Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №904/3692/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3692/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від кредитора (скаржника): Бондаренко А.О. (в залі суду);

арбітражний керуючий: Кавеза А.І. (власні засоби);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 (суддя Суховаров А.В., повний текст якої підписаний 21.10.2025) у справі №904/3692/24

за заявою ОСОБА_1 м. Ірпінь, Київська обл.

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" м. Дніпро

про визнання грошових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на суму 13 860,00 грн. та 6 056, 00 грн. судового збору відхилено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу щодо відхилення грошових вимог ОСОБА_1 та постановити нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 13 860,00 грн. та судового збору у розмірі 6 056,00 грн.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що оплата наданих послуг ОСОБА_1 підлягає сплаті незалежно від способу, порядку та надання кредитором послуг.

ОСОБА_1 був залучений на підставі цивільно-правового договору (надалі Договір ЦПХ) як найкваліфікованіший співробітник, що працював на підприємстві з 06.06.1998 по 25.06.2025, саме тому був залучений до проведення обліку й інвентаризації майна Боржника і був членом інвентаризаційної комісії Боржника.

Вартість послуг Апелянта і одночасно розмір вимог підтверджується наступними документами – договір № 060625 від 6.06.2025, додаток № 1 до договору від 19.06.2025, акти прийому-передачі № 1 від 19.06.2025 на суму 11 550 грн. та № 2 від 25.06.2025 на суму 2 310 грн., розрахунковим листком Боржника від 25.06.2025 про розмір заборгованості перед заявником за надані послуги з інвентаризації майна на суму 13 860 грн.

Право підпису керівника підтверджується витягом з ЄДР на дату укладання правочину.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.06.2025 керівником та підписантом ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХОДИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» є директор Гомоляко Андрій Анатолійович.

Обсяг повноважень Гомоляко А.А. відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: вчиняти дiї вiд iмені юридичної особи, у тому числi пiдписувати договори тощо. Обмеження щодо представництва: угоди, договори, контракти на суму понад 300 тис дол. США, правочини забезпечення виконання зобов`язань iнших осiб укладає за попередньою згодою загальних зборів учасникiв товариства.

Таким чином, право підпису ОСОБА_2 , як керівника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХОДИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ», підтверджується витягом з ЄДР на дату укладання договору № 060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг від 06.06.2025, на який посилається Апелянт.

Арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу просив її залишити без задоволення, а ухвалу – без змін, пояснив, що матеріали справи у своїй сукупності мають докази того, що ОСОБА_1 знав або за всіма обставинами не міг не знати про припинення 26.05.2025 повноважень ОСОБА_2 щодо представництва ТОВ «ПРОМЗІЗ» у правовідносинах з іншими особами, в тому числі й Заявником.

З огляду на зазначене та в силу положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості ЄДР про ОСОБА_2 , як керівника ТОВ «ПРОМЗІЗ» з відповідними повноваженнями, не підлягають використанню у спорі щодо заявлених ОСОБА_1 кредиторських вимог.

Отже, Скаржник достеменно знав про відсутність, починаючи з 26.05.2025, у ОСОБА_2 повноважень на вчинення від імені ТОВ «ПРОМЗІЗ» будь-яких правочинів, але, незважаючи на це, діючи недобросовісно та нерозумно, вступив у договірні відносини з Боржником.

Заявник, дійсно, перебуваючи під час проведення інвентаризації майна Боржника комісією, склад якої (без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) був затверджений розпорядником майна Ковезою А.І. наказом по підприємству ТОВ «ПРОМЗІЗ» №06/06/25 від 06.06.2025 (додаток до клопотання про долучення до матеріалів справи результатів інвентаризації майна боржника від 14.07.2025) не повідомив арбітражному керуючому Ковезі А.І. про існування Договору. Статус ОСОБА_1 був заявлений як спостерігач та представник матеріально відповідальної особи ОСОБА_2 , який через незадовільний стан здоров`я не мав можливості бути присутнім. Заявник під час проведення інвентаризації, тільки забезпечував доступ до складського приміщення та стороннє спостереження за роботою інвентаризаційної комісії, допомога в обліку товарно-матеріальних запасів підприємства з метою інвентаризації ним не надавалась, ним не були задіяні необхідні знання та навички на виконання умов укладеного Договору, він не здійснював підрахунок (інвентаризацію) товарно-матеріальних цінностей Боржника, не підписував жодних документів, а лише спостерігав за проведенням інвентаризації, як то мав би робити матеріально відповідальна особа ОСОБА_2 згідно п. 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, тобто фактично виконував особисте доручення останнього.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.11.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/3692/24 (необхідних для розгляду скарги) із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

07.11.2025 матеріали справи №904/3692/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання скаржником доказів направлення скарги комітету кредиторів і сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 7267,20 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач – Іванов О.Г., судді – Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 26.03.2026.

В судовому засіданні 26.03.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває на стадії ліквідації справа №904/3692/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (49083, м. Дніпро, вул. Чикаленка Євгена, буд.2, офіс 28, ідентифікаційний номер юридичної особи 25585987).

Повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" виконує арбітражний керуючий Ковеза А.І. (свідоцтво №129 від 30.01.2013).

09.09.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" про визнання грошових вимог у розмірі 13 860,00 грн. та судового збору у розмірі 6 056, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" ОСОБА_1 стверджує, що його було залучено на підставі цивільно-правового договору з 06.06.2025 по 25.06.2025 до проведення обліку й інвентаризації майна боржника та призначено членом інвентаризаційної комісії боржника відповідно до копії наказів від 12.06.2025, 16.06.2025 і 19.06.2025. Посилаючись на договір №060625 від 06.06.2025, додаток №1 до договору від 19.06.2025, акти прийому-передачі №1 від 19.06.2025 на суму 11 550, 00 грн. та №2 від 25.06.2025 на суму 2310, 00 грн., розрахунковий лист від 25.06.2025 про розмір заборгованості перед заявником за надані послуги з інвентаризації майна на суму 13 860, 00 грн., заявник просить суд визнати грошові вимоги на суму на суму 13 860, 00 грн. та внести їх до першої черги реєстру вимог кредиторів.

24.09.2025 від ліквідатора надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 . За змістом заперечень ліквідатора, останній зазначає, що з моменту оголошення 26.05.2025 ухвали суду про припинення повноважень керівника боржника, генеральний директор ОСОБА_2 позбавлений права від імені ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" укладати будь-які договори, підписувати будь-які фінансові документи, до яких, зокрема, відносяться акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) та розрахункові листки про розмір заборгованості перед заявником, у яких визначаються фінансові зобов`язання підприємства, а тому документи, надані заявником на підтвердження майнових вимог до боржника, є нікчемними.

Також, ліквідатор вказує, що ОСОБА_1 дійсно перебував під час проведення інвентаризації майна боржника на складі за адресою: АДРЕСА_1 , але його статус був заявлений як спостерігач та представник матеріально відповідальної особи ОСОБА_2 , який через незадовільний стан здоров`я не мав можливості бути присутнім.

Ліквідатор зазначає, що ОСОБА_1 під час проведення інвентаризації, тільки забезпечував доступ до складського приміщення та стороннє спостереження за роботою інвентаризаційної комісії, допомоги в обліку товарно-матеріальних запасів підприємства з метою інвентаризації ним не здійснювалося, ним не були задіяні необхідні знання та навички на виконання умов укладеного Договору. Також, ліквідатор вказує, що заявник не входив до складу членів інвентаризаційної комісії, затвердженим наказом розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" арбітражним керуючим Ковезою А.І. № 06/06/25 від 06.06.2025, підрахунок (інвентаризацію) товарно-матеріальних цінностей не здійснював, не підписував жодних документів, а лише спостерігав за проведенням інвентаризації, як то мав би робити матеріально відповідальна особа ОСОБА_2 згідно з п.1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, тобто фактично виконував особисте доручення останнього.

До заяви з грошовими вимогами на підтвердження розміру кредиторських вимог заявником надано:

- договір № 060625 від 06.06.2025 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг, укладений між замовником - ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" особі директора ОСОБА_2 та виконавцем - ОСОБА_1 , відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених Договором, замовник дає завдання та зобов`язується оплатити його послуги, а виконавець бере на себе завдання, за телефонним запитом замовника, надати послуги (виконати роботи): допомога в обліку товарно-матеріальних запасів підприємства з метою інвентаризації з 10.06.2025 по 13.06.2025 та 19.06.2025 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 88-В/1 (п. 1 Договору);

- додаток № 1 до договору від 19.06.2025;

- акти прийому-передачі № 1 від 19.06.2025 на суму 11 550 грн. та № 2 від 25.06.2025 на суму 2 310 грн;

- розрахунковий лист Боржника від 25.06.2025 про розмір заборгованості перед заявником за надані послуги з інвентаризації майна на суму 13 860 грн.

