Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №129/895/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 129/895/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

07 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О.,

за участі секретаря судового засідання Криворучко А.С.,

представника апелянта Бодачевського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Представник ОСОБА_1 звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 595 від 15 листопада 2024 року його довірителя ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Така постанова прийнята у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , будучи зарахованим в запас рішенням призовної комісії № 1 від 04 жовтня 2011 року, з жовтня 2011 року по листопад 2024 року не перебував на військовому обліку, внаслідок чого позивачем допущено порушення приписів пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абзацу 2 підпункту 1 пункту 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Водночас, на переконання представника позивача, оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена без належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, без забезпечення його права на захист та без достатніх доказів вини.

Представник позивача зазначав, що 03 листопада 2024 року ОСОБА_1 мобілізовано на військову службу, а 13 листопада 2024 року він отримав військово-обліковий документ, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

Також представник позивача посилався на те, що копію постанови ОСОБА_1 не вручали та поштовим зв`язком не надсилали, а про її існування він дізнався лише після відкриття виконавчого провадження органом державної виконавчої служби.

За результатами розгляду такого позову Гайсинський районний суд Вінницької області 29 квітня 2026 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач тривалий час не перебував на військовому обліку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та іншими матеріалами адміністративної справи. При цьому у власноруч написаних письмових поясненнях від 03 листопада 2024 року позивач підтвердив факт неперебування на військовому обліку за місцем проживання, пославшись на незнання правил військового обліку.

При цьому суд відхилив доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 неналежно повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскільки повідомлення про дату, час і місце розгляду справи направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням завчасно. Водночас суд зазначив, що сам факт неявки особи, належним чином повідомленої про розгляд справи, не перешкоджає її розгляду, якщо участь такої особи не є обов`язковою згідно із законом.

Крім того, суд дійшов висновку, що неперебування військовозобов`язаного на військовому обліку є триваючим правопорушенням, яке полягає у безперервному невиконанні встановленого законом обов`язку, та триває до моменту його виконання або припинення.

Відтак суд констатував, що правопорушення тривало з жовтня 2011 року до листопада 2024 року, коли позивач звернувся для взяття на військовий облік, а тому строки накладення адміністративного стягнення відповідачем не порушено.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 595 від 15 листопада 2024 року прийнята на підставі закону, у межах наданих повноважень, з дотриманням установленої процедури, а доводи позивача фактично зводяться до незгоди із притягненням до адміністративної відповідальності, однак не спростовують установлених судом обставин тривалого неперебування на військовому обліку та не свідчать про допущення відповідачем істотних порушень процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор зазначив, що ОСОБА_1 , якому у вересні 2011 року виповнилося 25 років, і це був граничний вік для призовника на час виникнення правовідносин, повинен був стати на військовий облік як військовозобов`язаний відповідно до приписів Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції, чинній станом на 2011 рік.

Проте вказаним Законом не визначався строк виконання такого обов`язку, а тому будь-які порушення, які, на думку відповідача, слугували підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відсутні.

Більше того, на переконання представника скаржника, його довіритель не міг вчинити адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже таку норму введено в дію лише 19 травня 2024 року. Закон, який погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Окрім того, представник позивача вказує на те, що суд дійшов помилкового висновку про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адмінправопорушення, адже з 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, а тому він не міг отримати рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення під номером 2370000017182, на яке посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Представник відповідача скористався своїм правом та подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що доводи апелянта не заслуговують на увагу, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

03 листопада 2024 року діловодом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 595, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , будучи зарахованим в запас рішенням призовної комісії № 1 від 04 жовтня 2011 року, в порушення вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, внаслідок чого з жовтня 2011 року по час складення протоколу, не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та для оформлення військово-облікового документу до цього часу не з`являвся, внаслідок чого вчинив триваюче правопорушення, яке розпочалося з жовтня 2011 року, коли позивач мав з`явитися для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, та яке закінчилося у листопаді 2024 року, коли ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 для взяття на військовий облік.

15 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 595, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абзац 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, врахувавши аргументи відповідача, що викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів враховує наступне.

Так, статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абзацом 6 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" .

18 травня 2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року.

Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Так, відповідно до частини 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 1, 3, 5 статті 33 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу").

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Із системного аналізу наведених вище приписів слідує, що законодавець встановив строк звернення особи із заявою до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою взяття на військовий облік, в тому числі осіб, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що позивач не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних з жовтня 2011 року по листопад 2024 року.

У зв`язку із викладеним 03 листопада 2024 року діловодом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 595, яким встановлено, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

15 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 595, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Разом із тим, як свідчить запис у військовому квитку серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 07 листопада 2024 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 за військово-обліковою спеціальністю 790037А (водій) на підставі наказу командира цієї ж військової частини від 07 листопада 2024 року № 290.

Вказане підтверджується і довідкою військової частини НОМЕР_2 від 14 листопада 2024 року № 1504.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваної постанови (15 листопада 2024 року) ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Водночас відповідно до пункту 10 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

Із наведеного слідує, що на час прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 спірної у цій справі постанови ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а тому розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення слід було закрити у зв`язку із проходженням позивачем військової служби.

Проте, незважаючи на імперативні приписи закону про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого зокрема й статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпочатого стосовно особи, яка проходить військову службу, відповідач всупереч наведеному не закрив таке провадження, а суд першої інстанції, в свою чергу, не надав правової оцінки таким обставинам.

З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи представника апелянта про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позаяк проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 згаданого Кодексу, є самостійною та достатньою підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано наведеного вище, що є підставою для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 595 від 15 листопада 2024 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому приймаються судом як належні.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на обґрунтованість доводів апеляційної скарги в певній частині колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем за подання позовної заяви судовий збір не сплачувався, а за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмірі 998,40 гривень.

З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 998,40 гривень.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову № 595 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 15 листопада 2024 року, скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 10 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 40 копійок.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.