Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №911/889/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. Справа№ 911/889/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 06.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця”

на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 (повний текст складено 26.11.2025)

у справі № 911/889/25 (суддя – Мальована Л.Я.)

за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будком”

про стягнення 1 464 125, 85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Українська залізниця” (надалі – позивач, скаржника, АТ “Українська залізниця”) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будком” (надалі – відповідач) про стягнення 1 464 125,85 грн, з яких 975 664,80 грн штрафу та 488 461,05 грн пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16.12.2025 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд”) Акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 911/889/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 911/889/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “БУДКОМ” на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” 487 832, 40 грн штрафу, 244 230, 95 грн та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства “Українська залізниця” задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “БУДКОМ” на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 8 784,76 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що Господарський суд Київської області, керуючись ч. 3. ст. 551 ЦК України, без достатніх правових підстав зменшив розмір обґрунтованих до стягнення штрафних санкцій на 50 % – з 1 464 125,85 грн до 732 063,35 грн.

Апелянт вказує, що відповідач водночас є, як Постачальником, так і виробником Товару, та гарантував, що Товар належить йому на праві власності на момент укладення Договору, на переконання Позивача, станом на дату підписання Договору (15.03.2024) Відповідачем мав бути сформований запас виготовленого Товару в обсязі, обумовленому в Специфікації № 1 до Договору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що в матеріалах справи № 911/889/25 відсутні будь-які докази, які б свідчили про незадовільний фінансовий стан Відповідача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.

17.12.2205 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд”) від Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про долучення доказу сплати судового збору, а саме платіжної інструкції №855488 на суму 8 784, 76 грн від 16.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 911/889/25 залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству “Українська залізниця”, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі. Попереджено Акціонерне товариство “Українська залізниця”, що якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана особою в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.

Головуючий суддя та члени колегії суддів протягом розгляду справи перебували у відрядженнях та відпустках.

24.12.2025 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд”) від Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, а саме докази доплати судового збору на суму 4 392, 38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 869593 від 23.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 911/889/25. Витребувано матеріали справи № 911/889/25 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 911/889/25 у судовому засіданні 01.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 911/889/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 на 06.05.2026.

У судове засідання, що відбулось 06.05.2026 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті справи, просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2024 року між Акціонерним товариством “Українська залізниця” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будком” (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-01-00124-01, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Згідно п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару – протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розписку; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно з п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.

На виконання умов поговору, позивачем на електронну адресу відповідача направлені наступні рознарядки:

- від 09.10.2024 № ЦЗВ-20/4760 на відвантаження товару на суму 2 286 000,00 грн. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-1 є 08.11.2024 включно;

- від 09.10.2024 № ЦЗВ-20/4768 на відвантаження товару на суму 6 096,00 грн. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-2 є 11.11.2024 включно;

- від 22.10.2024 № ЦЗВ-20/5108 на відвантаження товару на суму 41 910,00 грн. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-3 є 22.11.2024 включно;

- від 22.10.2024 № ЦЗВ-20/5110 на відвантаження товару на суму 132 588,00 грн. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-4 є 22.11.2024 включно;

- від 05.11.2024 № ЦЗВ-20/5453 на відвантаження товару на суму 1 143 000,00 грн. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-5 є 06.12.2024 включно;

- від 05.11.2024 № ЦЗВ-20/5455 на відвантаження товару на суму 1 143 000,00 грн. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-6 є 06.12.2024 включно;

- від 05.12.2024 № ЦЗВ-20/6272 на відвантаження товару на суму 1 751 838,00 грн. Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-7 є 06.01.2025 включно.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної від 14.11.2024 № 56 та акту прийому-передачі від 18.01.2025 № 16/11, відповідачем на адресу позивача поставлений товар на суму 938 784,00 грн. за рознарядкою-1, тобто з порушенням строку, встановленого умовами договору.

Пунктом 9.3.1. договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

14.01.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію № ЦЗВ-20/187 з вимогою у десятиденний строк сплатити штраф та пеню за невиконання зобов`язань за договором.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив строки постачання товару по п. 1.1. та 4.2. договору поставки № ЦЗВ-01-00124-01 від 15.03.2024 року (по рознарядкам 1-7).

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач заявляє про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом №3200-25-0101 від 21.01.2025 року.

Відповідно до п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки, передбачені законодавством України.

Згідно п. 10.2. договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово – промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними Торгово – промисловими палатами.

Згідно з ст. 14-1 Закону України “Про Торгово-промислові палати в Україні”, Торгово– промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають Сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: ворожими атаками, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, введення комендантської години.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що Сертифікат видається Торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки Торгово-промислової палати.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Аналогічні висновки викладалися Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Застосоване у частині третій ст. 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

Судом враховано наявність військового стану в Україні та його наслідки для господарської діяльності підприємств; дії відповідача, спрямовані на недопущення порушення умов Договору з його боку; хоч із порушення строків, обумовлених Договором, але повне виконання відповідачем зобов`язання щодо постачання товару; незначне порушення строків поставки частини товару лише у 36 днів; відсутність документального підтвердження наявності збитків позивача через неналежне виконання відповідачем умов Договору

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо зменшення розмір пені та штрафу на 50 % та стягнення з відповідача 487 832,40 грн штрафу та 244 230,10 грн пені.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця” щодо стягнення 487 832,40 грн штрафу та 244 230,10 грн пені із Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будком”.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 911/889/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 – 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 911/889/25 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 – 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 07.07.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

О.М. Сибіга