповідач заблокував її. У березні 2022 року позивач разом із дитиною виїхала до Німеччини. Позивач звернулася про стягнення аліментів, проте відповідач їх не сплачує і маю велику заборгованість.

Син взагалі не знає свого батька та запитує, чому в родині лише мати. Позивач зверталася з дитиною до психолога, за висновком якого дитина батька не знає та ніколи не мала з ним контакту; під час зустрічі з психологом дитина була збентежена та нервувала.

Позивач намагалася розшукати відповідача через спільних друзів і знайомих, а також через соціальну мережу «Instagram», проте безуспішно. Мати відповідача (бабуся дитини) заблокувала позивача. Місце проживання відповідача після припинення спільного проживання позивачу невідоме.

Просила позов задовольнити, оскільки усі дії відповідача свідчать про свідоме нехтуванням ним своїх батьківських обов`язків та ухилення від їх виконання.

Представник позивача – адвокат Лукінова К.С. також просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у жодне судове засідання по справі не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся судовими повістками, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Будь-яких заяв суду не надав.

Представник органу опіки та піклування у судові засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без їх участі. Просив вирішити спір з врахуванням рекомендації органу опіки та піклування.

Вирішуючи питання щодо з`ясування думки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з такого.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини думка дитини, яка здатна її висловити, підлягає врахуванню при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Водночас наведені норми пов`язують обов`язок суду заслухати дитину не з формальним досягненням нею певного віку, а з її фактичною здатністю сформулювати та висловити власну думку з урахуванням віку, рівня розвитку та зрілості.

Малолітній ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час розгляду справи йому виповнилось 6 років і на переконання суду, він не досяг віку, з якого дитина набуває здатності не лише бути вислуханою, а й свідомо та усвідомлено формулювати власну позицію щодо такого виняткового заходу, як позбавлення батька батьківських прав, та надавати правильну оцінку його правовим наслідкам.

Суд зазначає, що думка малолітньої дитини не завжди може відповідати її інтересам, оскільки в силу малолітнього віку дитина неспроможна надати правильну оцінку обставинам, що стосуються позбавлення батьківських прав, а її позиція може бути сформована під впливом зовнішніх факторів. З огляду на вік дитини безпосереднє з`ясування її думки щодо позбавлення батька батьківських прав створювало б ризик травмування емоційного стану дитини та не відповідало б принципу забезпечення її найкращих інтересів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з огляду на малолітній вік ОСОБА_3 безпосереднє заслуховування його думки в судовому засіданні є недоцільним, а обставини справи встановлюються судом на підставі сукупності інших зібраних доказів.

У судовому засіданні, за клопотанням позивача, допитана свідок ОСОБА_5 , яка пояснила, що є подругою позивача, підтримувала з нею дружні стосунки та неодноразово бувала в неї вдома. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно проживали приблизно з 2018 року по 2020 рік. Коли дитині було близько восьми місяців, відповідач зник із їхнього життя і надалі жодним чином позивачу не допомагав. У житті дитини відповідач був присутній лише близько одного місяця, та й то епізодично.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що є батьком позивача. За його поясненнями, на початку стосунків відповідач поводився нормально, однак згодом почав викрадати гроші та золоті прикраси. Після того як відповідач пішов від ОСОБА_1 та дитини, він більше не повертався та участі в житті дитини не брав. Коли позивачу знадобилося отримати від відповідача документи, вона намагалася його розшукати, проте зробити це не вдалося, оскільки він приховує своє місце проживання.

Заслухавши позивача, представника позивача, свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №859 від 26.05.2020 Соборним районним у місті Дніпрі ВДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), що підтверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 26.05.2020.

Батьком дитини є – ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 , які у шлюбі не перебували.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» та п.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» - судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю".

Тому, судом було перевірено судові рішення щодо ОСОБА_2 , та встановлено, що судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2021 у справі №201/11392/21 стягнуто з ОСОБА_2 , на користь: ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 08 листопада 2021 року, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Станом на грудень 2025 розмір розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам складає 180 034,63 грн., суду не надано доказів, що вона сплачена відповідачем впродовж розгляду цієї справи.

Крім того, судом встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 16.02.2026 у справі №202/9992/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 169 174 (сто шістдесят дев`ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 63 коп. за період з 01.01.2022 по 14.10.2025.

З посвідок на проживання, які видані обербургомістром міста Лейпциг 02.06.2023 та 13.07.2023 відповідно, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживають у м. Лейпциг за однією адресою.

З довідки-підтвердження від 13.11.2025 судом встановлено, що з 2024 року ОСОБА_7 навчається у визнаній спеціалізованій школі та навчальній установі Традиційного тхеквандо та самозахисту, і лише його мати ОСОБА_8 приводила та забирала ОСОБА_9 з занять. Зі слів усього персоналу ніхто ніколи не бачив, щоб батько ОСОБА_9 привозив або забирав його. Самого батька вони також не знають.

Згідно з висновком дитячого садка ОСОБА_10 -лютеранського об`єднаного фонду Терезії та Ельсбет (м. Лейпциг, Німеччина) від 05.11.2025 року, наданим на запит ОСОБА_1 , заклад надав педагогічну характеристику дитини, характеристику матері та підтвердження догляду за дитиною.

За педагогічною характеристикою, ОСОБА_4 є товариським, доброзичливим і допитливим хлопчиком, який охоче відвідує групу, має багато друзів, добре володіє німецькою мовою, бере участь у дошкільній та спортивній програмі закладу, опанував відповідні віку моторні навички та має міцні дружні стосунки з вихователями.

Щодо матері у висновку зазначено, що ОСОБА_4 відвідує дитячий садок Фонду Ельсбет з 01 червня 2022 року, і від самого початку заклад отримав враження про пані ОСОБА_11 як про люблячу матір, яка повністю піклується про сина: вона регулярно та вчасно приводила його до садка, своєчасно повідомляла про відсутність через хворобу чи відпустку, дбала про належне забезпечення дитини одягом і харчуванням, брала участь у батьківських заходах, а плату за догляд і харчування завжди вносила вчасно.

У висновку окремо наголошено, що з батьком ОСОБА_9 немає жодного зв`язку: він ніколи не привозив і не забирав дитину з дитячого садка, його ніколи ніхто не бачив у закладі, а всіма питаннями догляду, комунікації та організації займалася виключно пані ОСОБА_11 .

Щодо підтвердження догляду за дитиною у висновку зазначено, що ОСОБА_4 має чинний договір про догляд за дитиною в дитячому садку ОСОБА_12 з 01 червня 2022 року; очікується, що він розпочне навчання 15.08.2026 року та піде до першого класу з 17.08.2026 року. Висновок підписано представником фонду ОСОБА_13 .

На підтвердження позовних вимог позивачем також надано суд письмовий висновок Відділу у справах молоді і сім`ї міста Лейпцига (Загальна соціальна служба, Планунгсраум Норд/Нордвест, ASD Nord Leipzig) від 03.12.2025 року, вих. № 51.57, складений уповноваженою особою – дипломованим соціальним працівником ОСОБА_14 , з нотаріально засвідченим перекладом з німецької мови на українську.

Зі змісту зазначеного висновку судом встановлено, що ОСОБА_8 разом із малолітнім сином ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася до Загальної соціальної служби у Лейпцигу з проханням підтвердити, що вона самостійно проживає з ОСОБА_9 в окремій квартирі, забезпечує його та сприяє його розвитку.

За висновком, ОСОБА_9 є дитиною дошкільного віку, відвідує дитячий садок, до школи піде влітку 2026 року, вільно розмовляє та розуміє німецьку мову, є життєрадісним, розвивається відповідно до свого віку, а його потреби у розвитку задовольняються матір`ю одноосібно.

Соціальною службою було проведено домашній візит до орендованої родиною квартири у м. Лейпциг. Встановлено, що позивач із сином проживають у двокімнатній квартирі, яка практично та належним чином умебльована; дитина має власну ігрову зону та вільно пересувається по квартирі.

У висновку зазначено, що немає жодних причин, з яких пані ОСОБА_11 не повинна отримати одноосібну опіку над ОСОБА_9 , оскільки вона самостійно виховує та доглядає за дитиною у Лейпцигу. При цьому окремо вказано, що з моменту виїзду не було жодних контактів дитини з біологічним батьком, який досі проживає в Україні.

Судом також досліджено Рекомендацію Комісії з питань захисту прав дитини адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 05.05.2026 року № 82 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 .

Зазначена рекомендація надана на виконання ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра про заміну третьої особи від 03.03.2026 року, якою орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради зобов`язано надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Зі змісту Рекомендації вбачається таке. Батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дитина проживає з матір`ю з 2022 року у Федеративній Республіці Німеччина. За інформацією Лівобережної служби у справах дітей ДМР (лист від 14.04.2026 № 7/4-42) та зі слів матері відповідача – ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , її син близько півроку проживає за кордоном, а надати контактний номер телефону відповідача вона відмовилася; для відповідача були залишені контакти служби з питання позбавлення батьківських прав, проте на контакт він не вийшов. Родина в поле зору служби не потрапляла, звернень і скарг не було. За документами справи відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 169 174,63 грн. У висновку зазначено, що підтвердити чи спростувати факт невиконання відповідачем батьківських обов`язків органу опіки не видається можливим, оскільки на території Соборного району родина тривалий час не проживала.

Зі змісту листа Лівобережної служби у справах дітей Дніпровської міської ради від 14.04.2026 року № 7/4-42, адресований начальнику служби у справах дітей Соборного району ДМР, підписаний начальником служби Наталею Євсевською випливає, що 09.04.2026 року працівниками Лівобережної служби у справах дітей ДМР було здійснено виїзд за адресою реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 : АДРЕСА_1 . Двері відчинила ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (мати відповідача), яка повідомила, що її син близько півроку проживає за кордоном, а надати контактний номер телефону відповідача відмовилася. Відповідачу залишено запрошення до Лівобережної служби у справах дітей ДМР.

Зі змісту листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.02.2026 року (на № 202/301/26 від 05.02.2026 року), підписаний начальником Євгенієм Власовим, наданий на виконання ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра від 05.02.2026 року у справі № 202/301/26 вбачається, що за результатами перевірки інформації, яка зберігається у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», відомостей про перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за період з 01.01.2022 по 10.02.2026 (станом на 10:25) у базі даних не виявлено.

Відтак, дані Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України спростовують твердження матері відповідача про те, що він близько півроку проживає за кордоном, та підтверджують доводи позивача про те, що відповідач приховує своє місцезнаходження.

Судом досліджено індивідуальну психологічну діагностику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведену 10.12.2025 року психологом ОСОБА_18 за зверненням матері дитини - ОСОБА_1 , метою якої було визначення емоційних відносин дитини з членами родини, рівня прив`язаності до значущих дорослих та ставлення до біологічного батька. Під час роботи використовувалися бесіда з дитиною, спостереження за поведінкою у процесі взаємодії, адаптивна методика «Незакінчені речення», проєктивна методика «Малюнок сім`ї» та ігрова проєктивна методика «Сім`я».

Так, під час обговорення родини дитина згадувала лише маму; на питання, хто з нею живе, відповідала «Я і мама»; бабусю називала гостем. Під час питань про батька спостерігалося виражене напруження, смуток та уникання відповідей; дитина чітко зазначала, що батько з ними не живе і що вона його не бачить. У дитини сформована надійна прив`язаність до матері як єдиної значущої фігури, інших фігур прив`язаності дитина не називала. Наприкінці бесіди дитина притиснулася до матері та повідомила, що більше не хоче відповідати на питання про батька, оскільки їй сумно. На малюнку «Моя сім`я» дитина зобразила лише маму (домалювавши над нею дах як символ прагнення до захищеності), інших членів родини не зобразила, а на питання, чи це вся її родина, відповіла ствердно; ігрове моделювання сім`ї підтвердило наявність єдиного значущого дорослого – матері.

За висновками психолога, у свідомості дитини образ батька не сформований, емоційний зв`язок з батьком відсутній, а тема батька викликає у дитини ознаки емоційного дискомфорту (напруження, уникання відповідей, відмову від подальшого обговорення). У сприйнятті дитини її сім`я складається лише з неї та матері; зв`язок з матір`ю сприймається дитиною як стабільний, безпечний і теплий. На момент проведення бесіди будь-які стосунки, емоційний контакт з біологічним батьком та прив`язаність до нього повністю відсутні. Поведінка дитини активна, відповідає віковим нормам; при переході до теми батька спостерігається зниження активності, ігнорування окремих питань, напруження та уникання зорового контакту.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 26.04.2001р. встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з принципом шостим Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959р., дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків передбачає систематичне невиконання обов`язку турбуватися про дитину та наявність вини батьків, що належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи цю справу суд приймає до уваги рекомендацію органу опіки та піклування, а також письмовий висновок Відділу у справах молоді і сім`ї міста Лейпцига (Загальна соціальна служба, Планунгсраум Норд/Нордвест, ASD Nord Leipzig), оскільки орган опіки та піклування та Відділ у справах молоді і сім`ї міста Лейпцига взяли до уваги надані позивачем довідки, обстежив житлово-побутові умови дитини, вжив заходів щодо встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, у тому числі заходів щодо встановлення його дійсного місцезнаходження. Тобто, висновок Відділу у справах молоді і сім`ї міста Лейпцига та рекомендація органу опіки та піклування є такими, що узгоджується з встановленими судом обставинами справи та іншими доказами.

Також суд приймає показання допитаних свідків – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які будучи попередженими про кримінальну відповідальність та приведеними до присяги, показали суду, що відповідач ОСОБА_2 зник з життя сина коли останньому було лише 8 місяців і з того часу будь-якої участі у житті дитини не приймає, оскільки вважає вказані показання правдивими, послідовними та такими, що узгоджуються з письмовими доказами у справі.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для того з батьків, кого позбавляють прав, так і для дитини (ст. 166 СК України). Згідно з усталеною практикою Верховного Суду такий захід застосовується лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності винної поведінки. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 наголосив, що вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінки, при цьому факт заперечення проти позову може свідчити про інтерес особи до дитини.

Оцінюючи поведінку відповідача за цими критеріями, суд встановив, що ОСОБА_2 з 2020 року жодного разу не бачив сина, не має з сином емоційного контакту та фактично з ним не знайомий, не цікавився його долею навіть у період, коли дитина разом з матір`ю вимушені були покинути свій дім та виїхати до Німеччини у зв`язку з початком повномасштабної війни у лютому 2022; тривалий час не сплачує аліменти, маючи станом на грудень 2025 заборгованість 180 034,63 грн та борг по сплаті пені по аліментам у розмірі 169 174 (сто шістдесят дев`ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 63 коп. за період з 01.01.2022 по 14.10.2025; жодного разу не контактував з навчальним закладом, не цікавився навчанням, здоров`ям і розвитком дитини. Така тривала і послідовна бездіяльність відповідача свідчить, що йдеться не про тимчасову чи вимушену неможливість виконувати батьківські обов`язки, а про свідоме та усвідомлене самоусунення відповідача від виховання й утримання дитини, можливість зміни якого матеріалами справи не підтверджується, що в сукупності свідчить про відсутність у нього інтересу до сина.

Суд також враховує, що позбавлення відповідача батьківських прав не залишить дитину без батьківського піклування та не суперечить його інтересам, оскільки питання його виховання, утримання, навчання та безпеки вже фактично вирішуються матір`ю самостійно, тоді як участі відповідача у житті сина не встановлено.

Відтак, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність обґрунтованих підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352 ,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) у відношенні його малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився у місті Дніпрі.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 08.07.2026

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО