Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №904/3692/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3692/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від кредитора: Рудченко Д.О. (в залі суду);

арбітражний керуючий: Кавеза А.І. (власні засоби);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" в особі арбітражного керуючого Кавези А.І. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 (суддя Суховаров А.В., повний текст якої підписаний 20.10.2025) у справі №904/3692/24

за заявою ОСОБА_1 , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", м.Дніпро

про визнання грошових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на суму 39 701,64грн. (компенсація за невикористану відпустку) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

В решті вимог - відхилено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відхилення грошових вимог у розмірі 8574,80 грн. та постановити нову ухвалу якою визнати грошові вимоги у частині 8 574,80 грн., що у загальному розмірі визнаних грошових вимог становить 39 701,64 грн. – 1 черга задоволення вимог кредиторів.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що при нарахуванні компенсації за дні невикористаних відпусток, які накопичились за періоди до 31 грудня 2023 року, середньоденна заробітна плата визначається на підставі виплат за 2023 рік, що впливає на особливий порядок визначення розрахункового періоду.

Згідно з додатком до наказу про звільнення ОСОБА_1 № 1-К/ТР від 19.06.2025 (повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні), ОСОБА_1 не були використані дні щорічної відпустки, а розмір заборгованості з компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки складає грошову суму в розмірі 48 276,44 гривні. Крім самого наказу та повідомлення про нараховані суми, сам факт заборгованості з відповідної компенсації, кількість днів невикористаної відпустки та розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки додатково підтверджується особовою карткою та розрахунковим листком за червень 2025 року станом на 19.06.2025 – в останньому документі чітко відображена інформація про періоди невикористаної відпустки, кількість днів невикористаної відпустки та відповідна їм сума компенсації.

Зазначає, що якщо обов`язки директора припинено рішенням суду, то звільнення фактично відбувається через державну реєстрацію (внесення зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), на підставі судового рішення. За результатами судового рішення державний реєстратор вносить запис про звільнення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що припинить його повноваження.

Поки зміни не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директор продовжує нести юридичну та податкову відповідальність за діяльність компанії.

Особа набуває повноважень директора з моменту внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою з ЄДР.

Арбітражним керуючим, розпорядником майна Ковезою А.І., на якого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 покладено виконання обов`язків виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" протягом 3 місяців вчинялася бездіяльність, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань арбітражним керуючим не були вчасно внесені відомості про зміну керівника Боржника.

Згідно з Витягами із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2025 та на 27.08.2025 керівником до 27.08.2025 залишався саме ОСОБА_1 .

Так, особа керівника або іншої особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). Витяг з ЄДР, який містить ці дані, є офіційним підтвердженням повноважень особи діяти від імені компанії. Таким чином, ОСОБА_1 має правомірне право на компенсація за невикористану відпустку за період з 16.04.2020 по 19.06.2025.

01.12.2025 до суду від арбітражного керуючого на скаргу ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому останній просив відмовити у її задоволені.

Також, не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" в особі арбітражного керуючого Кавези А.І., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 та включення їх до реєстру вимог кредиторів відмовити повністю.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що Ліквідатор Банкрута - арбітражний керуючий Ковеза А.І., заперечуючи проти грошових вимог ОСОБА_1 , звертав увагу суду на те, що згідно відомостей доданої до заяви Особової картки ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 18.02.2023, безперервно майже цілий рік (без п`яти календарних днів), перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) періоди відпустки без збереження заробітної плати не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, передбачену пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону. Таким чином, твердження ОСОБА_1 про наявність у нього права на щорічну відпустку за період з 24.02.2022 по 15.04.2022 та з 16.04.2022 по 18.02.2023 у загальній кількості 26 календарних днів та кредиторська вимога щодо виплати компенсації за неї є неправомірними.

Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги цей важливий аргумент, не перевірив відомості Особової картки ОСОБА_1 та не застосував відповідну норму матеріального права - ч. 4 ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Матеріали справи, зокрема, заява ОСОБА_1 та додатки до неї, в тому числі й вищевказаний Розрахунковий листок, заява представника ОСОБА_1 адвоката Медведевої К.О. від 16.10.2025 про долучення затвердженого штатного розпису ТОВ «ПРОМЗІЗ» за період з 27.05.20220 по 19.06.2025, не мають безпосередніх обчислень середньоденного заробітку Заявника, як за останні 12 місяців роботи до дати звільнення, так і за 2023 рік.

Більше того, Заява ОСОБА_1 та додатки до неї також не мають документально підтверджених відомостей про сумарний заробіток, виплачений Заявнику протягом 12 місяців до дати звільнення та сум виплат, здійснених йому у 2023 році, що, в силу методики, викладеній в п. 7 Порядку, взагалі унеможливлює розрахунок середньоденної заробітної плати у відповідні періоди роботи. Долучений до матеріалів справи штатний розпис ТОВ "ПРОМЗІЗ" за період 27.05.2020 - 19.06.2025 має тільки інформацію про кількість працівників та їх посадові оклади. В той же час, згідно абз. 21 п. 4 Порядку, обчислення середньої заробітної плати, виходячи з посадового окладу, здійснюється виключно у разі, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати. Проте, й доказів наявності підстав для розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 , виходячи з його посадового окладу, Заявником до суду також не подані.

Таким чином, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 в сумі 534,71 грн., що визначений ним для обчислення суми кредиторських вимог (компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток), який суд першої інстанції визнав вірним та обґрунтованим, фактично не доведений належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.11.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/3692/24 (необхідних для розгляду скарги) із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

07.11.2025 грошові вимоги у справі №904/3692/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху через неподання скаржником доказів направлення скарги комітету кредиторів. Скаржнику наданий строк (5 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" залишено без руху через неподання скаржником доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 7267,20 грн); доказів направлення скарги кредитору ОСОБА_2 рекомендованим листом з описом вкладення; через пропуск строку на подання скарги, без відповідного клопотання. Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

17.11.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали від 12.11.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано докази направлення скарги комітету кредиторів (Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп", Дочірньому підприємству “Промзіз-Днєпр” ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту", ОСОБА_2 ).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2025 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач – Іванов О.Г., судді – Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 26.03.2026.

22.11.2025 (зареєстровано судом 24.11.2025) на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 12.11.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано докази направлення скарги кредитору ОСОБА_2 , платіжну квитанцію до інструкції №25 від 21.11.2025 на суму 7268 грн та клопотання про поновлення строку на подання скарги.

Клопотання обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної ухвали складений 20.10.2025 та отриманий в електронний кабінет 20.10.2025 о 20:40 годині, що підтверджується карткою руху документа. Таким чином, відповідно до положень ч.6 ст.242 ГПК України ухвала вважається врученою апелянту 21.10.2025, відтак, скаргу подано у десятиденний строк – 31.10.2025.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" в особі арбітражного керуючого Кавези А.І. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі № 904/3692/24; приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" в особі арбітражного керуючого Кавези А.І. на ухвалу суду (вх.47300) до апеляційної скарги ОСОБА_1 на цей же процесуальний документ (вх.47290) для розгляду в одному апеляційному провадженні; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 26.03.2026.

22.03.2026 до суду від арбітражного керуючого Кавези А.І. надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

В судовому засіданні 26.03.2026 оголошено перерву до 30.06.2026.

28.06.2026 (зареєстровано судом 29.06.2026) до суду від ліквідатора надійшли письмові пояснення у справі щодо надання розрахункових листів ОСОБА_1

29.06.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на пояснення ліквідатора.

В судовому засіданні 26.03.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває на стадії ліквідації справа №904/3692/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м. Дніпро, вул. Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987).

Повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" виконує арбітражний керуючий Ковеза А.І. (свідоцтво №129 від 30.01.2013).

26.08.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про визнання грошових вимог у розмірі 48 276,44 грн.

Заява з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 мотивована тим, що кредитор перебував в трудових відносинах з боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту".

Кредиторські вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, боржник не провів повного розрахунку з ОСОБА_1 , тому кредитор просить суд визнати та внести до реєстру вимог кредиторів по справі №904/3692/24 суму заборгованості по заробітній платі за період з 01.06.2025 по 19.06.2025.

23.09.2025 від ліквідатора Ковези А.І. надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог. В зазначених запереченнях ліквідатор зазначає, що кредитором не доведено факт того, що зазначені ним дні відпустки не були фактично використані за вказаний в заяві період. Окрім викладеного, арбітражний керуючий зазначає, що ОСОБА_1 в заяві про визнання кредиторських вимог нараховано компенсацію за невикористану відпустку станом на 19.06.2025, що є неправомірним.

Ліквідатор Ковеза А.І. зазначає, що кредитором не дотримано порядку обчислення компенсації за невикористані дні відпустки у відповідності до ст.21 Закону України "Про відпустки", зокрема, не надано документально підтверджених відомостей про сумарний заробіток, виплачений заявнику протягом 12 місяців до дати звільнення та сум виплат, здійснених йому у 2023 році.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно наказу №1-К/ТР від 19.06.2025 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із припиненням повноважень посадових осіб відповідно до п.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, разом з тим, в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

До матеріалів справи долучено розрахунковий лист ОСОБА_1 за червень 2025 року, відповідно до якого вбачається, що розмір невиплаченої заробітної плати за період з 01.06.2025 по 19.06.2025 становить 10 066,67грн. (з врахуванням податків та зборів).

Заявником долучено до матеріалів справи штатний розпис ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" за період з 27.05.2020 по 19.06.2025, із зазначенням кількості працівників та їх посадових окладів.

В матеріалах справи міститься вимога ОСОБА_1 про визнання грошових вимог, яка складається з компенсації за невикористану відпустку у розмірі 59 887,52грн. (з врахуванням податків та зборів).

Разом з тим, ухвалою суду від 26.05.2025 задоволено заяву розпорядника майна Ковези А.І. (вх.№20150/25 від 12.05.2025) в частині припинення повноважень керівника боржника ОСОБА_1 та покладення обов`язків виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на розпорядника майна Ковезу А.І.; покладено виконання обов`язків виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", арбітражного керуючого Ковезу А.І., свідоцтво №129 від 30.01.2013 та зобов`язано виконавчий орган Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" в особі директора Гомоляко Андрія Анатолійовича протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду від 26.05.2025 передати розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", арбітражному керуючому Ковезі А.І. - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Ухвала суду набрала законної сили 26.05.2025 та не була оскаржена в апеляційному порядку, у зв`язку із чим дата набрання законної сили ухвали суду є 26.05.2025.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що трудові обов`язки ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" є припиненими 26.05.2025 та саме до цієї дати заявник має право на виплати згідно КЗпП України.

Оскаржувана ухвала господарського суду від 16.10.2025, якою частково визнано грошові вимоги ОСОБА_1 , мотивована наступним.

Згідно наведеного у заяві розрахунку заборгованості із компенсації невикористаної відпустки, до стягнення з ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" пред`явлено 59 887,52грн. (з врахуванням податків та зборів) за 112 календарних днів відпустки (534,71грн. х 112 к.д.), на які ОСОБА_1 мав право, але не скористався ними. При розрахунку позивач виходив з середньоденного заробітку у сумі 534,71грн., визначеного згідно Порядку №100.

Разом з тим, ОСОБА_1 є фактично звільненим 26.05.2025, у зв`язку із чим суд, з урахуванням листа Мінсоцполітики від 27.03.2013 № 321/13/84-13, здійснив перерахунок кількості календарних днів невикористаної відпустки за період 16.04.2025 по 26.05.2025, який складає 3 дні (26 - кількість днів відпустки на рік/ 365 - кількість днів повного календарного року х 41 - кількість календарних днів у обраховуваному періоді).

У зв`язку із чим загальна сума компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період з 16.04.2020 по 26.05.2025 становить 58 818,10грн. (534,10грн. х 110 к.д.) - з урахуванням податків та зборів. Сума компенсації без врахуванням податків та зборів становить - 45 289,93грн. (ПДФО - 18% та військовий збір - 5 %).

Із розрахункового листа ОСОБА_1 за червень вбачається, що ОСОБА_1 виплачено суму 5 588,29грн., у зв`язку із чим залишок компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 становить 39 701,64грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

При цьому, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Окрім викладеного, абз.6 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено право, а не обов`язок кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Така ж правова норма передбачена частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки".

Аналіз частини першої статті 47, частини першої статті 83, статті 116 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за не використану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Згідно зі статтею 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, громадянами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина 1 статті 75 КЗпП України).

Статтею 24 Закону "Про відпустки" визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2011 №208/13/116-11 "Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток" містить рекомендації та роз`яснення про те, що кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.

Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100), тобто прив`язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Розрахунок кількості днів щорічної основної відпуски, які слід компенсувати при звільненні здійснюється за наступною формулою: Т /365(366)*N, де Т - тривалість щорічної основної відпустки, на яку має право працівник 365 - кількість календарних днів у році, якщо рік високосний - 366; N - кількість календарних днів, які працівник відпрацював за робочий рік чи період, без урахування святкових і неробочих днів.

