Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №175/20499/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/20499/25

Провадження № 2/175/4373/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіна Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного прорвадження в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за користуванням позикою,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за користуванням позикою, в якій просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу (позики) в розмірі 751 775,93 (сімсот п?ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят п?ять гривень 93 коп.) грн. та суму нарахованих процентів за користування позикою в розмірі 165 907,10 (сто шістдесят п?ять тисяч дев?ятсот сім) гривень 10 коп., всього загальну суму заборгованості в розмірі 917 683,03 (дев?ятсот сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, 17 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір процентної позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 896, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 під час укладення договору отримав позику в сумі 643 470, 52 (шістсот сорок три тисячі чотириста сімдесят) грн. 52 коп., що станом на дату укладення договору становило еквівалент 22 715 (двадцять дві тисячі сімсот п?ятнадцять) доларів США 00 центів, виходячи з офіційного курсу української гривні до долару США, встановленого Національним банком України станом на дату укладення Договору плюс 5% (28, 3280 українських гривень за 1 долар США) та зобов?язався повернути названу позику позивачу у визначений договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання позики у строк та розмірах, що обумовлені умовами договору позики. Відповідно до п.4.1 Договору позики позика надана Позикодавцем Позичальнику в момент укладення Договору, сторони підтверджують факт передання позики у повному обсязі. Відповідно до п. 2.2 даного договору Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики. Розмір процентів за рік передбачено договором в розмірі 8% від розміру позики. Сплату позики та процентів за вказаним Договором Відповідач ОСОБА_2 зобов?язався здійснювати в грошовій одиниці України - гривні, у визначені Додатком N?1 до цього Договору строки та в розмірах, які визначаються щомісячно шляхом перерахунку сум в доларовому еквіваленті, зазначених у Додатку 1 до цього Договору на відповідний місяць, відповідно з офіційним курсом української гривні до долару США, встановленого Національним Банком України станом на 10 число поточного місяця, збільшеного на 5%. (п.2.3 Договору). Договором було передбачено кінцевий строк повернення позики - 10 листопада 2023 року (п.3.2 цього Договору). 19 лютого 2020 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 896, який також було посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 556, відповідно до якого п. 2.1 Договору позики було викладено в наступній редакції: «Загальна сума позики (вартість предмета позики) становить за цим Договором 539 751 (п?ятсот тридцять дев?ять тисяч сімсот п?ятдесят одна) гривня 53 копійки, що Сторонами визначено як еквівалент 21 030 (двадцять одна тисяча тридцять) доларів США 40 центів, виходячи з офіційного курсу української гривні до долару США, встановленого Національним Банком України станом на дату укладення цього Договору плюс 5% (25, 6653 українських гривень за 1 долар США)», також цим додатковим договором було змінено кінцевий строк повернення позики на 10 березня 2025 року (п.3.2 Договору позики) та було викладено Додаток N? 1 (графік погашення позики) в новій редакції. Згідно п. 6 Додаткового договору він є невід?ємною частиною договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 896. Починаючи з 19.02.2020 року і по теперішній час Відповідачем ОСОБА_2 не було повернуто позивачу жодної суми позичених коштів згідно Додатку N? 1 до Додаткового договору від 19.02.2020р. до Договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017р. Таким чином, відповідно до розрахунку, що є додатком до даної позовної заяви, на даний час сума заборгованості ОСОБА_2 складає суму в розмірі 751 775,93 грн., по нарахованим процентам - 165 907,10 грн., всього розрахована сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем склала суму в розмірі 917 683,03 грн. для визначення суми заборгованості по позиці та нарахованим процентам за користування позикою позивачем було здійснено розрахунок суми боргу за основними платежами (повернення позики) та суми нарахованих процентів згідно Додатку N? 1 до Додаткового договору від 19.02.2020р. до Договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017р., як це передбачено п. 2.3 Договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017 року відповідно з офіційним курсом української гривні до долару США, встановленого Національним банком України станом на 10 число поточного місяця, збільшеного на 5%. Курс долара США до української гривні при здійсненні перерахунку суми боргу та процентів визначався станом на 10 число поточного місяця кожного платежу згідно Додатку N? 1 до Додаткового договору від 19.02.2020р. відповідно до інформації, розміщеної на інтернет-сайті https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates/, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року справу відкрито провадження у цивільній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили, правом надання відзиву на позов не скористався. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, а тому з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Судом встановлено, що 17 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір процентної позики грошових коштів, вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 896.

Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_2 під час укладення договору отримав позику в сумі 643 470, 52 (шістсот сорок три тисячі чотириста сімдесят) грн. 52 коп., що станом на дату укладення договору становило еквівалент 22 715 (двадцять дві тисячі сімсот п?ятнадцять) доларів США 00 центів, виходячи з офіційного курсу української гривні до долару США, встановленого Національним банком України станом на дату укладення Договору плюс 5% (28, 3280 українських гривень за 1 долар США) та зобов?язався повернути названу позику ОСОБА_1 у визначений договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання позики у строк та розмірах, що обумовлені умовами договору позики.

Відповідно до п.4.1 Договору позики позика надана Позикодавцем Позичальнику в момент укладення Договору, сторони підтверджують факт передання позики у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.2 даного договору Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики. Розмір процентів за рік передбачено договором в розмірі 8% від розміру позики.

Сплату позики та процентів за вказаним Договором Відповідач ОСОБА_2 зобов?язався здійснювати в грошовій одиниці України - гривні, у визначені Додатком N?1 до цього Договору строки та в розмірах, які визначаються щомісячно шляхом перерахунку сум в доларовому еквіваленті, зазначених у Додатку 1 до цього Договору на відповідний місяць, відповідно з офіційним курсом української гривні до долару США, встановленого Національним Банком України станом на 10 число поточного місяця, збільшеного на 5%. (п.2.3 Договору).

Договором передбачено кінцевий строк повернення позики - 10 листопада 2023 року (п.3.2 цього Договору).

Також судом встановлено, що 19 лютого 2020 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 896, який був посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 556, відповідно до якого п. 2.1 Договору позики було викладено в наступній редакції: «Загальна сума позики (вартість предмета позики) становить за цим Договором 539 751 (п?ятсот тридцять дев?ять тисяч сімсот п?ятдесят одна) гривня 53 копійки, що Сторонами визначено як еквівалент 21 030 (двадцять одна тисяча тридцять) доларів США 40 центів, виходячи з офіційного курсу української гривні до долару США, встановленого Національним Банком України станом на дату укладення цього Договору плюс 5% (25, 6653 українських гривень за 1 долар США)», також цим додатковим договором було змінено кінцевий строк повернення позики на 10 березня 2025 року (п.3.2 Договору позики) та було викладено Додаток N? 1 (графік погашення позики) в новій редакції.

Згідно п. 6 Додаткового договору він є невід?ємною частиною договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 896.

Починаючи з 19.02.2020 року і по теперішній час відповідачем ОСОБА_2 не було повернуто позивачу жодної суми позичених коштів згідно Додатку N? 1 до Додаткового договору від 19.02.2020 р. до Договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017р.

Таким чином, відповідно до розрахунку, що є додатком до даної позовної заяви, на даний час сума заборгованості ОСОБА_2 складає суму в розмірі 751 775,93 грн., по нарахованим процентам - 165 907,10 грн., всього розрахована сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем склала суму в розмірі 917 683,03 грн. для визначення суми заборгованості по позиці та нарахованим процентам за користування позикою позивачем було здійснено розрахунок суми боргу за основними платежами (повернення позики) та суми нарахованих процентів згідно Додатку N? 1 до Додаткового договору від 19.02.2020р. до Договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017р., як це передбачено п. 2.3 Договору процентної позики грошових коштів від 17.03.2017 року відповідно з офіційним курсом української гривні до долару США, встановленого Національним банком України станом на 10 число поточного місяця, збільшеного на 5%. Курс долара США до української гривні при здійсненні перерахунку суми боргу та процентів визначався станом на 10 число поточного місяця кожного платежу згідно Додатку N? 1 до Додаткового договору від 19.02.2020р. відповідно до інформації, розміщеної на інтернет-сайті https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates/, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 536 Цивільного кодексу України також передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір є обов?язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов?язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов?язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу (позики) в розмірі 751 775,93 (сімсот п?ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят п?ять гривень 93 коп.) підлягають задоволенню.

Згідно до п. 2.2 договору позики Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики. Розмір процентів за рік передбачено договором в розмірі 8% від розміру позики.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд, дослідивши розрахунок заборгованості за процентами наданий позивачем та враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу ані суму основної заборгованості за договором, ані процентів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму нарахованих процентів за користування позикою за період з 10.06.2020 по 10.03.2025 в розмірі 165 907,10 (сто шістдесят п?ять тисяч дев?ятсот сім) гривень 10 коп.

Оскільки відповідач у визначений у договорі позики строк кошти та відсотки позивачеві не повернув, суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, тому вимоги позивача про повернення суми боргу та процентів за користуванням позикою є обґрунтованими.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу (позики) за договором процентної позики грошових коштів від 17 березня 2017 року в розмірі 751 775,93 (сімсот п?ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят п?ять гривень 93 коп.) грн. та суми нарахованих процентів за користування позикою в розмірі 165 907,10 (сто шістдесят п?ять тисяч дев?ятсот сім) гривень 10 коп., всього загальна сума заборгованості в розмірі 917 683,03 (дев?ятсот сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 03 коп, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 9176,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за користуванням позикою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за договором процентної позики грошових коштів від 17 березня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Костенко С.О. за реєстровим N? 896, суму основного боргу (позики) в розмірі 751 775,93 (сімсот п?ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят п?ять гривень 93 коп.) грн. та суму нарахованих процентів за користування позикою в розмірі 165 907,10 (сто шістдесят п?ять тисяч дев?ятсот сім) гривень 10 коп., всього загальну суму заборгованості в розмірі 917 683,03 (дев?ятсот сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 9176,83 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко