Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №140/10040/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10040/25 пров. № А/857/54014/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІАВТО» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (судді Андрусенко О.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі № 140/10040/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІАВТО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІАВТО» (далі – ТОВ «СІТІАВТО») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0211150707.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує серед іншого, що по імпортному контракту всі зобов`язання щодо поставки товару виконані контрагентом позивача, у тому числі з дотриманням встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків в іноземній валюті. При цьому, 06.09.2023 по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023 позивачем було здійснено два однакові авансові платежі у розмірі 16000,00 Євро згідно з платіжними інструкціями №477 та №478, однак, ані з листа АТ «ПУМБ», ані з акту перевірки відповідача від 05.06.2025 №15993/07-07/43835824 неможливо встановити стосовно якого саме з цих 2 платежів зроблено хибний висновок щодо непоставки оплаченого товару, про що було зазначено у позовній заяві. Також представником позивача адвокатом Кравченко Т.С. було направлено до АТ «ПУМБ» адвокатський запит від 26.08.2025 щодо надання інформації про наявність у ТОВ «СІТІАВТО» дебіторської заборгованості по контракту №155/03-23 від 23.03.2023 стосовно обох платежів у розмірі 16000,00 Євро, здійснених 06.09.2023, станом на дату надання відповіді на запит ГУ ДПС у Волинській області від 21.03.2025 № 5538/6/03-20-07-07-06 та станом на дату надання відповіді на адвокатський запит відповіді на вказаний адвокатський запит від АТ «ПУМБ» на адресу представника позивача не надійшло, а тому вона не була долучена до позовної заяви, про що було зроблено відповідне застереження. Позивачем до позовної заяви було долучено всі необхідні документи на підтвердження поставки та митного оформлення транспортних засобів по кожному із авансових платежів у розмірі 16000,00 Євро, здійснених ним 06.09.2023. Звертає увагу, що у графі 28 «Банківські та фінансові відомості» кожної з митних декларацій ІМ-40 № 23UA209180051522U6 та ІМ-40 № 23UA209230102682U9, вказано як банківську установу саме ПАТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ 14282829), а згідно з даними Єдиного державного інформаційного веб-порталу митниці «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» вказані вище митні декларації оформлені належним чином та зареєстровані, а чинним законодавством України у сфері валютного контролю не передбачено обов`язку резидента додатково повідомляти банк про завершення імпортної операції, оформлення митної декларації тощо. Обмін інформацією між банками та реєстром митних декларації здійснюється в автоматичному режимі. Долучені до позовної заяви копії документів щодо поставок по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023, здійснених за авансовими платежами на суму 16000,00 Євро від 06.09.2023, є належними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог валютного законодавства по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023. Зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив лише про відсутність у нього відповідної інформації на момент встановлення вказаного порушення. Жодних заперечень щодо наданих позивачем доказів відсутності дебіторської заборгованості та відсутності порушення вимог валютного законодавства по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023 від відповідача не надходило. Відповідно до положень пункту 112.1 статті 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим кодексом. Таким чином, підстави для застосування відповідачем до позивача пені за порушення встановлених НБУ граничних строків розрахунків у іноземній валюті по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023 за авансовим платежем у сумі 16000,00 Євро від 06.09.2023 відсутні. Проте, суд першої інстанції, не врахувавши надані позивачем докази, дійшов хибного висновку, що цитую «з урахуванням вищезазначених умов контракту №155/03-23 від 23.03.2023, суд зазначає, що даний контракт є не одноразовим, по ньому можлива невизначена кількість поставок, а отже наявність невизначеної кількості платіжних інструкцій. У зв`язку із вказаним, надані позивачем документи не можуть беззаперечно свідчити про відсутність іншої оплати на суму авансового платежу 16000,00 євро, здійсненої 06.09.2023». Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки даним доводам позивача, зокрема, не перевірено чи прийняте оскаржуване ППР з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також у спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу. Натомість, судом першої інстанції зроблено формальний висновок про правомірність застосування відповідачем пені у такому значному розмірі виключно з підстави нарахування її у розмірі, встановленому частиною 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Крім того, судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам позивача щодо невідповідності оскаржуваного ППР вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки оскаржуване ППР не містить даних, які б свідчили про те, що порушенням позивачем строків розрахунків в іноземній валюті по контрактам №249/09-23 від 09.09.2023, №165/04-23 від 14.04.2023 завдало шкоди державі, або ж про те, що таку шкоду взагалі було завдано і якщо шкоду дійсно було завдано, наскільки вона суттєва і чи є у даному випадку співмірним застосування до позивача штрафних санкцій у такому розмірі. В свою чергу, необгрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до статті 2 КАС України є самостійною підставою для визнання нарахування відповідачем пені протиправним.

Позивач в апеляційній скарзі подав клопотання про долучення доказів: - відповіді АТ «ПУМБ» від 29.09.2025 №KHO-56.3.2/90519 на адвокатський запит представника Позивача щодо стану розрахунків за контрактом №155/03-23 від 23.03.2023 між ТОВ «СІТІАВТО» та нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT (Угорщина); - листа-вимоги ТОВ «СІТІАВТО» за вих. №1 від 03.10.2025 до АТ «ПУМБ» про зняття з валютного нагляду операції по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023; - картки рахунку 632 з контрагентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT по контракту №155/03-23 від 23.03.2023 та оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 з даним контрагентом.

Щодо поданого клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частина 3 цієї норми передбачає, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зміст означеної норми процесуального закону вказує на те, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

У постановах від 24.06.2020 (справа №520/3948/19), від 19.11.2019 (справа №826/12675/15) Верховний Суд висновував, що аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник, як особа, що їх подає).

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Верховний Суд в постанові від 26.03.2026 у справі №300/371/25 вказав на те, що суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в судовому рішенні.

Колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та надання відповідних запитів під розгляду справи в суді першої інстанції, а тому колегія суддів відмовляє в задоволенні відповідного клопотання.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «СІТІАВТО» зареєстроване як юридична особа 18.09.2020, основним видом діяльності якого є торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами (код КВЕД 45.11), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31).

На підставі наказу від 24.04.2025 №1418-п (а.с.63) ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “СІТІАВТО” за період з 04.01.2021 по 14.04.2025 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 05.06.2025 №15993/07-07/43825824 (а.с.8-11), яким встановлено порушення позивачем: - частини другої статті 13 Закону №2473-VIII; - пункту 14-2 постанови Правління НБУ від 07.07.2022 року №142 “Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” по контракту №165/04-23 від 14.04.2023 укладеному ТОВ «СІТІАВТО» із нерезидентом B.S.D. Trade BV в частині несвоєчасного надходження валютної виручки по експортних операціях від 19.04.2023, 21.04.2023, 25.04.2023, що підлягає валютному нагляду; - частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII; - пункту 14-2 постанови Правління НБУ від 07.07.2022 №142 “Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO КFТ, товар не надійшов (валютна виручка не повернута) та по імпортному №249/09-23 від 09.09.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з CARSNUBER s.r.o., товар надійшов з порушенням граничного терміну розрахунків.

Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0211150707 (а.с.12 зворот.), згідно із яким до ТОВ «СІТІАВТО» застосовано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1254424,74 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслане позивачу листом ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2025 №14080/6/03-20-07-07-06 (а.с.12), однак повернулося неврученим із довідкою “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 13 зворот.). Копія оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була надана позивачу разом із листом ГУ ДПС у Волинській області від 13.08.2025 №15524/6/03-20-07-07-06 (а.с.14) у відповідь на його запит.

Позивач, вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачами вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно із пунктом 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Нормами пункту 42.5. статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “СІТІАВТО” була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 24.04.2025 №1418-п (а.с.63) відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.1 статті 79 ПК України, у зв`язку з надходженням інформації від ПАТ “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК” щодо порушення встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті та у зв`язку з ненаданням ТОВ “СІТІАВТО” пояснень та їх документальних підтверджень на запити від 21.12.2023 №17419/6/03-20-07-07-06 та від 22.05.2024 №2122/12/03-20-07-07-12.

Копію наказу ГУ ДПС у Волинській області від 24.04.2025 №1418-п та повідомлення про проведення перевірки від 24.04.2025 №508 (а.с.64) було надіслано на юридичну адресу ТОВ “СІТІАВТО” 25.04.2025, однак повернуто відділенням поштового зв`язку неврученими 10.06.2025 із довідкою “за закінченням терміну зберігання”, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 65). Відтак в розумінні пункту 42.2 статті 42 ПК України вказані документи вважаються врученими позивачу 10.06.2024 (у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення).

Позивач-апелянт не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідні доводи в апеляційній скарзі відсутні.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2025 №0211150707, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) господарська діяльність будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №2473-VIII).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2473-VIII: валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей; Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства. резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Частиною 1 статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами 5, 6 цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно із частиною 2 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

За правилами частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Пункт 23 розділу ІІ Положення №5 передбачає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

24.02.2022 з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ №68 від 04.04.2022 Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: “ 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022”; “ 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні”. В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07.06.2022 цифри “ 902 було замінено цифрами “ 120”, а з 07.07.2022 - цифри “ 120” замінено цифрами “ 180” (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05.04.2022 по 07.06.2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07.06.2022 по 07.07.2022 - 120 календарних днів, з 07.07.2022 - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05.04.2022.

Так, частиною 6 статті 13 Закону № 2473-VIIІ визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Таким чином, положення Закону № 2473-VIII передбачають можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Крім того, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Також Суд звертає увагу на те, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Здійснюючи правовий аналіз зазначених вище норм права у сукупності Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24) при перегляді судових рішень у подібному спорі дійшов висновків про відсутність підстав для відступу від попередньо сформованих висновків касаційного суду, а саме те, що: - форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 380/839/24, від 14 січня 2025 року у справі № 440/17191/23, з урахуванням постанов Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22); - підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанови від 05 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 тощо); - має бути встановлено (доведено) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку (постанови від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16).

Разом з тим, Судова палата Верховного Суду сформувала узагальнюючі правові висновки про те, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

При цьому сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання конкретною особою (учасником) в межах укладеного міжнародного договору. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Так, в розумінні норм ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII передбачається можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст.ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16.

Як встановлено судом та не спростовано апелянтом, контролюючим органом встановлено порушення позивачем частини 2 статті 13 Закону №2473-VIII; - пункту 14-2 постанови Правління НБУ від 07.07.2022 року №142 “Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” по контракту №165/04-23 від 14.04.2023 укладеному ТОВ «СІТІАВТО» із нерезидентом B.S.D. Trade BV в частині несвоєчасного надходження валютної виручки по експортних операціях від 19.04.2023, 21.04.2023, 25.04.2023, що підлягає валютному нагляду; - частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII; - пункту 14-2 постанови Правління НБУ від 07.07.2022 №142 “Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO КFТ, товар не надійшов (валютна виручка не повернута) та по імпортному №249/09-23 від 09.09.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з CARSNUBER s.r.o., товар надійшов з порушенням граничного терміну розрахунків. Сертифікат для засвідчення форс-мажорних обставин ТОВ «СІТІАВТО» не надавався. Відтак, застосовується граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів.

Як вбачається із акту перевірки від 05.06.2025 №15993/07-07/43825824 у перевіреному періоді ТОВ “СІТІАВТО” здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність.

Так, між ТОВ “СІТІАВТО” та нерезидентом B.S.D. Trade BV (Heiveldekens 9 - Unit I, 2550 Kontich - Belgium) укладено експортний контракт №165/04-23 від 14.04.2023. Предмет є продаж нових та вживаних автомобілей, вантажних автомобілей, причепів, напівпричепів та інших товарів. (Електрогенераторні установки та обертові електричні перетворювачі. УКТЗД 8502 20 20 90).

Вартість контракту: ціна та загальна вартість Контракту вказуються в інвойсах. Умови поставки - FCA. Умови оплати: Розрахунки за Товар здійснюються на умовах післяоплати. Валюта Контракту- евро або дол США. Термін дії: 31.12.2024. Банківські реквізити нерезидента: ING, IBAN: НОМЕР_1 , SWIFT: BBRUBEBB. Банківські реквізити резидента: АТ "ПУМБ" IBAN НОМЕР_2 .

На виконання умов вказаного контракту, ТОВ “СІТАВТО” експортовано на адресу нерезидента B.S.D. Trade BV Товар: (Електрогенераторні установки та обертові електричні перетворювачі. Код УКТЗД: 8502 20 20 90, на загальну суму - 139860,00 евро.

За даними перевірки контролюючого органу, що встановлено у вказаному акті кошти, в сумі 139860,00 евро, надійшли з порушенням граничних строків розрахунку, що підтверджується відповіддю з АТ "ПУМБ" від 17.04.2025 № КНО-60.4/23 на Запит Головного управління ДПС у Волинській області від 21.03.2025 №5538/6/03-20- 07-07-06. Станом на 14.04.2025 по контракту №165/04-23 від 14.04.2023 з нерезидентом B.S.D. Trade BV заборгованість відсутня. Зведені дані щодо експортних операцій ТОВ “СІТІАВТО” по вказаному контракту та стан розрахунків наведено в додатку №15 до акту перевірки (а.с. 19 зворот. 58)

Також між ТОВ “СІТІАВТО” та нерезидентом CARSNUBER s.r.o. (Bilkova 855 /19, Stare Mesto, 110 00 Praha 1,CZECHIA) укладено імпортний контракт №249/09-23 від 09.09.2023. Предметом контракту є продаж нових та вживаних автомобілей, вантажних автомобілей, причепів, напівпричепів та ін товарів. УКТЗЕД - 8705 40 00 00.

Вартість контракту: ціна та загальна вартість Контракту вказуються в інвойсах. Умови поставки - DAP. Умови оплати: Розрахунки за Товар здійснюються на умовах післяоплати. Валюта Контракту - евро або дол США. Термін дії: 31.12.2023. Банківські реквізити: РКО BP S.A., SWIFT: BPKOCZPP, IBAN: НОМЕР_3 .

На виконання умов вказаного контракту ТОВ “СІТІАВТО” здійснено авансовий платіж 12.09.2023 в сумі 27500,00 евро (1159400,00 грн.). Граничний строк надходження товару - 09.03.2024.

Відповідно до відповіді з АТ "ПУМБ" від 17.04.2025 № КНО-60.4/23 на Запит Головного управління ДПС у Волинській області від 21.03.2025 №5538/6/03-20-07-07- 06 товар надійшов, згідно МД від 08.07.2024 № 24UA209230061870U9 з порушенням граничного терміну розрахунків а саме: 08.07.2024 (а.с.57 зворот).

За даними перевірки контролюючого органу, що встановлено у вказаному акті згідно МД від 08.07.2024 №24UA209230061870U9 з порушенням граничного терміну розрахунків, станом на 14.04.2025 по контракту №249/09-23 від 09.09.2023 з нерезидентом CARSNUBER s.r.o, заборгованість відсутня.

Окрім того, між ТОВ “СІТІАВТО” та нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT (Budapest 1081, Kun otca 4. fszt.7, HUNGATY) укладено імпортний контракт №155/03-23 від 23.03.2023, предмет якого є продаж нових та вживаних автомобілей, вантажних автомобілей, причепів, напівпричепів та інших товарів.

Вартість контракту: ціна та загальна вартість Контракту вказуються в інвойсах. Умови поставки - DAP. Умови оплати: Розрахунки за Товар здійснюються на умовах післяоплати. Валюта Контракту - евро або дол США. Термін дії: 15.12.2022. Банківські реквізити: OTP Bank Nyrt, SWIFT: OTPVHUHB, IBAN: HU4110300002-10669988-48820010.

На виконання умов вказаного контракту, ТОВ “СІТІАВТО” здійснено авансовий платіж 06.09.2023 в сумі 16000,00 евро (674560,00 грн.). Граничний строк надходження товару - 03.03.2024. Однак, за даними перевірки товар не надійшов, кошти не повернуто.

Станом на 14.04.2025 по контракту №155/03-23 від 23.03.2023 з нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT наявна дебіторська заборгованість в сумі 16000,00 евро (750720,00 грн.).

Згідно з відповіддю з АТ "ПУМБ" від 17.04.2026 № КНО-60.4/23 на Запит Головного управління ДПС у Волинській області від 21.03.2025 №5538/6/03-20-07-07- 06 – наявна дебіторська заборгованість в сумі 16000,00 євро (750720,00 грн.), відтак товар не надійшов, а кошти не повернуто (а.с.57 зворот).

Зведені дані щодо імпортних операцій ТОВ “СІТІАВТО” по вищезазначених контрактах та стан розрахунків наведено в додатку №16 до акту перевірки (а.с.20, 59).

Враховуючи наведені вище обставини справи, податковий орган дійшов висновку з чим погоджується колегія суддів, що на порушення частини 2 статті 13 Закону №2473-VIII та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5: валютна виручка по експортному контракту №165/04-23 від 14.04.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” із нерезидентом B.S.D. Trade BV, по експортних операціях від 19.04.2023, 21.04.2023, 25.04.2023, що підлягає валютному нагляду на поточний рахунок ТОВ “СІТІАВТО” надійшла з порушенням граничних термінів розрахунків.

Згідно із доводами податкового органу на порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5: товар по імпортному контракту Nє155/03-23 від 23.03.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT, на суму авансового платежу 16000,00 евро, здійсненого 06.09.2023, товар не надійшов (валютна виручка не повернута) та по імпортному контракту №249/09-23 від 09.09.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з CARSNUBER s.r.o., на суму авансового платежу 27500,00 евро, товар надійшов з порушенням граничного терміну розрахунків, а саме - 08.07.2024.

На підставі акту перевірки від 05.06.2025 №15993/07-07/43825824 Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0211150707, згідно із яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 254 424,74 грн.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що товар по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT, на суму авансового платежу 16000,00 евро, здійсненого 06.09.2023, товар не надійшов (валютна виручка не повернута); по імпортному контракту №249/09-23 від 09.09.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з CARSNUBER s.r.o., на суму авансового платежу 27500,00 евро, товар надійшов з порушенням граничного терміну розрахунків, а саме - 08.07.2024; та по експортному контракту №165/04-23 від 14.04.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” із нерезидентом B.S.D. Trade BV, валютна виручка по експортних операціях від 19.04.2023, 21.04.2023, 25.04.2023, що підлягає валютному нагляду на поточний рахунок ТОВ “СІТІАВТО” надійшла з порушенням граничних термінів розрахунків (а.с.12 зворот.).

Як вбачається із розрахунку пені (а.с.13) до податкового повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0211150707 за порушення граничних строків розрахунків по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023, укладеному із FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT до позивача була застосована пеня в розмірі 660 216,00 грн (за період з 04.03.2024 по 14.04.2025, кількість днів 407); по імпортному контракту №249/09-23 від 09.09.2023, укладеному з CARSNUBER s.r.o. – в сумі 414 156,95 грн (за період з 10.03.2024 по 08.07.2024, кількість днів 121) та по експортному контракту №165/04-23 від 14.04.2023, укладеному із B.S.D. Trade BV – в сумі 180 051, 78 грн (за періоди з 16.10.2023 по 20.10.2023, з 18.10.2023 по 25.10.2023, з 18.10.2023 по 25.10.2023 та з 22.10.2023 по 06.11.2023, кількість днів 5, 8, 14 та 16). Загалом на суму 1 254 424,74 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зауважує, що встановлені в ході проведення перевірки порушення підтверджуються наявним в матеріалах справи листом АТ “ПУМБ” від 17.04.2025 №КНО-60.4/23 (а.с.57), наданим у відповідь на запит ГУ ДПС у Волинській області від 21.03.2025 №5538/6/03-20-07-07-06 про надання інформації щодо наявності простроченої дебіторської заборгованості за зазначеними у запиті операціями згідно контрактів ТОВ “СІТІАВТО” №01/01-21 від 04/01/2021; №155/03-23 від 23/03/2023; №249/09-23 від 09/09/2023 та №165/04-23 від 14/04/2023, а позивач не заперечив належними доказами встановлені в ході проведення перевірки порушення по контрактах №249/09-23 від 09.09.2023, №165/04-23 від 14.04.2023 та не надано до суду їх спростування.

З урахуванням зазначеного, встановлена згідно з актом податкової перевірки кількість днів, протягом яких відбулось порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів за вказаними контрактами також не є спірною між сторонами.

Позивач в своїх доводах вказує про відсутність встановлених актом перевірки порушень по імпортному контракту №155/03-23 23.03.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” з нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT, оскільки товар по даному контракту було поставлено в межах граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, які колегія суддів відхиляє з урахуванням наступного.

Як встановлено судом, між ТОВ “СІТІАВТО” (покупець) та нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT (продавець) було укладено імпортний контракт №155/03-23 від 23.03.2023 (а.с.15-16), згідно із пунктом 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадра цикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні. Асортимент, кількість та ціни Товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід`ємними частинами цього Контракту.

Згідно з пунктом 2.2 контракту продавець проводить поставку товару партіями. Поставка кожної партії Товару здійснюється протягом 90 днів після отримання замовлення від Покупця. В замовленні вказується перелік та кількість товару. Замовлення передається по факсу чи електронною поштою Продавцю.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2. контракту ціна та загальна вартість кожної партії Товару вказуються в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього контракту. Загальна вартість контракту складає суму всіх інвойсів, підписаних протягом дії даного контракту.

Нормами пунктів 4.1-4.3 контракту визначено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах після оплати. Можлива попередня оплата згідно інвойсів. Валюта платежу по Контракту - євро або долар США. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на підставі інвойсів від 04.09.2023 №FULOP 2023-121 та №FULOP 2023-122 (а.с.25-26) згідно із платіжними інструкціями від 06.09.2023 №477 та №478 (а.с.21-22) ним здійснено два авансові платежі на однакову суму 16000,00 евро за напівпричіп MEGA SUGNL55D5MA008004, який було ввезено на митну територію згідно МД від 11.09.2023 №23UA209180051522U6 (а.с.24) та за напівпричіп MEGA SUGNL55D5M007977, який було ввезено на митну територію згідно МД від 27.09.2023 №23UA209230102682U9 (а.с.23).

Разом з тим, з урахуванням вищезазначених умов контракту №155/03-23 від 23.03.2023, суд зазначає, що даний контракт є не одноразовим, по ньому можлива невизначена кількість поставок, а отже наявність невизначеної кількості платіжних інструкцій. У зв`язку із вказаним, надані позивачем документи не можуть беззаперечно свідчити про відсутність іншої оплати на суму авансового платежу 16000,00 євро, здійсненої 06.09.2023.

При цьому, листом АТ “ПУМБ” від 17.04.2025 №КНО-60.4/23 (а.с.57) підтверджується той факт, що 06.09.2023 позивачем було здійснено авансовий платіж за контрактом №155/03-23 від 23.03.2023 в сумі 16 000 євро, по якій товар не надійшов.

Також суд критично оцінює доводи позивача-апелянта про непропорційність застосованої пені наслідкам порушення ним граничних строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки розрахунком пені згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0211150707 підтверджується, що до позивача була застосована пеня в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) за кожний день прострочення, тобто у розмірі встановленому частиною 5 статті 13 Закону №2473-VIII. При цьому сума простроченої заборгованості по контракту №155/03-23 від 23.03.2023 становить 660 216,00 грн, а сума пені - 806 123,74 грн, однак з урахуванням норм частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII, відповідно до якої загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару), за вказаним контрактом згідно із оскаржуваним податковим-рішенням до позивача була застосована пеня в розмірі 660 216,00 грн, тобто в меншому розмірі, який відповідає вартості непоставленого товару, відповідно посилання ТОВ «СІТІАВТО» на непропорційність встановлених штрафних санкцій є необґрунтованим, так як, нарахування суми штрафних санкцій здійснено контролюючим органом згідно чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0211150707 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, оскільки позивач допустив порушення граничних термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по імпортному контракту №155/03-23 від 23.03.2023, укладеному з нерезидентом FULOP INGATLAN ES ESZKOZHASZNOSITO KFT, на суму авансового платежу 16000,00 евро, здійсненого 06.09.2023, товар не надійшов (валютна виручка не повернута); по імпортному контракту №249/09-23 від 09.09.2023, укладеному з CARSNUBER s.r.o., на суму авансового платежу 27500,00 євро, товар надійшов з порушенням граничного терміну розрахунків, а саме - 08.07.2024; та по експортному контракту №165/04-23 від 14.04.2023, укладеному ТОВ “СІТІАВТО” із нерезидентом B.S.D. Trade BV, валютна виручка по експортних операціях від 19.04.2023, 21.04.2023, 25.04.2023, а тому є правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, а ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 520/23058/24, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Колегія суддів вважає, що апеляційним судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду справи на цій стадії судового провадження.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІАВТО» – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 140/10040/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 06.07.26