Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №907/985/23 (907/1154/25) — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: банкрутство юридичної особи

Дата: 29 червня 2026 р.

Справа: №907/985/23 (907/1154/25)

Суддя: Панова Ірина Юріївна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/985/23 (907/1154/25)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Ржепецький В.О.

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Громова Н.В.,

арбітражний керуючий: Зайцев Д.С.,

від відповідача: Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - Щиголь В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 16.03.2026 (вх. №01-05/754/26 від 16.03.2026)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 (повний текст ухвали складено 25.02.2026)

у справі № 907/985/23 (907/1154/25) (суддя Ремецькі О.Ф.)

За позовом ОСОБА_1

до відповідача Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

та до відповідача Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розпорядника майна Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Зайцева Дмитра Сергійовича.

про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі

у справі №907/985/23

за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області

до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участі: Структурного підрозділу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України як органу, уповноваженого управляти майном підприємства-боржника

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду першої інстанції.

На розгляді Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/985/23 за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області, (ідентифікаційний код: 44106694) до Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 31179046), за участі: Структурного підрозділу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (ідентифікаційний код 43316386, м. Ужгород) та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України як органу, уповноваженого управляти майном підприємства-боржника (03150, м. Київ, Фізкультури, 9) про банкрутство.

ОСОБА_1 , с. Онок, Берегівського району Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ та до відповідача Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород Закарпатської області в якому просить: Визнати незаконним та скасувати Наказ від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за підписом т.в.о. Голови Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Олексія Дорошенка;

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";

Стягнути з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 02 вересня 2025 року по день ухвалення рішення суду;

Стягнути з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 19 027,04 грн. (дев`ятнадцять тисяч двадцять сім гривень, чотири копійки);

Стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень).

Позивач з огляду на те, що 16.10.2025 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість по заробітній платі у сумі 19 027,04 грн., вважає за необхідне відмовитися від однієї позовної вимоги - а саме від позовної вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати у сумі 19 027,04 грн.

В іншій частині позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що ОСОБА_1 займав посаду директора Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Наказом керівника Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі також - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України") від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр та Наказом директора ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 02 вересня 2025 року № 10-ВК ОСОБА_1 незаконно звільнено з посади директора Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", без проведення повного розрахунку при звільненні.

15 січня 2025 року Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в особі т.в.о. Голови Правління Корх Ольги Михайлівни , та ОСОБА_1 , відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України уклали Контракт № 01-25 з керівником дочірнього підприємства, який є особливою формою трудового договору, про таке: ОСОБА_1 призначається на посаду директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". На підставі контракту виникають трудові відносини між Керівником та дочірнім підприємством (пункт 2 розділу 1 Контракту № 01-25 від 15.01.2025). Строк дії Контракту було визначено до 01 квітня 2030 року включно.

Наказом від 15 січня 2025 року № 07-к/тр "Про призначення директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 " за підписом т.в.о. Голови Правління АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Ольги Корх призначено ОСОБА_1 директором дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з 16 січня 2025 року по 01 квітня 2030 року включно, на умовах контракту від 15.01.2025 № 01-25.

Наказом від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за підписом т.в.о. Голови Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Олексія Дорошенка , наказано: Звільнити ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 01 вересня 2025 року, до закінчення терміну дії контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , директором дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України). 2. Припинити дію контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , директором дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 01 вересня 2025 року на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту. 3. Дочірньому підприємству "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" провести повний розрахунок з ОСОБА_1 в останній робочий день.

Наказом від 02 вересня 2025 року № 10-ВК "По особовому складу" за підписом директора ДП "Закарпатський облавтодор" Володимира Тимченка (копія наказу додається) наказано: 1. Датою звільнення директора ДП "Закарпатський облавтодор" "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 рахувати 01 вересня 2025 року. 2. Головному бухгалтеру ДП "Закарпатський облавтодор" "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Івегеш Світлані Антонівні провести ОСОБА_1 повний розрахунок та виплатити компенсацію за 19 календарних днів невикористаної відпустки. Підставою Наказу від 02 вересня 2025 року № 10-ВК зазначено: наказ Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 206-к/тр від 01 вересня 2025 року.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, таким що відбулося за відсутності законних підстав та з порушенням встановленого порядку, в тому числі: 1. ОСОБА_1 було двічі звільнено. Двічі ОСОБА_1 не ознайомлено належним чином з наказами про його звільнення та не ознайомлено з документами, які стали підставою для видання наказів про звільнення. Порушено вимоги ч. 1 ст. 47 КЗпП України. 2. ОСОБА_1 звільнено за відсутності підстав, визначених контрактом чи КЗпП України. Наказ про звільнення взагалі не містить чітких підстав звільнення, в ньому не зазначено конкретні умови контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував ОСОБА_1 . 3. Не дотримано порядку дострокового розірвання контракту.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 у справі №907/985/23 (907/1154/25) відмовлено частково у позові. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 19 027,04 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що заявлена вимога про скасування наказу від 01.09.2025 № 206-к/тр не призведе до поновлення прав позивача, оскільки первісно позивача було звільнено з посади директора та припинено дію контракту згідно з наказом від 08.08.2025 № 159-к/тр, який він отримав поштою 22.08.2025. Наступний наказ відповідача від 27.08.2025 № 199-к/тр про поновлення позивача на посаді не був фактично реалізований. Роботодавець не ознайомив із ним позивача належним чином (направлення на електронну пошту підприємства за відсутності домовленості про такий спосіб комунікації є неналежним, оскільки наказ мав бути надісланий на поштову адресу, вказану в контракті), і позивач до виконання обов`язків не приступав.

Отже, оскаржуваний наказ від 01.09.2025 № 206-к/тр про «повторне» звільнення не відповідає фактичним обставинам, оскільки позивач фактично не поновлювався на роботі.

Однак, позивач не заявляв позовних вимог про визнання незаконним та скасування первісного наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр, скасування лише наступного наказу не відновить стан позивача та не поверне його на посаду, оскільки чинним залишається первісний наказ про звільнення.

Також, місцевий господарський суд, зазначив, що оскільки основна позовна вимога (про скасування наказу від 01.09.2025) не підлягає задоволенню через обрання неефективного способу захисту, пов`язані вимоги про поновлення позивача на посаді директора та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню як похідні від основної.

В частині стягнення заробітної плати суд першої інстанції зазначив, що провадження у справі в частині стягнення з ДП «Закарпатський облавтодор» заборгованості по заробітній платі у розмірі 19 027,04 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Судом встановлено (та підтверджено заявою самого позивача), що 16.10.2025 відповідач добровільно та в повному обсязі виплатив вказану суму заборгованості.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 16.03.2026. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а саме:

- Визнати незаконним та скасувати Наказ від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за підписом т.в.о. Голови Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Олексія Дорошенка ;

- Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";

- Стягнути з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 02 вересня 2025 року по день ухвалення рішення суду;

- Стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.

Зазначає, що після скасування першого наказу йому було нараховано та виплачено заробітну плату за період з 12.08.2025 по 01.09.2025, а до його трудової книжки було внесено відповідні записи як про поновлення, так і про подальше звільнення.

Звертає увагу на те, що у спірному наказі не конкретизовано, які саме умови контракту чи посадові обов`язки порушив позивач (посилання зроблено лише загалом на п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП та підпункт «г» п. 23 контракту) та наказ ґрунтувався на доповідній записці інспектора з кадрів та листі, про які позивачу не було відомо на момент звільнення.

Також, вказує, що відповідачем було проігноровано імперативні вимоги ст.ст. 47 та 116 КЗпП України. Зокрема, у день звільнення (01.09.2025) позивачу не видали копію наказу, не надали письмового повідомлення про нараховані суми та не провели з ним повного розрахунку. Про звільнення його не повідомили, а копію відповідного наказу по підприємству він отримав поштою значно пізніше. Крім того, ознайомлення з кадровими документами через месенджер «WhatsApp» не передбачено умовами контракту як альтернативний спосіб комунікації.

13.04.2026 від ДАК "Автомобільні дороги України" надійшов відзив б/н від 11.04.2026 (вх. №01-04/3023/26) на апеляційну скаргу в якому зазначає, що звільнення позивача відбулося у повній відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та підпункту «н» пункту 24 Контракту через чітко визначену підставу - неподання керівником у встановлений строк (до 10:00 01.09.2025) письмового звіту про результати його роботи та аналізу договірних відносин, що також було уточнено наказом від 03.11.2025 № 288-к/тр. Сама по собі відсутність деталізованих умов порушення безпосередньо у тексті первісного наказу не є підставою для поновлення на роботі.

Також, вказує, що наказ про поновлення на роботі від 27.08.2025 та вимогу про надання звіту було належним чином доведено до відома позивача в день їх видання через месенджер WhatsApp, що підтверджується скріншотами з відмітками про прочитання. В період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть самостійно домовитися про будь-який доступний спосіб електронної комунікації (ч. 2 ст. 7 Закону № 2136-ІХ).

Звертає увагу на те, що проміжний наказ від 27.08.2025 № 199-к/тр про поновлення ОСОБА_1 на посаді не був фактично реалізований і не набрав чинності, оскільки позивач на робочому місці не з`являвся, проекту наказу про приступлення до обов`язків не підписав і до виконання кадрових функцій не приступав. Нарахування виплат за цей період не спростовує факту відсутності працівника на роботі.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 16.03.2026 (вх. №01-05/754/26 від 16.03.2026) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 у справі № 907/985/23 (907/1154/25).

Ухвалою суду від 20.04.2026 призначено розгляд справи на 19.05.2026.

Ухвалою суду від 20.05.2026 призначено розгляд справи на 09.06.2026.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкладено розгляд справи на 30.06.2026.

У судовому засіданні 30.06.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

15 січня 2025 року між Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України") та ОСОБА_1 , відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України укладено Контракт № 01-25 з керівником дочірнього підприємства (далі - контракт від 15 січня 2025 року № 01-25), який є особливою формою трудового договору, про таке: ОСОБА_1 призначається на посаду директора Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"). Строк дії Контракту було визначено до 01 квітня 2030 року включно.

Наказом АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 15 січня 2025 року № 07- к/тр ОСОБА_1 призначено директором ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з 16 січня 2025 року по 01 квітня 2030 року включно, на умовах Контракту. Наказ для ознайомлення надіслано на електронну пошту ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Наказом від 08 серпня 2025 року № 159-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з 11 серпня 2025 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 35 Кодексу законів про працю України та припинено дію контракту від 15 січня 2025 року № 01-25 з 11 серпня 2025 року.

22 серпня 2025 року ОСОБА_1 отримав копію Наказу від 08 серпня 2025 року № 159-к/тр та трудову книжку засобами Нової пошти. Таким чином, його трудові відносини з Відповідачем були припинені, дія контракту була припинена.

Наказом від 27 серпня 2025 року № 199-к/тр ОСОБА_1 поновлено на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з 12 серпня 2025 року та поновлено дію контракту від 15 січня 2025 року № 01-25 з 12 серпня 2025 року.

Дочірньому підприємству « Закарпатський облавтодор» ВАТ « Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України» здійснити нарахування заробітної плати ОСОБА_1 директору дочірнього підприємства « Закарпатський облавтодор» ВАТ « Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України» з 12 серпня 2025 року.

Листом від 27 серпня 2025 № 289/09 100 0/ АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повідомило ОСОБА_1 про поновлення на роботі з 12 серпня 2025 року та запропоновано директору ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 до 10 години 01 вересня 2025 року надати письмовий звіт про результати його роботи на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в період з 16 січня 2025 року по 11 серпня 2025 року, а також повний аналіз договірних відносин з ТОВ "Щебеневий завод" та причини неефективного використання майна ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Господарським судом встановлено, що Наказ від 27 серпня 2025 року № 199-к/тр та лист від 27 серпня 2025 року № 289/09 100 0/ направлено на електронну пошту ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", які в цей же день т.в.о. старшим інспектором з кадрів ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Ганною Горбачовою направлені ОСОБА_1 в месенджер WhatsApp за номером телефону НОМЕР_2 .

Також матеріали справи містять відомості про те, що лист АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 року № 289/09 100 0/ отримано ОСОБА_1 03 вересня 2025 року засобами Укрпошти (трек номер відправлення 0421300138387).

29 серпня 2025 року до АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшла доповідна записка т.в.о. старшого інспектора з кадрів ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Г. Горбачової , зі змісту якої вбачається, що 27 серпня 2025 року на електронну адресу дочірнього підприємства надійшов Наказ АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27 серпня 2025 № 199-к/ тр про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора, який Г. Горбачовою було надіслано безпосередньо ОСОБА_1 у месенджер WhatsApp.

28 серпня 2025 року Ганною Горбачовою було здійснено дзвінок ОСОБА_1 через WhatsApp за номером тел.: НОМЕР_2 і повідомлено, що його поновлено на роботі, підготовлено проект наказу про його приступлення до виконання обов`язків директора, який потребує підпису. Крім того, всі листи, адресовані директору ОСОБА_1 також надіслані на його адресу (у месенджер).

01 вересня 2025 року відбулось засідання Правління АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", на якому, серед іншого, розглядалось питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з 01 вересня 2025 року, до закінчення терміну дії контракту від 15 січня 2025 № 01-25, укладеного між АТ "ДАК" "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України), та припинення дії контракту від 15 січня 2025 № 01-25, укладеного між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту.

1. Звільнити ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 01 вересня 2025 року, до закінчення терміну дії контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , директором дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).

2. Припинити дію контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , директором дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 01 вересня 2025 року на підставі підпункту "г" пункту 23 контракту.

3. Дочірньому підприємству "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" провести повний розрахунок з ОСОБА_1 в останній робочий день.

Підставами наказу від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр зазначено: Лист АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.08.2025 року № 289/09 100 0/; доповідна записка т.в.о. старшого інспектора з кадрів Закарпатського облавтодор Г. Горбачової від 29.08.2025.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 у справі №907/985/23 (907/1154/25) переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з частиною третьою статті 29 КЗпП України ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.

У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної п. 4 ч. 1 ст. 29 КЗпП, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Частиною 2 статті 7 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон №2136) визначено, що у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Відповідно до вимог пп. 8.1, 8.2,8.3 Статуту Дочірнього підприємства «Закарпатський Облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Управління поточною діяльністю Підприємства здійснює директор як одноосібний виконавчий орган Підприємства.

Призначення та звільнення керівника Підприємства здійснюється наказом Засновника.

Засновник має право відсторонити (усунути) керівника від виконання його обов`язків у випадках, встановлених законодавством, цим Статутом, Статутом Засновника та внутрішніми (локальними) документами Засновника та укладеним контрактом.

Згідно із матеріалами справи, наказом від 08 серпня 2025 року № 159-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з 11 серпня 2025 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 35 Кодексу законів про працю України та припинено дію контракту від 15 січня 2025 року № 01-25 з 11 серпня 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи Наказом Т.в.о Голови Правління Акціонерного Товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України О. Дорошенко від 27 серпня 2025 року № 199-к/тр скасовано наказ акціонерного товариства « Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 08. серпня 2025 року № 159-к/тр., поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з 12 серпня 2025 року та поновлено дію контракту від 15 січня 2025 року № 01-25 з 12 серпня 2025 року.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом;

Відповідно до п.п. «г» п. 23 Контракту з керівником дочірнього підприємства від 15 січня 2025, згідно якого ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП «Закарпатський облавтодор», цей Контракт припиняється: у разі звільнення Керівника до закінчення терміну дії Контракту у випадках, передбачених пунктами 24, 25 цього Контракту.

Відповідно до вимог п. 24 Контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Компанії, у тому числі за вимогою виборного органу первинної профспілкової організації дочірнього підприємства, до закінчення терміну його дії:

а) у разі невиконання Керівником обов`язків, покладених на нього цим Контрактом, у т.ч. ключових показників ефективності, визначених додатком (додатками) до цього Контракту;

б) у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених Контрактом;

в) якщо внаслідок одноразового чи систематичного порушення Керівником обов`язків, передбачених Контрактом, для дочірнього підприємства настали значні негативні наслідки;

г) у разі невиконання дочірнім підприємством зобов`язань зі сплати податків, зборів та/або інших обов`язкових платежів;

ґ) невиконання дочірнім підприємством зобов`язань з виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

д) у разі неподання у встановлені строки на погодження Компанії річного фінансового плану дочірнього підприємства;

е) у разі несплати дочірнім підприємством розстрочених або відстрочених сум податкового боргу протягом більш як трьох місяців;

є) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень дочірнім підприємством вимог законодавства з питань охорони праці;

ж) у разі зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості дочірнього підприємства;

з) у разі, коли у трьох звітних кварталах протягом одного календарного року зросли обсяги дебіторської заборгованості дочірнього підприємства, що не супроводжувалось відповідним зростанням обсягу реалізованої дочірнім підприємством продукції (товарів, робіт, послуг) за той самий період;

и) у разі неподання Компанії квартальної або річної звітності;

і) у разі не проходження Керівником навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки або незадовільних знань з цих питань;

ї) за порушення порядку укладання договорів оренди нерухомого майна дочірнього підприємства, у т.ч. переданого йому в господарське відання, та за невжиття заходів щодо погашення на користь дочірнього підприємства заборгованості орендарів з орендної плати;

к) у разі неефективного використання та збереження майна дочірнього підприємства, у т.ч. переданого йому в господарське відання;

л) у випадку порушення, неповного, несвоєчасного та/або неналежного виконання обов`язків Керівника, передбачених цим Контрактом;

м) у разі прийняття атестаційною комісією Компанії рішення про невідповідність Керівника займаній посаді;

н) у разі неподання Керівником звіту про результати його роботи за певний період або з окремих питань діяльності дочірнього підприємства;

о) у разі притягнення Керівника до відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

п) у разі введення процедури санації, превентивної реструктуризації чи відкриття ліквідаційної процедури дочірнього підприємства і призначення керуючого санацією, адміністратора превентивної реструктуризації чи ліквідатора дочірнього підприємства;

р) з інших підстав згідно з законодавством.

Згідно із п.25 Контракту керівник може за своєю ініціативою розірвати Контракт до закінчення терміну його дії:

а) у випадку систематичного невиконання Компанією своїх обов`язків за цим Контрактом чи прийняття нею рішень, що обмежують чи порушують права Керівника, призводять до втручання в його розпорядницьку діяльність, що може призвести або призвело до погіршення економічних результатів діяльності дочірнього підприємства;

б) у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню обов`язків за Контрактом;

в) за власним бажанням;

г) з інших підстав згідно з законодавством.

Спірним Наказом т.в.о. Голови Правління Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» О. Дорошенка від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" наказано:

03 вересня 2025 року засобами Укрпошти ОСОБА_1 отримав лист (трек номер 0421300138387) від АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 289/09 100 0/ від 27.08.2025 року (копія листа наявна в матеріалах справи), в якому зазначено: «Директору дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 »; «Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» доводить до Вашого відома, що наказом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 27.08.2025 № 199-к/тр скасовано наказ акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 08 серпня 2025 р. № 159-к/тр, поновлено Вас на посаді директора дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з 12 серпня 2025 року та поновлено дію контракту від 15.01.2025 № 01-25»; «Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» просить Вас в термін до 10 години 01 вересня 2025 року надати письмовий звіт про результати Вашої роботи на посаді директора дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в період з 16 січня 2025 року по 11 серпня 2025 року».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не довело належного повідомлення ОСОБА_1 про поновлення на посаді директора.

Матеріалами справи не підтверджена наявність можливості ознайомлення особи з наказом про поновлення на посаді директора, шляхом направлення повідомлення у месенджер WhatsApp.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання 22.08.2025 копії наказу від 08.08.2025 № 159-к/тр про звільнення та трудової книжки трудові відносини позивача з відповідачем були припинені, а дія контракту припинена. За таких обставин саме на відповідача покладався обов`язок належним чином довести до відома позивача наказ від 27.08.2025 № 199-к/тр про скасування наказу про звільнення, поновлення його на посаді та поновлення дії контракту.

Саме по собі направлення наказу на електронну адресу ДП «Закарпатський облавтодор» не є належним повідомленням ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Враховуючи, що контракт містив поштову адресу позивача, відповідач повинен був забезпечити належне вручення відповідного наказу саме за цією адресою, однак матеріали справи такого не підтверджують.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви Наказ АТ « ДАК « Автомобільні дороги України» від 27 серпня 2025 року № 199-к/тр « Про скасування наказу від 08 серпня 2025 року № 159-к/тр про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора за угодою сторін та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП « Закарпатський облавтодор» був доведений до відома ОСОБА_1 - 10.09.2025.

При цьому лист АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 27.08.2025 № 289/09 100 0/ також не спростовує зазначених висновків. Хоча цим листом позивача було повідомлено про поновлення на роботі та запропоновано до 10:00 год. 01.09.2025 подати письмовий звіт про результати роботи за період з 16.01.2025 по 11.08.2025, аналіз договірних відносин з ТОВ «Щебеневий завод» і пояснення щодо використання майна підприємства, фактично цей лист був вручений ОСОБА_1 лише 03.09.2025, тобто вже після спливу встановленого строку для подання такого звіту та після його повторного звільнення наказом від 01.09.2025 № 206-к/тр.

За таких обставин вимога про подання письмового звіту була об`єктивно неможливою до виконання позивачем, оскільки на момент фактичного отримання листа від 27.08.2025 встановлений відповідачем строк для його подання вже сплив. Відтак, неподання ОСОБА_1 такого звіту не може розцінюватися як невиконання ним посадових обов`язків чи невиконання законної вимоги роботодавця.

Більше того, після поновлення на посаді директора ОСОБА_1 одразу перший відповідач видав новий наказ і позивач був повторно звільнений спірним наказом від 01.09.2025 ще до того, як фактично отримав повідомлення про поновлення на посаді та набув реальної можливості приступити до виконання своїх трудових обов`язків, у тому числі виконати вимогу щодо подання звіту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в порушення вимог вказаної норми у день звільнення за Наказом від 01.09.2025 № 206 - к/тр не отримав копію наказу про своє звільнення у встановленому Контрактом порядку засобами поштового зв`язку, не отримав також письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.

Отже, неподання позивачем письмового звіту не могло бути використане відповідачем як підстава для звільнення, оскільки позивач ОСОБА_1 був позбавлений реальної можливості як виконати відповідну вимогу роботодавця, так і приступити до виконання своїх посадових обов`язків після поновлення. Фактично позивача було повторно звільнено ще до моменту належного повідомлення про поновлення на посаді, що виключало можливість належного виконання ним умов поновленого контракту, чого суд першої інстанції при розгляді справи не врахував та не надав належної правової оцінки.

Крім того, відповідно до п. 8.2 Статуту відповідача 2 призначення та звільнення керівника Підприємства здійснюється наказом Засновника, в спірному Наказі від 01 вересня 2025 року зазначено: Припинити дію контракту від 15.01.2025 № 01-25, укладеного між Акціонерним товариством 2 Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України» та ОСОБА_1 , директором дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 01 вересня 2025 року на підставі підпункту « г» пункту 23 Контракту, при цьому в Наказі від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр не конкретизовано який саме випадок з пунктів 24,25 Контракту № 01-25 від 15.01.2025 в даному випадку став підставою для звільнення ОСОБА_1 .

Згідно пункту 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

Які конкретно дії ОСОБА_1 стали підставою для його звільнення в Наказі від 01.09.2025 також не зазначено.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про визнання незаконним та скасування наказу від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за підписом т.в.о. Голови Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Олексія Дорошенка та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Щодо вимоги про стягнення середнього заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 02 вересня 2025 року по день ухвалення рішення суду колегія суддів зазначає наступне.

За вимогами частин 1статті 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП).

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП передбачено, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 591/3739/22-ц).

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою такої відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем трудових обов`язків, унаслідок чого завдана майнова шкода працівникові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 708/447/23).

Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов`язана з певним діянням роботодавця, наслідком якого стала неможливість працівника належно реалізувати право на працю. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові такого заробітку визначений у статтях 235, 236 КЗпП України, і їх не можна розширено тлумачити.

Правова природа відповідальності за статтею 117 КЗпП України як компенсаційного механізму, висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 (№ в ЄДРСР 131035280).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

Розвиваючи цю тезу, Велика Палата Верховного Суду провела аналогію між відшкодуванням за статтею 117 КЗпП України та такими цивільно-правовими інститутами, як збитки та неустойка. Суд зазначив, що дійсний розмір збитків працівника від затримки розрахунку довести складно або неможливо. Тому законодавець з метою захисту інтересів постраждалої сторони встановлює правила, що дозволяють стягнути компенсацію у заздалегідь визначеному розмірі (середній заробіток) у спрощеному порядку, без необхідності доведення працівником точного розміру його втрат (пункти 83, 84, 86 постанови).

Таке правове регулювання подібне до інституту неустойки (статті 549-552 ЦК України), яка також є способом забезпечення виконання зобов`язання та компенсації втрат кредитора без доведення їх розміру. Водночас аби неустойка не набула ознак каральної санкції, цивільне законодавство надає суду право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (частина третя статті 551 ЦК України). Це право суду є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови).

Отже, ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Згідно довідки № 283/12-23 від 19.09.2025 року вбачається, що за два календарні місяці, які передують звільненню (за липень, серпень 2025 року), ОСОБА_1 нарахована заробітна плата 80 000,00 грн (40 000,00 грн + 40 000,00 грн) за 44 відпрацьовані робочі дні (23 дні + 21 день). Таким чином, середньоденна заробітна плата обраховується наступним чином: 80 000,00 грн: 44 робочі дні = 1 818,18 грн.

Колегія суддів здійснивши розрахунок середнього заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 02 вересня 2025 року по день ухвалення рішення , зазначає, що за вересень 2025 року (21 робочий день) сума середнього заробітку становить 38 181,78 грн; за жовтень 2025 року (23 робочі дні) - 41 818,14 грн; за листопад 2025 року (20 робочих днів) - 36 363,60 грн; за грудень 2025 року (23 робочі дні) - 41 818,14 грн; за січень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн; за лютий 2026 року (20 робочих днів) - 36 363,60 грн; за березень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн; за квітень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн; за травень 2026 року (21 робочий день) - 38 181,78 грн; за червень 2026 року (22 робочі дні) - 39 999,96 грн.

Таким чином, враховуючи період вимушеного прогулу з 02.09.2025 по 30.06.2026 (постанова суду апеляційної інстанції), який охоплює 216 робочих днів, колегія суддів дійшла до висновку, що сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 , становить 392 726,88 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із матеріалами справи, 27.08.2025 року між Адвокатським об`єднанням «ІНХЕЛП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги № 367-Ц.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 367-Ц, Клієнт доручив, а Адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 1.2. Договору, щодо захисту та представництва його законних прав та інтересів з питань оскарження його звільнення з посади директора Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, та інших питань пов`язаних із звільненням.

Згідно пункту 4.1. Договору № 367-Ц, Гонорар (оплата) за правничу допомогу встановлюється за погодженням між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом (особою, яка укладає Договір в інтересах Клієнта) і сплачується Клієнтом (особою, яка укладає Договір в інтересах Клієнта) на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання в розмірі та в строк, визначені Сторонами в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Додатку № 1 від 27.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 367-Ц, Сторони погодили, що розмір гонорару (оплати) за надання правничої допомоги по Договору щодо представництва законних прав та інтересів ОСОБА_1 з питань оскарження в суді першої інстанції його звільнення з посади директора Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», поновлення на такій посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (підготовка до судового процесу, збір доказів, подання позовної заяви та представництво інтересів в суді першої інстанції) становить 40 000, 00 грн. (сорок тисяч грн.).

Пунктом 1.3. Додатку № 1 від 27.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 367-Ц передбачено, що Клієнт зобов`язується сплатити розмір погодженого гонорару (оплати) протягом п`яти робочих днів з дня підписання Договору та Додатку.

Як вбачається з платіжної інструкції № @2PL434328 від 02.09.2025 року, ОСОБА_1 сплатив за надання правничої допомоги на рахунок Адвокатського об`єднання «ІНХЕЛП» 40 000,00 грн.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (Постанова Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020).

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача, з надання правової допомоги у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції з`ясував, що витрати на правову допомогу є дещо завищеними та неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) саме в суді першої інстанції і не відповідають критерію розумності їх розміру. До таких висновків суд апеляційної інстанції приходить з огляду на те, що дана категорія справ є незначної складності та не потребує значних зусиль чи високої кваліфікації адвоката для її ведення.

Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та виконані роботи та з огляду на те, що суд апеляційної інстанції вважає завищеним заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, сума витрат за надання правничої допомоги, визначена позивачем підлягає зменшенню із заявлених 40 000,00 грн до 20 000,00 грн.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 у справі №907/985/23 (907/1154/25) в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову частково, визнання незаконним та скасування наказу від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за підписом т.в.о. Голови Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Олексія Дорошенка, поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", стягнення з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, ЄДРПОУ 31899285) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02.09.2025 по 30.06.2026 у розмірі 392 726,88 грн та стягнення з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, ЄДРПОУ 31899285) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 16.03.2026 (вх. №01-05/754/26 від 16.03.2026) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2026 у справі №907/985/23 (907/1154/25) в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задоволити позов частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 01 вересня 2025 року № 206-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за підписом т.в.о. Голови Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Олексія Дорошенка.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, ЄДРПОУ 31899285) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02.09.2025 по 30.06.2026 у розмірі 392 726,88 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, ЄДРПОУ 31899285) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.

3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2026.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Ржепецький В.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua