Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №916/29/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/29/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повне рішення складено 20.04.2026)

у справі №916/29/26

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до відповідача: Військової частини № НОМЕР_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 69103,20 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини № НОМЕР_1 про стягнення страхового відшкодування за завданні збитки в порядку суброгації в розмірі 69103,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав для стягнення з відповідача, як власника транспортного засобу винної сторони, на користь позивача, як страховика потерпілої сторони, суми виплаченого ним страхового відшкодування у зв`язку з подією (ДТП), яка сталась 19.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та відкрито провадження у справі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.02.2026, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини № НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» страхове відшкодування за завданні збитки, в порядку суброгації в розмірі 69103,20 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Місцевий господарський суд виходив з того, що Військова частина № НОМЕР_1 , як юридична особа, за якою зареєстровано джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб «Hyundai Santa FE», номерний знак НОМЕР_2 , на якому військовослужбовець ОСОБА_1 під час виконання службових функцій скоїв ДТП, зобов`язана в порядку суброгації відшкодувати позивачу збитки, спричинені виплатою ним суми страхового відшкодування страхувальнику.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Військова частина № НОМЕР_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що транспортний засіб, яким заподіяно шкоду, не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому відповідно до норм чинного законодавства Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих повинно було відшкодувати шкоду потерпілій особі та після такої виплати саме Моторне (транспортне) страхове бюро мало право подати регресний позов до власника чи водія транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, однак означене безпідставно не було враховано судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Також скаржник зауважив на тому, що суд першої інстанції не встановив належними і допустимими доказами конкретне службове завдання, правову підставу виїзду, маршрут, наказ чи інше розпорядження, які дозволяли б зробити безспірний висновок про службовий характер використання ОСОБА_1 транспортного засобу «Hyundai Santa FE», номерний знак НОМЕР_2 , під час скоєння відповідної дорожньо-транспортної пригоди.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначив, що згідно з чинним законодавством шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Враховуючи, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно із частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, а транспортний засіб, на якому військовослужбовець ОСОБА_1 скоїв ДТП, зареєстрований за цією військовою частиною, відповідальність за шкоду, спричинену Громадській організації «Десяте квітня», повинна нести військова частина, за якою зареєстровано джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Hyundai Santa FE», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 11.05.2026 за вх.№1911/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини № НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 у справі №916/29/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/29/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

18.05.2026 матеріали справи №916/29/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

З огляду на вибуття суддів ОСОБА_2 , К.В. Богатиря у відрядження з 15.05.2026 по 25.05.2026, судді С.В. Таран - з 15.05.2026 по 24.05.2026, та перебуванням судді Л.В. Поліщук з 26.05.2026 по 29.05.2026 та судді ОСОБА_3 з 25.05.2026 по 29.05.2026 у відпустках, питання щодо апеляційної скарги вирішується 01.06.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини № НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 у справі №916/29/26.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 69103,20 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою суду від 01.06.2026 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також вказаною ухвалою суду від 01.06.2026 встановлено учасникам справи строк до 17.06.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

17.06.2026 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу (вх№1911/26/Д2 від 17.06.2026).

ОСОБА_1 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне

Фактичні обставини справи

20.10.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховиком) та Громадською організацією «Десяте квітня» (страхувальником) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» №015140/4100/0000115 (надалі – договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та прикріпленим до нього ззовні та всередині додатковим обладнанням, на випадок повного конструктивного або фізичного знищення та незаконного заволодіння транспортним засобом.

Відповідно до умов пункту 8 договору страховим ризиком є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Згідно пункту 11 договору строк дії цього договору з 21.10.2022 по 20.10.2023.

Додатком №1 до договору є умови добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate».

З відповіді Національної поліції України, ідентифікатор картки дорожньо-транспортної пригоди в системі НПУ №3023171368548242, вбачається, що 19.06.2023 по Тираспольському шосе, 22/8, у Малиновському районі міста Одеси сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля марки «Hyundai Santa FE», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), під керуванням ОСОБА_1 та застрахованого автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Дане правопорушення сталось з вини водія ОСОБА_1 .

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2023 у справі №521/17714/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 ) встановлено, що відповідно до протоколу серії БД №155493 від 19.06.2023 водій ОСОБА_1 19.06.2023 року о 09 годині 40 хвилин у місті Одесі, Тираспольське шосе 22/8, керуючи транспортним засобом «Hyundai Santa FE» номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, у зв`язку з чим порушив вимоги пункту 12.1., пункту 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Обставини правопорушення й вина порушника підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, поясненнями учасників пригоди.

Відповідно до постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2023 у справі №521/17714/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Дана постанова не була оскаржена та набрала законної сили 01.08.2023.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , було завдано механічних ушкоджень.

21.06.2023 потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» із заявою №11374247056 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №015140/4100/0000115.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що 26.06.2023 складено протокол №11374247056 огляду колісного транспортного засобу.

Відповідно ремонтної калькуляції системи AUDATEX № 1137424705 від 28.06.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 81755,86грн.

Додатково, для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» замовлено проведення експертного авто-товарознавчого дослідження (оцінки) колісного транспортного засобу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна».

Відповідно звіту №25304 Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна» про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 12.07.2023, ремонтної калькуляції системи AUDATEX № 1137424705 від 12.07.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 83713,14 грн.

Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Мотор» №СЧ— 940763 від 22.06.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 69103,20 грн.

Як слідує зі страхового акту №11374247056 від 05.07.2023, виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору, страховиком - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором в розмірі 69103,20 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Мотор», що підтверджується платіжною інструкцією №098962 від 06.07.2023.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в порядку суброгації в розмірі 69103,20 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1)життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2)володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Закон України «Про страхування» регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (пункт 59 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно з пунктом 69 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 89 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

У пунктах 5, 6 статті 89 Закону України «Про страхування» визначено, що об`єктом страхування можуть бути:

1)життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

2)майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати;

3)відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.

Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством (частина сьома статті 93 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 94 вказаного Закону страхова сума може бути встановлена за окремим об`єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.

У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.

У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.

У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.

Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.

Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.

Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Відповідно до частин третьої, четвертої статі 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове – пов`язане саме з регресною вимогою.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (пункт 1 частини першої статті 991 Цивільного кодексу України).

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

У цій справі позивач є страховиком потерпілої особи (Громадської організації «Десяте квітня») та здійснив виплату страхового відшкодування відповідно до умов сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» №015140/4100/0000115 від 20.10.2022, який за своєю правовою природою є договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, чим виконав свої зобов`язання за зазначеним договором, у зв`язку з чим набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Одним з вирішальних питань під час розгляду справи про відшкодування у порядку суброгації має бути, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено відповідальну за збитки особу.

Як вже зазначалось, 19.06.2023 по Тираспольському шосе, 22/8, у Малиновському районі міста Одеси сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля марки «Hyundai Santa FE», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), під керуванням ОСОБА_1 та застрахованого автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Дане правопорушення сталось з вини водія ОСОБА_1 .

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2023 у справі №521/17714/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 ) встановлено, що відповідно до протоколу серії БД №155493 від 19.06.2023 водій ОСОБА_1 19.06.2023 року о 09 годині 40 хвилин у місті Одесі, Тираспольське шосе 22/8, керуючи транспортним засобом «Hyundai Santa FE» номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Outlander» номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, у зв`язку з чим порушив вимоги пункту 12.1., пункту 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Обставини правопорушення й вина порушника підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, поясненнями учасників пригоди.

Відповідно до постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 19.07.2023 у справі №521/17714/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

У даній справі місцевим судом обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_1 на момент скоєння відповідної ДТП перебував у службових правовідносинах з Військовою частиною № НОМЕР_1 та автомобіль марки «Hyundai Santa FE», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання відповідної події належав військовій частині на праві оперативного управління, на чому наполягав сам відповідач у відзиві на позовну заяву, а тому заперечення проти зазначеного під час апеляційного перегляду справи є безпідставними та судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц наведений висновок, за яким особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України свідчить про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги приписи статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що в даному випадку особою, відповідальною за завданий збиток, є саме відповідач.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі їх розміром) є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

У постанові Верховного суду України від 06.07.2018 у справі №924/675/17 зроблено висновок, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, суди, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Мотор» №СЧ— 940763 від 22.06.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 69103,20 грн.

Як слідує зі страхового акту №11374247056 від 05.07.2023, виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору, позивачем прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором в розмірі 69103,20 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Мотор», що підтверджується платіжною інструкцією №098962 від 06.07.2023.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що розмір збитків, завданих відповідному транспортному засобу, був меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача збитків у розмірі 69103,20грн, у зв`язку з чим дані позовні вимоги правомірно задовольнив.

Висновки суду апеляційної інстанції

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 14.04.2026 у справі №916/29/26 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 у справі №916/29/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 08.07.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран