Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №500/6687/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6687/25 пров. № А/857/15701/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 500/6687/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення – 02 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 02 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 89% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.12.2025.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 89% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.12.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити з 01.12.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% сум грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” № 51-ІV від 04.07.2002 року, який набрав чинності з дня введення в дію Закону України “Про державний бюджет на 2003 рік”, тобто з 01.01.2003 року загальний розмір пенсії змінено на 90%. В редакції Закону №2262-ХІІ від 01.01.2011 року загальний розмір пенсії становив 80% відповідних сум грошового забезпечення. При цьому, з 19.04.2014 діє редакція частини 2 статті 13 Закону №2262-XII , яка визначає граничний розмір пенсії за вислугу років 70% відповідних сум грошового забезпечення. Втім, судом першої інстанції не враховано, що військовослужбовці, яким призначається пенсія з 01.03.2018 мають право на розрахунок її розміру, виходячи із 70% грошового забезпечення із врахуванням основних і додаткових її видів/ складових, так як Уряд України значно підвищив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення (їх відсоткове значення) військовослужбовців при прийнятті постанови “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704 .

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, в тому числі електронної справи, позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №500/482/25, залишеним без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення з 01.02.2023 перерахунку та виплати основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Управлінням Служби безпеки України в Тернопільській області довідки №69/21-12613 від 17.12.2024, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Управлінням Служби безпеки України в Тернопільській області довідки №69/21-12613 від 17.12.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

Як слідує з протоколу про перерахунок пенсії №1902000799-СБУ, позивачу на підставі рішення суду з 01.12.2025 здійснено перерахунок пенсії, пенсія встановлена в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.10.2025 позивача повідомлено про те, що здійснити перерахунок пенсії на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №500/482/25, яке набрало законної сили 11.09.2025, можливо лише після врегулювання питань, пов`язаних з реалізацією Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом № 2262-XII.

Відповідно до преамбули Закону № 2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально–виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Питання стосовно зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, було предметом розгляду у зразковій справі №240/5401/18.

За результатами перегляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року погодилася із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у рішенні від 05 лютого 2019 року, про наявність підстав для задоволення позову та про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Також, Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення».

Тобто, Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку».

Колегія суддів не вбачає підстав для неврахування зазначеного висновку Верховного Суду у справі, що розглядається.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі №300/1668/21, від 02 березня 2023 року у справі №300/5520/21, від 16 березня 2023 року у справі №580/8568/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/24477/21, від 27 червня 2023 року у справі №260/3724/22, від 27 серпня 2024 року у справі №300/596/22.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 500/6687/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.