Оскаржувана ухвала господарського суду від 16.10.2025, якою відмовлено у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 , мотивована тим, що укладаючи договір №060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг від 06.06.2025, на який посилається заявник в обґрунтування заявлених вимог, повноваження ОСОБА_2 як директора ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" припинені відповідно до ухвали суду від 26.05.2025, а відтак вказаний договір не породжує цивільних прав та обов`язків для ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту".

При цьому, господарський суд відхиляє заперечення заявника з приводу необізнаності ОСОБА_2 щодо змісту ухвали суду від 26.05.2025, оскільки 21.05.2025 ОСОБА_2 надав заперечення на заяву про припинення його повноважень, що свідчить про обізнаність останнього щодо перебування на розгляді суду питання щодо припинення його повноважень як керівника боржника, та, відповідно, виключає наявність підстав вважати обґрунтованими заперечення ОСОБА_1 з посиланням на вказані обставини, враховуючи дату оприлюднення ухвали суду від 26.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, якою є 29.05.2025.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

При цьому, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись до господарського суду з грошовими вимогами до боржника, заявник посилався, зокрема, на договір №060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг від 06.06.2025, укладений між замовником - ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" особі директора Гомоляко А.А. та виконавцем - Максименком С.А., відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених Договором, замовник дає завдання та зобов`язується оплатити його послуги, а виконавець бере на себе завдання, за телефонним запитом замовника, надати послуги (виконати роботи): допомога в обліку товарно-матеріальних запасів підприємства з метою інвентаризації з 10.06.2025 по 13.06.2025 та 19.06.2025 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 88-В/1 (п. 1 Договору).

За змістом Додаткової угоди №1 від 19.06.2025 до договору №060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг від 06.06.2025, укладеної між замовником - ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" особі директора Гомеляко А.А. та виконавцем - Максименком С.А., викладено пункт 1 договору №060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг від 06.06.2025 в наступній редакції:

"Замовник в порядку та на умовах, визначених Договором, дає завдання та зобов`язується оплатити його послуги, а виконавець бере на себе завдання, за телефонним запитом замовника, надати послуги (виконати роботи): допомога в обліку товарно-матеріальних запасів підприємства з метою інвентаризації додатково 25.06.2025 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 88-В/1."

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 припинені повноваження керівника боржника Гомоляки А.А., а обов`язки виконавчого органу ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" покладено на розпорядника майна Ковезу А.І.

Відповідно до положень статті ст. 235 ГПК України, вищевказана ухвала суду набрала законної сили 26.05.2025.

За викладених обставин, господарський суд прийшов до правильного висновку, що укладаючи договір №060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг від 06.06.2025, на який посилається заявник в обґрунтування заявлених вимог, повноваження Гомоляки А.А. як директора ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" були припинені відповідно до ухвали суду від 26.05.2025.

У постанові ВП ВС від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

“З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 ЦК України закон не пов`язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов`язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.

Водночас укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов. Належним підтвердженням цього є, зокрема, їх підписи.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України – договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину».

На підтвердження факту наявності волевиявлення ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" на укладення договору №060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг від 06.06.2025, заявник апеляційної скарги посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого станом на 06.06.2025 керівником та підписантом ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХОДИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» був директор Гомоляко Андрій Анатолійович.

З відсилкою на статті 7, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі – Закон про реєстрацію) та постанову Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 904/355/19, Апелянт наполягає на тому, що право підпису Гомоляки А.А., як керівника ТОВ «ПРОМЗІЗ», підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на дату укладання правочину (06.06.2025), а тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у даній справі постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з цими доводами Скаржника з огляду на наступне.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. ст. 237, 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В свою чергу, відповідно до статті 9 Закону про реєстрацію в ЄДР містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 10 цього Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У постанові від 30.09.2021 у справі № 910/11388/20 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду звернув увагу на таке:

«Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. При цьому відсутність станом на момент укладення відповідного договору у ЄДР інформації щодо наявності обмежень у директора такої юридичної особи відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про реєстрацію може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто, відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.».

Вказана позиція у повній мірі відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 26.08.2021 у справі № 910/7995/19:

«За змістом положень статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив із ним оспорюваний правочин (що не був схвалений особою, яку представляють).».

Виходячи із зазначеного, колегія суддів зауважує, що матеріали справи у своїй сукупності мають докази того, що Максименко С.А. знав або за всіма обставинами не міг не знати про припинення 26.05.2025 повноважень Гомоляки А.А. щодо представництва ТОВ «ПРОМЗІЗ» у правовідносинах з іншими особами, в тому числі й Заявником.

Так, в преамбулах наказів по підприємству про проведення інвентаризації, що є додатками до заяви Максименка С.А. про визнання вимог кредитора прямо зазначено, що вони видані «…на виконання Ухвали Суду від 26.05.2025 (Справа № 904/3692/24)…» і вказані накази мають підпис Заявника на підтвердження його ознайомлення з ними.

Отже, Скаржник, вступаючи у відносини з Боржником, знав про існування ухвали суду від 26.05.2025 у цій справі і, проявивши розумну обачність, мав реальну можливість ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень зі змістом цієї ухвали, надання загального доступу до якої був забезпечений 29.05.2025.

З посиланням на ці накази в заяві про визнання вимог кредитора Максименко С.А. особисто вказує на те, що він «…був залучений на підставі цивільно-правового договору № 060625 до проведення обліку і інвентаризації майна Боржника у зв`язку із необхідністю, що була пов`язана як з вимогами чинного законодавства про неплатоспроможність, так і випливала з вимог ухвали Суду від 26.05.2025 року, що безпосередньо слідує із самих наказів…».

Таке обґрунтування кредиторських вимог самим ОСОБА_1 спростовує будь-який сумнів щодо його обізнаності зі змістом ухвали суду від 26.05.2025, якою виконавчий орган ТОВ «ПРОМЗІЗ» в особі директора ОСОБА_2 зобов`язувався, у зв`язку із припиненням повноважень керівника Боржника ОСОБА_2 та покладенням обов`язків виконавчого органу ТОВ «ПРОМЗІЗ» на розпорядника майна Ковезу А.І., протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду від 26.05.2025 передати останньому бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Разом з цим, у поданих 16.10.2025 до місцевого господарського суду Заявником, в особі представника – адвоката Бондаренко А.О., запереченнях на повідомлення щодо розгляду арбітражним керуючим Ковезою А.І. заявлених Скаржником грошових вимог зауважується лише таке:

«…ліквідатор не наводить доказів щодо ознайомлення генерального директора з умовами даної ухвали саме 26.05.2025 року. Оскільки керівник Боржника, генеральний директор ОСОБА_2 не міг виконати вказану ухвалу раніше, ніж ознайомився з нею після отримання…».

Колегія суддів констатує, що будь-які посилання на необізнаність самого ОСОБА_1 про факт припинення ухвалою суду від 26.05.2025 відповідних повноважень ОСОБА_2 у вказаних запереченнях відсутні.

Так само, представник Скаржника на необізнаність ОСОБА_1 про припинення повноважень ОСОБА_2 не посилається й в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1 та 2 ст.14 ГПК передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстави позову становлять ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Колегія суддів звертає увагу, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 ГПК).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Також частина 4 ст. 165 ГПК України встановлює, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких гуртуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про визнання грошових вимог, а також запереченнях на повідомлення щодо розгляду арбітражним керуючим Ковезою А.І. заявлених скаржником грошових вимог та у жодній іншій заяві по суті, поданих до суду першої інстанції, ОСОБА_1 не наводив такої обставини для визнання заявлених ним грошових вимог, як необізнаність самого ОСОБА_1 про факт припинення ухвалою суду від 26.05.2025 відповіднихповноважень ОСОБА_2 як директора ТОВ «ПРОМЗІЗ».

Отже, такі мотиви для визнання грошових вимог, як відомості з ЄДР, відповідно до яких станом на 06.06.2025 керівником та підписантом ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХОДИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» був директор ОСОБА_2 не були доводами заяви про визнання грошових вимог.

Таким чином, на даний момент ОСОБА_1 на підставі частини 4 ст. 165 ГПК України втратив право обґрунтовувати свою заяву про визнання грошових вимог вищенаведеними мотивами, а суд відповідно до ч.2 ст.237 ГПК позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог (заяви про визнання грошових вимог).

З огляду на зазначене та в силу положень ч. 3 ст. 10 Закону про реєстрацію, відомості ЄДР про ОСОБА_2 , як керівника ТОВ «ПРОМЗІЗ» з відповідними повноваженнями, не підлягають використанню у спорі щодо заявлених ОСОБА_1 кредиторських вимог.

Отже, Скаржник достеменно знав про відсутність, починаючи з 26.05.2025, у ОСОБА_2 повноважень на вчинення від імені ТОВ «ПРОМЗІЗ» будь-яких правочинів, але, незважаючи на це, діючи недобросовісно та нерозумно, вступив у договірні відносини з Боржником.

Поряд з цим, укладений 06.06.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені ТОВ «ПРОМЗІЗ» договір № 060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг не схваленню Боржником з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що Заявник, дійсно перебуваючи під час проведення інвентаризації майна Боржника комісією, склад якої (без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) був затверджений розпорядником майна Ковезою А.І. наказом по підприємству ТОВ «ПРОМЗІЗ» №06/06/25 від 06.06.2025 не повідомив арбітражному керуючому Ковезі А.І. про існування Договору.

Статус ОСОБА_1 був заявлений як спостерігач та представник матеріально відповідальної особи ОСОБА_2 , який через незадовільний стан здоров`я не мав можливості бути присутнім. Заявник під час проведення інвентаризації, тільки забезпечував доступ до складського приміщення та стороннє спостереження за роботою інвентаризаційної комісії.

В свою чергу, відповідно до п. 1 спірного договору Замовник (ТОВ «ПРОМЗІЗ»), в порядку та на умовах, визначених Договором, дає Виконавцю (Максименко С.А.) завдання та зобов`язується оплатити його послуги, а Виконавець бере на себе завдання, за телефонним запитом замовника, надати послуги (виконати роботи): допомога в обліку товарно-матеріальних запасів підприємства з метою інвентаризації з 10.06.2025 по 13.06.2025 та 19.06.2025 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 88-В/1 (п. 1 Договору). За змістом Додаткової угоди №1 від 19.06.2025 до цього договору його пункт 1 викладено в наступній редакції: "Замовник в порядку та на умовах, визначених Договором, дає завдання та зобов`язується оплатити його послуги, а виконавець бере на себе завдання, за телефонним запитом замовника, надати послуги (виконати роботи): допомога в обліку товарно-матеріальних запасів підприємства з метою інвентаризації додатково 25.06.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ."

Згідно пунктів 3 наказів про проведення інвентаризації, на які посилається ОСОБА_1 , створеній інвентаризаційній комісії у складі генерального директора ТОВ «ПРОМЗІЗ» Гомоляки А.А. та залученого за договором ЦПХ члена комісії ОСОБА_1 доручено, серед іншого, провести інвентаризацію всіх активів та зобов`язань підприємства, скласти інвентаризаційні описи та акти звіряння за результатами інвентаризації, затвердити та подати їх.

Однак, ані ОСОБА_2 ані ОСОБА_1 не вчинено жодних дій на виконання як умов Договору, так і наказів по підприємству від 12.06.2025, 16.06.2025 і 19.06.2025 про проведення інвентаризації, виданих ОСОБА_2 . Матеріали справи документів, складених інвентаризаційною комісією у цей період за головуванням ОСОБА_2 не мають.

За таких умов, договір № 060625 цивільно-правового характеру про надання агентських послуг, підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені ТОВ «ПРОМЗІЗ», не схвалений Боржником, в особі арбітражного керуючого Ковези А.І., що діє у відповідності до положень ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже є неукладеним, внаслідок чого не породжує цивільних прав та обов`язків для ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту".

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 01.03.2023 у справі № 902/221/22, у випадку ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Звідси, місцевий господарський суд дійшов абсолютно вірного висновку по суті заявлених ОСОБА_1 грошових вимог щодо відмови у їх визнанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. НОМЕР_1 ) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у справі №904/3692/24 – залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.07.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков