Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №910/14550/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №910/14550/25

Суддя: Шаратов Ю.А.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. Справа№ 910/14550/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаратова Ю.А.

суддів: Бестаченко О.Л.

Скрипки І.М.

При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.

За участю представників згідно із протоколом судового засідання від 18.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “КОМПАНІЯ РОСТОК”

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 (повний текст складено 16.02.2026)

у справі № 910/14550/25 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента-20”

до Приватного акціонерного товариства “КОМПАНІЯ РОСТОК”

про стягнення 419 598,76 грн

в с т а н о в и в:

Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента-20» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ РОСТОК» про стягнення 419 598,76 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач безпідставно зберігав у себе грошові кошти у розмірі 419 598,76 грн, сплачені товариством на підставі договорів № 33-1 та № 34-1 про відшкодування витрат від 01.07.2021, укладених між ТОВ «ВЕНТА-20» та Приватним акціонерним товариством «КОМПАНІЯ РОСТОК». Позивач вважав, що оскільки відповідач скористався своїм правом на звільнення від плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності) у період з 01.06.2022 по 31.12.2022, то відпала підстава для сплати позивачем таких коштів в якості відшкодування плати за землю за вказаний період. А відтак у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти у загальній сумі 419 598,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ РОСТОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА-20" безпідставно збережені кошти в розмірі 419 598,76 грн та судовий збір у розмірі 5 035,18 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- згідно абз. 2 п. 69.14 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

- за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 відповідач не повинен був платити плату за користування земельною ділянкою;

- для застосування норм статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України необхідно, по-перше щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. А судом було встановлено, що відповідач за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 не повинен був платити плату за користування земельною ділянкою.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «КОМПАНІЯ РОСТОК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- твердження позивача про наявність правових підстав звільнення відповідача від обов`язку нарахування та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 є необґрунтованим з огляду на те, що у вказаний період часу територія міста Києва не визнавалася територією, на якій велися бойові дії згідно переліку;

- у відповідача були відсутні правові підстави не нараховувати та не сплачувати за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 орендну плату згідно договору оренди землі з огляду на приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ;

- позивачем не доведено, що відповідачем було скориговано до зменшення зобов`язання по платі за земельну ділянку за кадастровим № 8000000000:69:052:0003 за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, а отже позивач помилково посилався на Лист ДПС у м. Києві від 26.08.2022, що є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом;

- на момент виникнення спірних правовідносин між ТОВ «ВЕНТА-20» та ПрАТ «Компанією РОСТОК» існували договірні відносини згідно Договору про відшкодування витрат, а кошти, які позивач просить стягнути в якості відшкодування плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як без підставне збагачення.

Позиція ТОВ «ВЕНТА-20» щодо апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просив останнє залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач, серед іншого, зазначав, що:

- для застосування пільги у 2022 році (період здійснення відшкодування позивачем суми плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, а користувачі земельних ділянок, звільняються від плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за весь період з 01.01.2022 по 31.12.2022;

- лист Головного управління ДПС у м. Києві № 78002/6/26-15-04-10-06 від 26.08.2025 є підтвердженням того, що відповідач скористався наданим законом правом на відкоригування нарахованих податкових зобов`язаннь з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2022 року шляхом подання уточнюючих податкових декларацій.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Компанія РОСТОК» зареєстрована судом 02.03.2026 за вх. № 09.1.04.1/1277/26.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ РОСТОК» у судовій справі № 910/14550/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ РОСТОК» залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

12.03.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 відкрито та призначено апеляційне провадження на 15.04.2026.

27.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу від 27.03.2026 (вх. № 09.1-13/7418/26).

15.04.2026 до матеріалів справи долучено службову записку головуючого судді Кропивної Л.В. про заміну судді Руденко М.А. у зв`язку з її перебуванням у відрядженні, та судді Барсук М.А. у зв`язку з її участю у конференції у Верховному Суді.

15.04.2026 до матеріалів справи долучено розпорядження керівника апарату щодо призначення повторного розподілу судових справ.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ РОСТОК» у судовій справі № 910/14550/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу прийнято у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 розгляд справи відкладено до 29.04.2026.

У судове засідання 29.04.2026 з`явився представник позивача та надав свої пояснення.

Разом з тим, у судовому засіданні 29.04.2026 року колегією суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю. було заявлено самовідвід від розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ РОСТОК» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/14550/25, з посиланням на те, що під час автоматизованого розподілу справи № 910/14550/25 не було враховано спеціалізацію суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 задоволено заяву про самовідвід колегії судді у складі: Кропивної Л.В. (головуючий), Суліма В.В., Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ РОСТОК» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/14550/25.

Відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Кропивну Л.В., Суліма В.В., Пономаренко Є.Ю. від розгляду справи № 910/14550/25.

Матеріали справи № 910/14550/25 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 № 09.1-07/207/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14550/25.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Скрипка І.М., Бестаченко О.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ РОСТОК» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/14550/25 прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Шаратов Ю.А., судді Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.

Призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2026 о 12:00 год. Повідомлено учасників справи, що засідання відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1а, в залі судових засідань № 6 (2-й поверх).

Приватне акціонерне товариство «Компанія РОСТОК» не забезпечило явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги було повідомлено належним чином. Надало клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 17.06.2026 (вх. № 09.1-13/14886/26), в якому повідомило суд, що представник скаржника перебуває у щорічній відпустці з 15.06.2026 по 28.06.2026 (включно), у зв`язку з чим немає можливості з`явитись на розгляд справи № 910/14550/25 у судове засідання на 18.06.2026. Також скаржник просив суд, у випадку відмови в задоволенні даного клопотання про відкладення розгляду справи, здійснювати розгляд справи без участі представника ПрАТ «Компанія РОСТОК».

Протокольною ухвалою від 18.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи від 17.06.2026 (вх. № 09.1-13/14886/26).

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення та просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Укладення Договору оренди земельної ділянки.

13.08.2008 між Київською міською радою (далі - Орендодавець) з однієї сторони, та Закритим акціонерним товариством „Компанія Росток” (далі - Орендар) з другої сторони, укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди) за умовами п. 1.1 якого Орендодавець, на підставі пункту 3 рішення Київської міської ради від 12.10.2000 № 2ч-1/1006, за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Пунктами 2.1-2.2 Договору оренди передбачено, що Об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - бульв. Івана Лепсе, 4 у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 68877 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) кв. м;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель і споруд;

- кадастровий номер - 8000000000:69:052:0003.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - згідно з витягом з технічної документації Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації") про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди останній укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

Згідно із п. 4.1, 4.2, 4.5 Договору оренди, визначена ним орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який Орендар вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 332178127000010, КЕКД 13050200 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: УДК Солом`янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням Договору, вирішуються Орендарем в установленому законодавством України порядку.

Обставини укладання Договору про відшкодування витрат від 01.07.2021 № 33-1.

01.07.2021 між Приватним акціонерним товариством «КОМПАНІЯ РОСТОК» (далі - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА-20» (далі -Товариство) було укладено Договір про відшкодування витрат № 33-1 (далі - Договір про відшкодування витрат № 33-1).

За умовами п. 1.1 – 1.3 Договору про відшкодування витрат № 33-1 сторони погодили, що на умовах, визначених цим договором, Товариство зобов`язуються відшкодовувати Компанії суму плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель та споруд відповідно до Угоди про погодження зовнішніх меж земельних ділянок від 01.07.2021:

1) земельна ділянка №1а, площею 230 кв.м.

2) земельна ділянка №6, площею 2471 кв.м.

3) земельна ділянка №7, площею 744 кв.м.

Загальна площа земельних ділянок № 1а, 6, 7 що перебуває у спільному користуванні Компанії та Товариства становить 3445 кв.м., тому компенсаційна частина Товариства за цю частину ділянки буде складати 50%.

На момент підписання цього договору земельні ділянки, визначені у п.1.1 перебувають у користування Компанії на підставі Договору оренди землі від 13 серпня 2008 року № 72-6-00528, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), від 13 серпня 2008 року за № 72-6-00528 строком на 15 років.

Термін відшкодування витрат, передбачених п. 1.1 цього договору, встановлюється з дати підписання цього Договору до моменту оформлення Товариством договору оренди землі, відповідно до Закону України «Про оренду землі» та внесення даних про нового землекористувача до Державного земельного кадастру, але не більше ніж до « 12» серпня 2023р.

Пунктами 2.1 – 2.4 Договору про відшкодування витрат № 33-1 передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються щомісяця на підставі рахунків-фактур Компанії. Компанія надає рахунки на сплату платежів, передбачених п. 1.1 цього договору, не пізніше 05-го числа місяця, наступного за звітним. З рахунком надається розрахунок суми компенсації та підтвердження оплати Компанією суми орендної плати за попередній місяць протягом трьох робочих днів від дати отримання запиту Товариства.

Товариство на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно здійснює безготівковий переказ сум відшкодування витрат, передбачених п. 1.1 цього договору, на поточний рахунок Компанії не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Розрахунок загальної суми компенсації витрат по платі за землю наведено в Додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною.

Сума компенсації витрат по платі за землю може змінюватися у зв`язку зі зміною уповноваженим органом місцевого самоврядування (Київради) ставок плати за землю та інших змін, передбачених чинним законодавством України.

Не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття відповідних змін Компанія складає та надає Товариству новий Додаток №1, який не потребує будь-яких погоджень зі сторони Товариства та є підставою для визначення та нарахування загальної суми компенсації витрат по платі за землю і набуває чинності з моменту введення в дію зазначених змін. При цьому до нового Додатку №1 додається копія нової нормативно-грошової оцінки земельною ділянки.

Додатком № 1 до Договору про відшкодування витрат № 33-1 визначено, що тариф на 1 місяць складає 16 398,20 грн без ПДВ та 19 677,84 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору про відшкодування витрат № 33-1 та на підставі виставлених рахунків ПрАТ «Компанія РОСТОК», Позивачем здійснено компенсацію витрат орендної плати за землю, в тому числі за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 у загальній сумі 114 787,40 грн., а саме:

- 16 398,20 грн., згідно рахунку-фактури № Р-00004499 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за червень 2022 р.) - платіжна інструкція № 294 від 19.10.2022);

- 16 398,20 грн., згідно рахунку-фактури № Р-00004500 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за липень 2022 р.) - платіжна інструкція № 303 від 08.11.2022);

- 16 398,20 грн., згідно рахунку-фактури № Р-00004501 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за серпень 2022 р.) - платіжна інструкція № 315 від 06.12.2022);

- 16 398,20 грн., згідно рахунку-фактури № Р-00005349 від 07.11.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за вересень 2022 р.) - платіжна інструкція № 328 від 10.01.2023);

- 16 398,20 грн., згідно рахунку-фактури № Р-00005350 від 07.11.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за жовтень 2022 р.) - платіжна інструкція № 336 від 17.01.2023);

- 16 398,20 грн., згідно рахунку-фактури № Р-00005787 від 05.12.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за листопад 2022 р.) - платіжна інструкція № 345 від 07.02.2023);

- 16 398,20 грн., згідно рахунку-фактури № Р-00000006 від 04.01.2023 (компенсація витрат орендної плати за землю за грудень 2022 р.) - платіжна інструкція № 352 від 15.02.2023).

Обставини укладання Договору про відшкодування витрат від 01.07.2021 № 34-1.

01.07.2021 між Приватним акціонерним товариством «КОМПАНІЯ РОСТОК» (далі - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА-20» (далі -Товариство) було укладено Договір про відшкодування витрат № 34-1 (далі Договір про відшкодування витрат № 34-1).

За умовами п. 1.1 – 1.3 Договору про відшкодування витрат № 34-1 сторони погодили, що на умовах, визначених цим договором, Товариство зобов`язуються відшкодовувати Компанії суму плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель за споруд відповідно до Угоди про погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 01.07.2021, укладеної між Сторонами щодо земельної ділянки № 2-А, площею 4574 кв.м.

На момент підписання цього договору земельна ділянки, визначена у п.1.1 перебуває у користуванні Компанії на підставі Договору оренди землі від 13 серпня 2008 року № 72-6-00528, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), від 13 серпня 2008 року за № 72-6-00528 строком на 15 років.

Термін відшкодування витрат, передбачених п. 1.1 цього договору, встановлюється з дати підписання цього Договору до моменту оформлення Товариством договору оренди землі, відповідно до Закону України «Про оренду землі» та внесення даних про нового землекористувача до Державного земельного кадастру, але не більше ніж до « 12» серпня 2023р.

Пунктами 2.1 – 2.4 Договору про відшкодування витрат № 34-1 передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються щомісяця на підставі рахунків-фактур Компанії. Компанія надає рахунки на сплату платежів, передбачених п. 1.1 цього договору, не пізніше 05-го числа місяця, наступного за звітним. З рахунком надається розрахунок суми компенсації та підтвердження оплати Компанією суми орендної плати за попередній місяць протягом трьох робочих днів від дати отримання запиту Товариства.

Товариство на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно здійснює безготівковий переказ сум відшкодування витрат, передбачених п. 1.1 цього договору, на поточний рахунок Компанії не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Розрахунок загальної суми компенсації витрат по платі за землю наведено в Додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною.

Сума компенсації витрат по платі за землю може змінюватися у зв`язку зі зміною уповноваженим органом місцевого самоврядування (Київради) ставок плати за землю та інших змін, передбачених чинним законодавством України.

Не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття відповідних змін Компанія складає та надає Товариству новий Додаток №1, який не потребує будь-яких погоджень зі сторони Товариства та є підставою для визначення та нарахування загальної суми компенсації витрат по платі за землю і набуває чинності з моменту введення в дію зазначених змін. При цьому до нового Додатку №1 додається копія нової нормативно-грошової оцінки земельною ділянки.

Додатком № 1 до Договору про відшкодування витрат № 34-1 визначено, що тариф на 1 місяць складає 43 544,48 грн без ПДВ та 52 253,38 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору про відшкодування витрат № 34-1 та на підставі виставлених рахунків ПрАТ «Компанія РОСТОК», Позивачем здійснено компенсацію витрат орендної плати за землю, в тому числі за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 у загальній сумі 304 811,36 грн., а саме:

- 43 544,48 грн, згідно рахунку-фактури № Р-00004505 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за червень 2022 р.) - платіжна інструкція № 295 від 19.10.2022);

- 43 544,48 грн, згідно рахунку-фактури № Р-00004506 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за липень 2022 р.) - платіжна інструкція № 304 від 08.11.2022);

- 43 544,48 грн, згідно рахунку-фактури № Р-00004507 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за серпень 2022 р.) - платіжна інструкція № 316 від 06.12.2022);

- 43 544,48 грн, згідно рахунку-фактури № Р-00005351 від 07.11.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за вересень 2022 р.) - платіжна інструкція № 329 від 10.01.2023);

- 43 544,48 грн, згідно рахунку-фактури № Р-00005352 від 07.11.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за жовтень 2022 р.) - платіжна інструкція № 335 від 17.01.2023);

- 43 544,48 грн, згідно рахунку-фактури № 00005786 від 05.12.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за листопад 2022 р.) - платіжна інструкція № 344 від 07.02.2023);

- 43 544,48 грн, згідно рахунку-фактури № Р-00000007 від 04.01.2023 (компенсація витрат орендної плати за землю за грудень 2022 р.) - платіжна інструкція № 351 від 15.02.2023).

Як вказує відповідач після того, як ПрАТ «Компанія РОСТОК» отримувала від ТОВ «ВЕНТА-20» та інших юридичних осіб, які здійснювали компенсацію витрат орендної плати за землю за тотожних обставин, відповідач на виконання умов Договору оренди земельної ділянки перераховував грошові кошти до бюджету як орендна плата за землю, в тому числі за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 у загальній сумі 1 397 507,44 грн., з яких — 419 598,76 грн, грошові кошти отримані від ТОВ «ВЕНТА-20», а саме:

- 199 643,92 грн на підставі платіжного доручення № 7117 від 25.10.2022;

- 199 643,92 грн на підставі платіжного доручення № 7319 від 17.11.2022;

- 183 488,48 грн на підставі платіжного доручення № 6964 від 08.12.2022;

- 16 155,44 грн на підставі платіжного доручення № 7009 від 16.12.2022;

- 164 081,96 грн на підставі платіжного доручення № 7666 від 11.01.2023;

- 35 561,96 грн на підставі платіжного доручення № 7680 від 12.01.2023;

- 140 000,00 грн на підставі платіжного доручення № 7123 від 19.01.2023;

- 59 643,92 грн на підставі платіжного доручення № 7718 від 19.01.2023;

- 199 643,92 грн на підставі платіжного доручення № 7202 від 08.02.2023;

- 199 643,92 грн на підставі платіжного доручення № 7234 від 16.02.2023.

02.01.2024 за вих. №02-01/24-42 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення сплачених грошових коштів з відшкодовування витрат з орендної плати за період законодавчого звільнення платників плати за землю (березень 2022 - грудень 2022 року).

Листом № 45-06 від 30.01.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для повернення грошових коштів.

21.08.2025 за № 21/08-26 (номер листа вказаний у відповіді на адвокатський запит) позивач надіслав адвокатський запит до Головного управління ДПС у м. Києві. Листом № 78002/6/26-15-04-10-06 від 26.08.2025 Головне управління ДПС у м. Києві надало відповідь про те, що ПРАТ «КОМПАНІЯ РОСТОК» (код ЄДРПОУ 00227560) до Головного управління ДПС у м. Києві подавались уточнюючі податкові декларації з плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, якими скориговано до зменшення зобов`язання по платі за землю в сумі 7 041 361,25 гривень у відповідності до Закону України № 3050-ІХ від 30.11.2022.

16.09.2025 Позивачем на адресу Відповідача була направлена досудова претензія, з вимогою здійснити повернення грошових коштів, сплачених у якості відшкодування плати за землю (орендної плати за земельні ділянки) за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, відповіді на яку як вказує позивач не отримав, а грошові кошти повернуті відповідачем не були.

Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 Цивільного кодексу України).

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із пунктом “в” частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV).

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з підпункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що з 01.06.2022 по 31.12.2022 територія міста Києва не визнавалася територією, на якій велися бойові дії та те, що у відповідача були відсутні правові підстави не нараховувати та не сплачувати за вказаний період орендну плату, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, якій набрав чинності 17.03.2022, доповнено пункт 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України підпунктом 69.14.

Згідно з яким, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

У такій редакції підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України проіснував до 06.05.2023 – дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-IX.

Вказаним законом підпункт 69.14 викладено у новій редакції, згідно із абзацами 1 - 4 якої, за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, в редакції наказу від 29.11.2024 № 415, вся територія міста Києва віднесена до території активних бойових дій в період з 24.02.2022 до 30.04.2022.

Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При розгляді цієї справи суд враховує позицію викладену у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

А також враховує висновки викладені у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99, згідно із якими, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

У даному випадку, викладення Законом від 11.04.2023 № 3050-IX в новій редакції абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69.14 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою період звільнення від сплати за землю змінено з «з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан» на «з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року» - для фізичних осіб і «з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року» - для юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також зміна критерію з «на яких ведуться (велися) бойові дії» на «розташовані на територіях активних бойових дій», є переходом від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої.

Закон від 11.04.2023 № 3050-IX не містить вказівок на зворотну дію наведених норм, однак ретроактивно визначає строк граничної межі строку (31.12.2022) звільнення від плати за землю.

Визначення Законом від 11.04.2023 № 3050-IX в абзаці другому підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України норм, якими встановлено, що починаючи з 01.01.2023, звільнення від сплати за землю за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території, є переходом від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої із застосуванням зворотної дії у часі (ретроактивної форми).

При цьому, зворотна дія норм абзацу другого підпункту 69.14 в редакції Закону від 11.04.2023 № 3050-IX поширена на вказані правовідносини, починаючи з 01.01.2023.

Тобто, дія цих норм ретроактивно не поширюється на правовідносини, що існували у 2022 році, зокрема, у спірний для сторін у цій справі період з 01.06.2022 до 31.12.2022.

Отже, з огляду на те, що вся територія міста Києва віднесена до територій на яких велися активні бойові дії в період з 24.02.2022 до 30.04.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 на підставі норм підпункту 69.14 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Цей пільговий період включає в себе й спірний для сторін у цій справі - з 01.06.2022 до 31.12.2022.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПрАТ "Компанія РОСТОК" за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 не повинно було платити орендну плату за користування земельною ділянкою, а позивач компенсувати її відповідачу.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що Лист ДПС у м. Києві від 26.08.2022 є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом, з огляду на наступне.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Як вбачається зі змісту Листа ДПС у м. Києві від 26.08.2025 № 78002/6/26-15-04-10-06, податкова надала відповідь на адвокатський запит від 21.08.2025 за № 21/08-26 про те, що ПрАТ «Компанія РОСТОК» (код ЄДРПОУ 00227560) до Головного управління ДПС у м. Києві подавались уточнюючі податкові декларації з плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, яким скориговано до зменшення зобов`язання по сплаті за землю в сумі 7 041 361,25 грн у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ.

Тобто уповноваженим контролюючим органом підтверджено обставини коригування до зменшення зобов`язання по сплаті за землю. А відповідачем не спростовано ці обставини.

А тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо належності та допустимості, як доказу наведеного листа ДПС у м. Києві, наданого позивачем на підтвердження вищевказаних обставин.

Отже відповідач скористався своїм правом на звільнення від плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності) у період з 01.06.2022 по 31.12.2022.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що пільга зі сплати орендної плати для відповідача, встановлена п. 69.14 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, існує незалежно від того, чи подав він уточнену декларацію зі коригування на зменшення зобов`язання по платі за землю.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що на момент виникнення спірних правовідносин між ТОВ «ВЕНТА-20» та ПрАТ «Компанією РОСТОК» існували договірні відносини, а тому сплачені кошти не можуть бути стягнути відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як без підставне збагачення, з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних (кондикційних) зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав (пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (пункт 4.2.2 постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (пункт 4.5 постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) то вона може вимагати від сторони, яка не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

У даному випадку позивач сплатив відповідачу суму компенсації орендної плати за землю за періоди, в яких ПрАТ "Компанія РОСТОК" було звільнено від її сплати.

Тобто, відповідач отримав кошти поза підставою передбаченою законом та правочином укладеним між сторонами. А позивач вчинивши виконання не отримав зустрічного надання у вигляді платного користування земельною ділянкою в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) у період з 01.06.2022 по 31.12.2022.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на все наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/14550/25 відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “КОМПАНІЯ РОСТОК” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/14550/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/14550/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.07.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Шаратов

Судді О.Л. Бестаченко

І.М. Скрипка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua