Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №380/6232/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6232/26 пров. № А/857/31240/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року про залишення позову без розгляду в справі № 380/6232/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції – Грень Н.М.,

час ухвалення рішення – 26 травня 2026 року, 11:29 год.,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2023 року №0005030703 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за лютий 2022 на суму 14 672 963 грн та нараховано штрафні санкції 7 336 481,5 грн; від 11 січня 2023 року № 0005050703 за формою «В3», яким відмовлено у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за лютий 2022 року, у розмірі 518 652,00 грн; від 11 січня 2023 року № 0005080703 за формою «В1», яким зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2022 року, у розмірі 84 479,00 грн, прийняті на підставі Акту від 18.11.2022 року №8622/07-03/44086035 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 44086035) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року відкрито загальне позовне провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Від представника Головного управління ДПС у Волинській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

Позивач подав на адресу суду заперечення проти залишення позову без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив дату повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (20.02.2023) із датою, коли позивач фактично дізнався про порушення своїх прав.

Суд безпідставно відхилив доводи позивача щодо перебування директора у відрядженнях у прифронтових регіонах (м. Первомайськ, м. Миколаїв) та на амбулаторному лікуванні у періоди з 06.02.2023 по 17.02.2023 та з 20.02.2023 по 24.02.2023, назвавши це «внутрішніми організаційними питаннями».

Апелянт звертає увагу, що у період з листопада 2022 року по травень 2024 року Товариством фактично не провадилася активна фінансово господарська діяльність у зв`язку з конкуренцією на ринку та складним фінансовим становищем, спричиненим воєнним станом, блекаутами.

Вказує, що суд кваліфікував подання даного позову як зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 45 КАС України), мотивуючи це тим, що попередні позови у справах № 380/19318/25 та № 380/23607/25 були повернуті, а у справі № 380/10373/24 — залишено без розгляду.

Суд сплутав поняття «зловживання правами» із законною реалізацією права на повторне звернення до суду. Жоден із попередніх розглядів не вирішив спір по суті. Позивач намагається захистити своє право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржувану ухвалу суду обґрунтованою та законною. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишення позову без розгляду – без змін.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.2 ст.312 КАС України.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку. Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. У певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

В межах цього апеляційного розгляду вирішується виключно питання права щодо строків звернення до адміністративного суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг шестимісячного строку на оскарження зазначених рішень розпочався 21.02.2023 та закінчився у серпні 2023 року. Проте з даним позовом позивач звернувся лише у квітні 2026 року, тобто з очевидним та тривалим пропуском встановленого процесуального строку.

Суд вказав, що посилання на відсутність опису вкладення у рекомендованому листі спростовується нормами п. 42.2 ст. 42 ПК України та Правилами надання послуг поштового зв`язку (Затвердженими Постановою КМУ № 270), оскільки для рекомендованих листів обов`язковий опис вкладення не передбачений, а контролюючий орган виконав свій обов`язок належного надсилання рішень.

Аргументи щодо перебування директора у відр`ядженнях (м. Первомайськ, м. Миколаїв) та на амбулаторному лікуванні в періоди з 06.02.2023 по 17.02.2023 та з 20.02.2023 по 24.02.2023 не можуть бути визнані поважними. По-перше, амбулаторне лікування, на відміну від стаціонарного, носить інформаційний характер та за загальним правилом не позбавляє особу можливості вчиняти процесуальні дії або скористатися професійною правничою допомогою. По-друге, позивач є юридичною особою, яка є самостійним учасником публічно-правових відносин, і внутрішні організаційні питання (як-от відпустки, відрядження чи хвороба керівника) належать до суб`єктивних факторів господарської діяльності та не свідчать про наявність об`єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду впродовж усього шестимісячного строку.

При цьому звернення до суду з цим позовом є четвертою спробою позивача ініціювати судовий розгляд щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2023 року № 0005030703, № 0005050703, № 0005080703, правова оцінка строку звернення щодо яких вже остаточно надана судом касаційної інстанції.

Такі дії позивача свідчать про штучне повторне звернення з аналогічними позовами, що прямо суперечить завданню адміністративного судочинства, спрямоване на ревізію висновків Верховного Суду та маніпулювання процесуальними інструментами КАС України з метою ухилення або затягування виконання судового рішення від 24.02.2026 про стягнення з Товариства боргу в розмірі 7 337 171,30 грн, тобто формою зловживання процесуальними правами.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Враховуючи, що остаточне процесуальне рішення щодо залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку вже прийнято Верховним Судом у справі № 380/10373/24, повторне відкриття провадження за аналогічним позовом є безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржувана ухвала, якою позовну заяву залишено без розгляду, ґрунтується на трьох різних нормативних підставах: пропуску строку звернення до суду після відкриття провадження в справі (ст.ст. 122, 123 КАС України), зловживання процесуальними правами (ст. 45 КАС України), існування невирішеного тотожного судового спору (ст. 240 КАС України).

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтю 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року відкрито загальне позовне провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Суд зауважу, що до відкриття провадження в справі питання строку звернення до суду не поставало. Позовна заява залишалася без руху лише з мотивів відсутності сплати судового збору та повноважності на підписання такої.

Так, у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 19.05.2026 року заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Як встановлено з протоколу судового засідання № 6454941 від 19.05.2026, суд першої інстанції не ухвалював процесуальних рішень щодо дотримання строку звернення до суду та поважності/ неповажності причин пропуску.

У судове засідання 26.05.2026 року представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою, проте судовий розгляд відбувся у відсутності сторони позивача та завершився постановленням ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.

Отже, зі змісту оскаржуваного судового рішення та матеріалів справи, слідує що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, а надав лише оцінку доказам, що були наявні у матеріалах справи.

Так, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду (ніж ті, котрі визнані судом неповажними).

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 17 березня 2021 у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 14 липня 2022 року №380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі №160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі №420/6134/21, від 28 березня 2024 року у справі № 460/6314/20 і колегія суддів не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.

Також суд першої інстанції вказав, що «згідно з п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Враховуючи, що остаточне процесуальне рішення щодо залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку вже прийнято Верховним Судом у справі № 380/10373/24, повторне відкриття провадження за аналогічним позовом є безпідставним».

Колегія суддів зауважує, що п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачає залишення позову без розгляду з мотивів того, що позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Тим не менше, посилання на те, що у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів визнає безпідставними, з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Грейн Експо» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі №380/10373/24 залишено без розгляду.

Тобто відсутня у провадженні адміністративного суду справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки таке завершено ухваленням відповідної постанови Верховного Суду шляхом залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Відтак особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Наявність постанови Верховного Суду у справі № 380/10373/24 про залишення позовних вимог без розгляду не вирішує спір по суті та не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом із врахуванням приписів частини четвертої статті 240 КАС України.

Більше того, місцевий суд роз`яснив позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, однак повторне звернення з аналогічним позовом за наявності чинного процесуального висновку вищої судової інстанції про пропуск строків без поважних причин не допускається.

Водночас у постанові Верховного Суду в справі № 380/10373/24 вказано, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2023 №0005030703, № 0005050703, №0005080703, обчислюється з дня коли такі рішення вважаються врученими Товариству, а саме день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення - 20.02.2023, а наведені позивачем підстави для поновлення строків для звернення з адміністративним позовом у цій справі (відповідь ГУ ДПС у Волинській області від 30.04.2024 на адвокатський запит) не є такими, що спростовують наведені обставини та не можуть бути визнані поважними.

Однак у цьому судовому розгляді Товариство вказує про інші підстави для поновлення строку, яким не була надана оцінка Верховним Судом в справі № 380/10373/24 (перебування директора у відрядженнях (м. Первомайськ, м. Миколаїв) та на амбулаторному лікуванні в періоди з 06.02.2023 по 17.02.2023 та з 20.02.2023 по 24.02.2023, відсутності у період з листопада 2022 року по травень 2024 року Товариством активної фінансово-господарської діяльності у зв`язку з конкуренцією на ринку та складним фінансовим становищем, спричиненим воєнним станом, блекаутами).

Водночас неприпустимість зловживання процесуальними правами передбачено приписами статті 45 КАС України, відповідно до частини першої якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 3 частини другої статті 45 КАС України визначено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

В силу частини третьої статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Своєю чергою, під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Суд першої інстанції визнав зловживання процесуальними права спробу позивача ініціювати судовий розгляд щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2023 року № 0005030703, № 0005050703, № 0005080703, правова оцінка строку звернення щодо яких вже остаточно надана судом касаційної інстанції.

Однак такі міркування є хибними з огляду послідовність відстоювання позивачем позиції щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2023 року при законодавчій можливості навести поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Однак жодний з розглядів (справи № 380/10373/24, 380/19318/25, 380/23607/25) про які мовив суд першої інстанції, не завершився за ініціативою сторони позивача. Тотожність підстав позову також місцевий суд не встановив. Вищезгадані справи не завершені розглядом справи по суті.

Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2025 року встановив день, коли такі рішення вважаються врученими Товариству, тобто визначив початок перебігу строку звернення до суду, однак не надав (об`єктивно не міг надати) оцінку всім поважним причинам пропуску строку звернення до суду.

Наведене в цілому свідчить про передчасність висновків щодо очевидного зловживання позивачем процесуальними правами у цій справі.

Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року ("Bellet v. France", заява № 23805/94, § 36)).

Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, хибно залишив позовну заяву без розгляду, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів.

Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308,312,315,320,321,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО" задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року про залишення позову без розгляду в справі № 380/6232/26 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційного провадження надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.