Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №920/874/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р. Справа№ 920/874/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Горбасенка П.В.

Спаських Н.М.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 07.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Зноб-Новгородської селищної ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 (повний текст складено 04.03.2026)

у справі № 920/874/25 (суддя – Короленко В.Л.)

за позовом Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: 1) Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації

2) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

2) Зноб-Новгородської селищної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

державний реєстратор Зноб-Новгородської селищної ради Шаповалова Ольга Іванівна

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Зноб-Новгородської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський» (далі третя особа 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача державний реєстратор Зноб-Новгородської селищної ради Шаповалова Ольга Іванівна (далі третя особа 2), у якому просив:

- усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Зноб-Новгородській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га;

- усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46211333 від 29.03.2019, номер запису про право власності 30934070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798316059244), з одночасним припиненням права комунальної власності Зноб-Новгородської селищної ради на цю земельну ділянку;

- усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

- усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом повернення державі в особі Сумської обласної військової адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га з незаконного володіння Зноб-Новгородської селищної ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га належить до земель державної власності природно-заповідного фонду в силу того, що вона повністю розташована в межах об`єкту природно - заповідного фонду загальнодержавного значення – Національного природного парку «Деснянсько–Старогутський». Вказана земельна ділянка передана Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області у власність Зноб-Новгородської селищної ради в порушення вимог ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» поза межами, наданих їй законом повноважень, а тому підлягає поверненню у державну власність.

Позивач 2 позовні вимоги підтримав, зазначивши, що спірна земельна ділянка в силу свого розташування в межах об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення належить до земель природно-заповідного фонду (категорія земель – землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) та незаконно вибула з державної власності.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив з наступних підстав:

- позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, задоволення даних вимог не призведе до відновлення порушених на думку прокуратури прав Сумської обласної військової адміністрації, тим більше, не усуне вказаних прокуратурою перешкод державі. Прокуратура заявляючи дані позовні вимоги обрала неналежний спосіб захисту;

- позов не містить жодних належних та допустимих доказів як того, що межі спірної земельної ділянки накладаються на межі НПП «Деснянсько-Старогутський», так і того, що така земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду. Цільове призначення спірної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення;

- позов прокуратури має всі ознаки віндикаційного позову, з огляду на що відповідач 1 просить застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву без задоволення.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, пославшись на наступне:

- у цій справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність позов пред`явлений державою в особі позивачів до держави і особі відповідача 2, проте позивач та відповідач не можуть збігатися, що є самостійною підставою для відмови у позові;

- прокурором обрано неналежний спосіб захисту. Скасування права комунальної власності на спірну земельну ділянку з подальшим скасуванням реєстрації такої земельної мідянки у Державному земельному кадастрі (як об`єкта) на виконання рішення суду, призведе до неможливості виконати рішення суду в частині передачі такої земельної ділянки у державну власність, так як об`єкт цивільних прав вже не буде існувати;

- доказів того, що спірна земельна ділянка входить до складу НПП «Деснянсько-Старогутський» не надано.

Тертя особа 1 позовні вимоги підтримала вказавши, що спірна земельна ділянка повністю перебуває в межах НПП «Деснянсько-Старогутський» і є ділянкою природно-заповідного фонду, зміною цільового призначення спірної земельної ділянки та передачі її у комунальну власність, створено перешкоди для збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям, тим самим НПП «Деснянсько-Старогутський» позбавляється можливості забезпечити виконання всіх завдань, покладених на нього.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га належить до земель державної власності природно-заповідного фонду в силу того, що вона повністю розташована в межах об`єкту природно - заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП «Деснянсько-Старогутський», що спірна земельна ділянка передана Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області у власність Зноб-Новгородської селищної ради в порушення вимог ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» поза межами, наданих йому законом повноважень, а тому підлягає поверненню у державну власність.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначено Сумську обласну державну адміністрацію та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України позивачами за пред`явленим ним до суду позовом.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 12.03.2026 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 справа № 920/874/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026:

- відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25;

- апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 залишено без руху;

- надано Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 14 534,40 грн.

З огляду на те, що скаржником у визначений строк не усунуто недоліки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 та додані до неї матеріали повернуто (надіслано) скаржнику.

Окрім цього, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25, 17.03.2026 Зноб-Новгородська селищна рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, суд першої інстанції не повно дослідив усі обставини справи, не надав об`єктивну оцінку доказам, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- надана прокурором як доказ документація щодо організації та встановлення меж земельної ділянки НПП «Деснянсько-Старогутський», яка була затверджена уповноваженим органом з порушенням процедури встановленої законодавством, не визначає об`єктивно межі НПП в натурі на місцевості, в тому числі з поділенням земельних ділянок, які були вилучені та які залишені у користувачів, зазначенням користувачів та власників, не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження перебування (накладення) спірної земельної ділянки на межі національного парку;

- після отримання спірної земельної ділянки у комунальну власність, вона використовувалася селищною радою виключно в межах Положення НПП «Деснянсько-Старогутський», доказів про те, що територіальною громадою вчинялись дії, які б завдали шкоду або негативно вплинули на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони суду не надано.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.03.2026 апеляційна скарга Зноб-Новгородської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026:

- апеляційну скаргу Зноб-Новгородської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України;

- надано Зноб-Новгородській селищній раді строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати (доплати) судового збору у розмірі 3 633,60 грн.;

- попереджено Зноб-Новгородську селищну раду, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 10.04.2026 подав клопотання про долучення документів, в додатках до вказаного клопотання міститься платіжна інструкція № 118 від 30.03.2026 про сплату 3 633,60 грн., в призначенні платежу вказано: «Суд.збір за подан. Апеляц.скарги Зноб-Новгородська селищ. Рада на ріш. від 18.02.26 у справі 920/874/25, Північ.апеляц.госп.суд».

Окрім цього, в додатках до вказаного клопотання міститься заява про поновлення строку на подання клопотання про долучення документів – платіжної інструкції на суму 3 633,60 грн. у справі № 920/874/25.

14.04.2026 від Сумської обласної державної адміністрації надійшли заперечення на заяву Зноб-Новгородської селищної ради про поновлення строку на подання клопотання про долучення документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 Зноб-Новгородській селищній раді поновлено пропущений процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Зноб-Новгородської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 920/874/25 призначено до розгляду на 19.05.2026 о 10:00 год., витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/874/25.

В додатках до апеляційної скарги представником відповідача 2 подано заяву про участь у судових засіданнях у справі № 920/874/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 вказану заяву задоволено.

20.04.2026 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

22.04.2026 до суду від заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області надійшло відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:

- факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га в межах об`єкта природно -заповідного фонду загальнодержавного значення – НПП «Деснянсько–Старогутський» підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які є належними та допустимими;

- Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду державної власності (на якій розташований НПП «Деснянсько - Старогутський») у комунальну власність Зноб-Новгородської селищної ради, оскільки цей орган на час формування, реєстрації та передачі спірної ділянки у комунальну власність у 2018 році був розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення;

- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, розташовані за межами населених пунктів, в тому числі спірна земельна ділянка, можуть перебувати лише в державній власності;

- позовна вимога про визнання недійсним та скасування спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області є вимогою, яка забезпечить ефективний захист інтересів держави, як власника спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, якого внаслідок прийняття саме цього рішення позбавлено права користування та розпорядження цією ділянкою;

- законодавцем визначено, що вилучення земель природно-заповідного фонду на час виникнення спірних правовідносин – прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України;

- Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не є стороною, яка претендує на спірну земельну ділянку, а обтяжена статусом відповідача внаслідок винесення протиправного рішення, на підставі якого об`єкт цивільного права, належний державі, незаконно вибув у комунальну власність. За таких умов сторонами є різні державні органи, один з яких у спорі має майновий інтерес, що полягає у поверненні належної йому земельної ділянки (Сумська обласна державна адміністрація у зв`язку з бездіяльністю якої представницькі повноваження реалізовує прокурор), а інший не претендуючи на об`єкт спору видав рішення, яке суперечить вимогам закону (територіальний орган Держгеокадастру).

27.04.2026 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

29.04.2026 до суду від позивача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, підтримавши доводи прокуратури.

18.05.2026 до суду від позивача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій заявник зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги прокурора, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з повним з`ясуванням усіх обставин справи та просив розгляд апеляційної скарги Зноб-Новгородської селищної ради у справі № 920/874/25 здійснювати за відсутності представника Сумської обласної державної адміністрації — Обласної військової адміністрації, апеляційну скаргу Зноб-Новгородської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 року у справі № 920/874/25 залишити без задоволення, а вказане рішення – без змін.

19.05.2026 до суду від відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій заявник просив провести судове засідання, яке відбудеться 19.05.2026 о 10:00 без участі представника відповідача у справі, а при проведенні засідання – врахувати позицію заявника, викладену у відзиві від 27.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 розгляд справи № 920/874/25 відкладено на 09.06.2026 о 12:00 год., ухвалено судове засідання у справі № 920/874/25 провести в режимі відео конференції.

28.05.2026 від представника відповідача 2, а 04.06.2026 від представника відповідача 1 надішли заяви про участь у судових засіданнях у справі № 920/874/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 вказані заяви задоволені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 розгляд справи № 920/874/25 відкласти на 07.07.2026 о 12:00 год., ухвалено судове засідання у справі № 920/874/25 провести в режимі відеоконференції.

12.06.2026 від представника позивача 1 надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 920/874/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 вказану заяву задоволено.

24.06.2026 до суду від прокуратури надійшла заява, в якій прокурор зауважив на тому, що вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку є такою, що відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави, а її задоволення надає можливість уникнути неоднозначного трактування рішення суду у відповідній частині під час його виконання, а саме внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки:

- наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності Зноб-Новгородської селищної ради формально наділяє її певними юридичними правами щодо спірної земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику – державі в особі Сумської обласної державної адміністрації. Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду за органом місцевого самоврядування, який не має на неї жодних прав, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначену земельну ділянку. Ураховуючи зазначене, для забезпечення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у її користуванні та розпорядженні шляхом скасування державної реєстрації права власності Зноб-Новгородської селищної ради на неї.

- Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 734/1560/20 дійшов висновку, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність саме собою не є правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. У зв`язку з цим у разі задоволення негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку є такою, що також відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного суду від 27.11.2025 № 354/917/23, 11.02.2026 № 179/835/24

02.07.2026 від представника відповідача 2 надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях у справі № 920/874/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 вказану заяву задоволено.

Станом на 07.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та треті особи представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третіх осіб, за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, з наступних підстав.

Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави у сферах захисту довкілля та земельних відносин, а саме: під час розпорядження земельною ділянкою площею 55,2191 га з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092, що належить до природно-заповідного фонду державної власності, всупереч вимогам законодавства даній земельній ділянці присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.

24.03.2025 Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області надіслано до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України лист № 55-1429вих-25 (а.с. 92-94 т. 1), в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства під час передачі у комунальну власність зазначеної земельної ділянки природно-заповідного фонду та повідомлено, що у разі не вжиття Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, як уповноваженим на захист інтересів держави органом, заходів реагування, спрямованих на усунення цих порушень, а саме повернення відповідної земельної ділянки у власність держави, Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області самостійно буде вжито заходів представницького характеру на захист інтересів держави.

01.04.2025 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом №11/11-04/1164-25 (а.с. 95 т. 1) повідомило Шосткинську окружну прокуратуру Сумської області, що самостійно до суду з відповідним позовом не зверталось, причини не вжиття самостійних заходів на захист інтересів держави у спірних правовідносинах прокурору не повідомило.

25.04.2025 Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області надіслано до Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації лист №55-2118вих-25 (а.с. 96-98 т. 1), в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства під час передачі у комунальну власність вищевказаної земельної ділянки природно-заповідного фонду державної власності та повідомлено, що у разі не вжиття Сумською обласною військовою адміністрацією, як уповноваженим на захист інтересів держави органом, заходів реагування, спрямованих на усунення цих порушень, а саме повернення відповідної земельної ділянки у власність держави, Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області самостійно буде вжито заходів представницького характеру на захист інтересів держави.

01.05.2025 Сумська обласна державна адміністрація надіслала прокуратурі лист №1-22/56 (а.с. 99 т. 1), в якому підтвердила факт розташування спірної земельної ділянки в межах Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський», але зазначила про відсутність підстав для звернення до суду з відповідним позовом.

Листами від 05.06.2025 №55-2901вих-25 та №55-2912вих25 (а.с. 100-105 т. 1) Шосткинською окружною прокуратурою проінформовано Сумську обласну державну адміністрацію та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду з відповідним позовом.

У червні 2025 заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області звернувся до Господарського суду Сумської області з цим позовом, у якому просив усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом:

- визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Зноб-Новгородській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46211333 від 29.03.2019, номер запису про право власності 30934070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798316059244), з одночасним припиненням права комунальної власності Зноб-Новгородської селищної ради на цю земельну ділянку;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

- повернення державі в особі Сумської обласної військової адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га з незаконного володіння Зноб-Новгородської селищної ради.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, з чим у повній мірі колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Щодо наявності у заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачами Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої ст. 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону № 1697-VII серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них ( постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави зазначив, що предметом спірних правовідносин є протиправне вибуття з державної власності та перехід у комунальну власність, спірної земельної ділянки як земельної ділянки, призначеної для ведення сільськогосподарського обробітку, а відтак порушення інтересів держави.

Прокурором у позові доведено, що подання даного позову становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, що існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення у державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, зазначив, що предметом спору є земельна ділянка природно-заповідного фонду, що розташована в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП «Деснянсько-Старогутський». Розпорядником земельних ділянок природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Сумської області є Сумська обласна державна адміністрація, а пред`явлення цього позову спрямоване на відновлення права держави в особі Сумської обласної державної адміністрації щодо користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092.

Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, як зазначає прокурор, особою, уповноваженою на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є Сумська обласна державна адміністрація, яка є не тільки розпорядником спірної земельної ділянки, але й правонаступником у питанні розпорядження землями природно-заповідного фонду - Кабінету Міністрів України, поза волею якого обмежено земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 вибула з державної власності, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно погодився з прокурором, що позов пред`являється прокурором в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, як розпорядника спірної земельної ділянки.

Також прокурор зазначає, що одним із органів, уповноважених на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Відповідно до п. 1.4 розділу І Положення про Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 74 Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський» належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Відповідно до п. 3 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, основними завданнями Міндовкілля є забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного і ландшафтного різноманіття, охорони, захисту, використання та відтворення лісів, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації охорони та використання природно-заповідного фонду, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, використання та охорону земель, екологічну та радіаційну безпеку, оцінку впливу на довкілля, охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення та невиснажливе використання біологічного і ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі; реалізація державної політики у сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду.

Відповідно до п. 4 вказаного положення Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління охороною і використанням територій та об`єктів природно-заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду, підготовку і подання пропозицій щодо створення, оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також зміни меж, категорії та скасування статусу існуючих територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції цілком вірно встановив, що Сумська обласна державна адміністрація та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, будучи обізнаними про необхідність захисту інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту таких заходів не вжили, про що повідомили прокурора відповідними листами, що згідно з вимогами ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначених уповноважених органів.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурором зазначено, що у цьому випадку інтереси держави потребують невідкладного захисту, оскільки спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду протягом п`яти років залишається у комунальній власності як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, може бути передана в оренду для здійснення сільськогосподарського обробітку та у приватну власність, що є загрозою знищення біорізноманіття об`єкту природно-заповідного фонду, який перебуває під особливою охороною держави. У зв`язку з цим, позовна заява прокурора є єдиним ефективним способом захисту права власності Українського народу на природні ресурси.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який встановив, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначено Сумську обласну державну адміністрацію та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України позивачами за пред`явленим ним до суду позовом.

Щодо спору сторін по суті, слід зазначити таке.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру (а.с. 79 т. 1) 22.11.2018 державним кадастровим реєстратором Відділу у Середино-Будському районі Міжрайонного управління у Середино-Будському та Ямпільському районах Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до кадастру внесено відомості про формування та реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,2191 га з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092.

Підставою для здійснення державної реєстрації цієї земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.11.2018, розроблена Сумською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру».

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 78 т. 1) 27.03.2019 державним реєстратором Зноб-Новгородської селищної ради Шаповаловою Ольгою Іванівною на вказану земельну ділянку за № 30934070 зареєстровано право власності територіальної громади в особі Зноб-Новгородської селищної ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798316059244, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46211333 від 29.03.2019.

Підставою для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 став наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 № 18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність від 22.12.2018 (а.с. 75-77 т. 1).

Відповідно до цього наказу Зноб-Новгородській селищній раді передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6384,2072 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Зноб-Новгородської селищної об`єднаної територіальної громади Середино- Будського району Сумської області за актом приймання передачі від 22.12.2018, додаток до якого містить перелік кадастрових номерів ділянок, місце їх розташування, площу, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні.

До вказаного переліку увійшла земельна ділянка площею 55,2191 га з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 (порядковий номер 388), якій, як зазначає прокурор, всупереч вимогам законодавства присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.

Указом Президента України № 79/94 від 10.03.1994 «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій» (а.с. 43-44 т. 1) затверджено Перелік цінних природних територій, що резервуються для першочергової організації у 1994-1996 роках нових та розширення існуючих природних заповідників, національних природних парків, заказників і пам`яток природи загальнодержавного значення, до якого з метою створення нового заповідного об`єкта включено цінну природну територію під назвою Старогутський бір, розташовану на території Середин - Будського району Сумської області (на цей час Шосткинський район Сумської області).

Відповідно до зазначеного Указу Президента України та Постанови Верховної ради України № 177/94 ВР від 22.09.1994 «Про програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» на замовлення Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України Сумським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1998 році розроблено технічну документацію по визначенню складу земель Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський» (далі за текстом НПП «Деснянсько-Старогутський»), якою визначено його площу в розмірі 16215,1 га та межі в натурі (на місцевості) (а.с. 56-63 т. 1).

Указом Президента України від 23.02.1999 № 196/99 «Про створення національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» (а.с. 115 т. 1) з метою збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів східної частини Українського Полісся з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення утворено на території Середино-Будського району Сумської області НПП «Деснянсько-Старогутський» та установлено його площу 16215,1 га, у тому числі 7272,6 га, що надаються йому у постійне користування, та 8942,5 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (додатки №1 та №2).

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №74 (а.с. 46 т. 1)затверджено Положення про НПП «Деснянсько-Старогутський» (а.с. 47-54 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 Положення НПП «Деснянсько-Старогутський» є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Пунктом 1.2 вказаного Положення встановлено, що НПП «Деснянсько-Старогутський» є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються у користування Парку у порядку, встановленому законодавством (п. 1.7 Положення).

Відповідно до п. 1.9 Положення межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні парку та про обмеження у їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 26.11.2012 № 608 затверджено проект організації території НПП «Деснянсько-Старогутський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (а.с. 64-74 т. 1).

Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області зібрано наступні докази, які підтверджують, що передана наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 № 18-10481/16-18-СГ Зноб-Новгородській селищній раді земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 розташована в межах НПП «Деснянсько-Старогутський», а відповідно належить до земель природно-заповідного фонду:

Так, додаток до акту приймання передачі від 22.12.2018, який в свою чергу є додатком до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 № 18-10481/16-18-СГ містить відомості щодо кадастрових номерів земельних ділянок, які передаються у комунальну власність, місця їх розташування, площі, цільового призначення, обтяжень речових прав на земельні ділянки, обмежень у їх використанні.

Зокрема з цього додатку вбачається, що земельна ділянка під порядковим номером 388 з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 має обмеження у використанні - 10.1 - Національні природні парки.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку на всю її територію встановлено безстрокове обмеження у використанні - Національні природні парки, яке зареєстровано 29.12.2008.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Сумській на час формування спірної земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення та її передачі у комунальну власність було обізнане про зазначені обмеження, а відповідно про її належність до земель природно-заповідного фонду.

Згідно з інформацією та графічними матеріалами, які містяться в матеріалах справи, земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 повністю розташована в межах НПП «Деснянсько-Старогутський» та за функціональним зонуванням належить до зони регульованої рекреації парку.

Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації листом від 28.02.2025 № 01-18/411 (а.с. 85-86 т. 1) повідомив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 відповідно до технічної документації по визначенню складу земель НПП «Деснянсько-Старогутський» перебуває у межах Парку. Зі схеми, доданої до цього листа, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 знаходиться у зоні регульованої рекреації парку НПП «Деснянсько-Старогутський».

Факт розташування цієї земельної ділянки в межах НПП «Деснянсько-Старогутський» також підтверджується відомостями Публічної кадастрової карти, отриманими з сайту «Національна кадастрова система» https://nks.dzk.gov.ua (графічна інформація, отримана з вказаного сайту додається до позову), графічними матеріалами проекту організації території НПП «Деснянсько-Старогутський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 26.11.2012 № 608, технічною документацію по визначенню складу земель НПП «Деснянсько-Старогутський», розробленою у 1998 році Сумським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

Також, цей факт підтверджується листом Конотопського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії НПП «Деснянсько-Старогутський» від 29.04.2025 та схемою розташування земельної ділянки, що додається до нього (а.с. 87 т. 1).

Вказаним спростовують доводи відповідачів щодо відсутності належних та допустимих доказів як того, що межі спірної земельної ділянки накладаються на межі НПП «Деснянсько-Старогутський».

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Преамбулою до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з чим природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Частиною 1 статті 7 цього Закону та ст. 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу, цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково- дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Детальна процедура створення й оголошення територій та об`єктів природно- заповідного фонду регламентована ст. ст. 51 - 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і передбачає послідовний порядок: підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду; попередній розгляд, схвалення та погодження клопотань; забезпечення розробки проекту створення об`єкта природно-заповідного фонду; передача матеріалів до органів, уповноважених приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду; створення об`єкта природно-заповідного фонду шляхом прийняття рішення про його створення чи оголошення; відведення земельної ділянки об`єкту природно-заповідного фонду; за необхідності оформлення охоронного зобов`язання.

Тобто етапом, який завершує процедуру створення об`єкта природно-заповідного фонду, є прийняття компетентним органом рішення про його створення чи оголошення.

Зокрема ч. 1 ст. 53 вказаного Закону передбачено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Системний аналіз положень ст. ст. 43, 44 ЗК України, ст. ст. 7, 51 - 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» дає підстави для висновку, що після прийняття уповноваженим органом рішення про створення об`єкта природно-заповідного фонду відповідна територія в силу імперативної вказівки закону набуває статусу земель природно-заповідного фонду.

Отже, початок існування категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення законодавчо визначено та пов`язується саме із створенням у встановленому законом порядку територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Матеріалами справи підтверджено, що НПП «Деснянсько-Старогутський» утворено Указом Президента України від 23.02.1999 № 196/99 «Про створення національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» на території Середино-Будського району Сумської області та установлено його площу 16215,1 га, у тому числі 7272,6 га, що надаються йому у постійне користування, та 8942,5 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Відповідно до п. 1.1, 1.6 Положення про НПП «Деснянсько-Старогутський», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 74, НПП «Деснянсько-Старогутський» є територією природно- заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк розташований на території Шосткинського району Сумської області.

Загальна площа Парку становить 16215,1 га, у тому числі 7272,6 га, що надаються йому у постійне користування Парку, та 8942,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

Сумським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1998 році розроблено технічну документацію по визначенню складу земель НПП «Деснянсько-Старогутський»), якою визначено його площу в розмірі 16215,1 га та межі в натурі (на місцевості).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру на всю територію спірної земельної ділянки 29.12.2008 зареєстровано безстрокове обмеження у її використанні - Національні природні парки.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що землі на яких створено НПП «Деснянсько-Старогутський» в силу прямої вказівки закону у 1999 році набули статусу земель природно-заповідного фонду, у тому числі і територія спірної земельної ділянки.

Статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно- заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Відповідно до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 01.04.2025 №11-04/1164-25 (а.с. 95 т. 1), останнє не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП «Деснянсько-Старогутський», проекти рішень та матеріали щодо передачі, вилучення, зміни цільового призначення спірної земельної ділянки до нього не надходили.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що територія спірної земельної ділянка не вилучалась у встановленому законом порядку зі складу території НПП «Деснянсько-Старогутський», а відповідно в силу свого розташування до цього часу залишається земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 та ч. 3 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико- культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Частиною 1 статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 викладені висновки про те, що ст. ст. 43, 44 ЗК України, ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Право державної власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду не може припинитись внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

У постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що навіть незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно- заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 9 цього Закону території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 21 вказаного Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико- культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона.

В межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Спірна земельна ділянка, яку було віднесено до земель сільськогосподарського призначення, розташована в зоні регульованої рекреації НПП «Деснянсько-Старогутський».

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Норми Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Положення про НПП «Деснянсько-Старогутський» унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності в зоні регульованої рекреації національного природного парку, в межах якої розташована спірна земельна ділянка, крім сінокосіння та випасання худоби із дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища для задоволення потреб працівників Парку та громадян, що проживають на його території.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з аналізу норм ЗК України вбачається, що станом на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів перебували у державній власності, в тому числі і спірна земельна ділянка, яка в силу свого розташування належить до земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

За ч. 2 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018) встановлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, зокрема, у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу.

При цьому ч. 9 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018) передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За п. «г» ч. 1 ст. 150 ЗК України, до особливо цінних земель, зокрема, належать землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Отже, законодавцем визначено, що вилучення земель природно - заповідного фонду на час виникнення спірних правовідносин - прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018, належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.06.2024 №15230/0/2-24 (а.с. 91 т. 1) Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення зі складу земель природно-заповідного фонду (погодження зміни цільового призначення) спірної земельної ділянки не приймалось.

Таким чином, суд першої інстанції цілком вірно погодився з прокурором, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в односторонньому та позасудовому порядку з перевищенням наданих законом повноважень незаконно вилучило поза волею держави із земель природно-заповідного фонду державної власності земельну ділянку площею 55,2191 га, присвоївши їй кадастровий номер 5924483200:07:001:0092, а відведення за рахунок земель природно-заповідного фонду та у подальшому передача спірної земельної ділянки у комунальну власність супроводжувались незаконною зміною її категорії та цільового призначення всупереч ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України, без необхідних погоджень органів контролю.

Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їхньому цільовому призначенню, а також установленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Частиною 1 ст. 20 та ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що передання у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їхнього цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України (на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За інформацією Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, наданою листом від 28.02.2025 № 01-18/411 (а.с. 85 т. 1), до вказаного структурного підрозділу Сумської обласної державної адміністрації проекти землеустрою що відведення спірної земельної ділянки на погодження не надходили.

Законодавством встановлено особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду вимагається дотримання такої самої процедури, яка встановлена ст. ст. 51 - 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з прокурором, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області видано оскаржуваний наказ за відсутності погодження Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 01.04.2025 №11-04/1164-25) та з порушенням вимог ст. ст. 20, 118, 123, 186-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 51 - 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Суд першої інстанції погодився з твердженнями прокурора щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Зноб-Новгородській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Прокурор пред`явив вказану вимогу та відповідачем визначив, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області).

Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору, про що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 в справі № 922/1830/19.

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16 та

Отже, суд першої інстанції не врахував висновків в наведених постановах Верховного Суду та задовольнив вимогу прокурора, заявлену державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області), тому в її задоволенні необхідно відмовити. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.12.2022 у справі № 922/1830/19, а також Верховним Судом в постанові від 11.02.2026 у справі № 179/835/24.

З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Зноб-Новгородській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовляється.

Щодо решти позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

З огляду на зазначене, наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності Зноб-Новгородської селищної ради формально наділяє її певними юридичними правами щодо спірної земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі в особі Сумської обласної державної адміністрації.

Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Отже, суд першої інстанції цілком вірно погодився з прокурором, що державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду за органом місцевого самоврядування, який не має на неї прав, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначену земельну ділянку.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №915/572/17.

Прокурор наполягає, що незаконна державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 фактично стала інструментом, яка обумовила набуття Зноб-Новгородською селищною радою права власності на спірну земельну ділянку державної власності.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 924/144/20 висловив позицію з питання щодо повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в разі відсутності підстав для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, а саме дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування у Державних реєстрах державної реєстрації речових прав з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 зазначено, що відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Прокурор наголошує, що для забезпечення державі в особі Сумської обласної державної адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у її користуванні та розпорядженні шляхом скасування державної реєстрації права власності Зноб-Новгородської селищної ради на неї.

Суд першої інстанції цілком вірно погодився з прокурором, що такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Таким чином, вказана вимога разом з вимогою про визнання недійсним та скасування спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в частині передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність у сукупності спрямовані на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні державною власністю та охоплюються єдиним способом захисту, визначеним ст. 391 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, та є засобами реагування на триваюче порушення права державної власності.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянку у Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям поземельної книги щодо неї, суд зазначає, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватися із державної та комунальної власності у приватну (ст.ст.83,84 ЗК України).

При цьому, законодавцем встановлено, що території та об`єкти природно - заповідного фонду можуть використовуватися лише у певних цілях з дотриманням умов та вимог, визначених ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Водночас, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке суперечить дозволеним видам використання земель на заповідних територіях (в даному випадку для ведення особистого селянського господарства), передання її у комунальну власність та використання для таких цілей порушують вимоги закону.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначено ст. 79-1 ЗК України.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Основними принципами на яких базується Державний земельний кадастр є зокрема, принцип об`єктивності, достовірності та повноти внесених відомостей.

Об`єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка (ст. 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Статтею 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та інші.

Відповідно до ст. 20 цього Закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно з ст. 16 вказаного Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 належить на праві комунальної власності Зноб-Новгородській селищній раді, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ці відомості щодо цільового призначення спірної земельної ділянки суперечать її правовому режиму, як такої, що належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки, за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду.

Наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням Закону Україну «Про природно-заповідний фонд України» та Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п.3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Аналогічні вимоги передбачені ч. 13 ст. 79-1 ЗК України.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Частинами 2, 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки відкривається поземельна книга. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 50 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 встановлено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно з п. 57 вказаного Порядку поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 1562 цього Порядку.

Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Водночас, до того часу, поки у Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному (землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), такі дані в розумінні ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними.

Слід погодитись з прокурором, що з огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом визнання незаконною та скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Щодо правових підстав повернення державі спірної земельної ділянки, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття таких об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Враховуючи, що у цьому випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно - заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь- які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про природно- заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.

Верховним Судом у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 висловлено правову позицію про те, що повернення державі земельної ділянки природно- заповідного призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 734/1560/20, від 30.04.2025 у справі № 743/1087/23, від 29.01.2025 №575/606/21.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорювання відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірна земельна ділянка наразі зареєстрована на праві власності за Зноб- Новгородською селищною радою, проте в силу закону вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 № 18- 10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі спірної земельної ділянки Зноб- Новгородській селищній раді, скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям поземельної книги та її повернення у власність держави.

З огляду на обставини, які встановлені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га належить до земель державної власності природно- заповідного фонду в силу того, що вона повністю розташована в межах об`єкту природно - заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП «Деснянсько-Старогутський», спірна земельна ділянка передана Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області у власність Зноб-Новгородської селищної ради в порушення вимог ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» поза межами, наданих йому законом повноважень, а тому підлягає поверненню у державну власність, з огляду на що вимоги прокурора є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід зауважити і на наступному.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 734/1560/20 (провадження № 61-7616св23) дійшов висновку, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність саме собою не є правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. У зв`язку з цим у разі задоволення негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку є такою, що також відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Висновок про те, що право власності держави на спірну земельну ділянку природно-заповідного фонду підлягає захисту шляхом повернення цієї земельної ділянки відповідно до вимог статті 391 ЦК України, а також шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку, що є необхідним для реального відновлення порушеного права держави викладена і у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 179/835/24.

Колегія суддів зазначає про те, що негаторний позов, який спрямований на захист прав законного власника спірної земельної ділянки щодо володіння, користування і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Вимогу про повернення земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність

Враховуючи викладене, прокурором не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з указаним позовом, а клопотання відповідача 1 про сплив строку позовної давності для звернення прокурора в суд з вказаним позовом є необґрунтованим.

Обставинами, які встановлені вище спростовуються як заперечення відповідачів проти позову, так і доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та повернення державі в особі Сумської обласної військової адміністрації земельної ділянки. Рішення суду першої інстанції у вказаних частинах залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Зноб-Новгородській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, в решті рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 залишається без змін.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Зноб-Новгородської селищної ради задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та за подачу апеляційної скарги покладаються на учасників судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21:

- положення статей 123, 129 ПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом;

- за змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду;

- звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 277, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Зноб-Новгородської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 №18-10481/16-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Зноб-Новгородській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

В решті рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2026 у справі № 920/874/25 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46211333 від 29.03.2019, номер запису про право власності 30934070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798316059244), з одночасним припиненням права комунальної власності Зноб-Новгородської селищної ради на цю земельну ділянку.

3. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

4. Усунути перешкоди державі в особі Сумської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом повернення державі в особі Сумської обласної військової адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924483200:07:001:0092 площею 55,2191 га з незаконного володіння Зноб-Новгородської селищної ради.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Революції Гідності, буд. 32, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 39765885) на користь Сумської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 03527891; 40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн.60 коп. судового збору.

7. Стягнути з Зноб-Новгородської селищної ради (вул. Шкільна, буд. 1, смт. Зноб-Новгородське, Шосткинський р-н, Сумська обл., 41022, ЄДРПОУ 04391279) на користь Сумської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 03527891; 40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн.60 коп. судового збору.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Сумської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 03527891; 40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33) на користь Зноб-Новгородської селищної ради (вул. Шкільна, буд. 1, смт. Зноб-Новгородське, Шосткинський р-н, Сумська обл., 41022, ЄДРПОУ 04391279) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 08.07.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді П.В. Горбасенко

Н.М. Спаських