Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №600/537/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/537/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

06 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 10.01.2025 №241670068292 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не має права на призначення їй спірної грошової допомоги, оскільки станом на день досягнення пенсійного віку вона не працювала за основним місцем роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року. Крім цього у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж. Так, з наявних у трудовій книжці позивача відомостей про роботу до спеціального стажу можливо зарахувати лише період роботи на посаді вихователя в яслах садочку №43 «Вербиченька» з 17 серпня 1983 року по 16 березня 1993 року, який складає 9 років 7 місяців 0 днів. Водночас постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року не передбачено віднесення установ «Науково-методичний інститут освіти», «Науково-методичний інститут післядипломної освіти» та «Інститут післядипломної педагогічної освіти» до таких установ, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, і грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також у відзиві містяться посилання на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не має повноважень вчиняти будь-які дії з пенсійного забезпечення відносно осіб, які не перебувають на обліку саме в цьому територіальному пенсійному органі. На думку відповідача, уповноваженим територіальним органом, який має вирішувати питання про призначення та виплату позивачу грошової допомоги, є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, на обліку в якому перебуває ОСОБА_1 . Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач не подала відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням пенсійного віку було призначено пенсію за віком починаючи з 29 лютого 2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06 січня 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана заява за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що не заперечується учасниками справи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 січня 2025 року №241670068292 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги, оскільки станом на день досягнення пенсійного віку вона не працювала за основним місцем роботи на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно Постанови №909, а також через відсутність необхідного спеціального стажу, підтвердженого документами.

Відмовляючи позивачу у призначенні спірної грошової допомоги, відповідач у своєму рішенні зазначив, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 08.08.1983 року) ОСОБА_1 працювала за основним місцем роботи: Чернівецький обласний науково-методичний інститут освіти з 16.03.1993 р. по 14.05.1997 р. на посаді методиста; Чернівецький обласний науково-методичний інститут післядипломної освіти: з 15.05.1997 р. по 01.11.1999 р. на посаді викладача, з 02.11.1999 р. по 31.12.2010 р. на посаді методиста; Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області з 01.01.2011 р. по теперішній час на посаді методиста.

Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до установ, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є-ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, установи «Науково-методичний інститут освіти», «Науково-методичний інститут післядипломної освіти» та «Інститут післядипломної педагогічної освіти» не передбачені.

До спеціального стажу ОСОБА_1 можливо зарахувати період роботи на посаді вихователя в яслах-садку №43 «Вербиченька» з 17.08.1983 по 16.03.1993. Стаж складає 9 років 7 місяців 0 днів.

Про ухвалене відповідачем рішення позивач була повідомлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2025 року №2400-1706-8/2212.

Позивач не погодилася із рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 10 січня 2025 року №241670068292 та звернулася до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду даної справи пенсійним органом не доведено обґрунтованості оскаржуваного рішення про відмову у призначенні позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (Закон №1058-IV в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно із ст. 26 Закону№1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Стаття 24 Закон №1058-IV визначає, страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17.

Тобто, для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій необхідна наявність одночасно трьох умов:

- наявність в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах (посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”);

- вихід особи на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- відсутність в особи будь-якого іншого виду пенсії на момент її виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Встановлено, що після призначення пенсії за віком позивач, вважаючи, що має право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй такої грошової допомоги.

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.01.2025 №241670068292 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги з таких підстав:

- станом на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала за основним місцем роботи на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років;

- відсутність у позивача необхідного спеціального стажу.

факт неотримання позивачем будь-якого іншого виду пенсії при призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV як однієї з умов для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій учасниками справи не заперечується.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, визначені Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі – Порядок №1191).

Пунктами 5-7 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” і “ж” статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”.

На вказаний Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, посилалось в оскаржуваному рішенні й Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (Перелік №909), установлено, що право на отримання пенсії за вислугу років мають право ті, які працюють в дошкільних навчальних закладах всіх типів на таких посадах: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Згідно матеріалів справи, у період з 17 серпня 1983 року по 16 березня 1993 року позивач працювала на посадах вихователя та старшого вихователя у дошкільному навчальному закладі «Вербиченька».

Стаж роботи на зазначених посадах становить 9 років 7 місяців і визнаний відповідачем таким, що відноситься до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Крім зазначених вище періодів роботи позивач також працювала у період з 16 березня 1993 року по 14 травня 1997 року у методистом Чернівецькому обласному науково-методичному інституті освіти, у період з 15 травня 1997 року по 01 листопада 1999 року викладачем у Чернівецькому обласному науково-методичний інститут післядипломної освіти, з 02 листопада 1999 року по 31 грудня 2010 року методистом з питань атестації педкадрів та акредитації закладів освіти у Чернівецькому обласному науково-методичний інститут післядипломної освіти, у період з 15 травня 1997 року по 01 листопада 1999 року викладачем у Чернівецькому обласному науково-методичному інституті післядипломної освіти, а з 01.01.2011 по теперішній час методистом у Чернівецькому обласному науково-методичному інституті післядипломної освіти.

Відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що Переліком №909 до установ, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, установи «Науково-методичний інститут освіти», «Науково-методичний інститут післядипломної освіти» та «Інститут післядипломної педагогічної освіти», в яких працювала ОСОБА_1 , не передбачені.

Дійсно, Переліком №909 дійсно не передбачено закладів післядипломної педагогічної освіти як установ, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі – Перелік №963), яким посаду методиста віднесено до посад педагогічних працівників.

До того ж, статтею 19 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ (втратив чинність 28 вересня 2017 року) передбачалось, що наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, Національна Академія наук України, Національна академія педагогічних наук, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, вищі навчальні заклади, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади післядипломної освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими науковими організаціями.

Частина перша статті 10 Закону України «Про освіту» №2145-VIII від 05 вересня 2017 року, який набрав чинності 28 вересня 2017 року, визначає невід`ємними складниками системи освіти: дошкільну освіту; повну загальну середню освіту; позашкільну освіту; спеціалізовану освіту; професійну (професійно-технічну) освіту; фахову передвищу освіту; вищу освіту; освіту дорослих, у тому числі післядипломну освіту.

Оскільки посада методиста передбачена Переліком №963, то періоди роботи позивача на такій посаді з 16 березня 1993 року по 14 травня 1997 року, з 15 травня 1997 року по 01 листопада 1999 року, з 02 листопада 1999 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 р. по дату досягнення позивачем пенсійного віку (28 лютого 2024 року) підлягають зарахуванню позивачу до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд враховує, що під час роботи у зазначені вище періоди позивач також працювала за сумісництвом у закладах дошкільної освіти та навчальних закладах на посаді логопеда та у закладі охорони здоров`я на посаді вихователя, які згідно з Переліком №909 також відносяться до посад, робота на яких дає право на вислугу років, а згідно з Переліком №963 – до посад педагогічних працівників.

При цьому у період з 01 вересня 2022 року і по дату досягнення пенсійного віку (28 лютого 2024 року) позивач працювала на посаді логопеда з тижневим навантаженням 9 годин у комунальному закладі «Чернівецький обласний навчально-реабілітаційний центр №1», що підтверджується наказом №142/к/тр від 30 серпня 2022 року та довідкою від 06 вересня 2024 року №02-14/131.

Наведене свідчить про безпідставність тверджень відповідача про те, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Верховний Суд у справі №562/1897/18 від 09 лютого 2021 року зазначив, що зарахування роботи на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

З урахуванням наведеного, сукупний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 40 років 6 місяців 15 днів, що згідно з положеннями пункту 7-1 Розділу XV Закону №1058-IV є достатнім для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Належним способом захисту порушених прав позивача у цій ситуації є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.