Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №910/9692/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. Справа№ 910/9692/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 06.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 року (повний текст складено 03.02.2026 року)

у справі №910/9692/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення 2 859 716, 41 грн,

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 605, 30 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, 16.02.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд”) Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 року у справі №910/9692/24, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 року у справі №910/9692/24 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 605, 30 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" про розподіл судових витрат у відповідній частині.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що на переконання сторони відповідача, присуджені до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката, є об`єктивно завищеними, і не відповідають критерію розумності адвокатських витрат.

Апелянт вказує, що заявлений розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності розміру адвокатських витрат, а також критеріям, визначеним у частині четвертій статті 126 ГПК України, що з урахуванням частини п`ятої статті 126 ГПК України є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що враховуючи обсяг наданих послуг (складання позовної заяви ), розумний час для її підготовки (4 год, тоді як Позивачем стверджується 10 год ), вартість цієї послуги визначену самим Позивачем за погодженням з адвокатом (10 000 грн), за позиціє Відповідача розподілу підлягали витрати у сумі 4000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 року у справі №910/9692/24. Витребувано матеріали справи № 910/9692/24 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 року у справі №910/9692/24 у судовому засіданні 08.04.2026.

07.04.2026 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд”) від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення від 29 січня 2026 року без участі позивача.

Судове засідання призначене до розгляду 08.04.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/9692/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 року на 06.05.2026.

06.05.2026 (згідно дати звернення до системи “електронний суд”) від Акціонерного підприємства "Гарантований покупець" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про заміну сторони відповідача його правонаступником, а саме Державного підприємства "Гарантований покупець" на Акціонерне підприємство "Гарантований покупець"

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про заміну відповідача по справі №910/9692/24 задоволено. Здійснено заміну відповідача Державного підприємства "Гарантований покупець" його правонаступником Акціонерним товариством “Гарантований покупець”.

У судове засідання 06.05.2026 з`явився представник Акціонерного товариства "Гарантований покупець", надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в апеляційній скарзі. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" не з`явилось, повідомлене судом належним чином через систему “Електронний суд”.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 238 643,17 грн боргу, 388 716,44 грн інфляційних втрат, 149 626,44 грн 3% річних.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2025 рішення суду змінив, стягнувши з відповідача на користь позивача 383 012,79 грн інфляційних втрат, 144 000,56 грн 3% річних. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2025 Касаційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець” залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 - без змін.

03.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- ордер серії ВА № 1103672 від 31.01.2025;

- договір про надання правничої допомоги від 17.07.2024;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 231.01.2025 на суму 23 000,00 грн;

- Детальний опис наданих послуг від 31.01.2025;

- платіжна інструкція № 1340 від 29.01.2025 на суму 23 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору від 17.07.2024, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 40 000,00 грн.

Як вбачається з Акта прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 31.01.2025, надано та прийнято наступні роботи:

- підготовка до складання та подання позовної заяви – 5 000,00 грн;

- збір доказів, здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, складання позовної заяви та надіслання суду та відповідачу – 10 000,00 грн;

- збір додаткових доказів (акти звірки взаєморозрахунків), складення супровідних документів та надіслання їх до суду та стороні відповідача - 5 000,00 грн;

- вивчення відзиву – 1 000,00 грн;

- здійснення нового розрахунку суми основного боргу та складання заяви про зменшення розміру позовних вимог – 2000,00 грн.

Всього адвокатом надано позивачу правничі послуги по договору вартістю 23 000, 00 грн, а позивачем здійснено оплату наданих послуг.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та заслухавши доводи представника відповідача, суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Як вбачається із позовної заяви, орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 27 000,00 грн, в свою чергу у заяві від 01.02.2025 заявлено про стягнення витрат в розмірі 23 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку:

1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, як вбачається з Договору, встановлено фіксований розмір гонорару.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частинами 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Поряд з цим, дослідивши та оцінивши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд зазначає, що зазначені в Акті від 31.01.2026 послуги 1 та 2 фактично охоплюються одним процесуальним документом (дією) – підготовкою та складанням позовної заяви, а 4 й 5 – вивченням відзиву та підготовкою відповіді (заяви про зменшення та розрахунку). Розрахунок таких послуг окремо є надмірними витратами позивача.

Отже, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23 000,00 грн, за висновком суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

Колегія суддів дослідивши та оцінивши заяву позивача щодо ухвалення додаткового рішення з доданими до неї документами, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заявлених "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представником позивача роботою у суді першої інстанції.

При визначенні суми відшкодування суд апеляційної інстанції виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також суд ураховує висновок об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) про загальне правило розподілу судових витрат, визначене в ч. 4 ст. 126 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покладає їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Доказів завищення покладених судом першої інстанції сум на стадії апеляційного провадження скаржник в розумінні ст. 76-80, 269 ГПК України не надав. А його доводи визнані судом апеляційної інстанції такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, Акціонерним товариством "Гарантований покупець" не доведено наявності підстав для зменшення судових витрат позивача до 1 000,00 грн, як в суді першої інстанції так і до 4 000,00 грн в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції за висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 12 000,00 грн, які належить стягнути на його користь з відповідача.

Враховуючи, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 позов задоволено частково, то керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню на суму 11 605,30 грн.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" в частині стягнення із Акціонерного товариства "Гарантований покупець" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 605,30 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9692/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 – 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" - залишити без задоволення

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9692/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 – 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 07.07.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

О.В. Тищенко