Згідно з абзацами 1,3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Відповідно до п.7 розділу IV Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

На підтвердження своїх грошових вимог ОСОБА_1 подав до суду «Розрахунковий листок за червень 2025 станом на 19.06.2025» (далі – Розрахунковий листок) згідно якого ним не використано 112 днів відпустки (з розрахунку 26 календарних днів відпустки на рік) за період з 2020 по 2025 роки, а саме:

- з 16.04.2020 по 15.04.2021 у кількості 3 дні;

- з 16.04.2021 по 15.04.2022 у кількості 26 днів;

- з 16.04.2022 по 15.04.2023 у кількості 26 днів;

- з 16.04.2023 по 15.04.2024 у кількості 26 днів;

- з 16.04.2024 по 15.04.2025 у кількості 26 днів;

- з 16.04.2025 по 19.06.2025 у кількості 5 днів.

Ліквідатор Банкрута - арбітражний керуючий Ковеза А.І., заперечуючи проти грошових вимог ОСОБА_1 , звертав увагу на те, що згідно відомостей доданої до заяви Особової картки ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 18.02.2023, безперервно майже цілий рік (без п`яти календарних днів), перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про відпустки» періоди відпустки без збереження заробітної плати не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, передбачену пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про наявність у нього права на щорічну відпусткуза період з 24.02.2022 по 15.04.2022 та з 16.04.2022 по 18.02.2023 у загальній кількості 26 календарних днів та кредиторська вимога щодо виплати компенсації за неї є неправомірними.

Суд першої інстанції не взяв до уваги цей важливий аргумент, не перевірив відомості Особової картки ОСОБА_1 та не застосував відповідну норму матеріального права - ч. 4 ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Окрім цього, у Розрахунковому листку середньоденний заробіток ОСОБА_1 визначений у розмірі 534,71 грн., причому в незалежності від того, коли у Заявника виникло право на щорічну відпустку.

Колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції у цьому питанні формально підійшов до оцінки поданих Заявником доказів щодо обставин, які мають суттєве значення для справи, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз. 1, 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (із змінами та доповненнями, далі – Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 Порядку).

У зв`язку із чим колегія суддів зауважує, що Розрахунковий листок, в якому для розрахунку компенсації невикористаної відпустки середньоденним заробітком ОСОБА_1 зазначена сума в розмірі 534,71 грн., є документом, що підписаний самим же ОСОБА_1 19.06.2025, як генеральними директором ТОВ «ПРОМЗІЗ».

В той же час, повноваження ОСОБА_1 як керівника Боржника припинені за 24 дні до дати складання цього документу відповідно до ухвали суду від 26.05.2025 у цій справі та обов`язки виконавчого органу ТОВ "ПРОМЗІЗ" з цієї дати покладено на розпорядника майна Ковезу А.І.

А відтак, з 26.05.2025 ОСОБА_1 , серед іншого, позбавлений права від імені ТОВ "ПРОМЗІЗ" вчиняти правочини та підписувати будь-які фінансові документи, до яких, зокрема, відноситься й вказаний Розрахунковий листок, що визначає грошові зобов`язання підприємства перед Заявником.

З огляду на зазначене, складений та підписаний ОСОБА_1 від імені ТОВ "ПРОМЗІЗ" Розрахунковий листок є недостовірним та недопустимим документальним підтвердженням не тільки середньоденного заробітку ОСОБА_1 , а й кількості не використаних ним днів відпусток та самої суми заявлених ним кредиторських вимог.

За змістом ч. 1 п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

З урахування зазначених норм права, для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки та складання розрахункового листа по ОСОБА_1 необхідне таке:

- документально підтверджені відомості про сумарний заробіток, виплачений Заявнику протягом 12 місяців до дати звільнення;

- документально підтверджені відомості про суми виплат, здійснених Заявнику у 2023 році;

- документально підтверджені відомості про використані Заявником щорічні відпустки (відповідні кадрові накази).

В свою чергу, матеріали справи, зокрема, заява ОСОБА_1 та додатки до неї, в тому числі й вищевказаний Розрахунковий листок, заява представника ОСОБА_1 адвоката Медведевої К.О. від 16.10.2025 про долучення затвердженого штатного розпису ТОВ «ПРОМЗІЗ» за період з 27.05.2020 по 19.06.2025, не мають безпосередніх обчислень середньоденного заробітку Заявника як за останні 12 місяців роботи до дати звільнення, так і за 2023 рік.

Більше того, заява ОСОБА_1 та додатки до неї також не мають документально підтверджених відомостей про сумарний заробіток, виплачений Заявнику протягом 12 місяців до дати звільнення та сум виплат, здійснених йому у 2023 році, що, в силу методики, викладеній в п. 7 Порядку, взагалі унеможливлює розрахунок середньоденної заробітної плати у відповідні періоди роботи.

Долучений до матеріалів справи штатний розпис ТОВ "ПРОМЗІЗ" за період 27.05.2020 - 19.06.2025 має тільки інформацію про кількість працівників та їх посадові оклади. В той же час, згідно абз. 21 п. 4 Порядку, обчислення середньої заробітної плати, виходячи з посадового окладу, здійснюється виключно у разі, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати.

Проте, й доказів наявності підстав для розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 , виходячи з його посадового окладу, Заявником до суду також не подані.

Таким чином, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 в сумі 534,71 грн., що визначений ним для обчислення суми кредиторських вимог (компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток), який суд першої інстанції визнав вірним та обґрунтованим, фактично не доведений належними та допустимими доказами у їх сукупності.

З огляду на що, ухвалою суду від 26.03.2026 зобов`язано ліквідатора надати до суду апеляційної інстанції розрахункові листи по ОСОБА_1

28.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення ліквідатора, за змістом яких ухвалу суду виконати неможливо, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 40, ч. 2 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та ухвалами суду першої інстанції у цій справі від 26.05.2025 та 12.08.2025 встановлений обов`язок посадових осіб Банкрута передати арбітражному керуючому (розпоряднику майна/ ліквідатору) бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника/банкрута.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.06.2025 (додаток до поданого ОСОБА_1 у цій справі 14.07.2025 до суду першої інстанції листа № 110725 від 11.07.2025) серед переданої генеральним директором ТОВ «ПРОМЗІЗ» ОСОБА_1 арбітражному керуючому Ковезі А.І. документації відомостей про сумарний заробіток, виплачений Заявнику протягом 12 місяців до дати звільнення, відомостей про суми виплат, здійснених Заявнику у 2023 році та відомостей про використані ним щорічні відпустки, як і багатьох інших документів, необхідних для здійснення ліквідатором Банкрута, встановлених ст.ст. 61, 67 КУзПБ повноважень, передано не було, що зумовило звернення останнього до суду з клопотанням про зобов`язання ОСОБА_1 вчинити дії з передачі бухгалтерської та іншої документації Банкрута (вх. №19149/26 від 21.04.2026).

Матеріали справи свідчать, що після такого звернення протягом квітня-травня 2026 року ОСОБА_1 арбітражному керуючому Ковезі А.І. були передані певні документи:

- Накази генерального директора по особовому складу (кадрові питання, затвердження штатного розпису, відпустки без збереження заробітної плати) за 2018-2020, 2015-2017, 2014, 2013, 2012, 2011, 2009-2010, 2008, 2006-2007, 1998-2005 роки;

- особові картки звільнених за 2016-2019, 2013-2014, 2011-2012 роки;

- розрахунково-платіжні відомості по нарахуванню заробітної плати працівникам за 2015-2020, 2013-2014, 2011-2012, 2009-2010, 2008, 2006-2007, 1998-2005 роки;

- відомості про персоніфікований облік працівників за 2011-2012, 2017-2020, 2013-2014, 2009, 2010 роки;

- фонд/опис № 1-ос справ з особового складу за 2015-2020, 2013-2014, 2011- 2012, 2009-2010, 2008, 2006-2007,1998-2005 роки;

- штатний розпис та зміни до них за 2009-2010 роки;

- протоколи загальних зборів учасників товариства за 2009-2010, 2011-2012, 2008, 2006-2007, 1998-2005 роки;

- акти про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду за 1998-2005, 2006-2007, 2009-2010, 2011-2012, 2013-2014, 2015-2018 роки;

- первинна документація вхідна (2019-2025) ТОВ «ПромЗІЗ»;

- особові справи звільнених працівників (2018-2025) ТОВ «ПромЗІЗ»;

- накази про прийняття, звільнення з роботи, переведення (2019-2025): табель обліку використання робочого часу, штатний розпис; накази надання відпусток без збереження заробітної плати; накази з кадрових питань тривалого строку зберігання; заяви на відпустку без збереження заробітної плати; накази щорічні відпустки; накази з кадрових питань тимчасового строку зберігання; заяви на щорічну відпустку; накази по підприємству;

- авансові звіти 2019-2025.

Отже, як вбачається, серед переданих документів відсутні відомості по нарахуванню заробітної плати за 2021-2025 роки стосовно всіх працівників, включаючи й колишнього керівника ТОВ «ПРОМЗІЗ» ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі від 23.06.2026 клопотання ліквідатора Банкрута задоволено частково, зокрема, зобов`язано ОСОБА_1 передати арбітражному керуючому Ковезі А.І. облікові регістри, бухгалтерську, податкову та фінансову звітність, документи ТОВ «ПРОМЗІЗ», пов`язані з податками із заробітною платою та фондом оплати праці за 2021-2025 роки.

Станом на сьогодні, вказана ухвала суду першої інстанції ОСОБА_1 не виконана.

Отже, фактичне невиконання у повному обсязі самим Заявником зобов`язуючих положень ч. 3 ст. 40, ч. 2 ст. 59 КУзПБ та ухвал суду у цій справі від 26.05.2025, 12.08.2025, 23.06.2026 щодо передачі арбітражному керуючому Ковезі А.І. бухгалтерської та іншої документації Банкрута, унеможливили складання ліквідатором ТОВ «ПРОМЗІЗ» на виконання ухвали апеляційного суду від 26.03.2026 відповідного розрахункового листа і в силу норми ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України саме ОСОБА_1 несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним процесуальних дій.

Такі наслідки, зокрема, зафіксовані у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 01.03.2023 у справі № 902/221/22: у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 01.03.2023 у справі № 902/221/22, у випадку ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Отже, з огляду на те, що:

- складений та підписаний ОСОБА_1 від імені ТОВ "ПРОМЗІЗ" Розрахунковий листок є недостовірним та недопустимим документальним підтвердженням не тільки середньоденного заробітку ОСОБА_1 , а й кількості не використаних ним днів відпусток та самої суми заявлених ним кредиторських вимог;

- матеріали справи, зокрема, заява ОСОБА_1 та додатки до неї, в тому числі й вищевказаний Розрахунковий листок, заява представника ОСОБА_1 адвоката Медведевої К.О. від 16.10.2025 про долучення затвердженого штатного розпису ТОВ «ПРОМЗІЗ» за період з 27.05.2020 по 19.06.2025, не мають безпосередніх обчислень середньоденного заробітку Заявника як за останні 12 місяців роботи до дати звільнення, так і за 2023 рік;

- заява ОСОБА_1 та додатки до неї також не мають документально підтверджених відомостей про сумарний заробіток, виплачений Заявнику протягом 12 місяців до дати звільнення та сум виплат, здійснених йому у 2023 році,

колегія суддів прийшла до висновку, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 в сумі 534,71 грн., що визначений ним для обчислення суми кредиторських вимог (компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток), кількість не використаних ним днів відпусток та сама сума заявлених ним кредиторських вимог фактично не доведена належними, достовірними та допустимими доказами у їх сукупності.

Внаслідок чого господарський суд дійшов передчасного висновку про часткове задоволення заявлених ОСОБА_1 грошових вимог.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

На підставі викладеного апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" слід задовольнити; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 слід скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» відмовити повністю.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 слід залишити без задоволення.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати ОСОБА_1 щодо сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на останнього (через відмову у задоволенні апеляційної скарги); з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" витрати зі сплати судового збору у сумі 7268,00 грн. (через задоволення апеляційної скарги боржника).

Керуючись ст. ст. 269, 275-277, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" в особі арбітражного керуючого Кавези А.І. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 – скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м. Дніпро, вул. Чикаленка Євгена, буд. 2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987) на суму 48 276,44 грн. (компенсація за невикористану відпустку) та включенні їх до реєстру вимог кредиторів у справі № 904/3692/24 відмовити повністю.

Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м. Дніпро, вул. Чикаленка Євгена, буд. 2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987) витрати зі сплати судового збору у сумі 7268,00 грн. (сім тисяч двісті шістдесят вісім гривень 00 копійок) за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.07.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков