Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №907/103/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/103/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 30.04.2026 (вх. суду від 30.04.2026 № 01-05/1305/26)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 (повне рішення складено 15.04.2026, суддя Пригуза П.Д.)

у справі № 907/103/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до відповідача: Відділу освіти, молоді, спорту та культури Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява,Закарпатська обл.

про: стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Відділу освіти, молоді, спорту та культури Свалявської міської ради Закарпатської області про стягнення коштів в розмірі 611 159, 75 грн, з яких основний борг – 515 440, 59 грн; пеня – 80 082, 91 грн; 3 % річних – 8 145,28 грн; інфляційні втрати – 7 490, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказало, що відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним між сторонами договором постачання природного газу в частині своєчасної оплати за спожитий газ.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/103/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Свалявської міської ради Закарпатської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" суму боргу в загальному розмірі 541 076.84 грн (п`ятсот сорок одна тисяча сімдесят шість гривень 84 копійок), з яких 515 440.59 грн (п`ятсот п`ятнадцять тисяч чотириста сорок гривень 59 копійок) сума основного боргу; 10 000.00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) - пеня, 8145.28 грн (вісім тисяч сто сорок п`ять гривень 28 копійок) - три проценти річних та 7490.97 грн (сім тисяч чотириста дев`яносто гривень 97 копійок) - інфляційні втрати. Повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ - 42399676, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, сплачений судовий збір у розмірі 3092.64 грн (три тисячі дев`яносто дві гривні 64 копійок). Залишок судових витрат у вигляді сплаченого судового збору покладено на відповідача. Стягнуто з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Свалявської міської ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 44634286, 89300, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, пл. Головна, буд. 1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ - 42399676, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, сплачений судовий збір у розмірі 1148.64 грн (одна тисяча сто сорок вісім гривень 64 копійок). В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, що основний борг в розмірі 515 440,59 грн визнано відповідачем до початку розгляду справи по суті та наявність такого підтверджена наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, враховуючи економічні і правові інтереси сторін, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру належної до сплати пені з 80 082.91 грн до 10 000.00 грн. Заявлені позивачем до стягнення 8 145,28 грн 3% річних та 7 490,97 грн інфляційних втрат, суд попередньої інстанції визнав обґрунтованими та арифметично правильними.

Щодо судових витрат, то враховуючи, що відповідачем заявлене клопотання про визнання позовних вимог частково у розмірі 515 440.59 грн основного боргу до початку розгляду справи по суті судом, суд повернув позивачу 50 % сплаченого судового збору за подання позову в частині стягнення суми основного боргу 515 440.59 грн у розмірі 3092,64 грн. Щодо іншої частини судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, в тому числі за заявлені інші позовні вимоги, у розмірі 1148, 64 грн, то суд поклав такі витрати на відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Закарпатської області від 15.04.2026 у справі № 907/103/26 в частині відмові у стягненні 70 082,91 грн пені та 3 092,64 грн судового збору.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції зменшуючи розмір пені не врахував те, що її нарахування за несвоєчасну оплату послуг прямо передбачено умовами укладеного сторонами договору. На думку скаржника, заявлена сума пені не є надмірно великою у співвідношенні до боргу відповідача, який на час звернення до суду є несплаченим.

Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню до 10 000 грн, що суперечить як положенням законодавства, так і встановленим обставинам справи.

Скаржник також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат (судового збору).

Апелянт вказує, що за розгляд судом першої інстанції позовної заяви у цій справі сплатив 7 333,92 грн судового збору, судовий збір в розмірі 4 241,28 грн покладено на відповідача у справі, а судовий збір в розмірі 3 092,64 грн покладено на позивача у справі.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні судового збору з відповідача на користь позивача у розмірі 3 092,64 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач зазначає, що стягнення з відповідача пені є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони. На думку позивача, пеня у сумі 80 082,91 грн є надмірною, зважаючи на часткове та системне погашення заборгованості відповідачем, відсутність збитків у позивача, співмірних із заявленою сумою санкцій, публічний статус відповідача та соціальну спрямованість його діяльності.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 справу № 907/103/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 30.04.2026 (вх. суду від 30.04.2026 № 01-05/1305/26) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі № 907/103/26; постановлено здійснювати розгляд справи № 907/103/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

02.10.2024 між сторонами спору був укладений договір №06-7471/24-БО-Т постачання природного газу, згідно п. 1.1. якого, Постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачу (відповідач) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 265.07000 тис. куб. метрів, в тому числі з розбивкою по місяцях.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1. договору).

Згідно з п. 3.5. договору, приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання - передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).

Споживач протягом 2-ох робочих днів з дати одержання акта зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору (п. 3.5.4. договору).

Відповідно до положень п. 4.1. договору - всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить - 16 553.89 грн.

Загальна вартість цього договору разом з ПДВ складає - 4 387 939.62 грн (п. 4.3. договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природного газу здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п. 5.1. договору).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1. договору, такий договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30 квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується зокрема онлайн сервісом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

На виконання умов зазначеного договору, позивач у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 529 673.64 грн, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу, зокрема актом приймання - передачі природного газу за жовтень 2024 року на загальну суму 309 234.23 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за листопад 2024 року на загальну суму 733 933.81 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за грудень 2024 року на загальну суму 784 407.44 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за січень 2025 року на загальну суму 781 681.81 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за лютий 2025 року на загальну суму 929 060.58 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за березень 2025 року на загальну суму 636 241.07 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за квітень 2025 року на загальну суму 355 114.70 грн з ПДВ.

Вказані акти були направлені позивачем відповідачу на його електронну адресу.

Об`єм (обсяг) спожитий споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо остаточної алокації відборів споживача, які відображають обсяг природного газу, що був поставлений споживачу, з жовтня 2024 року по квітень 2025 року з ресурсу позивача.

На запит позивача Оператором ГТС України - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом від 17.12.2025 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу, і вбачається, що позивач у період з жовтня 2024 року - квітень 2025 року, передав у власність відповідача природний газ, що підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, в тому числі по місяцях: з 04.10.2024 по 31.10.2024 - 18 680.46 м. куб.; з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 44 446.04 м. куб.; з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 47 385.09 м. куб.; з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 45 839.46 м. куб.; з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 54 482.06 м. куб.; з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 37 310.51 м. куб.; з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 20 824.67 м. куб.

Оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив частково - у розмірі 4 014 233, 05 грн, що підтверджується зокрема випискою з розрахункового рахунку позивача, яка долучена ним до матеріалів справи. Отже, як встановив суд першої інстанції, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ становить 515 440, 59 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, який додано до позовної заяви.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 80 082,91 грн, загальний розмір нарахованих 3 % річних від основного боргу складає 8 145,28 грн, сума інфляційних втрат складає 7 490,97 грн.

Загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 611 159,75 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені з 80 082,91 грн до 10 000,00 грн та в частині розподілу судових витрат.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ЦК України.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013).

Частиною третьою ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно методологічної та арифметичної правильності поданого позивачем розрахунку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2025 у справі № 910/1239/25 вказав, що судова практика щодо застосування вказаних норм ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі, суд першої інстанції реалізуючи свої дискреційні повноваження, обґрунтовано взяв до уваги, що відповідач належно виконував значну частину своїх грошових зобов`язань за отриманий природний газ у розмірі 4 014 233.05 грн.

При цьому, місцевий господарський суд враховував те, що відповідач є бюджетною установою, що фінансується виключно за рахунок коштів місцевого бюджету, а проведення платежів залежить від фактичного надходження бюджетних асигнувань.

Суд попередньої інстанції також врахував заперечення відповідача, висловлені ним у відзиві стосовно того, що прострочення оплати не було наслідком умисних дій відповідача, а виникло з об`єктивних причин, пов`язаних із бюджетними та касовими розривами, що не можуть розцінюватися як зловживання правом чи недобросовісна поведінка.

Застосоване у ст.551 ЦК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Слід зазначити, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Верховний Суд у постанові від 17.03.2026 у справі № 921/187/25 вказав, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

На підставі викладеного, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності, беручи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення розміру пені з 80 082.91 грн до 10 000.00 грн.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині зменшення судом присудженої до стягнення пені.

Щодо оскарження позивачем рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Скаржник вказує, що на цьому неодноразово вказував Верховний Суд та зазначене не було взято до уваги судом першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи, за подання позовної заяви у цій справі про стягнення 515 440, 59 грн основного боргу, 80 082, 91 грн пені, 3 % річних в сумі 8 145,28 грн, та 7 490, 97 грн інфляційних втрат, позивач сплатив 7 333, 92 грн судового збору (з врахуванням коефіцієнту 0,8 за подання позову через підсистему Електронний Суд).

У зв`язку з визнанням відповідачем основного боргу в розмірі 515 440, 59 грн, у відповідності до ч. 1 ст.130 ГПК України, суд першої інстанції повернув позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання позову про стягнення основного боргу– в розмірі 3092, 64 грн (515 440,59 грн х 1,5% х 0.8 = 6 185,29 грн (50 % = 3092,64 грн).

Пунктом 5 резолютивної частини рішення присуджено до стягнення з Відділу освіти, молоді, спорту та культури Свалявської міської ради Закарпатської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" сплачений судовий збір у розмірі 1148,64 грн.

Апеляційний суд зазначає про безпідставність доводів скаржника, оскільки присуджені до стягнення судом попередньої інстанції з відповідача на користь позивача 1148,64 грн судового збору є правомірними. Так, за подання позову в частині стягнення 80 082, 91 грн пені, 8 145,28 грн 3 % річних та 7 490, 97 грн інфляційних втрат позивач сплатив 1 148,64 грн судового збору (95 719,16 грн х 1,5% х 0,8) і такий судовий збір без врахування зменшення пені судом, повністю покладений на відповідача.

Водночас, як було вказано, за подання позову про стягнення 515 440, 59 грн основного боргу позивач сплатив 6 185,28 грн судового збору, 50 % з якого – в розмірі 3092,64 грн повернуто йому з Державного бюджету України, а решта судового збору у пункті 4 резолютивної частини рішення суд зазначив: «Залишок судових витрат у вигляді сплаченого судового збору покласти на відповідача».

Апеляційний суд зазначає, що місцевий господарський суд правомірно здійснив розподіл судових витрат та відсутність вказівки в пункті 4 резолютивної частини рішення про суму, яка підлягає стягненню з відповідача не призвело до ухвалення неправильного рішення.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції підставно поклав залишок таких судових витрат на відповідача (в розмірі 3092,64 грн) у пункті 4 резолютивної частини рішення.

При цьому, за заявою сторони чи з власної ініціативи, місцевий господарський суд вправі ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача залишок судового збору – решта 50 % в розмірі 3092,64 грн, який був сплачений позивачем за подання позову в частині стягнення основного боргу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять заяв позивача з вимогою відшкодування йому за рахунок відповідача 3092,64 грн судового збору.

На підставі викладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги не слугують підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і в частині розподілу судових витрат.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі № 907/103/26 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Тому згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі № 907/103/26 – залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець