Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №120/4666/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4666/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

07 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його скарги від 22.11.2024;

- зобов`язати відповідача розглянути його скаргу від 22.11.2024 та надати відповідь;

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка полягає у сплаті банківських послуг у сумі 60,00 грн;

- зобов`язати відповідача повернути йому кошти у розмірі 900,00 грн, які надійшли на банківські рахунки Вороновицької селищної ради.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Позивач вказував, що суд не перевірив законність дій відповідача щодо отримання та неповернення коштів у сумі 900 грн і 60 грн банківської комісії, не дослідив належним чином докази, не витребував оригінал платіжного доручення, не допитав свідка, а також безпідставно не врахував, що звернення громадян можуть бути як письмовими, так і усними. Крім того, апелянт зазначав, що як особа з інвалідністю ІІ групи він звільнений від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав, тому відповідач був зобов`язаний повернути сплачені ним кошти. У зв`язку з цим просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач зазначає, що 25.04.2024 його представник звернувся до державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області із заявою про державну реєстрацію права власності на три земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Під час прийняття заяви представника було повідомлено про необхідність сплати адміністративного збору за проведення державної реєстрації права власності. На виконання цієї вимоги представник позивача Пацалюк М.М. сплатив адміністративний збір за вчинення реєстраційних дій у загальному розмірі 900 грн.

Надалі, 22.11.2024, ОСОБА_1 звернувся до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області зі скаргою, у якій просив повернути сплачений адміністративний збір у сумі 900 грн, а також відшкодувати витрати на оплату банківської комісії у розмірі 60 грн.За твердженням позивача, відповідач не розглянув зазначену скаргу та не надав на неї відповіді у строки, встановлені законодавством, чим порушив вимоги Закону України «Про звернення громадян».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правовідносини щодо практичної реалізації цього права унормовані Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.96 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Як передбачено ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Частиною 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Аналіз встановленої процедури розгляду звернення (заяви) дає підстави для висновку, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний в установлений строк, який обчислюється від дня надходження звернення, в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою; 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення; 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення.

Водночас юридичним фактом, з настанням якого у відповідного суб`єкта виникає обов`язок розглянути звернення та виконати пов`язані з цим обов`язки, є надходження такого звернення до цього суб`єкта. У спірних правовідносинах таким суб`єктом є Вороновицька селищна рада.

На підтвердження обставин справи Вороновицька селищна рада надала копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції за період з 20.11.2024 по 30.12.2024, відповідно до яких відомості про надходження та реєстрацію скарги ОСОБА_1 від 22.11.2024 відсутні. Крім того, позивач не долучив до позовної заяви жодних належних і допустимих доказів направлення зазначеної скарги на адресу відповідача чи її вручення останньому.

Отже, матеріали справи не містять доказів отримання Вороновицькою селищною радою скарги ОСОБА_1 від 22.11.2024. За таких обставин, враховуючи відсутність доказів як направлення позивачем скарги від 22.11.2024 на адресу Вороновицької селищної ради, так і її отримання відповідачем, слід дійти висновку, що твердження позивача про виникнення у Вороновицької селищної ради обов`язку щодо розгляду зазначеної скарги та його неналежне виконання є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.