Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №908/2476/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2476/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Сінявська Г.В. (власні засоби);

від відповідача: Богословський В.А. (власні засоби);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 (суддя Проскуряков К.В., повний текст якого підписаний 08.12.2025) у справі № 908/2476/25

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” м. Київ

До відповідача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” м. Запоріжжя

про стягнення 60 972 892,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.08.2025 через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 60 972 892,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами публічного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0503-03041-ПД, за яким у відповідача в період з травня 2025 по червень 2025 виникла заборгованість в сумі 60 803 913,76 грн. Також у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 168 979,01 грн. Нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог визначені ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України.

У відзиві на позов відповідач заперечив позовні вимоги, зокрема з огляду на те, що неодноразово повідомляв Позивача про настання форс-мажорних обставин, а тому ПАТ “Запоріжжяобленерго” на підставі п. 7.1 Договору звільняється від відповідальності (в т.ч. ч. 2 ст. 625 ЦК України) за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором на час дії зазначених обставин до їх офіційного закінчення.

04.11.2025 Відповідач надав суду письмову заяву про долучення доказів та закриття провадження у справі в частині, оскільки Відповідач 28.10.2025 відповідно до платіжної інструкції №8824 сплатив 20 000 100,00 грн. з призначенням: «Опл.Акту за посл.дисп.(опер.техн.)упр.за 07.2025р, дог.№0503-03041-ПД вiд 01.01.2024». Враховуючи вищенаведені умови договору Позивач самостійно зараховує платежі за минулі періоди. На підставі викладеного, просить суд закрити провадження в частині позовних вимог на суму 20 000 100,00 грн., за відсутністю предмету спору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2476/25 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” м. Запоріжжя на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” м.Київ суму основного боргу в розмірі 60 803 913 грн. 76 коп., 3% річних в розмірі 168 979 грн. 01 коп. та 731 674 грн. 71 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині задоволених позовних вимог про стягнення 168 979,01 грн. – 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ст. 625 ЦК України не заборонено змінювати умови 3% річних та інфляційних нарахувань, а відповідно до розділу 8 Договору, сторони погодили підстави, зокрема воєнні дії для звільнення від будь-якої відповідальності за порушення зобов`язання.

З посиланням на практику Верховного Суду вважає, що 3% річних є мірою відповідальності, за яку сторони у п. 8.1 Договору звільнені від відповідальності. Крім того, під час прийняття рішення Суд першої інстанції зазначив, що подані Відповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції у порушення ст. 86 ГПК України, неповно розглянув у судовому процесі усі обставини справи, через що неправильно застосував норми матеріального права, зокрема невірно застосовані ч. 2 ст. 617, ст. 625 ЦК України та не застосована ст. 627 ЦК України, у зв`язку із чим висновки суду першої інстанції викладені у рішенні від 26.11.2025 не відповідають вимогам ст. ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України, не ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а ґрунтуються виключно на припущеннях, що є підставою для скасування такого рішення частково.

Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 по справі №908/2476/25 залишити без змін. Зауважує, що Судом першої інстанції були досліджені докази та встановлено наявність боргу та факт прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором.

Звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наголошує, що НЕК «Укренерго» належить до Державного сектору економіки та забезпечує роботу об`єктів критичної інфраструктури. Окрім цього, НЕК «Укренерго» входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2020 року № 221 «Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Як загальновідомо із офіційних засобів масової інформації, НЕК «Укренерго» в результаті ракетних атак на енергетичні об`єкти магістральних мереж України зазнало пошкоджень, що як наслідок для відновлення енергоспроможності держави потребує великих фінансових витрат. На сьогодні Позивач знаходиться у не менш скрутному становищі, ніж інші суб`єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії Російської Федерації.

На думку Позивача, вимога Відповідача щодо скасування рішення суду в частині стягнення 3% річних є необґрунтованою Відповідачем з огляду на тривале порушення Відповідачем виконання грошових зобов`язань за Договором. Тобто, порушення Відповідача не носять характеру «винятковості», враховуючи тривалість порушення.

Стверджує, що приписи статті 625 ЦК України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України. Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. У свою чергу, в укладеному сторонами Договорі про передачу електричної енергії інший розмір процентів за порушення грошового зобов`язання не встановлювався, тому Позивач скористався правом стягнення інфляційних втрат і 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Кощеєв І.М., Чередко А.Є.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.01.2026 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.01.2026 матеріали оскарження ухвали надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума оплати 3633,60 грн.). Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (10 днів з моменту отримання ухвали суду).

Вказану ухвалу апелянтом отримано 26.01.2026 о 20:50 годині, що підтверджується довідкою суду про доставку процесуального документу до електронного кабінету апелянта в ЄСІТС.

Відтак, в розумінні ч.6 ст.242 ГПК України ухвала вважається врученою 27.01.2026.

Отже, недоліки мали бути усуненні у строк до 06.02.2026.

02.02.2026 до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжні інструкції №392 від 19.01.2026 про оплату 3041,63 грн., а також №861 від 30.01.2026 про сплату 591,97 грн. Таким чином, апелянтом сплачено у загальному розмірі 3633,60 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі; судове засідання призначено на 25.06.2026.

11.02.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Також 11.02.2026 представником позивача Сінявською Г.В. заявлене клопотання про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 23.06.2026 від представника відповідача адвоката Богословського В.А.

25.06.2026 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі – Позивач, Оператор системи передачі (ОСП), НЕК “Укренерго”) виконує функції оператора системи передачі – юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії”).

Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії” оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Відповідно до ЗАЯВИ-ПРИЄДНАННЯ до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (далі – Відповідач, Користувач) 12.12.2023, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (кваліфікований електронний підпис щодо підписаних сторонами документів в рамках позову, далі скорочено - КЕП) та повідомлення НЕК “Укренерго” про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, між Відповідачем та Позивачем укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за № 0503-03041-ПД, дата акцептування 01.01.2024 (далі – Договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору, Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Користувача до умов Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до Договору.

Умови публічного Договору затверджено наказами НЕК “Укренерго” від 07.06.2024 за №344 та оприлюднено на офіційному сайті НЕК “Укренерго” за посиланням https://ua.energy/.

Згідно з п. 3.1. Договору, ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

Розрахунковим періодом за цім Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП, відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється OCП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Відповідно до п.3.4. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на період надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Відповідно до п.3.6 Договору плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО (адміністратора комерційного обліку) за кожну декаду розрахункового періоду.

За п. 3.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з OCП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих ОСП або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі – Сервіс) (автоматизована система яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням в порядку, визначеного законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Акти приймання-передачі та акти коригування Користувач підписує протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання.

Коригування обсягу та вартості Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуги Користувач здійснює до 15 числа місяця наступного за місяцем в якому отримав акт коригування до акту надання Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахування в минулих періодах (включно).

Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку.

Відповідно до п.3.8. Договору, Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів до надання Послуги протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

У разі виникнення розбіжностей за отриманих від OCП за попередній розрахунковий місяць актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

У разі підтвердження розбіжностей, ППКО Користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.

Відповідно до пункту 6.6. глави 6 розділу XI КСП обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається: для ОСР - як обсяг розподіленої електричної енергії, обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи розподілу та обсяг електричної енергії для господарчих потреб ОСР.

Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1., п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 307 (у редакції постанови НКРЕКП 24.06.2019 № 1168), система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-П, ПрАТ “НЕК “Укренерго” протягом травня 2025 - червня 2025 року надало послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПАТ “Запоріжжяобленерго”, що підтверджується:

- рахунками-фактурами за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, виписаними НЕК “Укренегрго”;

- актами наданих послуг, які підписані обома сторонами з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) у відповідності п. 3.7. договору.

Отже, Позивачем згідно підписаних сторонами Актів надання послуги за період травня 2025 - червня 2025 надано послуги на загальну суму 60 803 913,76 грн., що підтверджується Актом надання послуги від 31 травня 2025 року № ДУА – 0016324 за травень 2025 р. на суму 31 538 094,22 грн. з ПДВ та Актом надання Послуги від 30 червня 2025 року № ДУА – 0017103 за червень 2025 р. на суму 29 265 819,54 грн. з ПДВ.

Таким чином, заборгованість Відповідача за отримані послуги виникла за наступні періоди:

- травень 2025 р. - 31 538 094,22 грн. з ПДВ;

- червень 2025 р. - 29 265 819,54 грн. з ПДВ;

Зобов`язання Відповідача здійснити повний розрахунок за отримані послуги з урахуванням п. 3.7. Договору становить наступні дати :

- за Актом надання Послуги від 31 травня 2025 року № ДУА – 0016324 – до 15.06.2025 року;

- за Актом надання Послуги від 30 червня 2025 року № ДУА – 0017103 - до 15.07.2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ “Запоріжжяобленерго” протягом травня 2025 – червня 2025 не здійснював а ні поетапної оплати, згідно рахунків, виставлених Позивачем відповідно до п.3.5. Договору, а ні оплат на підставі отриманих Актів (п. 3.7. Договору), що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Внаслідок невиконання Відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг за Договором протягом травня 2025 - червня 2025 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 60803 913,76 грн.

Також Позивач при розрахунку штрафних санкцій врахував положення абз.16 п.п.3 п.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НРЕКП) від 26.04.2022 № 413 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, між учасниками ринку електричної енергії, а тому керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив лише нарахування 3% річних у розмірі 168 979,01 грн. за користування коштами.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що позивачем належними доказами доведено виконання зобов`язань з надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління відповідачу, в той час як останній доказів оплати протягом травня 2025 – червня 2025 не здійснював (ні поетапної оплати, згідно рахунків, виставлених Позивачем відповідно до п.3.5. Договору, ні оплат на підставі отриманих Актів (п. 3.7. Договору)), що є підставою для стягнення основної суми заборгованості.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за загальний період з 19.05.2025 по 16.07.2025 у розмірі 168 979,01 грн. за допомогою ІПС “Законодавство”, суд дійшов висновку, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України, будь-яких заперечень щодо цих розрахунків відповідач суду не надав, що також є підставою для задоволення позову в цій частині вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження в частині 20 000 100,00грн основної заборгованості суд відмовив у його задоволенні, оскільки предметом позовних вимог є заборгованість за період травень 2025 року – червень 2025 року, в той час, як платіж здійснений за липень 2025 року, тому цей платіж не має жодного відношення до спірного зобов`язання Відповідача.

Розглянувши доводи відповідача про вкрай важкий фінансовий стан підприємства та необхідність відмови в задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 168 979,01 грн., суд встановив, що подані Відповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства, однак Відповідачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, тощо), на підтвердження відсутності можливості Відповідача виконати рішення суду у цій справі. Крім того, господарський суд врахував висновки Верховного Суду, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання; ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої палати ВС від 19.06.2019 у справах №№703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Господарський суд не взяв до уваги доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин, оскільки виснував, що Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що введення воєнного стану в Україні само по собі призвело до неможливості виконання ним зобов`язань за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. При цьому суд звернув увагу, що договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління укладено сторонами вже під час дії воєнного стану та тимчасової окупації частини Запорізької області. Тобто, йому було достеменно відомо про наявність вказаних обставин на дату укладання цього договору, але жодних зауважень відносно неможливості виконання своїх зобов`язань за договором Відповідач Позивачу не повідомив.

Згідно з текстом апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції оскаржується останнім лише в частині стягнення з відповідача 3% річних. Отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, в іншій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

В межах доводів і вимог апеляційної скарги колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення відсотків річних, з урахуванням наступного.

Так, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача, зокрема, 3% річних за загальний період з 19.05.2025 по 16.07.2025 у розмірі 168 979,01 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Як зазначено у постановах КГС ВС від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21 та від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21 визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Як доречно зазначено судом першої інстанції, беручи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором № 0503-03041-ПД від 01.01.2024, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у п.41-42 постанови КГС ВС від 25.09.2024 у справі №910/17252/23 Верховний Суд погодився з позицію скаржника та звернув увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Аналогічні висновки викладені у п.50 постанови КГС ВС від 04.12.2024 у справі №910/4843/24.

Внаслідок наведеного, є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо відсотків річних, інших нарахувань позивачем не заявлялось.

Відтак, не узгоджуються з правовими нормами доводи скаржника про необхідність відмови в позові в частині суми річних, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання та невірного застосування судом ч.2 ст.617 ЦК України.

Перевіривши та зробивши перерахунок 3% річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків, Господарським судом встановлено, що наданий розрахунок позивачем виконаний правильно.

Апеляційний суд погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає його правильним.

Таким чином, приймаючи до уваги, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), апеляційний суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави (негативний влив російської агресії на господарську діяльність) не можуть бути підставою як для зменшення розміру 3% річних, зменшення яких до розміру нижче встановленого законом (3%), за умови не визначення сторонами у договорі іншого розміру, взагалі не передбачено, так і не відповідають закону його доводи щодо можливості звільнення від сплати 3% річних.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі № 908/2476/25.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі №908/2476/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2025 у справі №908/2476/25 – залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 08.07.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя І.М. Кощеєв