Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/1607/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 29 червня 2026 р.

Справа: №910/1607/26

Суддя: Коротун О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/1607/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Черевань Л.С. – адвокат, посвідчення № 1687; Ігнатенко С.Ю. – адвокат, посвідчення № 3392; Юхименко М.П. – – адвокат, посвідчення № 3365/10;

від відповідача: Нестерова І.Г. – адвокат, посвідчення № 21/3158;

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 (повний текст – 23.04.2026)

у справі № 910/1607/26 (суддя – Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут”

до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”

про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 2 259 240,59 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст поданої позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (надалі – відповідач) про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання в розмірі 2 259 240,59 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут” задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут” 1 183 031,38 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 026 167,47 грн три проценти річних з простроченої суми, 26 510,39 грн витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” 12.05.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/1607/26 про задоволення позовних вимог ТОВ “Полтаваенергозбут”. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ “Полтаваенергозбут” у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з ТОВ “Полтаваенергозбут” на користь НЕК “Укренерго” судові витрати.

14.05.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/1607/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (39 765,58 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

21.05.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої скаржник долучив докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 було, зокрема, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/1607/26, призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2026.

В судове засідання 30.06.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Адвокат відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового – про відмову в позові. Адвокат позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

В апеляційній скарзі НЕК «Укренерго» просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність його висновків фактичним обставинам, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, за доводами апелянта, суд не врахував особливості правового регулювання діяльності оператора системи передачі, відповідно до яких витрати на виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів покриваються виключно за рахунок коштів, передбачених структурою тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП.

Скаржник також вказує, що чинне законодавство не передбачає можливості фінансування таких витрат з інших джерел або понад обсяги, визначені затвердженою структурою тарифу, а використання коштів не за цільовим призначенням суперечить вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про НКРЕКП» та Ліцензійним умовам провадження діяльності з передачі електричної енергії. При цьому заборгованість перед позивачем, на думку апелянта, виникла виключно через недостатність коштів на відповідному рахунку. Тоді як здійснення виплат понад передбачені тарифом обсяги або за рахунок коштів, призначених для інших цілей, є законодавчо забороненим.

Крім того, НЕК «Укренерго» зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним доводам і доказам, не врахував особливостей нормативного регулювання використання тарифних коштів та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. У зв`язку з цим апелянт вважає, що рішення ухвалене без повного та всебічного дослідження обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ній доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення та зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з повним з`ясуванням обставин справи, правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та належною оцінкою всіх доказів. Позивач вказує, що надані ним послуги підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі, а їх вартість затверджена відповідними постановами НКРЕКП, у зв`язку з чим у відповідача виникло безумовне грошове зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Також позивач вважає безпідставними доводи апелянта про неможливість своєчасної оплати через обмеження, пов`язані зі структурою тарифу та фінансуванням спеціальних обов`язків.

На його думку, ні умови договору, ні положення Порядку, ні постанови НКРЕКП не ставлять виконання відповідачем грошового зобов`язання у залежність від включення відповідних витрат до структури тарифу, а недостатність коштів чи особливості тарифного регулювання не звільняють боржника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на усталену практику Верховного Суду.

Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення статті 625 ЦК України та дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох відсотків річних у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг. З огляду на викладене позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2019 між позивачем і відповідачем укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0238-09021, додаткові угоди до цього договору, за умовами яких позивач зобов`язався надати відповідачу послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, а останній - прийняти та оплатити вартість послуг на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначається відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженою постановою НКРЕКП № 641 від 26 квітня 2019 р. (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.

Відповідно п. 15.4 Порядку ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

Згідно пп. 2 п. 3.1, п.п. 4 п. 3.3. договору постачальник послуг зобов`язаний затверджувати вартість послуг у регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку (глав 12 та 13 в редакції додаткової угоди № 4 від 8 січня 2021 р.).

Замовник зобов`язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником та затвердженої регулятором.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1. договору в редакції додаткової угоди № 12 встановлений з 20 серпня 2019 року та діє до 31 грудня 2026 року.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у справі копіями вищевказаного договору та угод.

При цьому, в матеріалах справи наявні наступні акти приймання-передачі наданих послуг: №№ 8 від 31 серпня 2024 р., 9 від 30 вересня 2024 р., 10 від 31 жовтня 2024 р., 11 від 30 листопада 2024 р., 7 від 31 липня 2025 р., 8 від 31 серпня 2025 р., 9 від 30 вересня 2025 р. стверджується факт надання позивачем протягом серпня-листопада 2024, липня-вересня 2025 років відповідачу послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел загальною вартістю 142736502,21 грн.

Разом з цим, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №№ 1702 від 1 жовтня 2024 р., 1855 від 29 жовтня 2024 р., 2057 від 4 грудня 2024 р., 2017 від 26 листопада 2024 р., 2364 від 24 грудня 2024 р., 1355 від 26 серпня 2025 р., 1526 від 23 вересня 2025 р., 1751 від 28 жовтня 2025 р. затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема, протягом серпня-листопада 2024 року, липня-вересня 2025 року.

При цьому, з наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій: №№ ПУП005977 від 7 жовтня 2024 р., ПУП009311 від 23 квітня 2025 р., ПУП009942 від 19 травня 2025 р., ПУП010498 від 6 червня 2025 р., ПУП006652 від 1 листопада 2024 р., ПУП007505 від 9 грудня 2024 р., ПУП007311 від 29 листопада 2024 р., ПУП117947 від 27 грудня 2024 р., 000009117 від 28 березня 2025 р., ПУП011369, ПУП011345 від 29 серпня 2025 р., ПУП011398 від 2 вересня 2025 р., ПУП012006 від 11 вересня 2025 р., ПУП012066 від 19 вересня 2025 р., ПУП012170, ПУП012171 від 26 вересня 2025 р. ПУП012213 від 1 жовтня 2025 р., ПУП012624 від 1 грудня 2025 р., ПУП012722 від 19 грудня 2025 р., ПУП012819 від 30 грудня 2025 р., ПУП012411 від 31 жовтня 2025 р., ПУП014886 від 3 березня 2026 р., ПУП013805 від 27 лютого 2026 р., ПУП013676 від 20 лютого 2026 р. підтверджується факт часткової оплати відповідачем наданих послуг з порушенням строків, встановлених договором, у т.ч. після звернення позивача в суд з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд неодноразово висновував, що принцип "належного виконання" полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей договір укладений учасниками спірних правовідносин на підставі законодавства України, що визначає правові засади функціонування ринку електричної енергії України, зокрема, ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії".

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Функції, права та обов`язки оператора системи передачі - юридичної особи, яка відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії визначені статтею 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 8 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов`язані з покладенням на нього спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов`язків. Оператор системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів придбаває послуги, які надаються йому на обов`язковій основі суб`єктами ринку, визначеними відповідно до цього Закону, на підставі договору про надання послуг для забезпечення загальносуспільних інтересів, типова форма якого затверджується Регулятором.

З метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (частина 1 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (пункт 1 частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено "зелений" тариф на строк застосування "зеленого" тарифу; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, - на строк дії підтримки таких виробників (абзац 2 частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до абзацу 1, 2 частини 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов`язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Така послуга надається постачальником універсальних послуг, виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств.

Згідно з абзацам 3 частини 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Відповідач є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаної енергетичної системи України.

Отже, згідно з положеннями статей 33, 62, 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об`єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, Законом покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема: спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом" затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел.

Постановою НКРЕКП № 178 від 24.01.2024 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" внесено зміни до постанови НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 та викладено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок) в новій редакції.

Пунктом 1.2 глави 1 Порядку визначено, що він поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, продавців електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у продавці за "зеленим" тарифом, переможців аукціону, продавців за механізмом ринкової премії, активних споживачів, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію ПУП, оператора системи передачі (далі - ОСП), операторів систем розподілу, адміністратора комерційного обліку (далі - АКО), оператора ринку (далі - ОР) та організатора електронних аукціонів.

Відповідно до пункту 15.2 глави 15 Порядку протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п`яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.

Згідно з пунктом 15.3 глави 15 Порядку протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.

За змістом пункту 15.4 глави 15 Порядку ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

В даному аспекті суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника що законодавство забороняє відповідачу оплачувати придбані послуги (в даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі і отримані, зокрема, в оплату послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (з посиланням на пп. 15, 43, п. 2.3, абз. 12 п. 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388).

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу, що умови договору, норми Порядку та наведені постанови НКРЕКП не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора. Відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як було зазначено вище, такими актами приймання-передачі наданих послуг №№ 8 від 31 серпня 2024 р., 9 від 30 вересня 2024 р., 10 від 31 жовтня 2024 р., 11 від 30 листопада 2024 р., 7 від 31 липня 2025 р., 8 від 31 серпня 2025 р., 9 від 30 вересня 2025 р. підтверджується факт надання позивачем протягом серпня-листопада 2024, липня-вересня 2025 років відповідачу послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел загальною вартістю 142736502,21 грн.

Більше того, платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт часткової оплати відповідачем наданих послуг з порушенням строків, встановлених договором, у т.ч. після звернення позивача в суд з цим позовом. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди із періодами нарахування або сумами сплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Оскільки відповідачем послуги зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надавалися позивачем за спірний період, оплачувалися з порушенням строків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з правильним застосуванням статті 625 ЦК України про наявність підстав для з стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростували.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача ” 1 183 031,38 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 026 167,47 грн три проценти річних з простроченої суми за заявлені позивачем періоди.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідач не заперечив щодо здійснених позивачем розрахунків сум 3% річних, інфляційних втрат та доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, контррозрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат відповідачем як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог (в задоволеній частині) про стягнення інфляційних втрат та річних у розмірі 2 209 198,85 грн у даній справі за заявлені позивачем періоди. Контррозрахунку відповідачем надано не було. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично є незгодою скаржника з рішенням суду першої інстанції. А тому порушене майнове право позивача правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції – без змін, виходячи з меж, передбачених ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України – суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 – 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/1607/26 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/1607/26 – залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 – 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua